Краматорськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Краматорськ
Kramatorsk gerb.png Kramatorsk prapor.png
Герб Краматорська Прапор Краматорська
Палац культури та техніки, Краматорськ DJI 0002.jpg
ПКіТ-НКМЗ-Краматорськ-(Пункт-прийому-анкет-до-поліції)-2.jpg
ДонНМУ.jpg
Белокузьминовка.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район Краматорський район
Громада Краматорська міська громада
Засноване 1868
Колишня назва Кром-Торський, Крам-на-Торі
Населення 147 145 (01.01.2022)[1]
 - повне 147 145 (01.01.2022)[1]
Агломерація Краматорська агломерація
Площа 57 км²
Густота населення 1989,5 осіб/км²
Поштові індекси 84300—84390
Телефонний код +380-626(4)
Координати 48°43′15″ пн. ш. 37°33′20″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 60-177,3 м
Водойма р. Казенний Торець
Назва мешканців крамато́рець, крамато́рка, крамато́рці
День міста збігається з Днем машинобудівника (4-та неділя вересня)
Відстань
Найближча залізнична станція Краматорськ
До обл./респ. центру
 - фізична 84 км
 - залізницею 98 км
 - автошляхами 95 км
До Києва
 - фізична 540 км
 - залізницею 748 км
 - автошляхами 655 км
Міська влада
Адреса 84313, м. Краматорськ, пл. Миру, 2
Вебсторінка Краматорська міськрада
Міський голова Олександр Гончаренко

CMNS: Краматорськ у Вікісховищі

Карта
Краматорськ. Карта розташування: Україна
Краматорськ
Краматорськ
Краматорськ. Карта розташування: Донецька область
Краматорськ
Краматорськ

Крамато́рськ — місто в Донецькій області України. З 13 жовтня 2014 року в місті перебуває Донецька обласна державна адміністрація[2][3]. Значний центр машинобудування України. Неофіційна столиця ювелірних прикрас України. Лежить у північній частині регіону на річці Казенний Торець (притока Сіверського Донця). Під час Російської збройної агресії проти України (у 2014) відбулася Битва за Краматорськ.

Географія[ред. | ред. код]

Розміщення та фізична географія[ред. | ред. код]

Краматорськ і прилеглі до нього селища лежать у долинах Казенного Торця і його приток, оточених пагорбами. Пагорби порізано ярами й балками. Найменша висота над рівнем моря — 60 м — уріз води Торця в Ясногірці. На берегах Казенного Торця і його притоки Білянки у двох місцях утворено круті схили — «крейдяні гори». Межі міста лежать на найбільших висотах (метрів): 199,1 - у селищі Василівська Пустош; 177,3 - на аеродромі; 169,5 - Крейдяна гора; 167,6 - Карачун-гора; 158,4 - в селищі Жовтневий.

Людська діяльність справила нові форми рельєфу, найбільш значні з яких — це кар'єр у Крейдяній горі та шлакові відвали при КМЗ і НКМЗ. На території Краматорська шість розвіданих родовищ корисних копалин: Краматорське (крейда і глина), Новокраматорське (важкотопна глина), Яснополянське (вохроглина), Шабельковське (формувальний пісок), Розсоховатське (будівельний пісок), Краматорське (керамічна сировина).

Видобувається сім видів мінеральної сировини: будівельні, вохра, цегляно-черепичні й керамічні глини (всього 107,2 тис. т в 2008 р.), крейда (576,2 тис. т), формувальні та будівельні піски. Завдяки відкритим родовищам при станції Краматорська в 1885 р. побудували завод будівельних матеріалів, котрий поклав початок іншим заводам і селищу. З кінця 1930-х років до Другої світової війни північніше Мар'ївки видобували вугілля. Потужність пласта була 40 см. Після війни вхід до шахти завалився та був затоплений[4].

1991 року біля Пчолкіного було виявлено скам'янілі залишки дерева араукарії[5].

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Краматорська помірно-континентальний з відносно холодною зимою і спекотним, сухим літом. Кількість атмосферних опадів незначна, за роками та за сезонами розподіляється нерівномірно. За рік може випадати від 250 до 650 мм, середнє значення — 420 мм. Більша частина опадів відбувається влітку переважно зливами, які часто супроводжуються сильними грозами. Іноді добовий рівень опадів може перевищувати середньомісячний і досягає 120—125 мм.

