Перейти до вмісту

Берестин

Координати: 49°22′18″ пн. ш. 35°27′24″ сх. д. / 49.37167° пн. ш. 35.45667° сх. д. / 49.37167; 35.45667
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Красноград)
Берестин
Герб Прапор
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Берестинський район
Тер. громада Берестинська міська громада
Код КАТОТТГ UA63060050010042407
Засноване 1731 року, як Бельовська фортеця
Облікова картка Берестин
Статус міста з 1784 року
Населення ▼ 17 500 осіб (01.01.2024)[1]
Поштові індекси 63300
Телефонний код +380-5744
Координати 49°22′18″ пн. ш. 35°27′24″ сх. д. / 49.37167° пн. ш. 35.45667° сх. д. / 49.37167; 35.45667
Водойма р. Берестова
Назва мешканців берестинець, берестинка, берестинці
День міста 19 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Берестин
До обл./респ. центру
 - залізницею 110 км
 - автошляхами 100 км
Міська влада
Адреса 63304, Харківська обл., Берестинський р-н, м. Берестин, вул. Історична, 94
Вебсторінка https://berestrada.gov.ua/
Міський голова Кривенко Світлана Миколаївна

Берестин у Вікісховищі

Карта
Берестин. Карта розташування: Україна
Берестин
Берестин
Берестин. Карта розташування: Харківська область
Берестин
Берестин
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Берестин.

Берести́н (до 1922 року — Костянтиногра́д, у 1922—2024 — Красногра́д) — місто в Україні, адміністративний центр Берестинської міської громади й Берестинського району Харківської області.

Географія й основні відомості

[ред. | ред. код]

Берестин розташований за 100 км на південний захід від обласного центру, на вододільному плато, що круто спускається до правобережжя долини річки Берестової (загальний схил поверхні спостерігається з північного сходу на південний захід у бік річки). На протилежному березі річки розташоване село Наталине, з північного боку місто межує з селом Піщанка. Через місто пролягають автошлях міжнародного значення М18E105 і залізничні лінії на Дніпро, Харків, Полтаву, Лозову. У місті розташована вузлова залізнична станція Берестин.

Клімат помірно континентальний. Середньомісячна температура січня — −7,2 °C, липня — +20,8 °C. Абсолютний максимум — +37 °C, мінімум — −35 °C. Середньорічна кількість опадів — 536 мм.

Площа міста — 1355 га, з них 58 % забудовано.

Історія

[ред. | ред. код]

Запорозька Січ

[ред. | ред. код]

Наприкінці XVI століття Запорозька Січ мала військово-адміністративний уклад. У склад території козацької держави входили величезні простори степової України, включаючи укріплене поселення на теренах сучасного Берестина, яке в другій половині XVII сторіччя мало назву Пархомові Байраки[2]. Назву «Пархомові» поселення отримало на честь Пархома — сотника Полтавського полку, що його очолював. «Байрак» (тур. buyrak) турецькою мовою означає «яр, урвище» або «балка». У 1686 році Пархомові Байраки — козацьке укріплене напіввійськове поселення на території сучасного Берестина в складі Запорозької Січі перейшло під протекторат Московського царства. Саме на цих укріпленнях пізніше буде заснована десята фортеця Української лінії, яку назвуть Бєльовська фортеця.

Бєльовська фортеця

[ред. | ред. код]

Бєльовську фортецю засновано в 1731 році як десяту фортецю в складі оборонних укріплень Української лінії, яка проходила сучасними територіями Харківської і Дніпропетровської областей. Українська оборонна лінія була збудована за наказом російської імператриці Анни Іванівни. Бєльовська фортеця стала першою спорудою прийдешнього міста. Фортецю закладено 11 серпня 1731 року, завершилося її будування 20 жовтня 1733 року. Свою назву фортеця отримала від міста Бєльов, звідки прибув гарнізон. З часом навколо Бєльовської фортеці розрослося містечко, яке в народі мало назву містечко при Бєльовській фортеці.

