Краковець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Краковець
POL Krakowiec COA.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Яворівський
Рада Краковецька селищна рада
Код КОАТУУ: 4625855600
Основні дані
Засноване 1320
Магдебурзьке право 1425
Статус із 1940 року
Площа 1,46 км²
Населення 1146 (01.01.2017)[1]
Густота 757,5 осіб/км²
Поштовий індекс 81033, 81034[2]
Телефонний код +380 3259
Географічні координати 49°57′30″ пн. ш. 23°09′26″ сх. д. / 49.95833° пн. ш. 23.15722° сх. д. / 49.95833; 23.15722Координати: 49°57′30″ пн. ш. 23°09′26″ сх. д. / 49.95833° пн. ш. 23.15722° сх. д. / 49.95833; 23.15722
Висота над рівнем моря 209 м
Водойма річка Шкло, Краковецьке озеро
Відстань
Найближча залізнична станція: Яворів
До станції: 23 км
До райцентру:
 - автошляхами: 23 км
До обл. центру:
 - автошляхами: км
Селищна влада
Адреса 81033, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Краковець, вул. Вербицького, 1; тел. 2-24-58
Голова селищної ради Мамчур Ольга Іванівна
Карта
Краковець. Карта розташування: Україна
Краковець
Краковець
Краковець. Карта розташування: Львівська область
Краковець
Краковець

Commons-logo.svg Краковець у Вікісховищі

Кракове́ць — селище міського типу в Україні, у Яворівському районі Львівської області, розташоване між річками Шкло та Віжомлею, за 19 км на захід від районного центру та за 21 км від залізничної станції Яворів.

Географія[ред. | ред. код]

У селищі зростає ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Віковий дуб».

Топоніми[ред. | ред. код]

Урбаноніми

В Краковці нараховується 18 вулиць, у тому числі 1 площа[3].

Вулиці, площі:

Історія[ред. | ред. код]

Поселення вважається заснованим 1320 р., хоча перша документальна згадка про нього датується 1423 роком, а 1425 року містечку було надане магдебурзьке право.[4]

Того ж року було засновано парафію та споруджено дерев'яний костел у Краківці. У XVI-першій половині XVII століття парафія належала кальвіністам, у костелі діяв, так званий кальвінський збір, що був заснований у XVІ столітті за сприяння самбірського войського Станіслава Фредра. Припускають, що він був закритий за ініціативою перемиського єпископа РКЦ Мацея Пстроконського[5] 1604 року, а будівлю повернули католицькій громаді міста.

У 1590 році за сприяння власника містечка князя Олександра Острозького було споруджено замок, який до наших днів не зберігся.[6] Про нього згадував у своїх спогадах німецький мандрівник Ульріх фон Вердум. Після першого поділу Польщі 1772 року містечко відійшло до Австрії, а від 1867 року — у складі Австро-Угорщини. Краковець побіжно охарактеризував австрійський географ Бальтазар Гакет у своїй праці «Новіші фізично-політичні подорожі Гакета у 1788—1795 роках через Дакійські, Сарматські або Північні Карпати», у частині, присвяченій маршрутові 1794—1795 рр. зі Львова через Карпати та інші міста до Нового Сонча.

По смерті Острозького Краковець стає власністю Белзецьких, пізніше надовго стають власністю Цетнерів, потім були Потоцькі, які у 1845 році продали краковецький маєток без меблів, ікон, картин, порцеляни, колекцій бронзи, книг, монет, табакерок, опудал птахів князю Адаму Любомирському. Про цей прикрий випадок згадував Еварист Анджей Куропатницький у своїй праці «Географія або детальний опис королівств Галіції та Лодомерії»[7], потім граф Казимир Любенський. Останньою власницею Краківця та фільварків була дочка Казимира Вікторія Моравська (померла у 1942 році).[6]

Після анексії Польщею західноукраїнських земель Краковець втратив статус міста, але 27 березня 1934 року Краковець знову його отримав.[8]

Станом, на 1 січня 1939 року у місті мешкало 1840 осіб (640 українців-грекокатоликів, 80 українців-римокатоликів, 350 поляків та 770 юдеїв).[9]

Радянський період[ред. | ред. код]

17 січня 1940 року Краковець став райцентром Львівської області. У березні 1941 року організовано колгосп імені Т. Г. Шевченка.

