Хрустальний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Красний Луч)
Перейти до: навігація, пошук
Хрустальний
Герб Красного Луча.png Krasuy luch prapor.png
Герб Хрустального Прапор Хрустального
Краснолуцька міська рада
Краснолуцька міська рада
Хрустальний
Хрустальний на карті Луганської області
Хрустальний на карті Луганської області
Хрустальний
Хрустальний на мапі України
Хрустальний на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район Краснолуцька міськрада
Код КОАТУУ 4411600000
Засноване 1895
Статус міста з 1926 року
Населення 81 498 (01.01.2016)[1]
Площа 153,56 км²
Густота населення 531 осіб/км²
Поштові індекси 94500-94529
Телефонний код +380-6432
Координати 48°07′38″ пн. ш. 38°55′09″ сх. д. / 48.12722° пн. ш. 38.91917° сх. д. / 48.12722; 38.91917Координати: 48°07′38″ пн. ш. 38°55′09″ сх. д. / 48.12722° пн. ш. 38.91917° сх. д. / 48.12722; 38.91917
Висота над рівнем моря 269 м
Водойма р. Довжик, Міус, Хрустальна, Юліна, Глуха, Янівське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція Красний Луч
До обл./респ. центру
 - залізницею 136 км
 - автошляхами 62 км
До Києва
 - автошляхами 784 км
Міська влада
Адреса 94500, Луганська обл., м. Хрустальний, вул. Комуністична, 33
Веб-сторінка Офіційний сайт міста
Міський голова Філіппова Марина Вікторівна

Commons-logo.svg Хрустальний у Вікісховищі

Хрустальний (до 1920 року — Криндачівка, у 1920—2016 роках — Красний Луч) — місто обласного підпорядкування в Луганській області. Краснолуцькій міській раді підпорядковані 3 міста районного значення Боково-Хрустальне, Міусинськ, Петрово-Красносілля, 8 селищ міського типу, 5 сіл та 6 селищ.

Географія[ред.ред. код]

Відстань шосейними шляхами до Луганська — 62 км,[2] фізична відстань до Києва — ~636,3 км.[3]

Сусідні населені пункти:[3]

Rose des vents Хрустальний Софіївський Зелений Гай, Курган, Христофорівка Rose des vents
Боково-Хрустальне, Хрустальне N Краснолуцький, Боково-Платове
W    Хрустальний    E
S
Княгинівка Міусинськ Садовий
Кріпенський

Історія[ред.ред. код]

Територія сучасного міста ймовірно була заселена ще в глибоку давнину, про що свідчать курганні поховання епохи пізньої бронзи. Перші значні поселення поблизу міста виникли у XVII столітті. Через них проходив шлях, яким доставляли сіль з Бахмута до Ростова, Таганрога й Новочеркаська. З часом уздовж шляху селились люди, займаючись скотарством та землеробством.

У 80-х роках XIX століття на південних схилах Донецького кряжу знайшли значні поклади антрациту. У 1894 році на території міста з'явилася перша шахта. Розвиток вугільних підприємств стримувала відсутність залізничного транспорту. Гужовий транспорт вже не задовольняв шахтовласників. Тому виникла нагальна потреба у будівництві залізничної гілки, що зв'язує рудники з найближчою станцією Штерівка. У 1900 році залізнична гілка довжиною 12,5 версти з'єднала вугільні підприємства з казенною Катерининською залізницею. Нову станцію назвали Криндачівка за іменем власника ділянки землі Криндача. Незабаром навколо станції виросло робітниче селище, яке отримало однойменну назву. До 1913 року в Криндачівці вже діяло 18 вугледобувних шахт.

Напередодні першої світової війни Криндачівка являла собою невелике глухе містечко, що потопає в бруді. У 1913 році в ньому проживало 3,5 тисячі осіб. На вузьких кривих вулицях селища тулилися одна до іншої глинобитні хатини та землянки сімейних шахтарів. Було також близько двадцяти кам'яних казарм і дерев'яних бараків, схожих на труни, в яких жили сезонні робітники й шахтарі, що ще не мають власної халупи. У селищі не було жодної мощеної вулиці. Навесні і влітку тут стояла непролазна багнюка. За питною водою ходили за 2-3 кілометри. Із заходом сонця Криндачівка поринала в темряву. Вкрай важкими були умови праці криндачівских шахтарів, 12 годин тривав робочий день. Заробітна ж плата у забійників, вагонщиків і саночників не перевищувала 1 рубль 50 копійок в день, а у робітників інших категорій була ще менше.

У 20-ті роки XX століття за планом ГОЕЛРО в 7 кілометрах від селища почала будуватися Штерівська електростанція. Згодом на честь цієї події відбувся мітинг гірників, на якому було прийнято рішення про перейменування Криндачівки в Красний Луч. У 1926 році Красний Луч отримав статус міста районного підпорядкування та електричну енергію від Штеровської ГРЕС.

З 18 липня 1942 по 1 вересня 1943 місто було під контролем нацистських загарбників.

З 1991 — у складі незалежної України. 12.05.2016 року ВРУ постановила надати місту назву Хрустальний[4][5]. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування.

Війна на сході України[ред.ред. код]

Невдовзі після проголошення «Луганської народної республіки» в 2014 місто опинилося під контролем сепаратистів. Так, ще 25 квітня депутати міської ради висловили свою підтримку сепаратизму, а 30 квітня над будівлею міськради було вивішено російський прапор[6]. 3 червня було захоплено податкову[7], а 18 червня — військкомат[8].

