Крамаренко Сергій Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крамаренко Сергій Макарович
Народження 10 квітня 1923(1923-04-10) (101 рік)
Калинівка (Роменський район)
Смерть 21 травня 2020(2020-05-21) (97 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Винищувальна авіація
Освіта Московський авіаційний інститут
Роки служби 1941—1981
Партія КПРС
Звання  Генерал-майор авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна Війна в Кореї
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «75 років перемоги у ВВВ»
CMNS: Крамаренко Сергій Макарович у Вікісховищі

Крамаренко Сергій Макарович (10 квітня 1923(19230410), Калинівка (зараз Роменський район, Сумська область, — 21 травня 2020, Москва[1]) — радянський льотчик-ас, брав участь у Другій світовій війні та війні у Кореї (1950—1953), Герой Радянського Союзу (1951).

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення середньої школи вступив до електротехнічного інституту інженерів залізничного транспорту в Москві.

Провчившись в інституті всього три місяці, по комсомольській путівці прийшов до Дзержинського аероклубу. Закінчивши його, став курсантом Борисоглібського льотного училища. Там і застала його війна.

Участь у Другій світовій війні[ред. | ред. код]

У червні 1942 року школу зі станції Поворни перевели далеко вглиб країни. А вісім найбільш підготовлених курсантів, серед яких опинився і Крамаренко, направили до 1-го запасного авіаполку, який знаходився в Арзамасі.

З серпня 1942 — на фронті в складі 523-го ВАП 303-й ВАД на Західному фронті. За рік зробив понад 80 бойових вильотів, при цьому збив ворожий літак і аеростат.

У 1944 році був переведений в 19-й винищувальний авіаполк. В ході боїв на Західній Україні був збитий. З кінця жовтня 1944 року став літати у складі 176-го Гвардійського винищувального авіаполку. Кілька разів на новому Ла-7 йому довелося бути веденим у прославленого аса Івана Кожедуба. Тут Крамаренко збив один ворожий літак особисто.

До кінця війни Сергій Крамаренко виконав 66 бойових вильотів, провівши 26 повітряних боїв, здобув 3 перемоги особисто (збив 2 літаки противника та 1 аеростат) і 10 перемог — в групі.

Післявоєнна кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення Радянсько-німецької війни продовжив службу, в 1949 році здійснив перший політ на реактивному Як-15, а в січні — лютому 1950 року освоїв МіГ-15.

Участь у війні в Кореї[ред. | ред. код]

В грудні 1950 року у званні капітана на посаді заступника командира ескадрильї відбув в урядове відрядження в Китай. З 1 квітня 1951 року по кінець січня 1952 брав участь у бойових діях в небі КНДР. Першу перемогу здобув 12 квітня 1951, збивши в надзвичайно тяжкому бою F-80 Shooting Star, 2 червня збив F-86 Sabre.

10 жовтня 1951 був виданий закритий указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження великої кількості льотчиків зі складу 324-ї і 303-ї винищувальних авіадивізій орденами і медалями. В цьому ж указі були названі перші вісім Героїв Радянського Союзу, які мали на той час по 6-8 перемог в повітрі. В їх числі був і С. М. Крамаренко, що мав на той момент вісім збитих літаків противника.

Всього виконав 104 бойових вильоти та, провівши 42 повітряних бою, особисто збив 13 літаків супротивника: 9 «Сейбр», 2 «Метеора», один F-80 і один F-84.

Список повітряних перемог[ред. | ред. код]

Дата повітряного бою Кількість і тип
збитих ворожих літаків
(особисто/в групі)
19.03.1944 1 Ме-110
16.02.1945 1 FW-190
12.04.1951 1F-80C
02.06.1951 1 F-86A
17.06.1951 1 F-86A
11.07.1951 1 F-86A
29.07.1951 1 F-86A
12.09.1951 1 F-80
23.09.1951 1 F-86A
30.10.1951 1 F-84E
01.12.1951 1 Meteor F.8
01.12.1951 1 Meteor F.8
12.01.1952 1 F-86
12.01.1952 1 F-86E
16.01.1952 1 F-86
17.01.1952 1 F-86E
Примітка: таблицю складено за даними джерела [2].

Мирне життя[ред. | ред. код]

Після повернення з Кореї був обраний для навчання в Військово-Повітряної Академії. По закінченні навчання в Академії отримав розподіл в 201-й винищувальний авіаполк ППО, а в 1957 році був направлений в 167-й ГвВАП ППО, де літав на МіГ-17. Далі були призначення на різні посади по всьому Союзу. У 1970 році прославлений ас був відправлений до Іраку як радник командувача ВПС країни з безпеки польотів. У його обов'язок входила допомога місцевим пілотам і офіцерам в освоєнні технічних тонкощів МіГ-21, а також опановуванні прийомів повітряного бою. Потім було відрядження в Алжир.

У 1981, вже у званні генерал-майора, вийшов у відставку.

Вів активну громадську роботу. Був почесним професором Російської академії природничих наук, заступником голови правління Клубу Героїв Радянського Союзу, Героїв Російської Федерації та повних кавалерів ордена Слави.

Нагороди[ред. | ред. код]

Медалі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.)После коронавируса умер легендарный Герой Советского Союза – участник засекреченной Корейской войны. moskva.bezformata.com. Архів оригіналу за 1 вересня 2023. Процитовано 1 вересня 2023.
  2. Сейдов И. Советские асы корейской войны. — М.: Фонд «Русские Витязи», 2010. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]