Перейти до вмісту

Краматорськ

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Краматорськ
Герб Краматорська Прапор Краматорська
Площа Миру, Палац Культури і Техніки НКМЗ, Краматорський фаховий коледж промисловості, інформаційних технологій та бізнесу ДДМА, Центральна міська публічна бібліотека, меморіал на честь воїнів Південно-Західного фронту, Крейдяні Білокузьминівські скелі
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Тер. громада Краматорська міська громада
Код КАТОТТГ UA14120090010038661
Засноване 1868 (158 років)
Колишні назви Кром-Торський, Крам-на-Торі
Населення ▼ 58 000 (березень 2026)[1]
Агломерація Краматорсько-Костянтинівська агломерація (≈100 тис. осіб)
Площа 124,6 км²
Густота населення 1989,5 осіб/км²
Поштові індекси 84300—84390
Телефонний код +380-626(4)
Координати 48°43′15″ пн. ш. 37°33′20″ сх. д. / 48.72083° пн. ш. 37.55556° сх. д. / 48.72083; 37.55556G O
Висота над рівнем моря 60-177,3 м
Водойма р. Казенний Торець
Назва мешканців крамато́рець, крамато́рка, крамато́рці
Міста-побратими Україна Перечин,
США Стемфорд (Коннектикут), округ Ферфілд
День міста остання субота вересня[2]
Номери автомобілів AH, KH, TH, MH / 05
Відстань
Найближча залізнична станція Краматорськ
До обл./респ. центру
 - фізична 84 км
 - залізницею 98 км
 - автошляхами 95 км
До Києва
 - фізична 540 км
 - залізницею 748 км
 - автошляхами 655 км
Міська влада
Адреса 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, 2
Вебсторінка Краматорська міська рада.
Міський голова Олександр Гончаренко

Краматорськ у Вікісховищі

Карта
Краматорськ. Карта розташування: Україна
Краматорськ
Краматорськ
Мапа

Крамато́рськ (МФА: [krɐmɐˈtɔrsʲk] ( прослухати)) — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Краматорської міської громади та Краматорського району Донецькій області, «Місто-герой України». Разом із навколишніми містами утворює Краматорсько-Костянтинівську агломерацію, центр машинобудування.

Назва змінювалася від Краматорської (1868–1920-ті) до Краматорівки (1920-ті — 1932), а після надання статусу міста у 1932 році остаточно закріпилася сучасна назва — Краматорськ[3].

Під час російської збройної агресії проти України у 2014 році відбулася битва за Краматорськ. З 11 жовтня 2014 року в місті перебуває Донецька обласна державна адміністрація[4][5].

Географія

[ред. | ред. код]

Розташування та фізична географія

[ред. | ред. код]

Краматорськ та прилеглі до нього селища розташовані у долинах річки Казенний Торець (притока Сіверського Донця) та його приток, оточених пагорбами, у північній частині Донецької області. Пагорби порізано ярами й балками. Найменша висота над рівнем моря — 60 м — уріз води Торця в Ясногірці. На берегах Казенного Торця і його притоки Білянки у двох місцях утворено круті схили — «крейдяні гори». Межі міста лежать на найбільших висотах (метрів): 199,1 — у селищі Василівська Пустош; 177,3 — на аеродромі; 169,5 — Крейдяна гора; 167,6 — Карачун-гора; 158,4 — в селищі Жовтневий.

Людська діяльність справила нові форми рельєфу, найбільш значні з яких — це кар'єр у Крейдяній горі та шлакові відвали при КМЗ та НКМЗ. На території Краматорська шість розвіданих родовищ корисних копалин: Краматорське (крейда й глина), Новокраматорське (важкотопна глина), Яснополянське (вохроглина), Шабельковське (формувальний пісок), Розсоховатське (будівельний пісок), Краматорське (керамічна сировина).

Видобувається сім видів мінеральної сировини: будівельні, вохра, цегляно-черепичні й керамічні глини (всього 107,2 тис. т в 2008 р.), крейда (576,2 тис. т), формувальні та будівельні піски. Завдяки відкритим родовищам при станції Краматорська в 1885 р. побудували завод будівельних матеріалів, котрий поклав початок іншим заводам і селищу. З кінця 1930-х років до Другої світової війни північніше Мар'ївки видобували вугілля. Потужність пласта була 40 см. Після війни вхід до шахти завалився та був затоплений[6].

1991 року біля Пчолкіного було виявлено скам'янілі залишки дерева араукарії[7].

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат Краматорська помірно-континентальний з відносно холодною зимою і спекотним, сухим літом. Кількість атмосферних опадів незначна, за роками та за сезонами розподіляється нерівномірно. За рік може випадати від 250 до 650 мм, середнє значення — 420 мм. Більша частина опадів відбувається влітку переважно зливами, які часто супроводжуються сильними грозами. Іноді добовий рівень опадів може перевищувати середньомісячний і досягає 120—125 мм.

Середньорічна відносна вологість повітря 75 %, у літній полудень може зменшуватися до 30-35 %. Найбільш вологе повітря в грудні й січні — 90-98, а іноді й 100 %, тому взимку часті тумани та ожеледиця. Хмарність зимового неба досягає 80 %, тумани тримаються на великій площі тривалий час навіть при вітрі 15 м/с, мряка. Зимові вітри переважно східні та північно-східні, часті відлиги.

Середня температура найхолоднішого місяця січня — -4…-5 °C, найтеплішого липня — +21…+22 °C.

Середня глибина промерзання ґрунту — 1,2 м, найбільша — 1,5 м.