Середньорічна відносна вологість повітря 75 %, у літній полудень може зменшуватися до 30-35 %. Найбільш вологе повітря в грудні й січні — 90-98, а іноді й 100 %, тому взимку часті тумани та ожеледиця. Хмарність зимового неба досягає 80 %, тумани тримаються на великій площі тривалий час навіть при вітрі 15 м/с, мряка. Зимові вітри переважно східні та північне-східні, часті відлиги.

Середня температура найхолоднішого місяця січня — -4…-5 °, найтеплішого липня — +21…+22 °.

Середня глибина промерзання ґрунту — 1,2 м, найбільша — 1,5 м.

Флора[ред. | ред. код]

Ліси займають 1704 га площі Краматорська, зокрема: Шабельківка — 289, Красногірка — 196, Біленьке — 165, Веселе — 71, Іванівка — 64, Берестове — 27, Комишуваха — 622 (урочища Грако-Комишовашське — 214, Малотаранівка — 117, Трійчатське — 94, Липове — 91, Крутеньке I — 29, Заяче Велике — 26, Плоске — 10, Вовче — 20, Крутеньке — 10).

У лісах переважають акація, дуб, ясен, абрикос, алича, липа звичайна і липа дрібнолиста, сосна, береза, шовковиця, клен гостролистий, волоський горіх. Підлісок становлять бруслина, а ближче до узлісьглід, терен, шипшина; на галявинахвишня степова, карагана чагарникова. Унікальна сосна крейдова, яка зростає у селі Білому, і сосна кримська.

Видовий склад лісопаркових насаджень різноманітний. Це лісові та узлісні рослини: ясенець білий, зірочник лісовий, пролісок, конвалія травнева, фіалки, дзвіночки, перстач гусячий, ожина, суниці. Місцева флора багата на лікарські рослини: звіробій, материнка, чебрець, ромашка лікарська, чистотіл, валер'яна, подорожник, деревій, цикорій, глід, шипшина тощо. Є види, занесені до Червоної книги: бурачок голоножковий, дворядник крейдяний, дрік донський, громовик донський, ранник крейдовий, тонконіг Талієва, ковила волосиста, конвалія травнева.

Фауна[ред. | ред. код]

В околицях Краматорська водяться єноти, лисиці, кабани, козулі, зайці, ласиці, куниці. Окрім них, зустрічаються вовки та занесені до Червоної книги борсуки. З птахів живуть осілі граки, горобці, кільчасті горлиці, голуби, дрозди, дятли, синиці, соловейки, сови, сойки, фазани тощо.

Цікаво, що у 1970-ті роки, коли Торцем вже пливли райдужні плями від стічних вод прибережних заводів, і люди на той час, припинили купатися у річці, у Торці все одно, продовжували водитися раки, карасі, коропи, головні, а також пічкурі та верховодки, яких місцеві рибалки називали «марйохи» та «стеблі», відповідно та інше.

Ландшафтний парк[ред. | ред. код]

У межах міста у 2004 році було утворено регіональний ландшафтний парк Краматорський площею 1738,82 га. Він складається з чотирьох ділянок.

Резерват Біле (477,8 га) знаходиться на схилах балки, розташованої на масштабних крейдяних відкладеннях з оголеннями порід і куполоподібними пагорбами. Особливу цінність являє унікальна степова реліктова рослинність на крейдяних відшаруваннях.

Резерват Пчолкінські скам'янілі дерева (22,61 га) має насадження кримської сосни, серед якої зустрічаються виходи скам'янілих дерев кам'яновугільного періоду віком понад 200 мільйонів років.

Резерват Комишуваха (865,23 га) складається з лісів дуба, ясена, клена, в'яза, і липи. Підлісок багатий первоцвітами: горицвіт, анемона, тюльпани. Густі урочища розташувалися у глибоких розгалужених балках. Зустрічаються дикі звірі: зайці, борсуки й лисиці. На території є Лебедине озеро з лебедями. На пагорбі поблизу озера, знаходиться напівзруйнований будинок поміщика Бантишева — одна з найстаріших будівель регіону.

Резерват Білокузьминівський (373,9 га) є геологічним пам'ятником природи зі скелеподібним оголенням верхньої крейди посеред незайманого степу.

Історія[ред. | ред. код]

Заснування[ред. | ред. код]

Згідно з археологічними відомостями, на території сучасного Краматорська і його найближчих передмість люди селилися ще з давніх-давен. На північно-західній околиці Краматорська знайдено каменоломні й майстерні з обробки кременя епохи неоліту, існування яких тривало й у період ранньої міді. У передмісті Краматорська досліджене також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.

