Кравчук Віктор Оксентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кравчук Віктор Оксентійович
Viktor Kravchuk.jpg
Народився 25 липня 1951(1951-07-25)
Гірки, Любешівського району, Волинської області, УРСР
Помер 8 лютого 2017(2017-02-08) (65 років)
м. Луцьк
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання Луцьк
Родичі Кравчук Оксентій Федорович (1927—1996), Кравчук Єфросинія Олексіївна (1923—1983)
Дружина Валентина Теофілівна (1952)
Діти Ірина (1980), Віталій (1984)
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України

орден «Різдво Христове 2000» II ст. (2000)
орден Святого Володимира (2006)

Віктор Оксентійович Кравчук (* 25 липня 1951, с. Гірки, Любешівський район, Волинська область — 8 лютого 2017, м. Луцьк[1]) — український правник, заслужений юрист України (2000), почесний член Спілки юристів України (з 1998 р.), заступник голови Волинської організації Спілки юристів України. Має другий кваліфікаційний клас судді (2005), обраний суддею безстроково (2006). Голова Господарського суду Волинської області (2002—2012).[2][3][4][5]

Біографія[ред.ред. код]

Народився Віктор Оксентійович Кравчук 25 липня 1951 року у селі Гірки Любешівського району Волинської області. Українець.

Навчався у Гірківській восьмирічній школі. Середню освіту здобув у Ветлівській середній школі.

Служив у Радянській армії.

У 1977 році закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка[6].

Трудову діяльність розпочав виконуючим обов'язки народного судді Турійського районного суду (08.1977–06.78).

У червні 1978 р. переведений на посаду старшого консультанта по кадрах відділу юстиції Волинського облвиконкому.

З лютого 1980 р. по червень 1981 р. — старший юрисконсульт Волинського облвиконкому.

З червня 1981 р. по квітень 1986 р. працював інструктором відділу адміністративних органів Волинського обкому партії.

У квітні 1986 р. призначений на посаду заступника начальника відділу юстиції Волинського облвиконкому.

З 1992 по 2001 р. працював начальником Волинського обласного управління юстиції.

З 2001 по 2002 р. — радник із правових питань голови Волинської облдержадміністрації.

З лютого 2002 р. — суддя, а з квітня того ж року — голова Господарського суду Волинської області.

Викладає на факультеті післядипломної освіти у Волинському національному університеті імені Лесі Українки, очолює державні екзаменаційні комісії в декількох вищих навчальних закладах міста Луцька.

Одружений, дружина Валентина Теофілівна (1952) — учитель математики. Дочка Ірина (1980) — працювала керівником та заступником керівника Служби віце-прем'єр-міністра України (2007—2009), кандидат наук з державного управління, член Національної спілки письменників України, зараз навчається у докторантурі Національної академії державного управління при Президентові України. Син Віталій (1984) — науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (м. Київ). Має двох онуків: Ігора та Марічку.

Має братів Петра (1947) і Леоніда (1957—2014).

У 2016 році вийшов на пенсію у зв'язку з досягненням 65 років.

Помер 8 лютого 2017 року.

Спогади про Віктора КРАВЧУКА[ред.ред. код]

ПИШАЮСЯ СВОЇМ БРАТОМ ВІКТОРОМ!

Якось непомітно й так швидко журавлиним клином відлетіли наші молодії літа. Пишу ці спогади, а за моїм вікном знову неповторним квітом цвіте калина та радує такий гарний і пахучий бузок. Незабаром зі стиглими вишнями прилетить красне літечко, а з ним, у липні, – у нашу родину приходить своєрідний «парад» днів народжень.

Цьогоріч, 25 липня, будемо вітати мого дорогого брата Віктора з його 65-річним ювілеєм. Напевно, вперше цей день народження для нього буде трішки з гірким присмаком... Адже доведеться попрощатися не лише зі своєю любимою роботою, але й з колективом, з яким пропрацював стільки років. Адже закон ставить вікові обмеження для суддів.

Суддею Віктор мріяв стати ще в шкільні роки. І досі не знаю, що його спонукало вибрати цю нелегку, але таку відповідальну професію? Чомусь ніколи й не запитав його про це.