Флора

[ред. | ред. код]

Ліси займають 1704 га площі Краматорська, зокрема: Шабельківка — 289, Ясногірка — 196, Біленьке — 165, Веселе — 71, Іванівка — 64, Берестове — 27, Комишуваха — 622 (урочища Грако-Комишувашське — 214, Малотаранівка — 117, Трійчацьке — 94, Липове — 91, Крутеньке I — 29, Заяче Велике — 26, Плоске — 10, Вовче — 20, Крутеньке — 10).

У лісах переважають акація, дуб, ясен, абрикос, алича, липа звичайна і липа дрібнолиста, сосна, береза, шовковиця, клен гостролистий, волоський горіх. Підлісок становлять бруслина, а ближче до узлісь — глід, терен, шипшина; на галявинах — вишня степова, карагана чагарникова. Унікальна сосна крейдова, яка зростає в Біленькому, та сосна кримська.

Видовий склад лісопаркових насаджень різноманітний. Це лісові та узлісні рослини: ясенець білий, зірочник лісовий, пролісок, конвалія травнева, фіалки, дзвіночки, перстач гусячий, ожина, суниці. Місцева флора багата на лікарські рослини: звіробій, материнка, чебрець, ромашка лікарська, чистотіл, валер'яна, подорожник, деревій, цикорій, глід, шипшина тощо. Є види, занесені до Червоної книги: бурачок голоножковий, дворядник крейдяний, дрік донський, громовик донський, ранник крейдовий, тонконіг Талієва, ковила волосиста, конвалія травнева.

Фауна

[ред. | ред. код]

В околицях Краматорська водяться єноти, лисиці, кабани, козулі, зайці, ласиці, куниці. Окрім них, зустрічаються вовки та занесені до Червоної книги борсуки. З птахів живуть осілі граки, горобці, кільчасті горлиці, голуби, дрозди, дятли, синиці, соловейки, сови, сойки, фазани тощо.

У 1970-х роках, коли Торцем вже пливли райдужні плями від стічних вод прибережних заводів, і люди на той час припинили купатися в річці, у Торці все одно, продовжували водитися раки, карасі, коропи, головні, а також пічкурі та верховодки, яких місцеві рибалки називали «марйохи» та «стеблі» відповідно, та інше.

Ландшафтний парк

[ред. | ред. код]

2004 року в межах міста було утворено регіональний ландшафтний парк Краматорський площею 1738,82 га. Він складається з чотирьох ділянок.

Резерват Біле (477,8 га) знаходиться на схилах балки, розташованої на масштабних крейдяних відкладеннях з оголеннями порід і куполоподібними пагорбами. Особливу цінність являє унікальна степова реліктова рослинність на крейдяних відшаруваннях.

Резерват Пчолкінські скам'янілі дерева (22,61 га) має насадження кримської сосни, серед якої зустрічаються виходи скам'янілих дерев кам'яновугільного періоду віком понад 200 мільйонів років.

Резерват Комишуваха (865,23 га) складається з лісів дуба, ясена, клена, в'яза, і липи. Підлісок багатий первоцвітами: горицвіт, анемона, тюльпани. Густі урочища розташувалися у глибоких розгалужених балках. Зустрічаються дикі звірі: зайці, борсуки й лисиці. На території є Лебедине озеро з лебедями. На пагорбі поблизу озера, знаходиться напівзруйнований будинок поміщика Бантишева — одна з найстаріших будівель регіону.

Резерват Білокузьминівський (373,9 га) є геологічним пам'ятником природи зі скелеподібним оголенням верхньої крейди посеред незайманого степу.

Історія

[ред. | ред. код]

За археологічними відомостями, на території сучасного Краматорська та його найближчих передмість люди селилися ще з давніх-давен. На північно-західній околиці Краматорська знайдено каменоломні й майстерні обробки кременя епохи неоліту, що існували й у період ранньої міді. У передмісті Краматорська досліджено також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.

У другій половині XVII — початку XVIII століття цю частину Слобожанщини масово заселяють козаки з Гетьманщини й кріпаки з південних округ Московії та Мордовії.

1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисяч десятин козацької землі, на яких засновано село Петрівка. Пізніше ці землі продано шляхетському родові Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському і Штейгерову. Звідси виникли нові поселення Абазовка, Іванівка, Шабельківка, Штейгеровка, котрі згодом об‘єдналися в агломерацію Краматорськ. У 1799 територію майбутнього Краматорська долучено до Ізюмського повіту Слобідсько-Української (згодом перейменовано в Харківську) губернії.

У другій половині XVIII століття територія, яку нині посідає місто, масово заселяють козаки Слобідського війська.

У різні часи поселення мало різні назви; теперішню пов'язують зі сполукою «кром» (укріплення) та «торський» (від однойменної річки) за часу існування рубіжної лінії[8].

У складі Російської імперії

[ред. | ред. код]

Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій у 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.

Наприкінці 1860-х на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої засноване селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, згодом поступово назва змінилась на Краматорськ.

Українська революція

[ред. | ред. код]

Після того як стало відомо про повалення царського режиму, у Краматорську 2 березня було створено Громадський комітет — видним його діячем був кадет доктор Демулін. За підтримки меншовиків та есерів Демулін виступив у тимчасовому комітеті проти роззброєння поліції, як заходу, здатного призвести до суспільних безладів, та пропонував щонайбільше роззброїти «поганих» поліцейських, а «хороших» — залишити на місцях. Крім того, він виступав проти організації рад[9].

Повідь (розлив річки Торець), що спіткала Краматорськ навесні 1917 року, не дала організаційному комітету можливості провести вибори до Ради робітничих депутатів, Раду було обрано лише 21 березня (за старим стилем). Краматорськ був звільнений підрозділами Армії УНР у квітні 1918 року.