У другій половині XVII — початку XVIII століття ця частина Слобожанщини масово заселюється козаками з Гетьманщини, кріпаками з південних районів Московії та Мордовії.

1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисячах десятин козацької землі, на яких було засновано село Петрівка. Пізніше ці землі було продано шляхетському роду Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському, Штейгерову. В результаті виникли нові поселення Абазовка, Іванівка, Шабельківка, Штейгеровка, котрі надалі створили своєрідну агломерацію — Краматорськ. В 1799 територію майбутнього Краматорська включено в Ізюмський повіт Слобідсько-Української (пізніше перейменовано у Харківську) губернії.

У другій половині XVIII сторіччя територія, яку нині посідає місто, масово заселяється козаками Слобідського війська.

Протягом різних часів поселення мало різні назви; сучасну пов'язують зі сполученням «кром» (укріплення) та «торський» (від однойменної річки) за часу існування рубіжної лінії[6].

Російська імперія[ред. | ред. код]

Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій у 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.

Наприкінці 60-х років XIX століття на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої виросло селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, потім поступово назва змінилась на Краматорськ.

Українська революція[ред. | ред. код]

Після того як стало відомо повалення царського режиму, у Краматорську 2 березня було створено Громадський комітет — видним його діячем був кадет доктор Демулін. За підтримки меншовиків та есерів Демулін виступив у тимчасовому комітеті проти роззброєння поліції, як заходу, здатного призвести до суспільних безладів, або пропонував роззброїти тільки «поганих» поліцейських, а «хороших» - залишити на місцях. Крім того, він виступав проти організації рад.[7]

Повідь (розлив річки Торець), що спіткала Краматорськ навесні 1917 року, не дала організаційному комітету можливості провести вибори до Ради робітничих депутатів, Раду було обрано лише 21 березня (за старим стилем). Краматорськ був звільнений підрозділами Армії УНР у квітні 1918 р.

З квітня по грудень 1918 року Краматорськ перебував під владою Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Після антигетьманського повстання Краматорськ ненадовго перейшов під владу Директорії УНР.

Через поразку УНР в радянсько-українській війні, Краматорськ, як і інші населені пункти Донбасу, опинився під радянською владою.

Радянський період[ред. | ред. код]

З 1926 року — селище міського типу, 1932 року отримав статус міста обласного підпорядкування у складі новоствореної Донецької області.

27 жовтня 1941 місто було окуповане німецькими військами.[8][9] З 5 по 27 лютого перебувало під контролем радянських військ, остаточно відвойоване ними 6 вересня 1943 - військами Південно-Західного фронту в ході Донбаської операції[8]

У повоєнні часи в місті було збудовано Завод лиття та пакувань, електроламповий Завод «Альфа» (1969), комбінат панельного домобудівництва (1972), відкрито тролейбусну лінію (1971). На горі Карачун збудовано ретрансляторну вежу. Двічі — у 1964 і 1985 роках місто зазнавало поводі.

Пізнавально, що на початку 1970 років, через важкий криміногенний стан, у Краматорську діяла комендантська година. По школах перед канікулами ходили дільничні міліціонери та завучі з роз'ясненнями про те, що школярам заборонено ходити вулицями після 21-ї години, а вдень - гуртами понад двоє осіб. Надвечір, вулицями роз'їжджали окрім міліціонерських УАЗів («бобиків»), важкі мотоцикли з люлькою, у якій сиділа вівчарка, попереду було закріплено прожектор, який міг обертатися, а на сидіннях знаходилися два міліціонери.

А у піонерських таборах, наприклад від СКМЗ, діти постійно танцювали під баян єврейський танець «сім-сорок» та грецький «сиртакі» — так відбувалося інтернаціональне виховання.

Цікаво, що в радянський час гостям міста екскурсоводи обов'язково повідомляли, що Краматорськ — місто п'яти світанків на день. Це було пов'язано з тим, що з доменних печей металургійного заводу, кілька разів на добу, вивозили та виливали на відвали (на які краматорчани казали «шлакові гори») рідкий розжарений шлак, що у темну пору виглядало як червонувата заграва, схожа на світанок над містом, коли зненацька ставало майже світло на декілька хвилин.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

Кінець XX — початок XXI століття[ред. | ред. код]

З 1991 року — місто у складі незалежної України. В 1997 почалася ретрансляція програм FM-радіо «Європа Плюс Донбас», а 1998 року розпочала мовлення перша недержавна радіостанція («Радіо Біт»).

