Кравченко Микола Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Кравченко
Ukrainian Wikipedians Forum 18.jpg
ідеолог Азовського руху
Прізвисько Крук
Народився 20 травня 1983(1983-05-20) (38 років)
Люботин, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність воїн, громадський діяч, політик
Науковий ступінь кандидат наук
Знання мов українська
Учасник Російсько-українська війна (з 2014)
Партія Національний корпус

Микола Сергійович Кравченко (нар. 20 травня 1983(19830520) року, м. Люботин, Харківська область) — український націоналіст, громадський і політичний діяч, ідеолог Азовського руху, один із засновників Харківської обласної громадської організації «Патріот України»[1], начальник штабу партизанського загону «Чорний Корпус», ветеран полку «Азов»[2], заступник голови партії Національний Корпус[3], ветеран російсько-української війни, один з засновників Козацького Дому, прихильник і активний популяризатор ідей націократії та інтермаріуму, співзасновник видавництва «Орієнтир»[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 20 травня 1983 року у Люботині Харківської області[5].

2005 року закінчив Харківський університет внутрішніх справ, здобувши кваліфікаційний рівень «спеціаліст» за фахом «фінанси», а у 2006 році також за фахом «правознавство» на іншому факультеті того ж університету [6].

2009 року закінчив магістратуру Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України [7].

2013 року закінчив аспірантуру Інституту української археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної Академії Наук України [8].

Військово-революційна діяльність[ред. | ред. код]

Член громадської організації «Патріот України» з 2005 року[4], один із її офіційних співзасновників[1].

У 2012—2013 роках перебував у підпіллі.

Взимку 2013—2014 років — учасник Революції Гідності і подій на київському майдані Незалежності.

З кінця лютого 2014 року діє в Харкові. В ніч з 28 лютого на 1 березня 2014 року брав участь у штурмі клубу "Оплот", що на той час був головним штабом проросійських сепаратистів в Харкові[9]. 1 березня 2014 року брав участь у обороні Харківської облдержадміністрації, очолив «Правий сектор» у Харкові, за рекомендацією командира «Правий Сектор-Схід» Андрія Білецького[4]. В ніч з 14 на 15 березня 2014 року брав участь у бою на вулиці Римарській в Харкові, де проросійські сепаратисти вперше отримали втрати загиблими[3].

З легалізацією «Чорного Корпусу» і перетворенням його на добровольчий батальйон «Азов», став начальником кадрової служби батальйону[4].

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

Після обрання Андрія Білецького Народним депутатом в листопаді 2014, Микола Кравченко працює його помічником[10]. Став одним із засновників Цивільного корпусу «Азов»[4], також у 2016—2018 роках був керівником Юнацького корпусу «Азов» [11]. Співзасновник Національного Корпусу, політичної партії, заснованої на базі Цивільного Корпусу «Азов»; є заступником Лідера Національного Корпусу Андрія Білецького[4].

У травні 2016 року заснував громадську організацію «Азов-Пресс», котра згодом змінила назву на «Національний кореспондент»[12]. Співзасновник (учасник установчої конференції) Групи сприяння розбудові Інтермаріуму.[джерело не вказане 43 дні]

20 листопада 2017 року брав участь у відкритті Хорунжої школи ім. Сціборського[13].

Долучився до розробки законопроєкту «Про колабораціонізм», зареєстрованого у Верховній Раді України[14][15]

Науково-дослідницька діяльність[ред. | ред. код]

Дослідник історії та ідеології українського націоналізму, новітньої історії України[16]. Кандидат історичних наук[17], 2017 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця 1980-х — початку 2000-х рр. у мемуарних джерелах»[18].

У 2019 року став співзасновником і з того часу є директором Інституту національного розвитку[19][20].

Культурно-просвітницька діяльність[ред. | ред. код]

Співзасновник видавництва «Орієнтир» — першого видавництва, заснованого ветеранами російсько-української війни[4].

