Красицький Фотій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фотій Степанович Красицький
Красицький Фотій Степанович.jpg
Дата народження 12 (24) серпня 1873(1873-08-24)
Місце народження Зелена Діброва, (тепер Черкаська область)
Дата смерті 2 червня 1944(1944-06-02) (70 років)
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР
Напрямок реалізм
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Краси́цький Фо́тій Степа́нович (12 (24) серпня 1873(18730824), Зелена Діброва, Городищенський район, Черкаська область — 2 червня 1944, Київ) — український художник, класик українського малярства і графіки, внучатий небіж Т.Шевченка, член АХЧУ.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селянській родині.

Початкову освіту здобув у сільській школі.

18881892 — коштом М.Лисенка навчався в Київській рисувальній школі М.Мурашка (майстерня М.Пимоненка).

18921894 — продовжував освіту в Одеському художньому училищі (майстерня К.Костанді).

18941901 — навчався у Вищій художній школі при Імператорській академії мистецтв (Санкт-Петербург) (майстерня І.Рєпіна).

Друкував свої малюнки в журналі «Шершень»

З 1903 року постійно працював у Києві: викладав у художньому училищі (19121920) та в Київському художньому інституті (19271939, з перервами).

Жив на Андріївському узвозі, потім на Пріорці, на теперішній вулиці Брюсова (колишній Межигірський провулок № 20/16), де в 1977 році встановлено меморіальну дошку (бронза; скульптор О. О. Супрун, архітектор К. О. Сидоров)[1].

Похований на Куренівському кладовищі, 1963 року прах перенесено на Байкове кладовище (тоді ж на могилі встановлено надгробок)[1].

1961 — на його честь названо в Києві вулицю.


Будинок-музей Ф.Красицького Київ 2016.jpg МД Красицький.jpg Могила Фотія Красицького.jpg
Будинок на вул. Брюсова
Меморіальна таблиця
Могила

Пам'ять[ред.ред. код]

Повернувшись до Києва після навчання в Петербурзі, Ф. Красицький оселився разом зі своєю юною дружиною Ганною на Андріївському узвозі, 15. Ілюстрації до журналу «Шершень» та інші роботи мистця можна побачити в Музеї Однієї Вулиці. Політик та історик Ігор Шаров подарував Канівському музею Тараса Шевченка портрет Кобзаря 1910 року пензля класика українського малярства та графіки Фотія Красицького.

Творчість[ред.ред. код]

Працював у різних жанрах:

  • портрета — виконав живописні та графічні портрети М. Старицького (1893), Лесі Українки (1904), І. Франка (1907), М. Садовського (1912), Олени Пчілки (1927), А. Ждахи (1928), Д. Багалія (1929), О. Кундзіча (1933), Д. Яворницького (1934) та інших; Фотій Красицький писав портрети селян. Відомі його роботи напіветюдного характеру "Баба Олійничиха" (1894) і "Дід Грицько" (1905).
  • тематичної картини — «У найми» (1895), «За обідом», «У хаті шевця» (обидві — 1898), «Якби ви не панич…» (1899), «Біля криниці» (1900), «На пасіці» (1901), «Гість із Запоріжжя» (1911, другий варіант — 1916), «У свято» (1902), «Надвечір» (1905), «Подруги» (1915);
  • пейзажу — «На Чорториї» (1890), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898), «Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901), «Село в долині», «Хата в балці», «Похмурий день», «Літній день» (усі — 1902), «Одеса. Ланжерон» (1904), «Ореанда», «Море біля Ай-Петрі», «Кримські гори» (усі — 1906), «У Західній Україні» (1914), «Старовинна садиба в Седневі» (1916) тощо.
  • театральні декорації – захоплення Фотія Красицького українською етнографією яскраво виявилося в його театральних декораціях у грудні 1903 року широко відзначалося 35-річчя видатного українського композитора і давнього доброго друга художника Миколи Лисенка. Оперний театр, який нещодавно перейшов у новий будинок, підготував під керівництвом ювіляра оперу "Різдвяна ніч". Постановку здійснив Михайло Старицький, а декорації виготовили за ескізами Красицького.

Створив низку полотен на шевченківську тематику — портрети Т. Шевченка (1899, 1905, 1938), «Шевченко в майстерні» (1937), «Шевченко в творчому екстазі», «Шевченко на Чернечій горі», «Шевченко над Дніпром» (усі — 1938), «Смерть Шевченка» (1940) та інші.

У 1906 виконав карикатури для сатиричного журналу «Шершень». Автор першого українського посібника «Рисування та малювання» (1929).

Твори зберігаються в Національному художньому музеї.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]