Краків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Краків
Kraków
Герб Прапор
Герб Кракова прапор Кракова
Краків
Основні дані

50°03′14″ пн. ш. 19°56′07″ сх. д. / 50.05389° пн. ш. 19.93528° сх. д. / 50.05389; 19.93528Координати: 50°03′14″ пн. ш. 19°56′07″ сх. д. / 50.05389° пн. ш. 19.93528° сх. д. / 50.05389; 19.93528

Країна Польща
Регіон Малопольське воєводство
Засноване перед IX століттям
Статус міста 1257
Магдебурзьке право 1257
Населення 761 873 (2014)
Агломерація 1 516 000 (2007)
Площа міста 326,85 кв/км

н/д км²

Густота населення 2331 осіб/км²
Поштові індекси 30-001 до 31-999
Телефонний код 48 12
Міська влада
Веб-сторінка krakow.pl
Мер міста Яцек Майхровскі
Краків (Польща)
Краків
Краків

Commons-logo.svg Краків у Вікісховищі

Кра́ків (пол. Kraków, нім. Krakau, лат. Cracoviae) — місто в Польщі на березі Вісли, 760 тисяч жителів (2004), з найближчими передмістями 1,2 млн. Адміністративний центр Малопольського воєводства.

Друге за величиною та кількістю мешканців місто у Польщі після Варшави; одне з найстаріших міст Польщі, з тисячолітньою історією, багатою культурною і архітектурною спадщиною. Один з центрів Галичини.

Культурна столиця Європи 2000 року. Історичний центр Кракова з 1978 року належить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[1].

Історія міста[ред.ред. код]

Палац Вавель
Краєвид Вавеля з берега річки Вісла
Центральна площа — Сукенніце
Краківський залізничний вокзал

Перші згадки[ред.ред. код]

Найстарший осередок поселення знаходився на Вавельській Височині; правдоподібно, це був один з найважливіших ґрадів племені віслян. Можливо землі віслян певний час знаходились під владою Великоморавської Держави. У Х ст. Краків входив до складу держави перших Пжемислідів. Близько 990 року знаходився в межах П'ястівської держави. Перша відома писемна згадка про Краків (як про важливий торговельний ґрад) походить з повідомлення Ібрагіма ібн Якуба від 965 року. Над Віслою біля Вавелю, на невеликому узгір'ї з юрайського білого каменю, згідно з легендою постала колись святиня поганська, на місці якої побудовано пізніше костел римський Св. Архангела Михаїла.

Середні віки[ред.ред. код]

Щонайменше від 1000 року в Кракові знаходилась резиденція єпископа, а за панування Казимира Відновителя Краків став головною князівською резиденцією.
В 1241 році місто було зруйноване під час татарського набігу. Це могло призвести до втрати Краковом первинного статусу міста, яке правдоподібно він мав на початку ХІІІ ст. Розпочато відбудову Кракова, а князі Болеслав Сором'язливий, його мати Гжимислава і дружина Свята Кінга 5 червня 1257 року надали місту статус магдебурзького права, у Коперні біля Піньчова в Свентокшиському воєводстві.

Власне тоді постав характерний регулярний уклад міста, в який скомпоновано попередні збережені елементи (вул. Гродзька. костел Маріїнський). Між Краковом і Вавелем існувало поселення Окул, давнє підгороддя, яке було вселене до Кракова через короля Владислава Локетка після бунту війта Альберта. В 1320 році у вавельській катедрі відбулась коронація Владислава Локетка. Відтоді, аж до 1734 року, Краків був місцем коронації королів Польщі.

У XIV столітті на передмістях Кракова постали два наступних міста: на півдні Казімєж (1335) і на півночі Клепаж (1366).

Будучи в XV і XVI століттях столицею однієї з найбільших європейських держав, Краків розвивався в архітектурному, торговельному, ремісничому, культурному та науковому напрямках. Замковий комплекс на Вавелі перебудовано і розбудовано в ренесансовому стилі. Відновлено повсталий у 1364 році університет. Збудований був також Барбакан. За часів Зигмунта Августа Краків налічував близько 30 тис. мешканців.

