Красилівка (Броварський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Красилівка
Krasylivka s.png Krasylivka h.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Броварський
Рада/громада Красилівська сільська рада
Код КОАТУУ 3221284401
Основні дані
Засноване 1628[1]
Населення 3494
Площа 5,89 км²
Густота населення 593,21 осіб/км²
Поштовий індекс 07451
Телефонний код +380 4594
Географічні дані
Географічні координати 50°31′10″ пн. ш. 30°54′33″ сх. д. / 50.51944° пн. ш. 30.90917° сх. д. / 50.51944; 30.90917Координати: 50°31′10″ пн. ш. 30°54′33″ сх. д. / 50.51944° пн. ш. 30.90917° сх. д. / 50.51944; 30.90917
Середня висота
над рівнем моря
116 м
Місцева влада
Адреса ради Красилівка, вул. С.Басова, 43
Карта
Красилівка. Карта розташування: Україна
Красилівка
Красилівка
Красилівка. Карта розташування: Київська область
Красилівка
Красилівка
Мапа

Красилівка у Вікісховищі?

Краси́лівка — селище у Броварському районі Київської області. Село розташовано біля степової річки Рудки (інша назва -- Красилівка, права притока р. Трубіж), яка впадає в річку Трубіж. Станом на 2003 рік загальна площа земель в адмінмежах — 3022.3 га, загальна площа населеного пункту 458.7 га.

Село засноване у XVII ст.

Динаміка населення[ред. | ред. код]

За даними перепису кількість населення в селі становила[2]:

Красилівка 1897 1970 1989 2001 2003
Загальна кількість 1735 3217 3506 3494 3503
Дітей шкільного віку 786
Пенсіонерів 795

Символіка[ред. | ред. код]

Офіційно затвердженими символами села Красилівка є герб та хоругва[3].

Герб села: в щиті, перетяному червоним та зеленим, зображений срібний розквітлий конюшоподібний хрест. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний золотою сільською короною.

Хоругва села: прямокутне полотнище, що складається з двох рівних горизонтальних смуг — червоної та зеленої. В центрі розташований білий розквітлий конюшоподібний хрест.

Історія[ред. | ред. код]

Красилівка — це давня монастирська вотчина Києво-Печерської Лаври. Перша письмова згадка про неї походить з польської люстрації 1636 р. Першозасновником вважається легендарний Красило. За переписом 1666 р. тут платили податки 20 селянських дворів. Загальна площа землі в адмінмежах Красилівської сільської ради — 8162,9 га.

Перші згадки про Красилівку зустрічаються у:

1680 році — в «Описанні Києво-Печерської Лаври» (наведена жалувана грамота царя Федора Олексійовича).

У матеріалах Центрального історичного архіву є записи за:

1737, 1741 роки — в «Исповедных розписях» (47 записів — поіменно записані селяни, які говіли в церкві);

1763 році — в «Ревизские сказки» (подвірно переписані всі чоловіки села, вказано їх вік та походження).

Згодом на ці землі прийшли козаки, що об'єдналися з требухівцями і прогнали монах, у користуванні козак було 500 десятин землі. Пізніше з різних місцевостей приїхали «казенні» селяни, які зайняли 1800 десятин землі. Але «казенні» селяни були не спроможні обробляти землю, тому здавали її козакам, самі працювали на будівництві доріг. В цей час сіяли жито, овес, ячмінь, горох, гречку, просо, пізніше пшеницю. Картоплю вирощували тільки для себе, але до наступного врожаю її не вистачало. Городництвом не займались.

У селі було 40 млинів, над дорогою стояв шинок. Існує переказ, що відвідувачі шинка вживали нецензурні слова, саме тому і до сьогодення цей куток має назву «Матюхівщина».

XX сторіччя[ред. | ред. код]

На початку XX сторіччя селяни Антон Васильович Чуняк та Григорій Данилович Бровченко розповсюджували революційну літературу в селі, за що у 1905 році їх було засуджено і вислано. В село вони повернулись після революції 1917 року.

У 1921 році в селі організована комуна «Шлях освіти». У 1930 році було утворено 2 колгоспи «Червоний прапор» і «Нове життя».

Голодомор[ред. | ред. код]

У 1932—1933 році село було підпорядковано великодимерському району. Урожай хліба було повністю вивезено, що сприяло масовому голодуванню. Зі слів очевидців загинуло 70 % жителів села, встановлено лише 5 прізвищ загиблих[4].