Починаючи з 9 серпня антитерористичними силами здійснювалися спроби визволення міста від терористів, того дня в бою загинув солдат 95-ї бригади Віталій Галянт. В центрі міста почалися активні бойові дії; нанесені авіаційні удари по місцях дислокації бойовиків — біля заводу «Стандарт», здійснювалися удари по блок-постах у місті, знищений блок-пост на виїзді з Хрустального в бік Сніжного (Штергрес)[9]. Чимало мешканців намагалися залишити місто[10]. Проте відбити місто українським війська не вдалося.

22 листопада в місті перекинулася російська вантажівка зі зброєю та набоями, усі окупанти у військовій формі із російськими шевронами загинули[11].

Станом на ранок 9 грудня з Хрустального позникали «казаки», місто патрулюють російські військові, велике скупчення військової техніки — біля водосховища Грабово стоять «Гради» та гаубиці[12].

12 грудня надходить інформація, що жителі міста повністю вигнали російських бойовиків-казаків[13].

Протягом 2-4 лютого 2015 року українські військові поблизу Хрустального знищили зведений танковий підрозділ терористів — 7 танків було підбито в першу добу наступу, 4 танки протягом наступних 2 діб, ще 3 танки вийшли з ладу з інших причин[14]. З 5 на 6 лютого до Хрустального доставлено до 80 трупів — чергову партію — терористів, ліквідованих під Дебальцевим[15].

Населення[ред.ред. код]

Згідно з переписом населення 2001 року у Хрустальному проживало 94875 осіб.[16]

Динаміка населення[16]
1923 1926 1939 1959 1970 1979 1989 1992 2001 2006 2010 2014
1 811 7 009 59 271 93 764 102 636 105 946 113 278 114,2 тис. 94 875 88 413 84 792 82 228

Національність[ред.ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в населенні міста присутні такі етнічні групи:

  • українці — 49,2 %
  • росіяни — 46,1 %
  • білоруси — 1,1 %[17]

Економіка[ред.ред. код]

Видобуток кам'яного вугілля (антрацита) — ДП «Донбасантрацит», Шахти «Краснолуцька», імені газ. Ізвєстія, «Княгининська», «Краснокутська», «Новопавлівська», «Міусинська», «Хрустальська»). Машинобудівний, ливарно-механічний заводи. Виробництво будматеріалів, легка, харчова промисловість. Швейна фабрика. Головна гордість міста (в економічному плані) — цегельня «Фагот».

Завод «Красний луч», що спеціалізується на випуску гідроакустичних та навігаційних систем для військово-морського флоту, нині не працює. Господарський суд Луганської області в серпні 2007 року схвалив план санації заводу. Передбачається вивіз з підприємства впродовж року основних ліквідних активів (близько 70 % тих, що є в наявності).

Транспорт[ред.ред. код]

Північною околицею міста проходить E50М03.

Пам'ятники міста[ред.ред. код]

В районі річки Міус розташований меморіальний комплекс Міус-фронт. У час німецько-радянської війни тут проходив однойменний оборонний рубіж. Деякі вулиці міста названі на честь Героїв Радянського Союзу, які загинули в боях за визволення Донбасу. Це відома пілот-винищувач, «біла лілія Сталінграда» Лідія Литвяк, Погорелов та ін.

Краснолуцька стіна героїв

Спорт[ред.ред. код]

У місті працює ДЮСШ, яка зростила чимало відомих спортсменів в різних видах спорту, особливо з легкої атлетики, футбол і важкої атлетики. Також у місті тривалий час у Палаці піонерів працював шаховий гурток під керівництвом Новоскольцева Миколи Федоровича, який виховав чимало спортсменів різного рівня: кандидатів у майстри спорту і першорозрядників.

Навчальні заклади[ред.ред. код]

Органи влади[ред.ред. код]

Місцеві органи влади представлені Краснолуцькою міською рада, яка входить до складу Луганської області України.

Міський голова — Філіппова Марина Вікторівна. До міської ради входить 50 депутатів.[18]

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Облікова картка м Красний Луч на сайті Верховної Ради України
  3. а б селище міського типу Красний Луч — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  4. Офіційний портал Верховної Ради України
  5. UNIAN
  6. Красний Луч на Луганщині вже під російським «триколором»
  7. У Красному Лучі озброєні люди захопили податкову
  8. Озброєні люди захопили військкомат у Красному Лучі
  9. Триває бій в центрі Красного Луча. Перевага на боці українських військових
  10. Мешканці Красного Луча масово залишають місто
  11. На Луганщині перекинулася вантажівка з російськими вояками — не вижив ніхто
  12. ЗМІ: З Красного Луча зникли «казаки», тепер місто окуповане російськими військовими
  13. У Красному Лучі місцеві жителі вигнали з міста терористів-казаків, — прес-центр АТО
  14. Сили АТО знищили зведений танковий підрозділ терористів
  15. У Красний Луч прибула чергова партія трупів бойовиків, знищених під Дебальцевим
  16. а б Динаміка чисельності населення міст України
  17. Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.464.
  18. Облікова картка Краснолуцької міської рада на сайті ВРУ

Посилання[ред.ред. код]