З квітня по грудень 1918 року Краматорськ перебував під владою Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Після антигетьманського повстання Краматорськ ненадовго перейшов під владу Директорії УНР.

Через поразку УНР в радянсько-українській війні, Краматорськ, як і інші населені пункти Донбасу, опинився під радянською владою.

Радянський період

[ред. | ред. код]

З 1926 року — селище міського типу, 1932 року отримав статус міста обласного підпорядкування у складі новоствореної Донецької області.

27 жовтня 1941 року місто було тимчасово окуповане німецькими військами[10][11].

Докладніше: Пам'ятник Волі

З 5 по 27 лютого 1943 року місто перебувало під контролем радянських військ, остаточно відвойоване ними 6 вересня 1943 — військами Південно-Західного фронту в ході Донбаської операції[10]. До серпня 1946 року 1-м секретарем міського комітету КП(б)У працював Потанін Дмитро Миколайович, у серпні 1946 року 1-м секретарем Краматорського міського комітету КП(б)У призначили Кузнецова Івана Софроновича.

У повоєнні часи в місті було збудовані завод лиття та поковки, електроламповий завод «Альфа» (1969), комбінат панельного домобудівництва (1972), відкрита тролейбусна система (1971). На горі Карачун збудовано ретрансляторну вежу. Двічі — у 1964 і 1985 роках місто зазнавало поводі.

Пізнавально, що на початку 1970 років, через важкий криміногенний стан, у Краматорську діяла комендантська година. По школах перед канікулами ходили дільничні міліціонери та завучі з роз'ясненнями про те, що школярам заборонено ходити вулицями після 21-ї години, а вдень — гуртами понад двоє осіб. Надвечір вулицями роз'їжджали, окрім міліціонерських УАЗ-469 («бобиків»), важкі мотоцикли з люлькою, у якій сиділа вівчарка, попереду було закріплено прожектор, який міг обертатися, а на сидіннях знаходилися два міліціонери.

У піонерських таборах, наприклад від СКМЗ, діти постійно танцювали під баян єврейський танець «сім-сорок» та грецький «сиртакі» — так відбувалося інтернаціональне виховання.

За радянські часи гостям міста екскурсоводи обов'язково повідомляли, що Краматорськ — місто п'яти світанків на день. Це було пов'язано з тим, що з доменних печей металургійного заводу, кілька разів на добу, вивозили та виливали на відвали (на які краматорчани казали «шлакові гори») рідкий розжарений шлак, що у темну пору виглядало як червонувата заграва, схожа на світанок над містом, коли зненацька ставало майже світло на декілька хвилин.

У Незалежній Україні

[ред. | ред. код]
Повалення пам'ятника Леніну в Краматорську. 17 квітня 2015

З 1991 року — місто у складі незалежної України. У 1997 році почалася ретрансляція програм FM радіо «Європа Плюс Донбас», а з 1998 року розпочала мовлення перша недержавна радіостанція «Радіо Біт».

24 вересня 2008 року ухвалені прапор та новий герб міста. 2010 року — на частині площ КЗТС засновано завод Фурлендер з виробництва вітряних енергетичних установок.

17 квітня 2015 року в Краматорську повалено пам'ятник Леніну.

У 2018 році в Україні відзначено на державному рівні пам'ятна дата — 150 років з часу заснування міста Краматорська (1868)[12].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи, місто набуло статусу адміністративного центру новоутвореного Краматорського району та Краматорської міської громади. Того ж року Краматорськ зазнав пандемії COVID-19.

Війна на сході України

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Захоплення терористами адмінбудівлі в Краматорську

З 12 квітня по 5 липня 2014 місто було окуповане російськими бойовиками з «ДНР». Окупанти частково зруйнували цехи заводу Енергомашспецсталь та Краматорського заводу важкого верстатобудування[13], близько 50 осіб загинуло[14]. 13 вересня учасники міського віче прийняли рішення створити добровольчі загони — для захисту міста від російської окупаційної армії; також було вирішено збирати гроші на засоби захисту для захисників, які вступали у підрозділи оборони[15].

З 11 жовтня 2014 року місто було оголошене тимчасовим обласним центром Донецької області, новий голова обласної адміністрації Олександр Кіхтенко повідомив про перенесення обласної держадміністрації до Краматорська[16]. У листопаді 2014 року до Краматорська був переведений Донецький апеляційний адміністративний суд[17].

10 лютого 2015 року місто було обстріляне з реактивної системи БМ-30 «Смерч» з боку Горлівки. За даними на вечір 11 лютого, від обстрілу загинуло 17 осіб, поранено 64 особи, серед них 5 дітей[18].

Російське вторгнення в Україну

[ред. | ред. код]
Мапа
Залізничні станції, які обстріляло Міноборони Росії 8 квітня 2022 за їхньою заявою:  Барвінкове,  Покровськ,  Слов'янськ
 Станція «Краматорськ», на якій сталася трагедія

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну, в ніч на 5 квітня 2022 року, окупанти завдали ракетний удар по місту й зруйнували школу № 15. На місці влучання зафіксована воронка шириною в 15 м та глибиною майже 3 м[19]. Обстрілами пошкодили й залізничні колії, тому евакуаційні поїзди № 45/46 з цивільними людьми вимушено залишилися на станції Лозова[20].

8 квітня 2022 року залізничний вокзал у Краматорську зазнав ракетних обстрілів збройними силами РФ. Унаслідок обстрілу загинули понад 50 осіб, з них п'ятеро — діти. Ще 98 людей зазнали поранення. Голова Донецької області Павло Кириленко повідомив, що на станції на момент удару перебували тисячі людей[21]. Удар було завдано касетними боєприпасами[22].

