Кошала
| Кошала | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Столиця | Айдохья Шравасті | |||
| Релігії | індуїзм | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Історія | ||||
• Засновано | 7 століття до н. е. | |||
• Ліквідовано | 5 століття до н. е. | |||
| Населення | ||||
 Вікісховище має мультимедійні даніза темою: Кошала | ||||
Коша́ла[1] — держава в північно-східній Індії. Інша назва — Коса́ла. Входила до числа шістнадцяти великих країн. Батьківщина Рами. Існувала з VII століття до н. е.. У VI столітті до н. е., за правління раджи Прасенджита, розширила свою територію. Вела війну з народом шак'їв. У V столітті до н. е. підкорена раджею Аджаташатру держави Маґадга.
Розташовувалась північніше середньої течії річки Ґанґи, її кордонами слугували річка Ґомті на заході, річкою Сарпіка на півдні, Саданірою на сході, яка відділяла її від царства Відеха, та Непальськими горами на півночі. У період свого розквіту вона охоплювала території Шак'я, Малла, Колія, Калама та Морія. Вона приблизно відповідає сучасному регіону Ауд в Індії[2].
Столиця знаходилася в місті Айодгйа (за панування династії Ікшваку)[3]. Згодом перенесена до Шравасті і залишалася такої у період магаджанапад (VI–V ст. до н. е.)[4][5]. Іншими містами були Сетав'я, Укаттха[6], Дандакаппа, Налакапана та Панкадха[7].
Кошала розвинулася з культури північної чорної полірованої кераміки (бл. 700–300 рр. до н. е.)[8]. У «Рамаяні», «Магабхараті» та «Пуранах» правлячою родиною царства була династія Ікшваку, яка походила від царя Ікшваку[9]. Пурани наводять списки царів династії Ікшваку від Ікшваку до Прасенаджіта (Пасенаді)[10]. Згідно з Рамаяною, Рама правив царством Магакошала (Великою Кошалою) зі своєї столиці, Айодх'ї[11]. Рама розділив свою територію між синами, він віддав верхню частину, Уттар-Косалу (Північна Косала), своєму старшому синові Лаву, а нижню частину, Дакшіна Кошалу (Південна Кошала), своєму молодшому синові Кушу[12]. Столиця Уттар-Кошали, Айодх'я, знаходилася в Уттар-Прадеш, тоді як столиця Дакшіни-Кошали знаходилася в Кушаваті (сучасний Раніпур-Джаріал) у західній Одіші[13][14].
Наприкінці VI ст. до н.е. до кордонів Кошали поширилися ведичні народи[15]. У V ст. до н.е. цар Магакошала захопив царство Каші. Донька Магакошали була першою дружиною Бімбісари, царя Маґадги. Як посаг Бімбісара отримав Каші, дохід якого становив 100 000 каршапанів. Цей шлюб тимчасово послабив напруженість між Кошалою та Маґадгою.
На час панування наступного царя Прасенджита, Кошала встановив зверхність над племінною республікою Калама[16]. Також Пасенаді підтримувало дружні стосунки з аристократичною республікою Лічхавів, яке мешкало на схід від його Кошали[17]. Втім згодом почалося протистояння з царством Малла, під час якої внаслідок змови Пасенді було повалено власним сином Відудабхою[18].
Останній приєднав володіння Калама до свого царства[19]. Відудабха зрештою переміг шак'їв та колій та анексував їхню державу після тривалої війни з величезними втратами з обох сторін. Подробиці цієї війни були перебільшені пізнішими буддійськими розповідями, які стверджували, що вторгнення Відудабхи було помстою за те, що він видав заміж за свого батька рабиню, яка стала матір'ю Відудабхи, і що він знищив шак'їв[20]. Великі втрати, понесені Кошалою під час завоювання шак'їв, значно послабили її. Тому бл. 470 року до н.е. вона була підкорена своїм східним сусідом, царством Маґадга, а Відудабху було розбито та вбито маґадзьким царем Аджаташатру.
За правління Магападми Нанди 362 року до н.е. Кошала повстала, де царем оголосив себе сумітра. Але зхрештою його було переможено[21]. Вважається, що під час правління Маур'їв адміністративно підпорядковувалася упараджи в Каушамбі[22].
Спочатку являвла собою племенне політичне об'єднання, де керувала «олігархія» кштаріїв. З часом зміцнюється й розширюється влада раджей (царів).
Базувався на високопродуктивному сільському господарстві, розвинених ремеслах та активній торгівлі, чому сприяло вигідне географічне положення в родючій долині річки Ганг. Розквіт економіки припав на час Будди, коли царі здійснювали великі земельні дарування, а багаті купці (наприклад, Анатхапіндака в Шравасті) фінансували будівництво монастирів. З 490 року до н.е. внаслідок воєн з царством Маґадга економічна могутність Кошали почала занепадати.
Родючі землі вздовж річок забезпечували високі врожаї зернових культур, що дозволяло утримувати великі міста та армію. Поширення залізних знарядь праці сприяло розчищенню лісів під ріллю та збільшенню обсягів сільськогосподарського виробництва.
Активно розвивалися ремесла, такі як виробництво тканин, обробка слонової кістки, гончарство та ювелірна справа. Ремісники часто об'єднувалися в гільдії, а в містах існували окремі квартали для різних професій.
Царстов мало розвинену мережу торгових шляхів. Шравасті, Айодх’я та Кушаваті були великими торговими центрами, розташованим на перехресті трьох важливих дорожніх шляхів, що з'єднували північний, східний та західний Індостан.
Спочатку карбували срібні каршапана вагою 2,7 г. З V ст. до н.е. загалом користувалися срібною монетою шатапана з 3 відтисками вагою 4,68 г, що дорівнювало 48 ратті.
