Кош-Кая
Кош-Кая (крим. Qoş Qaya) — гора на Південному березі Криму, на захід від Сімеїза. Висота 254 м. Також відома під назвою Кішка (рос. Кошка).
Гора є відторженцем. Складається з вапняків. Укрита реліктовим рідколіссям з ялівцю високого, з домішком суничника дрібноплодного та сосни кримської. Поширені вічнозелені чагарники: чист кримський та рускус понтійський.
Плато г. Кош-Кая неоднорідне. Майже половину його займають кам'яні розсипища, розташовані біля підніжжя східного хребта. Вони позбавлені рослинності. По краю розсипищ проходить кам'яна гряда висотою 3-7 м, яка розсічена поздовжньою ущелиною. Вона заросла деревами та чагарниками. Від цієї скельної гряди до західного хребта — східчастий рельєф місцевості, покритий відносно молодим рідколіссям, що складається з ялівцю деревоподібного, фісташки дикої, граба, ясена і дуба пухнастого. Площа цієї частини плато — 0,6 га. Саме ця частина плато була обжитою та захищеною фортечними стінами. Першим обстежив це укріплення П. І. Кеппен у 30-х роках XIX ст. Він назвав його — Лімена-Кале або Лімена-Ісар (в пер. з грец. та тюрк. — «фортеця на березі затоки») і вважав його середньовічним.
У жовтні 1959 року за допомогою 22-метрового радіотелескопа, встановленого на Кош-Кая, було прийнято перше в історії зображення зворотної півкулі Місяця, зроблене «Луною-3».
Назва походить від кримськотатарського Кош-Кая (Qoş Qaya). Qaya у перекладі означає «скеля», qoş — «парний».
Комплексна пам'ятка природи.
Джерела[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кош-Кая |
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Байцар Андрій Любомирович. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.