24 вересня 2008 — прийняті прапор та новий герб міста. 2010 року — на частині площ КЗТС засновано завод Фурлендер з виробництва вітряних енергетичних установок.

17 квітня 2015 року в Краматорську було повалено пам'ятник Леніну.

У 2018 році в Україні передбачається відзначення на державному рівні пам'ятної дати — 150 років з часу заснування міста Краматорська (1868).[10]

За результатами адміністративної реформи 2020 року місто стає центром новоутвореного Краматорського району та Краматорської територіальної громади. Того ж року Краматорськ починає страждати від пандемії COVID-19.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Захоплення терористами адмінбудівлі в Краматорську.

З 12 квітня по 5 липня 2014 місто було окуповане бойовиками терористичної організації «Донецька народна республіка». У ході боїв з окупантами було частково зруйновано цехи заводу Енергомашспецсталь та Краматорського заводу важкого верстатобудування[11], близько 50 людей загинуло[12]. 13 вересня учасники міського віча прийняли рішення створити добровольчі загони — для захисту міста від російської окупаційної армії; також було вирішено збирати гроші на засоби захисту для захисників, котрі вступали у підрозділи оборони[13].

З 13 жовтня 2014 року місто було оголошене обласним центром Донецької області, новий голова обласної адміністрації Олександр Кіхтенко повідомив про перенесення обласної держадміністрації до Краматорська[14]. У листопаді 2014 року до Краматорська був переведений Донецький апеляційний адміністративний суд[15].

10 лютого 2015 місто було обстріляне з реактивної системи БМ-30 «Смерч» з боку Горлівки. За даними на вечір 11 лютого, від обстрілу загинуло 17 осіб, поранено 64 особи, серед них 5 дітей.[16]

Залізничні станції, які обстріляло Міноборони Росії 8 квітня 2022 за їхньою заявою: Eo circle indigo number-1.svg Барвінкове, Eo circle indigo number-2.svg Покровськ, Eo circle indigo number-3.svg Слов'янськ
Eo circle red number-4.svg Станція «Краматорськ», на якій сталася трагедія

Під час Російського вторгнення в Україну в ніч на 5 квітня 2022 року збройні сили РФ здійснили ракетний удар по місту й зруйнували загальноосвітню школу № 15. На місці влучання зафіксована воронка шириною в 15 м та глибиною майже 3 м[18]. Обстрілами пошкодили й залізничні колії, тому евакуаційні поїзди № 45/46 з цивільними людьми вимушено залишилися на станції Лозова.[19]

8 квітня 2022 року залізничний вокзал у Краматорську зазнав ракетних обстрілів збройними силами РФ. Унаслідок обстрілу загинули понад 50 осіб, з них п'ятеро — діти. Ще 98 людей зазнали поранення. Голова Донецької області Павло Кириленко повідомив, що на станції на момент удару перебували тисячі людей.[20] Російські чиновники та пропаганда поширювали щодо ракетного обстрілу різні фейки: «відсутність» ракет Точка-У на озброєнні Росії, обстріл «по скупченню ЗСУ», «обстріл Україною» своєї територій.[17][21][22][23][24][25] Однак в інтернеті з'явилося спростування всіх фейків російської пропаганди,[26] включно з даними Пентагону[27] та сайту «Stop Fake»[28]. Міжнародна спільнота засуджує умисне вбивство Росією цивільного населення Краматорська.[29][30][31]

17 квітня 2022 року унаслідок чергового ракетного удару зруйнували вісім житлових будинків, освітній та інфраструктурний об'єкти[32].

Населення[ред. | ред. код]

За переписом 2001 р. населення становило 181,025 тис. мешканців; разом із селищами  — 216,162 тис. мешканців, з них: чоловіків — 98,1 тис.; жінок — 118,7 тис.

Кількість населення на початок 2014 року — 162 811 осіб, власне місто та 196 242 — з територіями, підпорядкованими міськраді.

Кількість населення на початок 2016 року — 173 811 осіб, власне місто та 208 000 — з територіями, підпорядкованими міськраді.

Кількість населення на початок 2017 року — 155 607 осіб, власне місто та 188 456 — з територіями, підпорядкованими міськраді.

Кількість населення на початок 2021 року — 152 120 осіб, власне місто та 185 115 — з територіями, підпорядкованими міськраді.

Місто входить до складу Краматорської агломерації.