Була центром неортодоксальних ведичних традицій, аскетичних та спекулятивних традицій, можливо, сягаючи корінням у пізню Рігведу[23]. Вважається, що культура Косала-Відеха є батьківщиною яджурведської школи Шукла[24].
Вважається, що школа ведичних традицій Канва (і, своєю чергою, перша Упанішада, тобто Бріхадараньяка Упанішада) базувалася в Кошалі в середній та пізній ведичні періоди[25]. Також тут була значна присутність муні (святих), яка включала буддистів, джайнів, адживіків, нагів, якшів та обожнювачів дерев, а також ведичних муні[26][27]. Традиція муні наголошувала на «практикуванні йоги, медитації, зреченні та мандрівному жебрацтві», на відміну від ріші, які «читали молитви, проводили хому та вели спосіб життя домогосподаря»[28].
Кошала мала особливо міцний зв'язок з джайнізмом. Її столиця Шравасті часто згадується в джайнських джерелах. Його також називають Чандрапурі, Чандрікапурі або Ар'я Кшетра, оскільки в джайнських текстах зазначено, що тут народилися двоє їхніх тіртханкар — Самбхаванатха та Чандрапрабха. Мунісувратасвамі, 20-й тіртханкара, відвідав Шравасті та посвятив кількох членів царської родини[29]. Крім того, Шравасті було місцем запеклих суперечок та зустрічей між Магавірою та Маскарин Гошалою, засновником адживіків. У Шравасті Джамалі, зять Магавіри, створив першу з восьми єретичних сект, протистоячи принципам джайнізму
Згодом тут набуває впливу ранній буддизм. Будда проводив більшу частину свого часу, навчаючи в Шравасті, особливо у віхарі (монастирі) Джетавана[30].
Тут було створено епос «Рамаяна».
- ↑
санск. कोसल Kośala Кошала кит. 拘薩羅國 Gōusàluó-guó Ґоусало-ґо яп. 拘薩羅國 くさつらこく Кусацура-коку - ↑ Raychaudhuri, H.C. (1972), Political History of Ancient India, Calcutta: University of Calcutta, pp. 77–79, 99
- ↑ Pargiter, F.E. (1972), Ancient Indian Historical Tradition, Delhi: Motilal Banarsidass, p. 257
- ↑ Raychaudhuri 1972, p. 89
- ↑ Samuel, Geoffrey (2010), The Origins of Yoga and Tantra: Indic Religions to the Thirteenth Century, Cambridge University Press, p. 71
- ↑ Raychaudhuri 1972, p. 89
- ↑ Law, B. C. (1973), Tribes in Ancient India, Poona: Bhandarkar Oriental Research Institute, p. 132
- ↑ Samuel 2010, p. 50
- ↑ Sastri, K. A. Nilakanta, ed. (1988) [1967], Age of the Nandas and Mauryas (Second ed.), Delhi: Motilal, p. 17
- ↑ Raychaudhuri 1972, pp. 89–90
- ↑ Raychaudhuri 1972, pp. 68–70
- ↑ Patnaik, J. K. (2016). Temples of South Kosala (6th century AD – 11th century AD). A case study of stellate temples. Delhi: Agam Kala Prakashan, 254 p.
- ↑ Mishra, M. K. (1993). Influence of the Ramayana tradition on the folklore of Central India. In: Singh, K. S. and Datta, B. (eds.). Rama-Katha in tribal and folk traditions of India. Proceedings of a Seminar. Calcutta: Seagull Books, pp. 15–30
- ↑ Mishra, N. K. (2013). Dakshin Kosala and Buddhist art. International Journal of Advances in Social Sciences, Vol. 1, Issue 2, pp. 66–69
- ↑ Sharma, R. S. (2005). India's Ancient Past. Oxford University Press. pp. 167–169. ISBN 978-0-19-908786-0
- ↑ Sharma, J. P. (1968). Republics in Ancient India, C. 1500 B.C.-500 B.C. Leiden, Netherlands: E. J. Brill, p. 231-236
- ↑ Sharma 1968, p. 121
- ↑ Sharma 1968, p. 178-180
- ↑ Sharma 1968, p. 231-236
- ↑ Sharma 1968, p. 182-206
- ↑ Sharma, R. S. (2005). India's Ancient Past. Oxford University Press. pp. 167–169. ISBN 978-0-19-908786-0
- ↑ Mahajan, V.D. (1960), Ancient India, New Delhi: S. Chand, p. 318
- ↑ Wynne, A. (2011). "Review of Johannes Bronkhorst. Greater Magadha: Studies in the Culture of Early India." Buddhism commissioned by David Arnold
- ↑ Johnson, W. J. (2009), "Kosala-Videha", A Dictionary of Hinduism, Oxford University Press,
- ↑ Bausch, L. M. (2015), Kosalan Philosophy in the" Kānva Śatapatha Brāhmana" and the "Suttanipāta", University of California, Berkeley:19
- ↑ Bausch, Lauren M. (2018). "The Kāṇva Brāhmanas and Buddhists in Kosala". The Journal of the International Association of Buddhist Studies. 41:30
- ↑ Samuel 2010, p. 48
- ↑ Bausch (2018:30)
- ↑ Law 1935, pp. 25–26
- ↑ Buswell, Robert E.; Lopez, Donald S. (2017), "Kośala", The Princeton Dictionary of Buddhism, Princeton University Press
- Торчинов E. A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург : Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — 304 с. — ISBN 5-93597-019-8. (рос.)(С.?)
- Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — К. : Либідь, 1996.
- Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — К. : Либідь, 2000-2002-2006. — 592 с. — ISBN 966-06-0245-6.