Перейти до вмісту

Кочарі (вірменський танець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кочарі

Кочарі (вірм. Քոչարի) — вірменський народний масовий (чоловічий) танець. Складається з помірної та швидкої частин. Музичні розміри 2/4, 4/4, 8/4 . Ритміка пружна, імпульсивна, з частими синкопами. Супроводжується грою на зурні та дхолі; поєднання мелодії та акомпанементу ударних інструментів створює поліритмічний ефект. Кочарі з'явився в первіснообщинному ладі, пов'язаний з культом тварин. Поширений по всій Вірменії, має багато різновидів — мшо хир, алашкерті кочарі, карно кочарі та ін.[1] Скачуть кочарі на святах, танець приваблює образністю та мужньою динамікою. Кочарі внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО (2017)[2].

Етимологія

[ред. | ред. код]

Досліджувала танець Србуї Лісісіцан відзначала (1958), що всі особи, які передавали танці виду кочарі, стверджували, що кочарі означає «танець кочівників» (від «кочел» — кочувати) [3]. У Музичному енциклопедичному словнику (1990) відзначається походження слова від тюркського «кіч» (баран). Гагік Гіносян зводить корінь назви танцю до слів «գոչ», «ղոչ», «խոչ» («гоч», «гхоч», «хоч»), що позначають барана, і пов'язує з поклонінням цій тварині[4].

Опис

[ред. | ред. код]

Танець має музичні розміри 2/4, 4/4, 8/4 , темп — від помірного до дуже швидкого. Виконавці кочарі тримаються за руки або кладуть один одному руки на плечі та танцюють зімкнутим поряд по колу. Зміна фігур відбувається за командою ватажка, який подає знак хусткою або вигуком. Складається кочарі з різких випадів вперед і назад, кроків з пританцьовуванням, що переходять у динамічні стрибки з поворотами.

Аналіз танців

[ред. | ред. код]
Переклад: уривок танцю кочарі, Музичний енциклопедичний словник (1990)

У правильній формі танців виду кочарі явно збереглися, законсервувалися рухові коріння найдавніших рухів колись наслідували звичкам, стрибкам і стрибкам, бою , баденію баранів і козлів, змаганням і танцям — Пано, як і досі збереглося найдавніше коріння вірменської мови [5]. Наслідуваність рухів особливо яскраво виражена в стрімких випадах вперед, у переносах упору назад, як би для розмаху і в різкому випрямленні коліна після випаду, з нахилом торса вперед, як би для того, щоб «баднути» суперника.

Передбачається, що вид танців кочарі був пов'язаний з культом родючості [5]. Кочарі близький до танців Вер-вері також присвячених культу родючості. Так, наприклад, деякі танці виду Кочарі в швидких частинах розвивають не основу в 8 одиниць рахунку своєї I частини, а переходять на швидкі частини в 6 одиниць, властиві виду Вер-вері. Це вказує на наявність процесу розкладання старої форми даного виду танців за втратою старого змісту і на злиття залишків цієї форми з найбільш спорідненою з нею формою танцювальних фігур інших танців аналогічного культу родючості, з якими були пов'язані витоки танців виду Вер-вері [5].

Переклад: уривки танцю кочарі, Енциклопедичний музичний словник (1959)

Основною формою кочарі є танцювальна фігура, що складається з 8 основних рухів, виконуваних на чверть такту, з паузою на одну восьму. У 8 подібних основних рухів кочарі вкраплюються характерні пританці, спочатку за допомогою пригинів і випрямлень колін, потім за допомогою підйомів на носок і спусків на всю ступню, що переходять у швидких частинах у стрибки, що зображують стрибку козлів [5].

Лейтмотивом танку є рухи та стрибки, які уособлюють рухи тварин, зокрема центральною твариною в цьому танці є овен, а в танці мшо хир — кінь. Мшо означає «Муський» (від міста та однойменної області Муш) [6].