Російські чиновники та пропаганда поширювали щодо ракетного обстрілу різні фейки: «відсутність» ракет Точка-У на озброєнні Росії, обстріл «по скупченню ЗСУ», «обстріл Україною» своєї територій[23][24][25][26][27][28]. В інтернеті з'явилося спростування фейків[29], включно з даними Пентагону[30] та сайту «Stop Fake»[31]. Міжнародна спільнота засудила умисне вбивство Росією цивільного населення Краматорська.[32][33][34].

17 квітня 2022 року, внаслідок чергового ракетного удару російськими окупантами, зруйнувано вісім житлових будинків, освітній та інфраструктурний об'єкти[35].

24 серпня 2024 року внаслідок російського удару по готелю у Краматорську поранені журналісти Reuters[36] та 6 осіб[37].

14 вересня 2025 року, вночі, окупанти вдарили по центру міста з чотирма ФАБ-250 з модулем УМПК (універсальний модуль планування та корекції), поранено 19 цивільних осіб, пошкоджено 35 багатоповерхівок, три заклади освіти, адміністративні будівлі, банк та крамниці[38][39].

Донеччина: у Краматорську російський БпЛА влучив у багатоповерхівку — постраждали 4 людини. 16 червня 2026 року.

8 лютого 2026 року, на світанку, окупанти вдарили по спальному району Краматорська, одна людина загинула, декілька поранено, пошкоджено житлові будинки[40].

У ніч на 18 березня 2026 року російські окупанти завдали удар двома авіабомбами ФАБ-250 по приватному сектору та спальному району Краматорська. Внаслідок обстрілу вісім людей отримали поранення, серед поранених — двоє дітей. На місці ударів у місті пошкоджені щонайменше три десятки приватних житлових будинків та дві багатоповерхівки[41].

29 березня 2026 року о 12:36 війська РФ вдарили по Краматорську. Відомо про трьох загиблих цивільних. Серед них — хлопчик 13 років. Також зазнали поранень жінка та 5 чоловіків віком від 19 до 84 років[42].

Вдень 16 червня російська армія обстріляла Краматорськ, загальна площа займання склала 1000 кв. м. Внаслідок атаки тілесних ушкоджень зазнали троє жінок та один чоловік. У постраждалих діагностовано мінно-вибухові травми, осколкові поранення, забійні рани й переломи.[43]

Внаслідок авіаудару росіян по Краматорську 20 червня 2026 року поранено чоловіка, зруйнований 1 та пошкоджені 18 приватних житлових будинків. Також ворожий FPV-дрон влучив у багатоквартирний житловий будинок.[44]

Населення

[ред. | ред. код]

Місто входить до складу Краматорської агломерації.

Динаміка чисельності населення Краматорська
Рік Кількість, осіб Примітки
власне

місто

 разом із

селищами

1795–1796 —2,6 тис.
1865 —4,1 тис.
1898 12 тис.
1912 12 тис.
1923 0,8 тис.
1926 12 тис.
1928 12,3 тис.
1931 17,1 тис.
1939 94 тис. перепис 17/I
1959 115 тис. перепис 15/I
1965 135 тис.
1970 150,5 тис. перепис 15/I
1979 178 тис. 218 тис. перепис 7/I
1989 198 тис. 227,2 тис. перепис 12/I
1992 238,5 тис.максимум
1994 202,7 тис.
2001 181 025 216 162 перепис (2001)
2006 173,3 тис. 207,4 тис.
2012 165,5 тис. 199 тис.
2014 162,8 тис. 196,2 тис.
2016 173,7 тис. 208,8 тис.
2017 155,6 тис. 188,4 тис.
2021 152,1 тис. 185,1 тис.
2022 147 145 1 січня 2022[45]
2025 53 тис.
2026 58 тис. [1]

Через повномасштабне російське вторгнення в Україну населення міста різко скоротилося. Станом на липень 2022 року з довоєнних 150 000 осіб в місті було не більше, ніж 40 000 осіб, станом на початок 2023 року — близько 80 тис., на початок 2024 року — 75 тисяч осіб, на липень 2025 року — 53 тисячі осіб[1].

Національний склад

[ред. | ред. код]

Національний склад населення за переписом 2001 року[46]

чисельність частка, %
українці151 38970,2
росіяни58 00226,9
білоруси1 4390,7
вірмени1 3860,6
азербайджанці3700,2
євреї2620,1

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[47]:

Мова Чисельність, осіб Відсоток
Російська 122 498 67,87 %
Українська 56 054 31,06 %
Вірменська 417 0,23 %
Білоруська 173 0,10 %
Циганська 106 0,06 %
Румунська 38 0,02 %
Інші/Не вказали 1 201 0,66 %
Разом 180 487 100 %

За даними перепису 2001 р. народжуваність — 7,4 на 1000 осіб (9,6 у 2008), смертність — 16,7, природний збиток — 9,3, сальдо міграції від'ємне (-1,3 на 1000 чоловік). Динаміка показника природного зменшення населення за роками: 2005 — 9,9; 2006 — 8,4; 2007 — 8,1 на 1000 осіб.

Кількість дітей до 17 років — 32 630 (16 % від загальної чисельності населення, 2008), пенсіонерів — 63 187 (більше ніж 30 % загальної чисельності, 2006).

За даними перепису 2001 року 31,06 % зазначили рідною мову українську, 67,87 % — російську, 0,23 % — вірменську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — циганську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, а також угорську, єврейську, болгарську, польську, німецьку та гагаузьку мови[48]. На початку ХХ століття українська мова тут посідала перше місце.

Транспорт і зв'язок

[ред. | ред. код]
Вокзал станції Краматорськ
Міський транспорт:

Пасажирсько-вантажна вузлова залізнична станція Донецької залізниці Краматорськ розташована в Старому місті. Крім неї в Краматорську є вантажна станція Шпичкине, а також 6 зупинних пунктів, що розташовані на території Краматорська.