Якщо чесно, то ні я, ні батько з мамою, тоді не дуже-то й вірили, що мрія Віктора стати суддею здійсниться. Учився він добре. Однак суддя для нас був чимось надто недосяжним. Та й у родині не було служителів Феміди. Крім того, у радянські часи, не так то й просто було здобути професію юриста, а згодом стати суддею.

Та, на щастя, дитячі мрії збуваються, якщо цього дуже захотіти. Після строкової служби в радянській армії брат поступив на юридичний факультет Львівського університету імені Івана Франка. Скоро пролетіли студентські роки і ось я вперше побачив свого брата суддею.

Цей день пам'ятаю ще й досі, хоч минуло вже стільки літ! Було це у 1979 році. Після закінчення університету Віктор отримав направлення на роботу в Турійський районний суд. Невдовзі я поїхав до нього. Поїхав без попередження. Коли в суді запитав, як знайти Віктора Кравчука, то секретарка відповіла, що він розглядає справу. Серце забилося від радості: «Мій брат розглядає справу! Отже, він – суддя! Збулася його мрія!» Підходжу до судової зали, прочиняю двері і тихенько заходжу. Віктор побачив мене, привітно посміхнувся, і через якийсь час зробив перерву в судовому засіданні. Я привітав його й побажав бути справедливим і чесним суддею. І він цього дотримався протягом усієї своєї професійної діяльності.

А як раділи, гордилися своїм сином наші мама й батько! Спершу вони дуже переживали за його роботу.

Віктор «перевершив» свою дитячу мрію. Адже став не лише суддею. Він – заслужений юрист України. Тривалий час працював начальником Волинського обласного управління юстиції. Згодом дві каденції очолював Господарський суд Волинської області. Займається викладацькою роботою, передає свій досвід майбутнім юристам.

Його чесну багаторічну працю гідно оцінили краяни. Адже двічі (у 1997 і 1998 роках) визнавали «Юристом року Волині», а в 2000 році – ще й «Людиною року Волинського краю».

Подвижницьку працю церква відзначила трьома орденами: «Різдво Христове 2000», «Святого Миколая», «Рівноапостольного князя Володимира Великого».

Серед професійних нагород – Почесна відзнака Вищої ради юстиції, Почесна грамота Верховного суду України, ювілейний знак «Господарським судам України 20 років».

А за вагомий особистий внесок у здійснення правосуддя, захист конституційних прав і свобод громадян, високу професійну майстерність він на посаді голови господарського суду у 2009 році був нагороджений орденом «За заслуги» III-го ступеня.

Безсумнівно, це так добре, коли дитяча мрія перетворилася на професію! Коли на роботу йдеш не з примусу, а з радістю! Коли від роботи отримуєш задоволення! Однак робота судді, ой яка непроста! Адже повсякчас потрібно вирішувати чиюсь долю чи господарські відносини. І справи деякі такі заплутані. Тож так важливо було залишатися чесною й порядною Людиною.

А тепер можна йти й на відпочинок. Хоч я знаю, брате, що й на заслуженому відпочинку ти не надто будеш відпочивати. Знайдеш собі якесь заняття, бо не любиш сидіти без діла. Добре, що часу тепер у тебе добавиться для сім'ї, родини, друзів, для спілкування з онуками Марійкою та Ігорчиком. Он які вони в тебе гарні, непосидючі та допитливі!

А, можливо, що ти все-таки зголосишся на мою давню пропозицію написати спогади про прожите, про роботу. Адже пропрацював на різних відповідальних посадах у радянський період і на нинішньому непростому етапі становлення нашої Української Держави. Була б дуже цікава книга!

Вікторе, ми гордимося тобою, шануємо і поважаємо!

Петро КРАВЧУК (2016)[7]


ВАШ ДОСВІД – ТО ВАГОМИЙ ВКЛАД

«Минуле належить історії, майбутнє – це таємниця, а ця мить – подарунок. Ось чому цю мить називають сьогоденням». Цей вислів А. Смоловика спадає на думку, коли пригадую своє знайомство із Вами, Вікторе Оксентійовичу. Адже у ті 90-ті роки, коли відбулася наша перша зустріч, я, молодий недосвідчений кандидат на посаду судді, вважав це знайомство подарунком долі. Із глибокою повагою спостерігав, як Ви із чистого аркушу розбудовували районні та міські управління юстиції та самостійні відділи виконавчої служби, як ретельно підбирали кадри, шукали приміщення... Але, як кажуть, немає нічого, що не долалось би працею, і Ви своїм трудом це довели.