  • Бєльовська фортеця Української лінії
    Бєльовська фортеця Української лінії
  • Бєльовська фортеця
    Бєльовська фортеця

Імператорським указом від 14 лютого 1775 року створено Азовську губернію в складі Катерининської і Бахмутської провінцій з центром у місті-фортеці Бєльовській. Катерининську провінцію розширено землями Азова й Таганрога, Війська Донського і Дніпровської лінії, Кінбурна з землями між Бугом і Дніпром. Бахмутська провінція складалася з Бахмутського повіту і Слов'яносербії. Проведена ревізія 1775 року чоловічого населення Катерининської провінції у віці від 17 років зареєструвала 64 503 осіб. На запорізьких землях, включених у склад Азовської губернії, обліковано 36 574 чоловік: 21 728 чоловіків і 14 846 жінок. Населення проживало в 27 хуторах і 833 зимівниках.

Костянтиноград

[ред. | ред. код]

У 1742—1759 роках велася «Метрична книга церкви Святого Іоанна Богослова м-ка Костянтиноград».[3]

У 1782 році створено документ «Листування губернатора Норова з різними особами … про відправку учнів з Харківського колегіуму до Константинограда».[4]

У 1784 року повз містечко при Бєльовській фортеці проїздила російська імператриця Катерина II. За легендою, вона зупинилась у місті і саме в цей час дізналася про народження свого онука Костянтина. Наказом імператриці містечку надано статус міста й названо на честь онука Костянтиноградом.

Зруйнована синагога під час окупації міста

Станом на середину XIX століття в Костянтинограді проживало 2289 осіб, було 2 кам'яні храми, 4 цегляні будинки й 326 дерев'яних[5]. 1842 року для міста затверджено герб: на зеленому щиті план Бельовської фортеці, під ним — постать воїна з кривою шаблею.

Наприкінці XIX століття в місті проживало 3258 осіб (1696 чоловічої статі і 1562 жіночої), налічувалося 935 дворових господарств, були 3 православні церкви, лютерано-німецька кірха, синагога, лікарня, повітова, парафіяльна й німецька школи, поштова станція, налічувалося 27 промислових підприємств, відбувалося 5 ярмарків на рік, були базари[6].

Красноград

[ред. | ред. код]
Будинок Р. Ф. Шиндлера (сучасне використання — Берестинський краєзнавчий музей ім. П. Д. Мартиновича)

26 березня 1923 року Полтавський губернський виконком ухвалив постанову Костянтиноградського повітового виконкому від листопада 1922 року перейменувати місто й повіт на Красноград та Красноградський[7].

У грудні 1922 року місто нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора УРСР. Високу нагороду трудящим вручив голова Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету Григорій Петровський[8].

У 1923—1932 роках разом з назвою Красноград вживався й українізований варіант Червоноград[9][10].

Олійний завод (маслобійня) на вул. Історичній, 2 (краєвид з вул. Харківської). Колишня харчосмакова фабрика (нині — олійний завод з китайськими інвестиціями)

7 березня 1923 року в Полтавській губернії утворено Красноградську (іноді ще Червоноградську) округу, що займала 1113 квадратних верстов (1266,66 км²) з населенням 49 048 осіб[9]. 12 квітня 1923 року ВУЦВК затвердив поділ Української РСР на 53 округи та 706 районів. Красноградську округу ліквідовано 15 червня 1925 постановою ВУЦВК від 3 червня 1925 року. Хоча 1923 року місто було перейменоване на Красноград, проте до 1964 року назва залізничної станції Костянтиноград в місті залишалася.

9 лютого 1932 року ВУЦВК затвердив постанову створити в УСРР п'ять областей: Харківську, Вінницьку, Київську, Одеську й Дніпропетровську. Землі колишньої Полтавської губернії розділили між Харківською, Дніпропетровською і Київською областями. Красноградський район увійшов у Харківську[9].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 1062 жителі міста[11].

Нацистські війська вступили до міста 7 жовтня 1941 року. Радянські частини вибили нацистські війська з Краснограда 19 вересня 1943 року.

Берестин

[ред. | ред. код]

3 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування міста на Берестин, а 19 вересня 2024 року Верховна Рада України ухвалила рішення про перейменування міста й району[12][13][14]. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності[15].