У місті діє міжміський автовокзал «Краматорськ», а також розташований аеропорт, який має військову злітно-посадкову смугу класу «Б».

Містом пролягають автошляхи національного значення Н20 (Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь) та територіального значення Краматорськ — Олександрівка і Т 0514 Лиман — Добропілля.

Рівень телефонізації — 600 телефонних номерів на 1000 сімей (1999).

В місті працюють всі українські національні оператори мобільного зв'язку (Vodafone, Київстар, Lifecell).

Впродовж 1958—1959 років БМУ НКМЗ звело телерадіовежу висотою 76 м по вулиці Катеринича. У 1976—1979 роках на горі Карачун між Слов'янськом і Ясногіркою з боку селища Суханівка побудований телерадіопередавальний центр з щоглою висотою 222 м, який був знищений російськими терористами влітку 2014 року.

Економіка

[ред. | ред. код]

Важка промисловість

[ред. | ред. код]

Краматорськ вважається центром машинобудування Донеччини. Машинобудування переважно важке, для металургійної, вугільної, транспортної, енергетичної промисловости.

Машинобудування:
Енергетика:
Металургійна промисловість:
Промисловість будівельних матеріалів:

Легка промисловість

[ред. | ред. код]
  • Швейна фабрика.

Харчова промисловість

[ред. | ред. код]

Інші виробництва

[ред. | ред. код]
  • Тормікс — виробництво комбікормів та БМВД
  • авторемонтні підприємства

Підприємства, пристосовуючись до ринкових відносин, змінили форму власності, більшість стали акціонерними товариствами. Змінилася й номенклатура продукції, що випускається ними. У місті працюють науково-дослідний і проєктно-технологічний інститут машинобудування. Більше половини загального числа зайнятих працює у промисловості.

Обсяг промислового виробництва — 1 423 млн гривень (на 1 жителя — 6 740 грн). Індекс промислового виробництва — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 7,0 тис. тонн.

Панорама з Крейдяної гори

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

10 медичних установ (690 лікарів, 1 930 медпрацівників), 33 школи (21 600 учнів, 1 550 педагогів), 34 дитсадка (4 200 дітей), 6 ПТУ (3 900 учнів), 5 ВНЗ, 3 музичні школи, 23 бібліотеки, 16 клубів і будинків культури.

На початку 2016 року в Краматорську відкритий центр допомоги літнім людям, які переїхали з окупованих Росією територій — «Старе місто». У центрі відбуваються зустрічі з представниками Пенсійного фонду та соціальних служб, допомагають людям із проблемами слуху і проходять майстер-класи з рукоділля[54].

Освіта

[ред. | ред. код]

Заклади вищої освіти

[ред. | ред. код]
Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Середні спеціальні навчальні заклади

[ред. | ред. код]

Професійно-технічні навчальні заклади

[ред. | ред. код]
  • Центр професійно-технічної освіти (№ 47)
  • Вище професійне металургійне училище (№ 123)
  • Вище професійне торгово-кулінарне училище (№ 42)
  • Вище професійне училище (№ 14).
  • Вище професійне будівельне училище (№ 28)

Загальноосвітні школи

[ред. | ред. код]

У місті відбувається навчання у 24 загальноосвітніх школах.

Засоби масової інформації

[ред. | ред. код]

Друковані засоби

[ред. | ред. код]
  • «Східний проєкт»
  • «Технополіс»
  • «Новини Краматорська»

FM-радіомовлення

[ред. | ред. код]
№п/п Назва Логотип Юридична особа Ліцензія Частота, МГц Потужність Адреса вежі Передавач RDS
1 Радіо М
ТОВ ТРК "Можливість" 87,5 1 вул. Лівобережна, 699-А ДФКРРТ
2 «Best FM» ТОВ ТРВК "Комра" Тимчасовий дозвіл 88,1 0,1 вул. Паркова, 16
3 «Армія FM»
Центральна ТРС Міністерства оборони України Тимчасовий дозвіл 89,0 0,1 вул. Лівобережна, 699-А ДФКРРТ
4 «Українське радіо Донбас» АТ «НСТУ» Тимчасовий дозвіл 90,4 0,2 вул. Лівобережна, 699-А ДФКРРТ
5 «Громадське радіо»
ПГО ТРК "Громадське радіо" Тимчасовий дозвіл 90,9 1 вул. Лівобережна, 699-А ДФКРРТ
6 «Радіо Культура»
АТ «НСТУ» L11-01063 91,3 0,1 вул. Лівобережна, 699-А ДФКРРТ
7 «Країна ФМ» 99,0 0,1 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»
8 «Радіо Промінь» АТ «НСТУ» L11-01064 100,3 0,5 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»
9 «Радіо НВ» ТОВ ТРК "Радіо-Ера" L11-00051 101,0 0,96 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»
10 «Radio ROKS» ТОВ "Радіо FM" / ПП Фірма "Лямін" Тимчасовий дозвіл 101,7 1 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»
11 «Українське радіо» АТ «НСТУ» L11-01052 102,2 0,25 вул. Лівобережна, 699-А ДФКРРТ
12 «Радіо «П'ятниця» 102,8 0,5 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»
13 «Радіопіхота» (план)
ГО "Культурний десант" Тимчасовий дозвіл 103,9 1 вул. Лівобережна, 699-А ДФКРРТ
14 Мелодія FM 105,0 0,5 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»
15 Перець FM ТОВ РК "КЛАС" L11-01201 105,7 0,2 вул. Паркова, 16
16 «Radio Relax» 106,2 0,5 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»
17 «Kiss FM» 107,0 1 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»
18 «Хіт FM» 107,4 0,1 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»
19 «Радіо Байрактар» 107,8 0,1 бульв. Краматорський, 41 ВАТ «Ювелірсервіс»