У той самий період судова система Волині теж перебувала на стадії свого становлення, і мені, як голові Луцького районного суду, неодноразово доводилося співпрацювати із Вами. Я перейняв неоцінений досвід зі створення належних умов праці для своїх працівників, із організації Вами трудового процесу та розбудови приміщень суду, із формування здорової атмосфери роботи у колективі.

Але попри виробничі моменти, усі ми залиша¬ємось насамперед людьми, і «щоб бути Великим – треба бути людиною Великої ідеї та великого характеру». Саме завдяки цим якостям – високій ідейності та твердості характеру, у поєднанні із творчим потенціалом – Ви здобули шану не лише у тих, із ким співпрацювали безпосередньо, а й у кожного, хто мав за честь знайомство із Вами. І я не є виключенням.

Ви один із перших керівників державних установ, хто започаткував добру духовну традицію, адже щорічно із Вашої ініціативи до Дня юриста та Дня господарського суду, влаштовуються урочисті богослужіння в усіх християнських храмах області. Це є свідченням високого рівня моральних та суспільних цінностей.

Кажуть, у будь-якій справі досконалість досягається не тоді, коли більше нічого додати, а тоді, коли нічого відняти. Ваш досвід – це вагомий вклад, який ніхто не в змозі вилучити зі сторінок історії. Ваша праця – це надбання для багатьох прийдешніх поколінь. Ваш приклад – це неоці¬ненний скарб, який стане путівником для молоді, адже за ними – майбутнє і ми ще в змозі вплинути на нього.

Щира дяка Вам за роки плідної співпраці на засадах толерантності, взаємоповаги, доброзичливості та порядності. Спасибі за можливість спільно із Вами залишити свій спогад на сторінках Вашої книги.

З повагою Петро ФІЛЮК, голова апеляційного суду Волинської області (2016)[8]


Звання, нагороди[ред.ред. код]

  • Заслужений юрист України (2000)[9][10][11]
  • Орден «Різдво Христове 2000» II ст. (2000)
  • Орден Святого Володимира (2006)
  • Почесна відзнака Вищої ради юстиції (2008)[12]
  • Орден «За заслуги» III ст. (2009)[13]
  • Юрист року Волині (1997, 1998)
  • Людина року Волинського краю (2000)
  • Професіонал року Волинського краю (2001)[14]
  • Почесна грамота Верховного суду України (2006).
  • Орден Святого Миколая (2011)
  • Ювілейний знак «Господарським судам України 20 років» (2011)

Твори[ред.ред. код]

  • Кравчук В., Копилова Т. Від арбітражу – до господарського суду: Історичний нарис. — Науково-популярне видання. — Луцьк : Надстир'я, 2009. — 208 с. — ISBN 978-966-517-670-1.
  • Кравчук В. О. Висоти та злети юриста Віктора Кравчука: спогади, публіцистика. — Луцьк : ПДВ «Твердиня», 2016. — 228 с. — ISBN 978-617-517-213-9.


Книги Віктора Кравчука

Виступи в пресі[ред.ред. код]

  • Смертна кара чи довічне увязнення? Газ. «Волинь», 14 лютого 1998 р., с. 7.
  • На захист інтересів підприємців. Газ. «Волинь», 15 грудня 2007 р., с. 9.
  • Господарський суд Волинської області — ефективний та надійний спосіб вирішення спорів в економічній сфері. Газ. «Волинська газета», 22 січня, 2009 р.
  • «Черги „посіяти“ в моєму кабінеті немає». Газ. «Волинські новини», 4 серпня 2009 р. Інтерв'ю Оксани Лукашук.
  • Знати, служити і захищати (інтерв'ю). Газ. «Волинська газета», 9 жовтня 2009 р., с. 1, 13.
  • Захищаємо економічні інтереси громадян. Інтерв'ю. Газ. «Волинь», 12 грудня 2009 р., с.3.
  • Багаторічна битва за гуртожитки. Газ. «Волинь», 3 лютого 2011 р., с. 6. (співавтор В. Калитенко).

