Костій Бездушний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кощій Безсмертний)
Перейти до: навігація, пошук
Кості́й Бездушний (Кощей Бессмертный)
Ivan Bilibin Koshchey.jpg
Картина Івана Білібіна
Міфологія: Слов'янська
Значення імені: Кістяк, кістлявий
Зображення у Вікісховищі?

Кості́й Безду́шний[1] або Кощі́й Безсме́ртний (рос. Коще́й Бессме́ртный) — персонаж, питомий для українських казок, проте більше поширений у російських. Образ є паралельним змієві: в казки та билинах вони часто замінюються один одним. В російських казках є переважно викрадачем красунь та зветься Безсмертним, бо смерть його зберігається в далекій схованці. В українських — Бездушний, бо схована душа.

Походження імені[ред.ред. код]

Щодо походження слова «кощій» висунуто кілька версій.

  • Згідно з першою, слово «кощій» походить від давньоруського дієслова «костити» («поганити», «бруднити», «паплюжити», «сквернити»), яке пов'язане з праслов'янським *kostь («гидота» — з первісного значення «труп», «падло»). Пор. українське костити («брудно лаяти»), російське кощун («блюзнір»), кощунство («блюзнірство»), кащёнок («мерзотник»), білоруське касціць («випорожнятися»). Тобто, «Кощій» — «паплюжник», «осквернитель», що узгоджується з його казковим образом викрадача та мучителя прекрасних дівчат[2].
  • Згідно з другою, імена Кощій та Костій пов'язуються зі словами «кощавий», «кістка». Закінчення -ій при іменниковому корені слова позначає рясність, велику кількість: губій, чубій тощо.[1] Проте, прибічники першої версії припускають, що подібне значення є вторинним, спричиненим пізнішим перетлумаченням незрозумілого слова «кощій»[2].
  • Згідно з третьою версією, слово «кощій» тюркського походження: від слова košci («раб», «невільник», «отрок»)[2][3].

Фабула[ред.ред. код]

Кощій Безсмертний на картині Віктора Васнецова.

Душа або безпосередньо смерть Костія захована в яйці, яке в качці, яка знаходиться в зайці чи одразу у гнізді на дубі; заєць, в свою чергу, у скрині, що також розташовується на дубі. Наявність скрині та зайця характерна для російської версії.

В російських казках вкрадена красуня вивідує Кощіїв секрет та розповідає його героєві, а той знаходить яйце, Кощій гине. В українських казках сам герой захоплює доньок Костія.

До хрещення Русі[ред.ред. код]

До хрещення Русі у східнослов'янських волхвів, боянів пісні на духовну тему називалися кощунами, ще у XI–XII ст. книжники перекладали грецьке слово грец. Μύθος (міф) слов'янським словом «кощуна». Кощуни виконувалися і як плачі на тризнах, і як космогонічні міфи, і як священні тексти. Тому мандрівних піснярів і називали волхвами-кощунниками. Звідти й пішло слово кощунствувати. Ці твори християнські служителі вважали крамольними, забороненими, в наслідок чого в християнську еру це слово набуло негативного значення, — «оскверняти святиню». Вірогідно, що Кощій Безсмертний, насправді був кощуном-піснярем. Можливо, що це була реальна особа, такий собі затятий язичник, який за допомогою магії доволі довго жив. Пізніше волхви буцімто трансформувалися на кобзарів.[Джерело?]

Драгоманов сполучив з ним пізніший образ «Шолудивого Боняка», фантастичний образ смерті, безтілесного[Джерело?] кістяка, що зв'язався, мабуть, за етимологією слова (кощій — костій — кістяк).

У казковому образі Кощія дослідників особливо цікавила його душа, захована в яйці, що лежить в скрині, у дереві: мотив широко розповсюджений і аналогічний з відомою староєгипетською казкою про двох братів, де серце одного сховане в цвіті акації. Цей цікавий мотив приходить у нас і у інших народів в різних комбінаціях — напр.: душа царівни в яйці, захованому в дереві, осокорі, — коли його відти викрали, царівна вмерла.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б ШОЛУДИВЫЙ БУНЯКА ВЪ УКРАИНСКИХЪ НАРОДНЫХЪ СКАЗАНІЯХЪ (рос.)
  2. а б в Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009. 
  3. Боги древних славян.