Культура

[ред. | ред. код]
  • Палаци культури:
    • Палац культури і техніки Новокраматорського машинобудівного заводу (ПКіТ НКМЗ)
    • Палац культури імені Леоніда Бикова
    • Міський Палац культури «Будівельник»,
    • Клуб «Цементник» (нині Протестантська церква).
  • Музеї: історичний, художній.
  • Аероклуб імені Леоніда Бикова[55].
  • Будинок юних техніків
  • Центр позашкільної роботи
  • Приватна любительська балконна обсерваторія Краматорськ
  • Три школи мистецтв


Парки, сквери, бульвари та зелені зони

[ред. | ред. код]
  • Family Park (колишня назва — парк імені Олександра Пушкіна)
  • Парк «Ювілейний»
  • Міський сад Бернацького
  • Меморіальний сквер пам'яти полеглим воїнів під час Другої світової війни
  • Меморіальний сквер пам'яти загиблих воїнів під час Громадянської війни в Росії
  • Сквер імені Тараса Шевченка
  • Сквер Кузьми Скрябіна
  • Сквер Марії Приймаченко
  • Сквер матері
  • Сквер «Зірочка»
  • Сквер слави
  • Сквер металургів
  • Сквер профспілок
  • Сквер «Екологічний»
  • Сквер в мікрорайоні Станкобуд
  • Сквер біля площі Миру, де розташований меморіальний пам'ятник полеглим воїнам Афганської війни
  • Сквер «Лабиринт»
  • Зелена зона біля гуртожитку на вул. Абая Кунанбаєва, через неї протікає річка Біленька
  • Зелена зона на вулиці Нижня, в ній розташована церква та міська бібліотека імени Михайла Коцюбинського
  • Красногорський сад
  • Бульвар Машинобудівників
  • Бульвар Краматорський
  • Привокзальна площа
  • Комсомольська алея

Релігія

[ред. | ред. код]
  • Храм святого Пантелеймона (УПЦ МП)[56]
  • Храм Архистратига Михаїла (УПЦ МП)[57]
  • Свято-Успенський храм (УПЦ МП)
  • Храм Різдва Іоана Предтечі (УПЦ МП)
  • Свято-Покровська церква (УПЦ МП)
  • Свято-Троїцька церква (УПЦ МП)
  • Храм Свят-Різдва Богородиці (УПЦ МП)
  • Храм Благовіщення пресвятої Богородиці (ПЦУ)
  • Храм Святих мучениць Віри, Надії і Любові та матері їх Софії (ПЦУ)
  • Храм св. Пророка Іллі (УГКЦ)
  • Храм Святого Юрія УГКЦ, освячено в лютому 2017 року[58]
  • Церква «Голгофа» (баптисти)
  • Церква «Ковчег спасіння» (п'ятидесятники)
  • Церква адвентистів сьомого дня

Католицьку громаду за часів Російської імперії утворювали спеціалісти-робітники, зокрема, поляки та німці. У 1912 році в місті служив о. Рилло. У старому місті 1917 року було збудовано костел, закритий 1923 року. Після війни «Палац піонерів» було знищено, на його місці був встановлений пам'ятник Леніну (демонтований).

Церква «Голгофа»

У 2003 році зареєстровано католицьку громаду міста. Влада відмовилася співпрацювати з вірянами, тож ділянка під майбутній костел була придбана, але не виділена. 30 листопада 2008 року капличку освятив єпископ Мар'ян Бучек. Парафію Святого Духа обслуговує товариство Христове для Закордонної Полонії з парафії в Донецьку. Святі Меси у каплиці щонеділі о 15:00. Храмове свято — урочистість Зіслання Святого Духа[59]. У місті діє громада Свідків Єгови.

2021 року у Краматорської мусульманської громади Духовного управління мусульман України «Умма» з'явилася власна будівля мечеті та Ісламського культурного центру[60].

Архітектура

[ред. | ред. код]
Багатоповерхова забудова міста

Житлова забудова міста представлена як одноповерховими будівлями приватного сектора, так і багатоповерховим (2–5-ти, 9-ти, 14-ти) будинками.

Архітектурною візитівкою є будівля Палац культури та техніки НКМЗ, збудований у 1950—1965 роках за унікальним проєктом архітектора Д. М. Баталова. Цей монументальний Палац прикрашає практично всі буклети, видання, презентації про Краматорськ.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У місті на обліку перебуває 59 пам'яток історії та одна пам'ятка монументального мистецтва.

  • Палац культури і техніки (1950—1965), архітектор Дмитро Баталов.
  • Палац і садиба Бантишева (1858) — двоповерховий палац у стилі класицизму та парк, площею 66 га зі старовинними скульптурами та дубами[61].
  • Перше відділення міліції — колишній особняк заступника директора заводу Краматорського металургійного товариства Е. Протце.
  • Приватний будинок з обсерваторією у Тихому провулку (1926).
  • Клуб «Цементник» (вул. Дмитра Мазура).
  • Колишній палац культури (театр) ім. Пушкіна (1930-ті), відновлений у 1946 році.
  • Палац культури імені Леоніда Бикова (колиш. Леніна) (вул. Шкільна), колишній заводу ім. С. Орджонікідзе (архітектори О. І. Дмитрієв, В. А. Веснін, Л. А. Веснін і А. А. Веснін, І. І. Леонідов, 1925). 1928 — 6 листопада 1930 р., зруйнований в 1941—1943 рр., відбудований у 1945—1946 р.
  • Палац культури Донмашбуду «Будівельник» (1954).
  • Кав'ярня «Замок» — будівля у вигляді середньовічного замку (1983)

