Краніосакральна терапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Краніосакральна терапіяcranium» — череп і «sacrum» — крижі) — це лікування цілісного організму шляхом мануального впливу на краніосакральну систему через нормалізацію краніосакрального ритму. Достатньо молодий, проте ефективний і перспективний напрям альтернативної медицини.

Історія[ред.ред. код]

Початок дослідження в краніосакральній терапії (КСТ) було покладено в першій половині XX століття Вільямом Сазерлендом (1873–1954), доктором остеопатії, учнем засновника остеопатії Ендрю Тейлора Стілла (1828–1917). Ним була відкрита краніосакральна система, коли він переніс принципи остеопатії на черепні шви. Оскільки череп може бути розділений по швах без перелому, то ним було зроблено висновок про можливість руху кісток черепа в швах. Він описав функційні взаємозалежності і розробив фундаментальні положення терапії, назвавши описану ним систему лікування «краніальною остеопатією». Пізніше, через вузький функціональний зв'язок черепа з ​​крижами (os sacrum), він перейменував її в «краніосакральну остеопатію».

Спочатку Сазерленд приділяв увагу тільки рухові кісток черепа в області з'єднання їх краніальних швів. У тих областях черепа, де спостерігалося відхилення руху кісток від норми, проводилася коригування з використанням мануальних технік. Незабаром були винайдені спеціальні терапевтичні техніки для впливу на кістки черепа. Ранні дослідження краніальних маніпуляцій в основному проводилися остеопатами і хіропрактиками. Вони створювали товариства для розробки і викладання краніальних методик. Найпершим каменем спотикання з колегами було основне питання краніосакральної терапії — можливості руху кісток черепа.

У другій половині 20-го сторіччя цілий ряд проблем, що мають відношення до краніосакрального ритму, вдалося вирішити завдяки впровадженню нової технології вивчення мозкового крово- і лікворообігу — імплантації електродів у мозок тварин і людини (Moskalenko et al., 1964; Cooper et al., 1966 ; Федулова, 1971; Гречин і Боровикова, 1982). Ці дослідження переконливо показали, що в здоровому мозку присутні повільні флуктуації обсягу крові (4 — 18 цикл / хв), при цьому споживання кисню мозковою тканиною і внутрішньочерепного тиску мають свої специфічні особливості.

Із 1975 по 1983 роки в університеті штату Мічиган Джон Е. Апледжер під час його роботи науковим співробітником і професором біомеханіки разом зі своїми колегами довів можливість руху кісток черепа. Дослідження за допомогою оптичного та електронного мікроскопів показали існування кровоносних судин, нервових, колагенових і еластичних волокон всередині краніальних швів і повну відсутність шовної оссифікації, яка могла б запобігати рухові кісток черепа ода відносно іншої. Результати досліджень Мічиганського університету вплинули на терапевтичне застосування краніальних технік. Попередні техніки, в основному, базувалися на русі кісток черепа. В результаті дослідження було встановлено, що в русі кісток черепа ключову роль грає тверда мозкова оболонка. Техніки для обстеження та лікування твердої мозкової оболонки були розроблені доктором Джоном Апледжером. На сьогодні існує кілька гілок краніосакральної терапії, в тому числі біомеханічна доктрина Апледжера, і біодинамічна — Сатерленда.

З 2009 року в Україні проводиться навчання краніосакральної терапії. Перші групи навчалися під наглядом Україно-швейцарської програми розвитку краніосакральної терапії (КСТ) в Україні. Ця школа використовує біодинамічний підхід у краніосакральній терапії.

Сутність краніосакральної терапії[ред.ред. код]

Краніосакральний ритм — задається гідравлічною системою кісток черепа, що викликає рух цереброспінальної рідини, утвореної у шлуночках головного мозку, що омиває головний і спинний мозок і повертається в шлуночки мозку. З точки зору краніосакральної терапії, будь-які ушкодження краніосакральної системи, навіть давно забуті (травми, запальні процеси, нервово-емоційні розлади, оперативне втручання, вимушена імобілізація, носіння брекет-систем, тощо) призводять до місцевих змін тканин, порушенню нервових функцій, рухливості кісткових з'єднань, в тому числі кісток черепа. Все це неодмінно призводить до порушення краніосакрального ритму.

Краніосакральний ритм можна відчути пальпаторно на різних ділянках тіла. При пальпації виявляють ділянки тіла, де значно послаблений, посилений або взагалі відсутній краніосакральний ритм, його наповнення, силу, ритмічність, напрямок посилення або послаблення. Налагодження фізіологічної роботи краніосакральної системи, нормалізація краніосакрального ритму є ключовими моментами краніосакральної терапії.

Незважаючи на тендітність і легкість краніосакральних технік, за силою впливу на організм вони є потужною формою профілактики та лікування широкого спектру захворювань. Під час лікування краніосакральний терапевт пропонує організму пацієнта шляхи подолання обмежених рухів, нормалізацію краніосакрального ритму, мірою сприймання цього терапевтичного впливу керує організм пацієнта. Тобто виліковування відбувається шляхом активізації процесів самовідновлення пацієнта. В цьому і полягає біодинамічний підхід.

Показання до краніосакральної терапії[ред.ред. код]

Найбільш частими симптомами порушення краніосакральної системи є:

  • скарги на головний біль,
  • періодичний біль в різних відділах хребта,
  • болі в черевній чи грудній порожнині
  • зниження зору, косоокість,
  • шум у вухах,
  • запаморочення,
  • різного роду тіки та наступи,
  • «скреготіння» зубами під час сну,
  • порушення розвитку у дітей, у тому числі при аутизмі, гіперактивності
  • зниження пам'яті,
  • загальна слабкість,
  • швидка втомлюваність,
  • порушення менструального циклу.

В медичній практиці зустрічається багато людей, які мають багато з вищеперерахованих скарг та невстановлені діагнози або їх велику кількість. Такі хворі тривало лікуються та обстежуються, але результати такого лікування не задовольняють ні лікарів, ні пацієнтів. Якщо частина з цих симптомів має місце у пацієнта, то ефективність краніосакральної терапії досить висока.

Протипоказання до краніосакральної терапії[ред.ред. код]

Краніосакральна терапія може застосовуватись як у хворих з лікувальною метою, так і в здорових людей — для профілактики. Абсолютних протипоказань до краніосакральної терапії не існує. Потенційно краніосакральна терапія може бути корисною для всіх.

Посилання[ред.ред. код]

  • Апледжер Дж. Е. при участии Гроссинджер Р., Эш Д., Коэн Д. Краниосакнальная терапия. Что это? Как это работает? — СПб: ИГ «Весь», 2010. — 112 с.: ил. — (Медицина намерения: практика)
  • Джон Е. Апледжер, Ян Д.Вредвугд. Краниосакральная терапия. — СПб.: «Сударыня», 2005. — 388 с.
  • Краніосакральна терапія
  • Солано Р. Краниальная остеопатия в педиатрии. — в 2 ч. — 600 с.
  • Чикуров Ю. В. Краниосакральная терапия. — СПб.: «Триада-Х». — 2004, 155 с.