Національний склад населення за переписом 2001 року[33]

чисельність частка, %
українці 151 389 70,2
росіяни 58 002 26,9
білоруси 1 439 0,7
вірмени 1 386 0,6
азербайджанці 370 0,2
євреї 262 0,1

За даними перепису 2001 р. народжуваність — 7,4 на 1000 осіб (9,6 у 2008), смертність — 16,7, природний збиток — 9,3, сальдо міграції від'ємне (-1,3 на 1000 чоловік). Динаміка показника природного зменшення населення за роками: 2005 — 9,9; 2006 — 8,4; 2007 — 8,1 на 1000 осіб.

Кількість дітей до 17 років — 32 630 (16 % від загальної чисельності населення, 2008), пенсіонерів — 63 187 (більше ніж 30 % загальної чисельності, 2006).

За даними перепису 2001 року 31,06 % зазначили рідною мову українську, 67,87 % — російську, 0,23 % — вірменську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — циганську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, а також угорську, єврейську, болгарську, польську, німецьку та гагаузьку мови[34]. На початку ХХ століття українська мова тут посідала перше місце.

Транспорт і зв'язок[ред. | ред. код]

Залізничний вокзал

Міський транспорт:

Пасажирсько-вантажна вузлова залізнична станція Донецької залізниці Краматорськ розташована в Старому місті. Крім неї в Краматорську є вантажна станція Шпичкине, а також 6 зупинних пунктів, що розташовані на території Краматорська.

У місті діє міжміський автовокзал «Краматорськ», а також розташований аеропорт, який має військову злітно-посадкову смугу класу «Б».

Містом пролягають автошляхи національного значення Н20 (Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь) та територіального значення Краматорськ — Олександрівка і Т 0514 Лиман — Добропілля.

Рівень телефонізації — 600 телефонних номерів на 1000 сімей (1999 р.).

В місті працюють всі українські національні оператори мобільного зв'язку (Vodafone, Київстар, Lifecell).

Впродовж 19581959 років БМУ НКМЗ звело телерадіовежу висотою 76 м по вулиці Катеринича. У 19761979 роках на горі Карачун між Слов'янськом і Ясногіркою з боку селища Андріївка був побудований телерадіопередавальний центр з щоглою висотою 222 м. Центр був знищений російськими терористами влітку 2014 року.

Економіка[ред. | ред. код]

Завод «Донмет»

Важка промисловість[ред. | ред. код]

Краматорськ вважається центром машинобудування Донбасу. Машинобудування переважно важке, для металургійної, вугільної, транспортної, енергетичної промисловости.

Машинобудування:

Розлив сталі в доменному цеху Краматорського металургійного комбінату

Енергетика:

Металургійна промисловість:

Промисловість будівельних матеріалів:

Легка промисловість[ред. | ред. код]

  • Швейна фабрика.

Харчова промисловість[ред. | ред. код]

Інші виробництва[ред. | ред. код]

  • Тормікс — виробництво комбікормів та БМВД
  • авторемонтні підпрємства

Підприємства, пристосовуючись до ринкових відносин, змінили форму власності, більшість стали акціонерними товариствами. Змінилася й номенклатура продукції, що випускається ними. У місті працюють науково-дослідний і проєктно-технологічний інститут машинобудування. Більше половини загального числа зайнятих, працює у промисловості.

Обсяг промислового виробництва — 1 423 млн гривень (на 1 жителя — 6 740 грн.). Індекс промислового виробництва — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 7,0 тис. тонн.

Панорама з Крейдяної гори
Краматорський регіональний ландшафтний парк

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

10 медичних установ (690 лікарів, 1 930 медпрацівників), 33 школи (21 600 учнів, 1 550 педагогів), 34 дитсадка (4 200 дітей), 6 ПТУ (3 900 учнів), 5 ВНЗ, 3 музичні школи, 23 бібліотеки, 16 клубів і будинків культури.

На початку 2016 року в Краматорську відкрили центр допомоги літнім людям, які переїхали з окупованих територій — «Старе місто». У центрі відбуваються зустрічі з представниками Пенсійного фонду та соціальних служб, допомагають людям із проблемами слуху і проходять майстер-класи з рукоділля.[40]

Освіта[ред. | ред. код]

Краматорський НВК (ЗОШ№ 6-ДНЗ)
Вищі навчальні заклади[ред. | ред. код]
Середні спеціальні навчальні заклади[ред. | ред. код]
Професійно-технічні навчальні заклади[ред. | ред. код]
Загальноосвітні середні заклади[ред. | ред. код]

У місті функціонують 28 загальноосвітніх шкіл, у яких навчається 13 933 учні та працює 1207 педагогів (2017/2018).