Мозаїчні пано

[ред. | ред. код]
  • Мозаїчні панно на житлових будинках бульвар Краматорський, 1, 3, 5

Авторство панно на будинку № 1 — встановлюється, будинок № 3 — Борис Данилов, будинок № 5 — Володимир Васильченко[62]

  • Мозаїка на Школі № 24 — Авторство встановлюється
    вул. Богдана Хмельницького, 28
  • Мозаїка на Палаці Піонерів — Авторство встановлюється
    вул. Паркова, 14
  • Мозаїка на Художньому музеї Краматорської міської ради — Авторство встановлюється
  • Сграффіто Космос — Авторство встановлюється
    вул. Академічна, 68

Спорт

[ред. | ред. код]
Льодова арена імені Сергія Петрова

Перше спортивне товариство з'явилося у 1912 році.

У місті два стадіони: «Блюмінг» (1937, 1956, належить НКМЗ) у Family Park, з трибунами на 5000 осіб та «Авангард» у Саду Бернацько (1927, 1968, належить СКМЗ) на 4000 глядачів.

На стадіоні «Авангард» грає футбольна команда «Краматорськ»[63] (колишній «Авангард-ТЕЦ», у сезоні 2012–2013 вперше починає виступати в першій лізі України[64][65]), а на «Блюмінг» — ФК «Краматорськ» (у сезоні-2012 виступає в чемпіонаті Донецької області[66]).

У Краматорську два плавальних басейни — в Палаці культури НКМЗ (1963, перший у Донецькій області[67]) та у спорткомплексі ПТУ № 28.

Щорічно у вересні на День міста проводиться мотокрос у Кутовій балці.

В місті працює Донецький обласний шаховий клуб імені А. В. Момота, а також розташовано Федерація футболу Донецької області.

Відомі особи

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Леоніду Бикову

Народилися

[ред. | ред. код]

Жили й працювали

[ред. | ред. код]

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У Краматорську виявили унікальний скелет мамонта. Рештки передали у міський музей історії. Скелет вимерлого ссавця зібрав місцевий палеонтолог Віктор Геращенко — на це він витратив 300 тисяч гривень[73].