Про Віктора КРАВЧУКА[ред.ред. код]

  • Бущик П. (упорядник). «Любешівщина». Історично — краєзнавчий нарис., ВОРВП «Надстир'я», Луцьк,1996. ISBN 966-517-075-9.
  • Кравчук П. А. Рекорди Волині 1998. – Любешів: Ерудит, 1999. – 206 с. ISBN 966-95453-0-7. Суди, с. 35.
  • Визнання: Віктор Кравчук — заслужений юрист України. Газ. «Волинь», 7 жовтня 2000 р., с. 1.
  • Віктор Кравчук — заслужений юрист. Газ. «Віче», 19 жовтня 2000 р., с. 3.
  • Бишевич П. К., Журавлюк І. С., Клубук П. А. Любешівщина: з глибин століть — у майбуття. Історико-краєзнавчий нарис. 2004. «Надстир'я», Луцьк. Коротко — про відомих (с. 199). ISBN 966-517-468-1.
  • Терпелюк О. Голова Господарського суду Волинської області Віктор Кравчук: закон і право знати,служити і захищати!. Газ. "Волинська газета", 9 жовтня 2008 р., с. 1, 13.
  • Вакульчук Р. Господарський суд Волинської області - ефективний та надійний спосіб вирішення спорів в економічній сфері. Газ. "Волинська газета", 22 січня 2009 р., с. 1, 2.
  • Нагорний О. Захищаємо економічні інтереси громадян. Газ. "Волинь-нова", 12 грудня 2009 р., с. 3.
  • Герасимик М. Згадати є про що. Інтерв'ю з головою Господарського суду Волинської області В. О. Кравчуком з нагоди його 60-річчя. Газ. «Діалог», 21 липня 2011 р., с. 6.
  • Герасимик М. Не професія, а стан душі. Газ. «Діалог», 16 вересня 2010 р.
  • Нагорний О. Як суддям заслужити повагу. Газ. Волинь, 5 травня 2012 р., с. 4.
  • Він був взірцем високого професіоналізму. Газ. "Волинь-нова", 11 лютого 2017 р., с. 8.

Ресурси Інтернет[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://court.gov.ua/326797/
  2. Державні нагороди України. Кавалери та лауреати. — Довідково-енциклопедичне видання. — Київ : Інститут біографічних досліджень, 2008. — С. 581. — ISBN 978-966-8178-24-5.
  3. Господарські суди України. — Історичний нарис, портрети, події. — Київ : Видавничий дім «Ін Юре», 2006. — С. 273–277. — ISBN 966-313-314-7.
  4. Болгов В. та ін. Новітня історія України. Волинь. — Науково-популярне видання. — Київ : Інститут біографічних досліджень, 2006. — С. 121. — ISBN 966-8178-07-6.
  5. Кравчук П. А. Рекорди Волині 1998. – Любешів: Ерудит, 1999. – 206 с. ISBN 966-95453-0-7.
  6. Літопис випускників Львівського національного університету імені Івана Франка. — Київ : Видавничий центр «Логос Україна», 2010. — С. 119. — ISBN 978-966-1581-09-7.
  7. Із книги «Висоти та злети юриста Віктора Кравчука», 2016. Стор. 19-22.
  8. Із книги «Висоти та злети юриста Віктора Кравчука», 2016. Стор. 23-25.
  9. Президент України; Указ від 04.10.2000 № 1110/2000
  10. Визнання: Віктор Кравчук — заслужений юрист України. Газ. «Волинь», 7 жовтня 2000 р., с. 1.
  11. Віктор Кравчук — заслужений юрист україни. Газета «Віче», 19 жовтня 2000 р., с. 3.
  12. Вища рада юстиції; 11 листопада 2008 року
  13. Президент України; Указ від 15.12.2009 № 1053/2009
  14. Лауреати Першої обласної незалежної премії за вищі професійні та громадські досягнення «Крило натхнення». Газета «Віче», 22 березня 2001 р., с. 7.