школа адреса кількість учнів (2017/2018)
№ 1 вулиця Райдужна, 13 363
№ 2 вулиця Остапа Вишні, 15 473
№ 3 вулиця Наді Курченко, 19 721
№ 4 вулиця Двірцева, 48А 763
№ 5 вулиця Василя Стуса, 40 414
№ 6 вулиця Велика Садова, 71 900
українська гімназія вулиця Архангельська, 11 392
№ 8 вулиця Двірцева, 57А 586
№ 9 бульвар Краматорський, 17 613
№ 10 вулиця Хабаровська, 40 802
№ 11 вулиця Тріумфальна, 9 343
№ 12 вулиця Василя Стуса, 19 386
№ 15 вулиця Маяковського, 19 261
№ 16 вулиця Леоніда Бикова, 7 497
№ 17 вулиця Благодатна, 80 446
№ 18 вулиця Олега Кошевого, 18 306
№ 19 вулиця Ольги Кобилянської, 1 275
№ 20 вулиця Танкістів, 112 423
№ 22 вулиця Двірцева, 3 699
№ 23 вулиця Михайла Горяйнова, 45А 410
№ 24 вулиця Богдана Хмельницького, 28 410
№ 25 вулиця Богдана Хмельницького, 25 798
№ 26 вулиця Софіївська, 128 461
№ 30 вулиця Волховська, 1 390
№ 31 вулиця Катерини Білокур, 14 394
№ 32 вулиця Волгодонська, 22 397
№ 33 вулиця Білгородська, 95 213
№ 35 вулиця Ювілейна, 46 990

Неформальна освіта[ред. | ред. код]

З 2015 року в м. Краматорськ функціонує освітня молодіжна платформа ВІЛЬна ХАта, що була створена після проведення в місті волонтерського табору Будуємо Україну Разом (БУР).

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

Місцеві газети
  • «Східний проєкт» (російською мовою)
  • «Технополіс» (російською мовою)
FM-радіомовлення

Культура[ред. | ред. код]

Парки[ред. | ред. код]

Міський Сад Бернацького

Парк ім. О. С. Пушкіна

Парк «Ювілейний»

Релігія[ред. | ред. код]

  • Храм святого Пантелеймона (УПЦ МП)[42]
  • Храм Архистратига Михаїла (УПЦ МП)[43]
  • Храм Благовіщення пресвятої Богородиці (УПЦ КП)
  • Храм св. Пророка Іллі (УГКЦ)
  • Свято-Успенський храм (УПЦ МП)
  • Храм Різдва Иоана Предтечі (УПЦ МП)
  • Свято-Покровська церква (УПЦ МП)
  • Свято-Троїцька церква (УПЦ МП)
  • Храм Свят-Різдва Богородиці (УПЦ МП)
  • Храм Святого Юрія УГКЦ, освячено в лютому 2017-го[44]

В 2017 р. прийнято рішення про будівництво та освятили хрест на місці майбутнього Храму святих страстотерпців Бориса и Глеба

Католицьку громаду за часів Російської імперії утворювали спеціалісти-робітники, зокрема, поляки. У 1912 році в місті служив о. Рилло. У старому місті 1917-го року було збудовано костел, закритий 1923-го. Після війни «Палац піонерів» було знищено, на його місці був встановлений пам'ятник Леніну.

2003-го зареєстровано католицьку громаду міста. Влада відмовилася співпрацювати з вірянами, тож ділянка під майбутній костел була придбана, але не виділена. 30 листопада 2008 року капличку освятив єпископ Мар'ян Бучек. Парафію Святого Духа обслуговує товариство Христове для Закордонної Полонії з парафії в Донецьку. Святі Меси у каплиці щонеділі о 15-00. Храмове свято — урочистість Зіслання Святого Духа[45].

Також у місті діють баптистські, протестантські та інші релігійні громади.

Архітектура[ред. | ред. код]

Багатоповерхова забудова міста

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Житлова забудова міста представлена як одноповерховими будівлями приватного сектора, так і багатоповерховим (2–5-ти, 9-ти, 14-ти) будинками.

Архітектурною візитівкою є будівля Палац культури та техніки НКМЗ, збудований в 1950—1965 рр. за унікальним проєктом архітектора Д. М. Баталова. Цей монументальний Палац прикрашає практично всі буклети, видання, презентації про Краматорськ.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У місті на обліку перебуває 59 пам'яток історії та одна пам'ятка монументального мистецтва.