Різновиди

[ред. | ред. код]
  • Алашкерти кочари[7]
  • Апарани кочари[1]
  • Йэрлакани (Талинский вариант)[8]
  • Карно кочари[9]
  • Мартуну кочари[1]
  • Мшо хыр[1]
  • Позаре[10]
  • Мшо кочари[11]
  • Ахкти кочари[12]
  • Схерди кочари[13]
  • Буланхи кочари[14]

Музичні твори

[ред. | ред. код]

В танцях використовуються, такі музичні твори як:

Культурний контекст

[ред. | ред. код]
  • Танець кочарі (Мшо кочарі), як і безліч інших танців, був виконаний біля Рейхстагу в 1945 р. радянськими солдатами-вірменами[19][20][21]. Очевидцем цієї події Аршалуйсом Сарояном на згадку було написано вірш «Танець Перемоги». Однойменна картина була принесена в дар музею на Поклонній горі[22]. Кадри виконання танцю біля стін Рейхстагу десятиліттями показувалися по вірменському телебаченню[23].
  • Картина «Народний танець кочарі» належить кисті заслуженої художниці Вірменської РСР Нани Гюлікехв'ян і входить до циклу полотен про трудівників Вірменії[24].
  • У 1970-і роки у Вірменії був популярний самодіяльний ансамбль «Оровел-кочарі»[25].
  • Армен Григорян, фронтмен гурту «Крематорій», зазначав, що початок мелодії пісні «Потворна Ельза» — це, по суті, вірменський танець «кочарі», лише зіграний у рок-форматі та зі скрипкою[26][27].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 Шаблон:Книга:Музыкальный энциклопедический словарь
  2. ↑ Kochari, traditional group dance. UNESCO. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 12 липня 2017.
  3. ↑ Лисициан, 1958, с. 402.
  4. ↑ Պարեր: «Կարին» ավանդական երգի եւ պարի համույթ (hy-AM) . Архів оригіналу за 17 квітня 2024. Процитовано 17 квітня 2024.
  5. 1 2 3 4 Лисициан, 1958, с. 406.
  6. ↑ Лисициан, 1958, с. 418.
  7. ↑ Хумарян К. (25 грудня 2013). Армянский танец: радость жизни и связь с предками. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 19 квітня 2022.
  8. ↑ Лисициан, 1958, с. 375.
  9. ↑ Драйвовый кочари в Ереване: флешмоб "AriPariQochari" набирает обороты. Sputnik Армения. 26 травня 2019. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 28 липня 2020.
  10. ↑ Ուս ուսի. Պոզարե (рос.). Архів оригіналу за 6 квітня 2023. Процитовано 5 квітня 2023.
  11. ↑ Дудук - армянский: крутой танцевальный флешмоб "Ари пари кочари" пройдет по-особенному. Sputnik Армения. 6 травня 2020. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 28 липня 2020.
  12. ↑ Անդոկ - Ախքտի Քոչարի | Andok - Akhqti Kochari (DALMA GARDEN MALL) (рос.). Архів оригіналу за 5 квітня 2023. Процитовано 5 квітня 2023.
  13. ↑ Ուս ուսի. Սղերդի քոչարի (рос.). Архів оригіналу за 5 квітня 2023. Процитовано 5 квітня 2023.
  14. ↑ «ՄԱՍՈՒՆՔ» - Բուլանըխի Քոչարի | (ՄԵՆԱՀԱՄԵՐԳ - ՄԱՍ 20) (рос.). Архів оригіналу за 20 липня 2023. Процитовано 20 липня 2023.
  15. ↑ Геодакян Г. Ш., Рухкян М. Традиции и современность: вопросы армянской музыки. — Изд-во АН Армянской ССР, 1986. — Т. 2. — С. 184.
  16. ↑ Тигранов Г. Г. Аро Степанян. — Музыка, 1967. — С. 99.
  17. ↑ Алтунян, Рубен Татулович. Большая биографическая энциклопедия. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 7 лютого 2010.
  18. ↑ Тамироглян А. Фортепианный квинтет Эдгара Оганесяна : [арх. 24 липня 2020]. — Kantegh. Сборник научных статей. — 2014. — С. 384.
  19. ↑ Казахецян В. Н. Книга о героях. — АН Армянской ССР, 1985. — С. 251.
  20. ↑ Будагян З. (9 травня 2011). Он танцевал кочари у Рейхстага. Yerevan.ru. Архів оригіналу за 7 жовтня 2024. Процитовано 7 жовтня 2024.
  21. ↑ Киселёва Л., Бочкарёва А.С., Хотина Ю.В. Армянский народ в годы Великой Отечественной войны / Шулимова Е.А. и др // Великая Отечественная война: история, люди, судьбы: Сборник трудов Международной научной очно-заочной конференции. — Краснодар, 2020. — Число 17. — Апрель. — С. 40. Архівовано з джерела 14 лютого 2022.
  22. ↑ Баблоян Р. (2006–01). «Кочари» на Поклонной горе. газета "Ноев Ковчег". Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 7 лютого 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  23. ↑ Марутян А. Как помнят Великую Отечественную в Армении: некоторые наблюдения // Plural. History. Culture. Society. — 2016. — Т. 4, № 2 (17 червня). — С. 99. — ISSN 2345-184X. — DOI:10.37710/plural.v4i2_5. Архівовано з джерела 25 березня 2022.
  24. ↑ НИИ теории и истории изобразительных искусств (Академия художеств СССР). Искусство народов СССР 1960-1977 годов / под ред. Б. В. Вельмарн. — Изобразительное искусство, 1984. — Т. 9, часть 2. — С. 129.
  25. ↑ Аванесова И. Популярность самодеятельного коллектива. Об. арм. ансамбле «Оровел-кочари» // Коммунист. — .
  26. ↑ Некрасов Т. (2001–09). Русский рок Армена Григоряна. Ноев ковчег. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 7 лютого 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  27. ↑ Григорян А. Армянская тема в зарубежном роке. Ноев ковчег. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 7 лютого 2010.