Після Люблінської унії і утворення Речі Посполитої, Краків знаходився на узбіччі великої держави. Сейми і вибори нових монархів відбувались у Варшаві, розташованій більш-менш посередині між столицями Корони і Литви. Від 1596 року, розпочався процес переселення королівського двору Зигмунта ІІІ з Кракова до Варшави, закінчився біля 1611 р. Однак не було факту, який би можна було формально назвати законним «перенесенням столиці». Катедра на Вавелі залишилась місцем коронації польських королів. Краків залишився столичним і королівським містом, незалежно від особи короля. Навіть в пізніші часи, султан османський Кара Мустафа, писав в кореспонденції до Яна ІІІ Собеського: «знищу Твій Краків…».

Одночасно з занепадом Речі Посполитої розпочався занепад Кракова. Військові руйнування сильно підірвали позиції міста і загальмували його розвиток. Перший раз Краків був знищений іноземними військами у 1655 році, під час «шведського потопу» (передмісття сильно потерпіли ще у 1587 році, під час спроби здобуття міста Максиміліаном Габсбургом). У XVIII ст. Краків було захоплено пруськими, шведськими, австрійськими і російськими військами. 24 березня 1794 року на краківському ринку склав присягу народові провідник Тадеуш Костюшко, тим самим розпочав повстання.

Під Австрією[ред.ред. код]

Після Третього поділу Польщі Краків зайняли Австрійці. В 18091815 роках місто належало до Варшавського Князівства, як столиця департаменту.

Республіка[ред.ред. код]

У 18151846 роках був столицею невеликої, але формально незалежної Краківської Речі Посполитої. Вільне місто Краків разом з околицею (Краків був столицею), було останнім виразом формальної незалежності, стосовно польської державності, до часу відродження і становлення незалежності Польщі у 1918 році.
В часах Краківської Речі Посполитої, розпочалась ґрунтовна модернізація і перебудова міста, яке все ще перебувало в середньовічному містобудівельному укладі. Розібрано більшість міських мурів, засипано рів, на місці якого постав парк у вигляді бульварного кільця довкола Старого Міста під назвою Плянти (пол. Planty). Після «краківської революції», тобто збройного повстання, у 1846 році знову був зайнятий Австрією, в межах якої залишався аж до 1918 року. У 1850 році велика пожежа знищила близько 10 % поверхні міста.

Міжвоєнний період 1918 — 1939[ред.ред. код]

Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави на території колишніх австрійських володінь в Галичині, Володимерії, Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Польська влада при допомозі підрозділів польських легіоністів змогла захопити цю частину.[2]

В часи міжвоєнного двадцятиліття, після здобуття незалежності, польська центральна влада, затвердила вавельський замок, як репрезентаційний будинок Речі Посполитої для користування керівника Держави, а пізніше Президента РП. Ухвалою Сейму Речі Посполитої Польщі з 1921 року, краківський містобудівний ансамбль на Вавелі, став однією з офіційних Резиденцій Президента Польщі. До сьогодні збереглись апартаменти Президента РП Ігнація Мосьціцкого.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Німецькі окупанти зайняли місто вже через шість днів після початку війни. В часи гітлерівської окупації (19391945) столиця Генерал-губернаторства. Краків був єдиним великим містом, у якому не зафіксовано спаду населення, а в 1945 році був містом, у якому проживало найбільше мешканців. Німецькі окупанти вивезли до Німеччини багато творів мистецтв, з яких велика кількість не повернулась до країни.

На початку Другої Світової війни із зайняттям Радянським Союзом західноукраїнських земель, саме емігранти з Східної Галичини перетворили Краків на своєрідний центр українського життя. Зокрема, на грудень 1939 р. у Кракові перебували Роман Бжеський, Лідія Бурачинська, Святослав Гординський, Ірина Винницька, Катря Гриневичева, Микола Денисюк, Федір Дудко, Ростислав Єндик, Василь Кархут, Іван Кедрин (Рудницький), Роман Купчинський, Богдан та Лев Лепкі, Осип Назарук, Петро Постолюк, Олена Теліга, Іван Тиктор, Михайло Хом'як, Микола Чирський, Лев Чубатий, Ігор Федів, а також митці: маляри, графіки та скульптори: Василь Дядинюк, Михайло Черешньовський, Наталя Мілян, Осип Роман Касараб, Нестор Кіселевський, Едвард Козак, Андрій Наконечний та інші.