2020 року був співзасновником та членом журі літературного конкурсу ім. А.Лупиноса[21]

Праці[ред. | ред. код]

Автор[ред. | ред. код]

  • Кравченко, Микола. Ідеологічна спадкоємність. Український націоналістичний рух ІІ половини XX століття [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2016. — 48 с. іл., фото. — 300 прим. — ISBN 978-966-2610-80-2[22]
  • Кравченко, Микола. Українська аргонавтика [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Мена: Домінант: Орієнтир, 2016. — 115 с. : іл., фото. — Бібліогр.: с. 110—115. — 500 прим. — ISBN 978-966-2610-69-7[23]
  • Кравченко, Микола. Придністровська кампанія УНСО [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 36 с. іл., фото. — 300 прим.
  • Кравченко, Микола. Чеченська кампанія УНСО [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 34 с. іл., фото. — 300 прим.
  • Кравченко, Микола. Українські добровольці Грузинської громадянської війни [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017 — 46 с. іл., фото. — 300 прим.
  • Кравченко, Микола. Вільне Козацтво 1917—1918 [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 34 с. іл., фото. — 300 прим.

Упорядник[ред. | ред. код]

  • Широкинська операція [Текст]: іст. дослідж. / Упор. Микола Кравченко. — Київ: Орієнтир, 2021—200 с. : іл., фото. — 300 прим. — ISBN 978-617-7701-23-0[24]
  • Визволення Маріуполя = Liberation of Mariupol: фотозб. військ. мемуаристики: [полк «Азов» / упоряд. М. Кравченко]. — Київ: Орієнтир, 2018. — 131 с. : іл. — (Серія «Азовські спогади»). — 500 прим. — ISBN 978-617-7701-00-1[25]
  • День Провокатора [Текст]: іст. дослідж. / Упор. Микола Кравченко. — Київ — Мена: Домінант: Орієнтир, 2016. — 64 с. : іл., фото. — 100 прим. — ISBN 978-966-6108-84-0[26]
  • Колектив авторів, упор. Кравченко, Микола. Фундамент українського націоналізму [Текст]: ідеологія і політологія. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 264 с. іл., фото. — 400 прим. ISBN 978-966-2610-81-9[27]

Редактор[ред. | ред. код]

  • Коваль, Данило Андрійович. Історія Українського Криму [Текст]: іст. розвідка / Данило Коваль ; [за ред. О. Однороженко, М. Кравченко, М. Мельник]. — Мена: Домінант, 2016. — 66 с. — (Бібліотека Цивільного корпусу «Азов»). — Бібліогр.: с. 63-66. — 500 прим. — ISBN 978-966-2610-65-9
  • Націоналістичний Ідеологічний Журнал [Текст]: збірка статей. / Упор. Микола Кравченко. — Київ: Орієнтир, 2020. — 76 с. : іл., фото. — 300 прим. — ISBN 978-617-7701-21-6[28]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ХОГО Патріот України // YouControl. — Переглянуто: 2 квітня 2021.
  2. День провокатора. На Банковій влаштували акцію, щоб нагадати про події Майдану у 2013 році
  3. а б 14 березня 2014 — Україна відстояла Харків
  4. а б в г д е ж Микола Кравченко, позивний «Крук», начальник партизанського штабу «Чорних чоловічків»: На Римарській ми отримали перемогу, а росіяни — перші свої трупи
  5. Кравченко Микола Сергійович
  6. [1]
  7. [2]
  8. [3]
  9. https://m.censor.net/ua/resonance/3055537/14_bereznya_2014_ukrayina_vidstoyala_harkiv
  10. Андрій Євгенійович Білецький
  11. [4]
  12. ГО «Національний кореспондент». https://opendatabot.ua/. Процитовано 6 April 2021. 
  13. У Маріуполі відбулось відкриття Хорунжої школи імені Миколи Сціборського. https://nackor.org/. Процитовано 6 April 2021. 
  14. Список авторського колективу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо забезпечення відповідальності осіб, які здійснювали колабораційну діяльність)
  15. Законопроект про протидію колабораціонізму: коротко і по пунктах. https://nationalcorps.org/. Процитовано 6 April 2021. 
  16. Полк «Азов» зібрав унікальні документи для істориків
  17. Науковці України НБУВ
  18. Посилання на дисертацію
  19. Інститут національного розвитку
  20. [5]
  21. Відбулося нагородження переможців національного конкурсу малих літературних форм ім. А.Лупиноса. 2020-11-10. 
  22. Ідеологічна спадкоємність. Український націоналістичний рух ІІ половини XX століття
  23. Українська аргонавтика. Закордонна діяльність УНА-УНСО (1991—2001 рр.)
  24. Широкинська операція
  25. Визволення Маріуполя
  26. День провокатора
  27. Фундамент українського націоналізму
  28. Nаціоналістичний Ідеологічний Журнал (NIЖ)

Посилання[ред. | ред. код]