Під час німецької окупації за допомогу червоноармійцям були розстріляні місцеві мешканці Каранкевич М. та Адамчик С.

27 липня 1944 року в ході львівсько-сандомірської наступальної операції радянських військ Герой Радянського Союзу, командир танкової роти, старший лейтенант Геннадій Корюкін у складі передового загону 45-ї гвардійської танкової бригади форсував річку Сян поблизу с. Висоцько та намагався у результаті стрімкої атаки оволодіти с. Острів, але усі радянські танки, що переправилися через річку були знищені вогнем німецької артилерії, а сам Корюкін загинув та пізніше був похований на краковецькому цвинтарі.[10]

До заборони УГКЦ у 1946 році Краківець був осідком Краковецького деканату Перемишльської єпархії греко-католицької церкви (деканат налічував 16 парафій) та власне парафії Краковець, до якої належали також Передвір'я, Будзинь, Руда-Краковецька та Гуки (нині — частина села Коханівка.

1957 року Краковець отримав статус селища міського типу.[4]

На території селищної ради у 1960-х роках діяв колгосп «Прикордонник», який посідав 1392 га орної землі. Із зернових — вирощували пшеницю та жито, а з технічних — льон. Розвивали м'ясо-молочне тваринництво, вівчарство. Спорудили молочарню, льоносушильню та льонопереробний пункт.

Сучасність[ред. | ред. код]

15 липня 1990 року на головному майдані села було закладено пам'ятний камінь, а 1997 року на тому місці було споруджено пам‘ятник Романові Шухевичу — військовому, роботи скульптора Петра Штаєра та архітектора Володимира Блюсюка.[11]

На початку 1998 року на кордоні з Польщею введено в експлуатацію найбільший у Східній Європі міжнародний пункт пропуску «Краківець» — Корчова з пропускною спроможністю до 5 тисяч легкових автомобілів на добу, що є виключною заслугою державного діяча Степана Лукашика.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

  • Час фундації та будівництва дерев'яного костелу в місті невідомий, але відома дата його концекрації — 29 травня 1744 року.[4].
  • Костел святого апостола Якова — діючий римо-католицький храм, споруджений у 1785—1787 роках коштом дідича Ігнатія Цетнера у стилі неокласицизму на заміну старому дерев'яному костелу 1744 року побудови. У 1846 році проведена реконструкція святині, по якій храм мав вже 7 вівтарів, а 1854 року — освячений. Через спустошливі пожежі упродовж XVII—XVIII століть костел неодноразово відбудовувався, переважно — коштом Цетнерів.[4] На початку ХХ століття вхід прикрашав великий портик на чотирьох колонах. У вересні 1939 року святиня зазнала пожежі, під час якої повністю вигорів інтер'єр костелу. 1946 року храм був закритий радянською владою, а саме приміщення у 1958 році кардинально перебудували (високу наву святині розділили на три поверхи) під виробничі потреби та згодом відкрили завод «Ритм» — структурний підрозділ Львівського заводу телеграфної апаратури, що спеціалізувався на виробництві плат друкованого монтажу для потреб систем зв'язку військового призначення.[6] У 2000 році костел передано в користування римо-католицькій громаді Краковця, яка почала його відновлення.[12] 15 листопада 2000 року архієпископ-митрополит Львівський Мар'ян Яворський освятив тимчасову каплицю у поверненому костелі.[4].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Пов'язані з Краковцем[ред. | ред. код]

Дідичі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Поштові індекси України: Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Краковець
  3. Краковець
  4. а б в г д Краковець. Костел св. Якова Апостола
  5. Kowalska H. Pstrokoński Maciej z Burzenina h. Poraj (ok. 1553—1609), biskup przemyski // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1986. — Tom XXІX/2, zeszyt 121. — S. 267. (пол.)
  6. а б в Краковець
  7. Geografia albo dokładne opisanie królestw Galicyi i Lodomeryi… — S. 35—36.
  8. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 30.
  10. Корюкин Геннадій Петрович (рос.)
  11. Обеліск Шухевичу в парку «Знесіння» vs Усі пам'ятники командиру УПА в Україні
  12. Краковець: костел св. ап. Якова
  13. Anna hr. Cetner h. Przerowa

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]