Краматорський художній музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Краматорський художній музей
Портал:Музеї
2014-01-18. Краматорский художественный музей 004.jpg
48°44′09″ пн. ш. 37°34′52″ сх. д. / 48.73583° пн. ш. 37.58111° сх. д. / 48.73583; 37.58111Координати: 48°44′09″ пн. ш. 37°34′52″ сх. д. / 48.73583° пн. ш. 37.58111° сх. д. / 48.73583; 37.58111
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна: м. Краматорськ (Донецька область)
Адреса вул. Академічна, 60
Засновано 1959 рік
Відкрито 1967 рік
Фонд 1400 творів мистецтва
Відвідувачі 27—30 тисяч осіб (щороку, 2000-ні)
Директор Орлова Олена Олександрівна
Сайт КЗ «Художній музей Краматорської міської ради»
Краматорський художній музей. Карта розташування: Україна
Краматорський художній музей
Краматорський художній музей (Україна)

Краматорський художній музей у Вікісховищі?

Крамато́рський худо́жній музе́й — художній музей у місті Краматорську Донецької області; значний міський культурно-естетичний осередок.

Загальні дані[ред. | ред. код]

Краматорський художній музей розташований за адресою:

вул. Академічна, буд. 60, м. Краматорськ-84313 (Донецька область, Україна).

З історії[ред. | ред. код]

Краматорський художній музей заснований у 1967 році на базі відкритої в 1959 році картинної галереї. Фонди картинної галереї формували ентузіасти на чолі з членом Спілки художників СРСР І. І. Пархоменком. З набуттям офіційного статусу (1967) музей поповнився унікальною колекцією живопису, графіки XVIIIXIX століть, переданою з Державного Ермітажу, Державного російського музею, Державного музею образотворчих мистецтв ім. О. Пушкіна.

Спершу художній музей у Краматорську працював як філіал Донецького обласного художнього музею. За незалежності України, починаючи від 1992 року, заклад дістав самостійний статус.

Фонди, експозиції та діяльність[ред. | ред. код]

У теперішній час (2018 рік) фонди Краматорського художнього музею налічують близько 2000 творів живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, фоторобіт основного та науково-допоміжного фондів. Музей пишається колекціями робіт закарпатських художників З. Шолтеса, Е.Контратовича, І. Манайла, А. Шепи та інших. У музеї зберігаються полотна відомих українських художників: М. Дерегуса, Т. Яблонської, В. Гуріна, В. Сидорука, М.  Глущенка, К. Трохименка, С. Кошового та ін., які були написані в середині XX століття.

Музей має колекцію скульптури відомих майстрів : Є. Бондаренко, М. Лисенка, В. Міненка, Б. Ульянова, В. Шатуха та ін.

Російський живопис представлений роботами : М. Лаврова, В. Полєнова, П. Петровичева. Графічні роботи російських майстрів включають твори О. Зубова, Г. Качалова, І. Соколова, В. Сєрова та інших.

Велику цінність має колекція живопису і графіки з Казахстану[1].

Основне поповнення фондів Краматорського художнього музею традиційно, зокрема останніми роками, становлять твори, передані в дарунок краматорськими художниками: членами Національної спілки художників України І. Базилевським, В. Кононенком, П. Шаповаловим, Т. Шумською, В. Гутирею, художниками В. Сєрбіним, Г. Мальковим, Р. Бахом та іншими.

Працівниками музею також сформований фонд декоративно-прикладного мистецтва, представлений роботами майстрів традиційного та сучасного мистецтва України К. Бобрової, Л. Шаповалової, Е. Кузьміної, І. Єпишиної, В. Скумена, Р. Слєпової, О. Підмогильної та ін.

Щорічно в Краматорському художньому музеї експонується 28—30 виставок, які відвідують 17 тисяч осіб. У музеї, школах, ВНЗ, технікумах, позашкільних установах проводяться екскурсії й лекції. На базі багатьох шкіл діють постійні лекторії з образотворчого мистецтва. Науково-методична рада музейного закладу здійснює видавничу роботу, каталогізуються виставки, окремі колекції, видаються календарі, в які включені репродукції найкращих творів з фондів.На базі музею працюють: фотоклуб "Юріс","Суботні зустрічі", музично-поетичні вітальні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Краматорський художній музей у проспекті «Музеи на туристических маршрутах Донбасса: информационный справочник», Донецьк: РИК PRomo, 2007. — с. 19 (рос.)

Джерела і посилання[ред. | ред. код]