  • Палац культури і техніки (1950—1965 рр.), архітектор Дмитро Баталов.
  • Палац і садиба Бантишева (1858 р.) — двоповерховий палац у стилі класицизму та парк, площею 66 га зі старовинними скульптурами та дубами.[46]
  • Перше відділення міліції — колишній особняк заступника директора заводу Краматорського металургійного товариства Е. Протце.
  • Приватний будинок з обсерваторією у Тихому провулку (1926 р.).
  • Клуб «Цементник» (вул. Дмитра Мазура).
  • Колишній палац культури (театр) ім. Пушкіна, 1930-ті рр., відновлений в 1946 р.
  • Палац культури імені Леоніда Бикова (колиш. Леніна) (вул. Шкільна), колишній заводу ім. С. Орджонікідзе (архітектори О. І. Дмитрієв, В. А. Веснін, Л. А. Веснін і А. А. Веснін, І. І. Леонідов, 1925). 1928 — 6 листопада 1930 р., зруйнований в 1941–1943 рр., відбудований у 1945—1946 р.
  • Палац культури Донмашбуду «Будівельник» (1954 р.).
  • Кав'ярня «Замок» — будівля у вигляді середньовічного замку (1983 р.).

Спорт[ред. | ред. код]

Михайло Денисов у кольорах «Авангарду»

Перше спортивне товариство з'явилося в 1912 р.

У місті є два стадіони: «Блюмінг» (1937, 1956 належить НКМЗ) в парку Пушкіна з трибунами на 5000 осіб та «Авангард» у Саду Бернацького (колиш. парку Леніна) (1927,[джерело?] 1968, належить СКМЗ) на 4000 глядачів.

На стадіоні «Авангард» грає футбольна команда «Краматорськ»[47] (колишній «Авангард-ТЕЦ», у сезоні 2012–2013 вперше починає виступати в першій лізі України[48][49]), а на «Блюмінг» — ФК «Краматорськ» (у сезоні-2012 виступає в чемпіонаті Донецької області[50]).

У Краматорську два плавальних басейни — в палаці культури НКМЗ (1963 р., перший у Донецькій області[51]) і в спорткомплексі ПТУ № 28.

Щорічно у вересні на День міста проводиться мотокрос у Кутовій балці.

В місті працює Донецький обласний шаховий клуб імені А. В. Момота, а також розташовано Федерація футболу Донецької області.

Видатні люди[ред. | ред. код]

Пам'ятник Леоніду Бикову

Народилися[ред. | ред. код]

Жили й працювали[ред. | ред. код]

Цікаво[ред. | ред. код]

У Краматорську виявили унікальний скелет мамонта. Рештки передали у міський музей історії. Скелет вимерлого ссавця зібрав місцевий палеонтолог Віктор Геращенко — на це він витратив 300 тисяч гривень[53].