1 листопада 2021 року на площі біля залізничного вокзалу Краматорська на підготовлений майданчик було встановлено пам'ятник «Паровоз» — відреставровану машину типу 0-3-0, які випускалися з 1935 до 1957 року[74]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 https://tribun.com.ua/uk/121670-u-kramatorsku-zalishaetsja-ponad-53-tisjachi-meshkantsiv-filashkin
  2. ↑ День міста Краматорська та День машинобудівника.
  3. ↑ Як раніше називався Краматорськ
  4. ↑ 5 липня. Пам'ятні дати [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2021. — 5 липня
  5. ↑ ДонОГА переезжает в Краматорск [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Історія Мар'ївки — «Технополіс» № 30 (419) від 27 липня 2000. Архів оригіналу за 7 січня 2009. Процитовано 16 липня 2014.
  7. ↑ Пчолкінські кам'яні дерева — «Технополіс» № 9 (398) від 2 березня 2000. Архів оригіналу за 3 листопада 2004. Процитовано 16 липня 2014.
  8. ↑ М. П. Янко Топонімічний словник України. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 26 вересня 2016.
  9. ↑ Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине, с. 72
  10. 1 2 Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945»/М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  11. ↑ Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004
  12. ↑ Проєкт Постанови Верховної Ради України про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році (реєстр. № 7274 від 10.11.2017, поданий Народними депутатами України Єленським В. Є., Княжицьким М. Л., Лесюком Я. В.). Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 3 лютого 2018.
  13. ↑ У Краматорську під час артобстрілу частково зруйновано цехи двох заводів. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  14. ↑ У Краматорську за час боїв загинули до 50 осіб, більшість з них — мирні жителі — мерія
  15. ↑ Краматорськ захищатимуть загони самооборони [Архівовано 3 липня 2018 у Wayback Machine.] Краматорськ захищатимуть загони самооборони]
  16. ↑ ДонОДА переїжджає із Маріуполя до Краматорська. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 7 лютого 2021.
  17. ↑ Про внесення змін до мережі адміністративних судів України: Президент України; Указ від 12.11.2014 № 866/2014. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 7 лютого 2021.
  18. ↑ Жертв трагедії у Краматорську стало більше. Донецька ОДА. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 7 лютого 2021.
  19. ↑ Росіяни завдали ракетного удару по Краматорську — зруйнована школа. Укрінформ. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
  20. ↑ Через ворожі обстріли у Краматорськ не може дістатися поїзд для евакуації. Укрінформ. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
  21. ↑ Внаслідок удару російської «Точки У» по вокзалу Краматорська загинули 50 людей, п'ятеро — діти. Українська правда. Процитовано 8 квітня 2022.
  22. ↑ Касетні боєприпаси від США: що це таке і навіщо вони потрібні ЗСУ. Еспресо. Процитовано 15 липня 2023.
  23. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "A" не вказано текст
  24. ↑ Краматорськ: як РФ готувала удар. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  25. ↑ В Минобороны РФ заявили, что «Точка-У» не стоит на вооружении России. Правда ли это?. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  26. ↑ Правда ли, что российские военные не используют ракеты «Точка-У»?. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  27. ↑ Удар по Краматорську. Росія звинувачує Україну та погрожує справою про фейки за розповсюдження іншої версії. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  28. ↑ На озброєнні РФ ракет «Точка-У» немає? А якщо знайду? Кореновська (Краснодарський край). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  29. ↑ «Інфовійська України» розвінчали російський фейк про обстріл Краматорська (доповнено, скріншот). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  30. ↑ Пентагон підтвердив, що ракету «Точка-У» по вокзалу у Краматорську випустила РФ. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  31. ↑ Фейк: Выпущенная по Краматорску «Точка-У» принадлежала ВСУ — это подтверждает ее серийный номер. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  32. ↑ Макрон засудив обстріл вокзалу у Краматорську. Укрінформ. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  33. ↑ Боррель рішуче засудив атаку росії на залізничний вокзал у Краматорську. Укрінформ. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  34. ↑ Ракетний удар по вокзалу Краматорська: що наразі відомо. BBC News Україна. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  35. ↑ Ракетний удар по Краматорську: зруйновані вісім будинків, освітній та інфраструктурний об'єкти. Укрінформ. 18 квітня 2022. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  36. ↑ Обстріли на День Незалежності. Постраждали журналісти Reuters і ще десятки людей. BBC News Україна. 25 серпня 2024.
  37. ↑ Шестеро поранених, один — у важкому стані: наслідки Обстрілу Краматорська. Сайт міста Слов'янська.
  38. ↑ У ніч на 15 вересня, країна-агресор РФ завдала авіаудару по центру міста Краматорська Донецької області. NV.ua. 15 вересня 2025.
  39. ↑ У Краматорську до 19 зросло число поранених унаслідок авіаудару РФ. Радіо Свобода. 15 вересня 2025.
  40. ↑ Війська РФ атакували спальний район Краматорська: є жертви та руйнування. РБК-Україна (укр.). Процитовано 2 березня 2026.
  41. ↑ Російська армія вночі атакувала Краматорськ: є поранені, серед них — діти. Суспільне Донбас. Процитовано 18 березня 2026.
  42. ↑ https://suspilne.media/donbas/1276064-armia-rf-vdarila-po-kramatorsku-z-aviacii/#:~:text=%D0%90%D1%80%D0%BC%D1%96%D1%8F%20%D0%A0%D0%A4%20%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97
  43. ↑ Коник, Андрій (16 червня 2026). Війська РФ вдарили по багатоповерхівці в Краматорську: є поранені. suspilne.media (укр.). Процитовано 21 червня 2026.
  44. ↑ Коник, Андрій (20 червня 2026). Краматорськ обстріляли авіацією та дроном: поранена людина. suspilne.media (укр.). Процитовано 21 червня 2026.
  45. ↑ https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_Сhuselnist.pdf
  46. ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 27 листопада 2012.
  47. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  48. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
  49. ↑ Краматорський трамвай на сайті photo.tramvaj.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2007. Процитовано 2 квітня 2007.
  50. ↑ Тролейбус Краматорська на сайті photo.tramvaj.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2007. Процитовано 2 квітня 2007.
  51. ↑ Новокраматорський машинобудівний завод. Архів оригіналу за 13 квітня 2009. Процитовано 2 квітня 2007.
  52. ↑ Краматорський завод важкого верстатобудування. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  53. ↑ Завод автогенного обладнання «ДОНМЕТ». Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  54. ↑ За трьома зайцями. Як у Краматорську створили центр дозвілля, який навчився заробляти на себе. Свои.City (рос.). Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
  55. ↑ Из истории Краматорского аэроклуба. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 7 лютого 2010.
  56. ↑ Пантелеимоновский храм при 3-й городской больнице. ge (рос.). Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
  57. ↑ Георгиевский храм. ge (рос.). Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
  58. ↑ У Краматорську освятили храм для військових. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 23 лютого 2017.
  59. ↑ Краматорськ (Краматорівка). Каплиця Зіслання Святого Духа. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2015.
  60. ↑ У мусульман Краматорська нарешті з’явилася власна будівля мечеті та ІКЦ. www.muslims.in.ua (укр.). Процитовано 9 травня 2024.
  61. ↑ «Лисичанский Хогвартс» и дом с обсерваторией. Открываем необычные здания Донбасса. Свои.City (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 5 лютого 2020.
  62. ↑ Житлові будинки. м. Краматорськ. Soviet Mosaics in Ukraine (англ.). Процитовано 17 липня 2025.
  63. ↑ Сайт ФК «Авангард». Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 16 липня 2014.
  64. ↑ Професіональна футбольна ліга України. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 3 квітня 2022.
  65. ↑ Перша ліга: Нива знялася зі змагань. football.ua. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 липня 2014.
  66. ↑ У суботу стартує чемпіонат Донецької області з футболу. Східний проєкт — новини Краматорська. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 липня 2014.
  67. ↑ Спорт в Донбасі. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 16 липня 2014.
  68. ↑ NICHOLAS HOLODEK (28 липня1924 р. — мешкає в Аргентині) — визначний український та американський скульптор, художник, іконописець, https://svitua.org/video/item/1719-mykola-holodek [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.], http://www.nicholasholodek.org/ [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
  69. ↑ Краматорськ та Стемфорд підписали угоду про побратимство. decentralization.gov.ua. Процитовано 23 квітня 2023.
  70. ↑ Схід і захід разом: Краматорськ та Перечи́н віднині — міста-побратими! — Краматорська міська рада (укр.). Архів оригіналу за 27 травня 2023. Процитовано 27 травня 2023.
  71. ↑ Пліч-о-пліч: Краматорськ та Стрий віднині громади-партнери.
  72. ↑ Краматорськ та Бориспіль стали громадами-партнерами в межах проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади».
  73. ↑ Унікальна знахідка: як у Краматорську виявили скелет мамонта. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
  74. ↑ На привокзальній площі Краматорська встановили пам'ятник «Паровоз». Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Краматорськ&oldid=48917273