Коялович Михайло Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коялович Михайло Йосипович
Koyalovich.jpeg
Народився 20 вересня (2 жовтня) 1828
Кузьниця[d], Сокольський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 23 серпня (4 вересня) 1891 (62 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність історик
Alma mater Віленська духовна семінарія і Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь доктор богослов'я
Відомі учні Жукович Платон Миколайович, Кипріянович Григорій Якович[d], Харлампович Костянтин Васильович і Котович Іван Антонович[d]
Заклад Санкт-Петербурзька духовна академія

Коялович Михайло Йосипович (20 вересня (2 жовтня) 1828(18281002), Кузьниця — 23 серпня (4 вересня) 1891, Санкт-Петербург) — російський історик, викладач, публіцист.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Кузьниці Сокольського повіту Гродненської губернії в родині священика. 1851 року закінчив Литовську семінарію у Вільному, 1855 року — Петербурзьку духовну академію. У різні роки викладав у Ризькій та Петербурзькій духовних семінаріях. Член Археографічної комісії в Санкт-Петербурзі. З 1862 року — у Петербурзькій духовній академії: інспектор (1874—1878), професор (з 1873), помічник ректора на церковно-історичному відділенні (1878—1884).

Був прибічником слов'янофільської та панславістської інтерпретацій історичного минулого. Виходив з ідеї суб'єктивності пізнання історичного. Розглядав розвиток історіографії в руслі єдиного процесу поступу історичної самосвідомості суспільства. Вважав, що росіяни, українці та білоруси походять від спільного кореня, належного до слов'янського етносу, об'єднані православ'ям і складають єдине ціле — російський народ. Виступав за урядову підтримку православ'я. Полемізував з Миколою Костомаровим та іншими істориками й публіцистами з питань національної та конфесійної політики уряду в західних губерніях Російської імперії та Царстві Польському, проблем української та польської історії.

Автор праць з історії Литовсько-Руської держави та Польщі, історії української та білоруської церкви, міжконфесійних взаємин, польсько-російських відносин, російської суспільно-політичної думки та історіографії. За його редакцією видано: «Документы, объясняющие историю Западно-Русского края и его отношения к России и к Польще» (Cанкт-Петербург, 1865), «Дневник Люблинского сейма 1569 года. Объединение Великого княжества Литовского с королевством Польским» (Санкт-Петербург, 1869), а також низку джерел з історії польсько-російських відносин XVI—XVII століття.

Помер у Санкт-Петербурзі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коялович Михаил Осипович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бершадский И. Коялович М. О. «Журнал Министерства народного просвещения», 1891, № 10;
  • Пальмов И. С. Памяти М. И. Кояловича (23 августа 1891 г.): Речь, произнесенная в торжественном собрании славянского благотворительного общества 1-го декабря 1891 г. СПб., 1891
  • Родосский А. Биографический словарь студентов первых XXVII-ми курсов Санкт-Петербургской духовной академии. СПб., 1907
  • Языков Д. Д. Обзор жизни и трудов покойных русских писателей и писательниц, вып. 11. СПб., 1909
  • Костомаров Н. И. По поводу книги «История русского самосознания по историческим памятникам и научным сочинениям» М. О. Кояловича. В кн.: Костомаров Н. И. Исторические монографии и исследования, т. 16: Русские инородцы. М., 1996
  • Черепица В. Н. М. О. Коялович: История жизни и творчества. Гродно, 1998.