1 листопада 2021 року на площі біля залізничного вокзалу Краматорська на підготовлений майданчик було встановлено пам'ятник «Паровоз» — відреставровану машину типу 0-3-0, які випускалися з 1935 до 1957 року[54]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. 5 липня. Пам'ятні дати [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2021. — 5 липня.
  3. ДонОГА переезжает в Краматорск [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]. (рос.)
  4. Історія Мар'ївки - «Технополіс» № 30 (419) від 27 липня 2000. Архів оригіналу за 7 січня 2009. Процитовано 16 липня 2014. 
  5. Пчелкінські кам'яні дерева - «Технополіс» № 9 (398) від 2 березня 2000. Архів оригіналу за 3 листопада 2004. Процитовано 16 липня 2014. 
  6. М. П. Янко Топонімічний словник України. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 26 вересня 2016. 
  7. Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине, с. 72
  8. а б Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945»/М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  9. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
  10. Проект Постанови Верховної Ради України про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році (реєстр. № 7274 від 10.11.2017, поданий Народними депутатами України Єленським В. Є., Княжицьким М. Л., Лесюком Я. В.). Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 3 лютого 2018. 
  11. У Краматорську під час артобстрілу частково зруйновано цехи двох заводів. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021. 
  12. У Краматорську за час боїв загинули до 50 осіб, більшість з них — мирні жителі — мерія
  13. Краматорськ захищатимуть загони самооборони [Архівовано 3 липня 2018 у Wayback Machine.] Краматорськ захищатимуть загони самооборони]
  14. ДонОДА переїжджає із Маріуполя до Краматорська. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 7 лютого 2021. 
  15. Про внесення змін до мережі адміністративних судів України: Президент України; Указ від 12.11.2014 № 866/2014. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 7 лютого 2021. 
  16. Жертв трагедии в Краматорске стало больше — ДонОГА. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 7 лютого 2021. 
  17. а б в г Минобороны заявило об уничтожении вооружения прибывших в Донбасс резервов ВСУ (рос.). Lenta.ru. 8 квітня 2022. 
  18. Росіяни завдали ракетного удару по Краматорську - зруйнована школа. Укрінформ. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022. 
  19. Через ворожі обстріли у Краматорськ не може дістатися поїзд для евакуації. Укрінформ. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022. 
  20. Внаслідок удару російської "Точки У" по вокзалу Краматорська загинули 50 людей, п'ятеро - діти. Українська правда. Процитовано 8 квітня 2022. 
  21. Краматорськ: як РФ готувала удар. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  22. В Минобороны РФ заявили, что «Точка-У» не стоит на вооружении России. Правда ли это?. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  23. Правда ли, что российские военные не используют ракеты «Точка-У»?. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  24. Удар по Краматорску. Россия обвиняет Украину и грозит делом о фейках за распространение иной версии. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  25. НА ВООРУЖЕНИИ РОССИИ РАКЕТ "ТОЧКА-У" нет? А ЕСЛИ НАЙДУ? Кореновска (Краснодарский край). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  26. "Інфовійська України" розвінчали російський фейк про обстріл Краматорська (доповнено). СКРІНШОТ. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  27. Пентагон підтвердив, що ракету «Точка-У» по вокзалу у Краматорську випустила Росія. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  28. Фейк: Выпущенная по Краматорску «Точка-У» принадлежала ВСУ – это подтверждает ее серийный номер. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  29. Макрон засудив обстріл вокзалу у Краматорську. www.ukrinform.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  30. Боррель рішуче засудив атаку росії на залізничний вокзал у Краматорську. www.ukrinform.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  31. Ракетний удар по вокзалу Краматорська: що наразі відомо. BBC News Україна. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  32. Ракетний удар по Краматорську: зруйновані вісім будинків, освітній та інфраструктурний об'єкти. Укрінформ. 18 квітня 2022. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  33. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 27 листопада 2012. 
  34. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 квітня 2014. 
  35. Фото із сайту Photo.tramvaj.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2007. Процитовано 2 квітня 2007. 
  36. Фото із сайту Photo.tramvaj.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2007. Процитовано 2 квітня 2007. 
  37. Новокраматорський машинобудівний завод. Архів оригіналу за 13 квітня 2009. Процитовано 2 квітня 2007. 
  38. Краматорський завод важкого верстатобудування. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  39. Завод автогенного обладнання «ДОНМЕТ». Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  40. За трьома зайцями. Як у Краматорську створили центр дозвілля, який навчився заробляти на себе. Свои.City (рос.). Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020. 
  41. Из истории Краматорского аэроклуба. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 7 лютого 2010. 
  42. Пантелеимоновский храм при 3-й городской больнице. ge (ru-ru). Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018. 
  43. Георгиевский храм. ge (ru-ru). Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018. 
  44. У Краматорську освятили храм для військових. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 23 лютого 2017. 
  45. КРАМАТОРСЬК (Краматорівка). Каплиця Зіслання Святого Духа. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2015. 
  46. «Лисичанский Хогвартс» и дом с обсерваторией. Открываем необычные здания Донбасса. Свои.City (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 5 лютого 2020. 
  47. Сайт ФК «Авангард». Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 16 липня 2014. 
  48. /football_news.php? readmore = 6020 Професіональна футбольна ліга України. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 3 квітня 2022. 
  49. Перша ліга: Нива знялася зі змагань — football.ua. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 липня 2014. 
  50. Східний проект — новини Краматорська, У суботу стартує чемпіонат Донецької області з футболу. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 липня 2014. 
  51. Спорт в Донбасі. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 16 липня 2014. 
  52. NICHOLAS HOLODEK (28 липня1924 р. — мешкає в Аргентині) — визначний український та американський скульптор, художник, іконописець, https://svitua.org/video/item/1719-mykola-holodek [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.], http://www.nicholasholodek.org/ [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
  53. УНІКАЛЬНА ЗНАХІДКА: ЯК У КРАМАТОРСЬКУ ВИЯВИЛИ СКЕЛЕТ МАМОНТА. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017. 
  54. На привокзальній площі Краматорська встановили пам'ятник "Паровоз". (рос.) 01.11.2021. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]