Література

[ред. | ред. код]
  • Մելիքյան Ս. Հայ ժողովրդական երգեր և պարեր : [вірм.]. — Երևան : Հայպետհրատ, 1949. — С. 145, 151, 182, 185.
  • Մելիքյան Ս. Հայ ժողովրդական երգեր և պարեր : [вірм.]. — Երևան : Հայպետհրատ, 1949. — С. 145, 151, 182, 185.
  • Лисициан С. С. Старинные пляски и театральные представления армянского народа. — Ереван : Академия наук Армянской ССР, 1958. — Т. 1. — 612 с.
  • Բաղդասարյանի Է. Հայկական պարեր : Դյուրացրած փոխադրություն դաշնամուրի համար : [вірм.]. — Երևան : Հայպետհրատ, 1961. — С. 11, 43.
  • Բաղդասարյանի Է. Հայկական պարեր : Դյուրացրած փոխադրություն դաշնամուրի համար : [вірм.]. — Երևան : Հայպետհրատ, 1961. — С. 11, 43.
  • Խաչատրյան, Ժ. Ջավախքի հայ ժողովրդական պարերը : [вірм.]. — Երևան, 1975. — (Հայ ազգագրություն և բանահյուսություն).
  • Խաչատրյան, Ժ. Ջավախքի հայ ժողովրդական պարերը : [вірм.]. — Երևան, 1975. — (Հայ ազգագրություն և բանահյուսություն).
  • Абрамян Л. Танец вокруг горы: тоталитаристский праздник национальной идентичности в постсоветской Армении / Сборник статей; предисл., сост., подг. текста и коммент. Г. Ч. Гусейнов. — Большой Кавказ двадцать лет спустя: ресурсы и стратегии политики и идентичности. — М. : Новое литературное обозрение, 2014. — С. 263—294. — ISBN 978-4448-0210-6.

Посилання

[ред. | ред. код]
Відео виконання
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кочарі_(вірменський_танець)&oldid=48094712