Красногорівка (Миргородський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Красногорівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Миргородський район
Громада Білоцерківська сільська громада
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Населення 908 (2001 рік)
Територія 1,142 км²
Густота населення 795.1 осіб/км²
Поштовий індекс 38341
Телефонний код +380 5345
Географічні дані
Географічні координати 49°40′48″ пн. ш. 33°44′43″ сх. д. / 49.68000° пн. ш. 33.74528° сх. д. / 49.68000; 33.74528Координати: 49°40′48″ пн. ш. 33°44′43″ сх. д. / 49.68000° пн. ш. 33.74528° сх. д. / 49.68000; 33.74528
Водойми Псел
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Сагайдак
Відстань до
залізничної станції
23 км
Місцева влада
Адреса ради 38340, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, с. Білоцерківка
Карта
Красногорівка. Карта розташування: Україна
Красногорівка
Красногорівка
Красногорівка. Карта розташування: Полтавська область
Красногорівка
Красногорівка
Мапа
Мапа

CMNS: Красногорівка у Вікісховищі

Красного́рівка — село Миргородського району Полтавської області. Населення станом на 2001 рік становило 908 осіб. Входить до Білоцерківської сільської об'єднаної територіальної громади з адміністративним центром у с. Білоцерківка.

Географія[ред. | ред. код]

Село Красногорівка знаходиться на правому березі річки Псел, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Дзюбівщина, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Герусівка, на протилежному березі — село Білоцерківка. Поруч проходить автомобільна дорога М03.

Віддаль до селища Велика Багачка — 14 км. Найближча залізнична станція Сагайдак — за 23 км.

Назва[ред. | ред. код]

За легендою, на горі біля села цвіли червоні маки, від чого й походить назва.

Історія[ред. | ред. код]

Село Красногорівка виникло в другій половині XIX ст. як хутір Білоцерківської волості Хорольського повіту Полтавської губернії.

За переписом 1859 року у власницькому хуторі Красногорівці при річці Псел було 4 двори, 24 жителя.

На карті 1869 року поселення було позначене як хутір Вишарівщина.

У 1897 році в Красногорівці була відкрита земська школа.

За переписом 1900 року хутір Красногорівка Білоцерківської волості Хорольського повіту Полтавської губернії був центром Красногорівської селянської громади. Він мав 14 дворів, 65 жителів, діяла земська школа.

У 1912 році в хуторі Красногорівка було 135 жителів, діяла земська школа.

У 1913 році Красногорівська земська школа стала трикласною.

У січні 1918 року в селі розпочалась радянська окупація.

У 1920 році Красногорівська школа стала чотирикласною.

Станом на 25 лютого 1926 року Красногорівка була центром Красногорівської сільської ради Білоцерківського району Полтавської округи, після розформування району увійшло до складу новоутвореного Великобагачанського району.

У 19321933 роках внаслідок Голодомору, проведеного радянським урядом, у селі загинуло 16 мешканців. Збереглися свідчення про Голодомор місцевих жителів, серед яких Калінійченко М. Н. (1925 р. н.), Самійленко О. І. (1928 р. н.), Сидоренко О. Д. (1916 р. н.)[1].

У 1937 році Красногорівська школа стала семирічною.

З 14 вересня 1941 по 22 вересня 1943 року Красногорівка була окупована німецько-фашистськими військами.

Станом на 1 вересня 1946 року Красногорівка була центром Красногорівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

У 1958 році в селі було відкрито пам'ятник воїнам-односельцям, які полягли під час Німецько-радянської війни, та на братській могилі радянських воїнів.

Пам'ятник-бюст М. В. Гоголю в Красногорівці
Заказник "Географічний центр Полтавщини"

У 1959 році Красногорівська школа стала восьмирічною, у 1962 році — загальноосвітньою трудовою політехнічною.

В селі у 1972 році знімали фільм «Пропала грамота».

У 1986 році Красногорівська школа стала неповною середньою, у 1994 році — загальноосвітньою середньою.

Село входило до Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району.

13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Балакліївської, Білоцерківської, Бірківської та Подільської сільських рад Великобагачанського району була утворена Білоцерківська сільська об'єднана територіальна громада з адміністративним центром у с. Білоцерківка.

22 червня 2023 року рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови віднесено до списку населених пунктів, які «можуть не відповідати лексичним нормам української мови», зокрема стосуватися «російської імперської чи колоніальної політики». Громаді рекомендовано обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву в установленому законодавством порядку.[2]

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 98,13%
російська 1,65%
інші/не вказали 0,22%

Уродженці[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Дитячий садок
  • Красногорівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
  • Красногорівське професійно-технічне училище № 49

Пам'ятки історії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко, В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт — Полтава: Оріяна, 2008.— С. 22
  2. Понад 1400 назв сіл, селищ та міст України Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендує змінити. Архів оригіналу за 27 червня 2023. Процитовано 27 червня 2023.
  3. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
  4. Ефірне телебачення та радіомовлення в Україні — Красногорівка (село Великобагачанського району).

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]