Красний Сулин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Красний Сулин
Coat of Arms of Krasny Sulin.png Flag of Krasny Sulin (Rostov oblast).png
Герб прапор Красного Сулина
Екатерининский храм, г. Красный Сулин.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ростовська область
Муніципальний район Красносулинський район
Код ЗКАТУ: 60226501000
Код ЗКТМО: 60626101001
Основні дані
Час заснування 1797
Попередні назви: Сулін (до 1926)
Статус {{{тип_род}}} місто
Населення 39 859
Площа 93,6 км²
Поштовий індекс 346 350
Географічні координати: 47°53′00″ пн. ш. 40°04′00″ сх. д. / 47.88333333336077402009323123° пн. ш. 40.0666666666947719477320788° сх. д. / 47.88333333336077402009323123; 40.0666666666947719477320788Координати: 47°53′00″ пн. ш. 40°04′00″ сх. д. / 47.88333333336077402009323123° пн. ш. 40.0666666666947719477320788° сх. д. / 47.88333333336077402009323123; 40.0666666666947719477320788
Влада
Веб-сторінка sulin.ksrayon.donland.ru
Голова адміністрації Мякінченко В'ячеслав  Олександрович[1]
Мапа
Красний Сулин (Росія)
Красний Сулин
Красний Сулин


CMNS: Красний Сулин у Вікісховищі

Красний Сулин (до 1926 — Сулин) — місто в Росії, адміністративний центр Красносулинського району Ростовської області, а також Красносулинського міського поселення.

Історія[ред. | ред. код]

Хутір Сулин засновано в 1797 козацьким полковником Андрієм Сулиною.

В 1797 році козачому полковнику Андрію Сулину Військовою канцелярією на землі Донського воїнства у місці злиття річки Велика Гнилуша з річкою Кундрюча були подаровані 400 десятин землі. Маєток складався з хутора на березі річки Кундрюча, згодом отримав назву «Сулинський» (пізніше іменувався Сулинсько-Кундрючивським). В 1816 на території хутора вже було розміщено 30 дворів, у яких проживало 111 осіб, що обробляли 10 тис. десятин землі.

Місце розташування майбутнього міста, як з'ясувалося пізніше, відрізнялося багатьма перевагами: великими запасами кам'яного вугілля — антрациту коксівних марок, почасти — залізної руди та каменю. Не менш істотна перевага — близькість та зручний зв'язок з Грушівським гірничим поселенням (майбутнім містом Шахти), де розташовувався головний вузол залізниці, що зв'язала Східний Донбас із портами Чорного та Озівського морів. Разом з тим це місце відрізнялося особливою естетико-художньою виразністю природного ландшафту. Спочатку, саме це послужило причиною вибору місць для розташування своїх маєтків командувачами корпусами, полками що відзначилися в походах — Суворова, Потьомкіна, Платова.

Хутір Сулин є лише першим поселенням. Він не отримав особливого територіального розвитку в агломерації.

У 1806 син Євтєєв — Федір Черевков, учасник Суворовського Італійського походу, заснував поблизу до х. Сулина й х. Скелюватського свій маєток та хутір «Малий Черевков» (нині селище Вербенське) на лівому березі річки Кундрюча. В 1870-х роках Сулин злився з селищем чавуноливарного заводу, побудованого на базі місцевих родовищ залізної руди.

У 1920-1924 роках Сулин був у складі Шахтарської округи Донецької губернії УРСР. З 1923 року став центром Сулинського району.

В 1926 році селище Сулин отримало статус міста і нову назву — Красний Сулин. В 1936 році починається закладка Несветайської електростанції. Введення її в експлуатацію збіглося з початком Другої світової війни. Влітку 1942 німці розбомбили місто та зруйнували металургійний завод.

21 липня 1942 радянські органи та війська залишили місто, зайняте німецькими військами.[2],[3]

14 лютого 1943 зайняте радянськими військами Південно-Західного фронту під час Ворошиловградської операції:[2]

Після війни місто та завод були фактично побудовані заново.

Транспорт[ред. | ред. код]

Залізнична станція Сулин на лінії Міллерове — Ростов-на-Дону, за 133 км на північний схід від Ростова, також зупинна платформа Красний Сулин за 135 км. На станції Сулин зупиняються поїзди, на станції Красний Сулин — електропоїзди-експреси та звичайні електропоїзди. Через центр міста Красний Сулин та район прокладено залізницю республіканського значення, що сполучає Південь Росії з центральною та північною частинами країни. Північчю Красносулинського району прокладено залізницю, що сполучає Східну частину області з Україною.

Економіка[ред. | ред. код]

Багато десятиліть містоутворюючим підприємством для Красного Сулина був Сулинський металургійний завод, на якому працювало майже 6 тисяч городян[4][5][6][7][8].

На території міста та району розташоване 11 великих та середніх промислових підприємств — ВАТ «Красносулинхліб», ВАТ «Стройметкон», ВАТ «Сулинський щебзавод МПС», ВАТ «Каскад», ВАТ «Володимирівський кар'єр тугоплавких глин», ЗАТ «Завод керамзито-бетонних деталей», ВАТ «Експериментальна ТЕС», ТОВ «Компанія Сулинуголь», ЗАТ «Птахофабрика Красносулинська», ТОВ «Сулинантрацит».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У систему охорони здоров'я міста та району входить 7 лікарень і 43 ФАП-ЛАП, система загальної освіти міста та району містить 34 загальноосвітніх установи, у тому числі металургійний коледж, філія Шахтинського енергетичного технікуму, філія ЮРГТУ, професійне училище, гімназія, яка зайняла перше місце по області за рівнем освіти, ліцей також виграв конкурс за президентською програмою.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Храми[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

У поселенні народились:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Глава Администрации Красносулинского городского поселения.
  2. а б Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941–1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  3. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
  4. «Было когда-то такое предприятие — Сулинский металлургический завод»
  5. Сулинский металлургический завод (СТАКС)
  6. Успеть обанкротить (журнал «Эксперт»)
  7. Суд признал банкротом Сулинский металлургический завод(инф. опубликована 14.01.2010)
  8. фоторепортаж с руин СМЗ

Література[ред. | ред. код]

  • Червонопрапорний Київський. Нариси історії Червонопрапорного Київського військового округу (1919–1979). Видання друге, виправлене та доповнене. Київ, видавництво політичної літератури України, 1979.
  • Військовий енциклопедичний словник. М., Військове видавництво, 1984.
  • Довідник «Звільнення міст: Довідник по звільненню міст в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Єлісєєв та ін М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  • Ісаєв А. В. Від Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.

Посилання[ред. | ред. код]