Під час окупації було практично знищене єврейське населення Кракова (перед війною єврейське населення становило 25 % всіх мешканців, а після війни його було лише близько 2 %). Краків зазнав незначних втрат під час бомбардування міста радянською авіацією. Введення до міста радянських військ не було визволенням, а виявилось новою окупацією, цього разу «червоного кольору».

Повоєнні часи[ред.ред. код]

В повоєнних часах прослідковувався інтенсивний розвиток території і населення міста. Однією з найбільших територіальних змін стало будівництво і приєднання до міста Нової Гути.

На зламі тисячоліть, у 2000, ґрад Kraka здобув титул «Культурної столиці Європи». Сьогодні Краків є одним з найпопулярніших місць на світі. У 2006 році, був у «п'ятірці» найпопулярніших міст Європи, у 2007 році, здобув титул «наймоднішого міста світу» — згідно з даними американської інтернетової агенції Orbitz, що визначає тренди у світовому туризмі. В червні 2007 року, Краків відзначав 750 річницю статусу міста. Незважаючи на свою щораз більшу космополітичність, Краків залишається надалі носієм польської символіки. Це єдине місто в Польщі, яке має право вживати в гербі емблему Польської Держави. Така можливість, згідно з геральдичною символікою, надається тільки столичним містам.

Видатні особи[ред.ред. код]

Серед українців, пов'язаних з містом:

Культура[ред.ред. код]

Великий парад драконів у Кракові
Пані з горностаєм пензля Леонардо да Вінчі, Музей Чарторийських

Центральним елементом культури Кракова є Старе Місто — скарбниця шедеврів мистецтва та цінних пам'яток архітектури. Тут розташовано понад 1200 пам'яток, які представляють усі стилі архітектури, від середньовіччя до новітніх часів. Краківська площа Ринок належить до найбільших у Європі, залишається незмінною з 1257-го року.[3]

У 2013 році Краків отримав звання «місто літератури ЮНЕСКО», ставши 7-м у світі і першим у центрально-східній Європі.[4]

У Музеї Чарторийських зберігається єдина в Польщі картина Леонардо да Вінчі «Пані з горностаєм».

Музеї[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

У 2016 році місто прийматиме «Світовий день молоді».[5]

Спорт[ред.ред. код]

У Кракові базується дві футбольні команди Екстракляси «Вісла (Краків)» (найуспішніша команда в історії польського футболу) та «Краковія» (вболівальником якої був Іоанн Павло ІІ)[6], а також кілька менш успішних команд, таких як «Гарбарня», «Гутник» та інші.

Партнерство[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Консульства[ред.ред. код]

Генеральні консульства:





Почесні консульства:





Туризм[ред.ред. код]

Краків є найбільш відвідуваним містом Польщі. Щороку його відвідує приблизно 10 млн. туристів (для порівняння, Варшаву — лише 8 млн.)[7].

Історичний центр Кракова
Historic Centre of Kraków *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Wawel castle.jpg
Вавельський палац
50°04′ пн. ш. 19°57′ сх. д. / 50.067° пн. ш. 19.950° сх. д. / 50.067; 19.950
Країна Польща Польща
Тип Культурний
Критерії IV
Об'єкт № 29
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 1978 (2 сесія)

Commons-logo.svg Краків у Вікісховищі

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://whc.unesco.org/en/sessions/02COM
  2. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 39
  3. Яна Стемпнєвич (05.03.2013). Королівський Краків. Polskie Radio S.A. Процитовано 30.10.2013. 
  4. Л.І. (21.10.2013). Краків Містом літератури ЮНЕСКО. Polskie Radio S.A. Процитовано 30.10.2013. 
  5. Л.І. (30.07.2013). На Всесвітніх днях молоді Краків заробить чи втратить?. Polskie Radio S.A. Процитовано 30.10.2013. 
  6. http://www.cracow-life.com/poland/krakow-sport
  7. В.П. (15.01.2016). Краків відвідало 10 млн туристів, Варшаву – 8. polradio.pl. Процитовано 27.01.2016. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]