Уляна Кравченко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кравченко Уляна)
Перейти до: навігація, пошук
Уляна Кравченко
Уляна Кравченко, 1893 рік

Уляна Кравченко, 1893 рік
При народженні Юлія Шнайдер
Дата народження 16 або 18 квітня 1860
Місце народження Миколаїв, нині Львівська область, Україна
Дата смерті 31 березня 1947(1947-03-31)
Місце смерті Перемишль, Ряшівське воєводство, Польська Республіка
Національність німкеня, українка
Громадянство Австро-УгорщинаПольська Республіка
Alma mater Львівська учительська семінарія
Мова творів українська
Рід діяльності письменниця, поетеса
S: Роботи у Вікіджерелах
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Уляна Кравченко (при народженні Юлія Шнайдер) (16 або 18 квітня 1860, Миколаїв,  — 31 березня 1947, Перемишль) — українська письменниця, активістка українського жіночого руху, перша на західній Україні поетеса, чиї твори стали популярними[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 16[2] або 18 квітня 1860 року в м. Миколаїв, нині Львівська область, Україна (тоді Австрійська імперія) в родині повітового урядника, німця за походженням. Батько, зокрема, служив повітовим комісаром; помер, коли Юлії минуло 10 років. Мати Уляни — Юлія Лопушанська — донька священика УГКЦ. Виховувалась у родині вуйка — судового радника О. Лопушанського.

Початкову освіту майбутня письменниця здобула вдома (вчителька німкеня, котра часто «по лекції» говорила з ученицею про літературу). Потім Юлія Шнайдер навчалася у Львівській учительській семінарії (1877–1881). Після її закінчення вчителювала у школах Львівщини, зокрема, у Бібрці до 1884-го[3]. В тому ж році вона переведена до сусіднього села Стоки, де у недобудованому приміщенні школи пропрацювала кілька місяців, а потім за протекції Івана Франка переведена до Львова.

У Львові її «звинуватили» у прихильності до фонетичного правопису (на противагу офіційному етимологічному) і в популяризації ідей Франка, через що звільнена з роботи.

Деякий час потому Уляна Кравченко працювала вчителькою в родині поміщика з села Руденко під Львовом, потім — два роки в селі Долішній Лужок на Дрогобиччині, де вийшла заміж за місцевого шкільного вчителя, мала доньку і сина. У 18881920 років працювала у селі Сільці на Дрогобиччині з невеликими перервами.

З 1920 року жила і працювала у Перемишлі[4], де й померла 31 березня 1947 році, та похована.

Творчість[ред.ред. код]

Уляна Кравченко

Після виходу 1885 року першої збірки «Prima vera», яка підписана ще справжнім прізвищем і виразно позначена впливом поезії Івана Франка, юна поетеса здобула чималу популярність серед читачів.

1891 року вийшла друком поетична збірка «На новий шлях» під псевдонімом Уляна Кравченко, де вміщено вірші, насичені громадсько-політичними та патріотичними мотивами, закликами до жінок-сучасниць щодо активної участі у житті суспільства.

Надалі понад два десятиліття її поезії виходять друком у різних часописах, журналах, альманахах, антологіях («Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Дзвінок», «Житє і слово», «Руслан» та ін.). Окремими виданнями її книги, адресовані головно для дітей та юнацтва, появляться у 20-30-х роках ХХ ст., зокрема «Проліски», «В дорогу» (обидві 1921), «Лебедина пісня» (1924), «Шелести нам, барвіночку» (1932). Одночасно поетеса видає і третю збірку своїх віршів «В житті є щось» (1929) та «Вибрані поезії» (1941), у яких суттєво домінують, кажучи авторським окресленням Уляни Кравченко, інтимні ліричні зізнання, пейзажно-настроєва лірика, наскрізними є мотиви туги за щастям, тривожне, тремке побивання-співчуття за простолюд у його змаганні з життєвими негараздами, а також громадянсько-патріотичні інтонації, в яких пульсують ідеї об'єднання обох частин української землі в єдиній Українські державі.