Сьогодення[ред. | ред. код]

Станом на 2013 рік у селі налічується 1008 будинків та 145 квартир. Працюють: дитячий садок, школа, 2 біблотеки, медична амбулаторія, лазня, перукарня, 12 закладів торгівлі. Місцеве населення займається переважно вирощуванням ранніх овочів, садівництвом. Місцеві жителі називають себе пучков'язами — в'яжуть городину в пучки і продають на ринках Києва[5].

Назва[ред. | ред. код]

Існує три перекази щодо назви села:

  • Першозасновника села звали Красило, тому село названо на його честь. За матеріалами статбюро Переяславського повіту від 1882 року[6].
  • На землях села, заснованого монахами Києво-Печерської Лаври, стояло багато монастирських будівель, вкритих червоною бляхою і назва села може походити від «Красний дім» — «Красилівка».
  • Біля Рудки стояв невеличкий хутір. Монахи, що тут жили, мали млин, який занесло в повінь. Після цього люди стали селитися ближче до дороги. Серед монахів була красива та знатна жінка — красна бариня, звідси можливо і пішла назва села.

Розташування, териториальний поділ[ред. | ред. код]

Красилівка розташована на відстані близько 36 км на північний схід від Києва.

Вулиці та кутки села, що зберегли стари назви: Горошкова, Димирська, Зацорківська, Ковальська, Комницька, Ладанська, Мертва (вулиця, що веде до сільського цвинтарю)[7], Пугачова, Топорна, Шулявська, Броварьский хутір та Раковий хутір.

Назви вулиць, які було змінено під час радянізації: Будьонного, Кірова, Комсомольська, Леніна, Орджонікідзе, Піонерська, Чехова, Щорса.

Вулиці, названі на честь жителів-героїв села:

Церква[ред. | ред. код]

Свято-Михайлівський храм. Настоятель: прот. Димитрій Ященко. Адреса храму: с. Красилівка, вул. Будівельників, 7.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1884 р. школа розміщувалася у сільській хаті 9 на 9 аршин. Навчала 75 учнів (лише хлопчики) вчителька — Ф.Булкіна, займалося 3 групи.

У 1889 р. в громадському будинку було засновано початкове однокласне училище. Навчала 15 дітей вчителька Матрона Карпівна Нестеровська, законовчителем працював О. М. Величковський. У 1915 р. згорів весь сільський куток, де стояла школа, нову будівлю навчального закладу почали будувати у 1909—1910 роках.

До 1941 р. директором школи працював Корній Іванович Аза, який загинув на фронті під час війни. До 1943 р. школа не працювала, дані про місце розташування школи відсутні. Після війни першим директором школи була місцева вчителька Мотря Василівна Зозуля. З 1950 р. до 1970 р. освітній заклад очолювали І. К. Рибак, П. П. Супрун, Д. М. Лисенко, П. І. Штефан, М. А. Вдовиченко.

У 1974 р. збудували двоповерхове приміщення середньої школи, одночасно в школі було відкрито музей бойової слави, в якому висвітлено фронтовий шлях 163-ої стрілецької дивізії 40-ї армії, що визволяла Красилівку від окупантів. У 1979 р. в Красилівській середній школі навчалися 532 учні, у заочній вечірній школі — 70. З 1977 р. до 1998 р. освітнім закладом керували Л. С. Пономаренко, В. М. Хрипун, С. О. Шуневич, Є. В. Горенко. З 1998 р. директором Красилівської школи працює В. П. Гутор, викладають 33 вчителі. За період 1981—2001 рр. школу із золотими та срібними медалями закінчили 38 випускників.

У 2002/2003 навчальному році в школі навчались 516 учнів, педколектив налічував 32 чоловік.

Функціонує заочна школа.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

В селі існує 2 футбольних клуби: «ФК Олімпік» та «ФК Красилівка».

Матч між ФК Олімпік та ФК Світильня
Футбольний матч між командами сіл Красилівка та Світильня.jpg
Гра на футбольному полі біля школи

Галерея[ред. | ред. код]

с. Красилівка
Герб с.Красилівка на тлі прапору України.jpg Храм Архангела Михаїла. с.Красилівка 2013.jpg
Герб с. Красилівка на тлі прапора України біля водонапірної вежі

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • За ред. І. Л. Лікарчука. Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне — К.:Вид. О. М. Ешке, 2002. — 528с.
  • І. Доцин. Історія поселень Броварського краю. Від стародавніх часів і до сьогодення. Книга третя. — Бровари.: Водограй, 2003. — 640с./Сер."Броварська минувшина"/

Примітки[ред. | ред. код]