Багата на заклично-патріотичні пасажі та громадянський пафос і майже не відома (через заборону) збірка «Для неї — все!» (1931), де вміщено поезії зі стрілецькими мотивами, як-от: «Під Крутами», «На стрілецьку нуту», цикл «З пісень летунів» та ін. Досі маловідомим залишається вірш Уляни Кравченко «Заповіт Митр. Йосифа Велямина Рутського» (1937)[5]. Окрім того, вона видала збірки поезій у прозі «Замість автобіографії» (1934) та «Мої цвіти» (1933), численні статті, автобіографічні нариси, оповідання, повістки, спогадові шкіци. Поетка здійснила численні переклади і переспіви з європейських поетів (Н. Ленау, А. Немоєвського, С. Пшесмиицького, А. Урбанського, Я. Каспровича), що мали значний вплив на формування естетичних уподобань і вдосконалення художньої майстерності самої письменниці та її сучасників.

Поетичні збірки[ред.ред. код]

  • Prima vera (1885)
  • На новий шлях (1891)
  • В дорогу (1912)
  • Проліски (1921)
  • Лебедина пісня (1924)
  • Шелести нам, барвінку (1932)

Спогади[ред.ред. код]

Вплив Івана Франка[ред.ред. код]

За свідченням літературознавців, Іван Франко відіграв у формуванні творчої особистості Уляни Кравченко вирішальну роль. Так, Ю. Горблянський вважає, що класик вплинув і на формування провідного образу у творчості молодої поетеси, і всієї стилістики політичної та філософсько-медитаційної творчості. Починаючи від її другої збірки, вплив Івана Франка вчувається у всій її поезії [6]. Багатий матеріал до цього дає опублікована епістолярна спадщина Франка і Кравченко.

Основні видання творів[ред.ред. код]

  • Твори: повне вид. — Торонто: Накладом Козак, 1975. — 796 с.
  • Вибрані твори. — К. : Держлітвидав УРСР, 1958. — 498 с.
  • Вибране. — Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1956. — 174 с.
  • На новий шлях: поезії. — 2-ге вид. — Коломия: Накладом «Заг. книгозбірні», 1928. — 48 с.
  • Пам'яті друга: вірші в прозі, ст., спогади, листи. — Л. : Каменяр, 1996. — 246 с.— ISBN 5-7745-0371-2.
  • Розгублені листочки. — Л. : Каменяр, 1990. — 79 с.
  • Спогади учительки. — Коломия: Накладом «Заг. книгозбірні», 1936. — 314с.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

На її честь названі:

  • 6 курінь УПЮ-ок в м. Едмонтон (1951)
  • 18 курінь УПЮ,
  • вулиця у Львові,
  • вулиця в Перемишлі,
  • а також вулиці в Сокільниках та в Зимній Воді Пустомитівського району.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Б. М. Янишин. Кравченко Уляна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 274. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  • М. В. Ващишин, Л. І. Міщенко. Кравченко Уляна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Жук К. Й. Уляна Кравченко // Література в школі. — 1960. — № 2. — С. 88—90.
  • Царик Я. Талановита вихованка Каменяра // Дзвін. — 1990. — № 4.—С. 138—141.
  • Скиба І. Уляна Кравченко — соратниця Каменяра // Слово і час. — 2006. — № 8. — С. 65—67.
  • Коцюба О. Співачка рідного краю: до 135-річчя Уляни Кравченко// Вітчизна. — 1996. — № 5/6. — С. 119—121.
  • Коцюба О. Захисниця «робочих людей» // Вітчизна. — 1981. — № 9 — С. 216—218.
  • Коцюба О. Останнє побачення // Жовтень. — 1975. — № 8. — С. 82—86.
  • Гетьман В. Ф. Уляна Кравченко і народна школа // Методика викладання укр. мови і л-ри: респ. наук.-метод, зб. — К., 1971. — Вип. 5. — С. 106—111.
  • Дей О. Поезія, овіяна духом Франка // Вітчизна. — 1959. — № 2. — С. 201—203.
  • Книш І. Три ровесниці, 1860—1960 : до 100-річчя народин У. Кравченко, М. Башкірцевої, М. Заньковецької. — Вінніпег: National publishers LTD, — 320 с.
  • Кравченко Уляна (Шнайдер Юлія Юліївна) // Жінки України: біогр. енцикл. слов. / редкол.: М. А. Орлик (голов, ред.) [та ін.]. — К., 2001. — С. 223—224. — ISBN 966-651-002-2.
  • Монастыренко Г. Ученица Каменяра // Радуга. — 1991. — N 12. — С. 141—142.

Посилання[ред.ред. код]