Населення

[ред. | ред. код]

Населення станом на 1 січня 1992 року становило 27,6 тис. осіб. Проти 1979 року чисельність населення зменшилася на 17,9 %.

Чисельність

[ред. | ред. код]
Зміна чисельності міста Берестина
1897[16] 1923[16] 1926[16] 1939[16] 1959[16] 1970[16] 1979[16]
6 455 ▲ 11 409 ▲ 12 708 ▲ 16 499 ▼ 15 419 ▲ 18 386 ▲ 23 374
1989[16] 2001[16] 2003[16] 2004[16] 2005[16] 2006[16] 2007[16]
▲ 26 398 ▼ 22 670 ▼ 22 395 ▼ 22 279 ▼ 22 058 ▼ 21 878 ▼ 21 765
2008[16] 2009[16] 2010[16] 2011[17] 2012[18] 2013[19] 2014[20]
▬ 21 808 ▼ 21 635 ▼ 21 532 ▼ 21 430 ▼ 21 352 ▬ 21 332 ▼ 21 231
2015[21] 2016[22] 2017[23] 2018[24] 2019[25] 2020[26] 2021[27]
▼ 21 143 ▼ 20 996 ▼ 20 914 ▼ 20 674 ▼ 20 447 ▼ 20 272 ▼ 20 013
2022[28]
▼ 19 674

Національний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[29]:

Національність Відсоток
українці 79,69 %
росіяни 18,49 %
білоруси 0,54 %
вірмени 0,21 %
азербайджанці 0,17 %
татари 0,14 %
грузини 0,11 %
інші/не вказали 0,65 %

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[30]:

Мова Кількість Відсоток
українська 17457 77.78%
російська 4831 21.52%
білоруська 38 0.17%
вірменська 28 0.13%
румунська 9 0.04%
німецька 2 0.01%
інші/не вказали 79 0.35%
Усього 22444 100%

Економіка

[ред. | ред. код]

Основна галузь економіки міста — промисловість: газовидобувна (представлена підприємством Укргазвидобування). Місто газифіковане мережним і зрідженим газом.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Через місто пролягають автошлях міжнародного значення М18E105 Харків — Сімферополь і залізничні лінії в напрямку Дніпра, Харкова, Полтави й Лозової.

Соціальна сфера і культура

[ред. | ред. код]

Житловий фонд Берестина становить 396 тис. м², з яких 56 % — громадський. Забезпеченість житлом 14,3 м² на 1 особу. Зелені масиви й насадження Берестина займають 504 га.

Сфера обслуговування й культури представлена 4 загальноосвітніми, музичною, художньою й спортивною школами, 2 лікувальними установами, 16 бібліотеками разом з міською публічною бібліотекою, 7 клубними установами. Є медичний коледж, професійний ліцеї, педагогічний коледж, сільськогосподарський коледж. Працює краєзнавчий музей, молодіжний центр.

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

У місті встановлено меморіальний комплекс «Братські могили», де поховані солдати Червоної армії, що загинули у боях за місто під час Другої світової війни, розстріляні нацистами 47 мирних жителів міста, 96 естонських стрільців, які загинули під Берестином у роки Української революції. Також існують меморіальний комлекс ліквідаторам аварії на ЧАЕС, пам'ятний знак воїнам-інтернаціоналістам, воїнам-прикордонникам, воїнам морського флоту, пам'ятний знак Тризуб на честь 25-ї річниці Незалежності України, пам'ятний знак: літак Су-7, танк Т-34.

  • Пам'ятник Шевченку біля публічної бібліотеки
    Пам'ятник Шевченку біля публічної бібліотеки
  • Стела, де зберігалась капсула часу 1967 року
    Стела, де зберігалась капсула часу 1967 року
  • Меморіальний комплекс на честь героїчного подвигу земляків у ліквідації аварії Чорнобильської АЕС
    Меморіальний комплекс на честь героїчного подвигу земляків у ліквідації аварії Чорнобильської АЕС
  • Меморіальний комплекс на честь героїчного подвигу земляків у ліквідації аварії Чорнобильської АЕС. Вид збоку
    Меморіальний комплекс на честь героїчного подвигу земляків у ліквідації аварії Чорнобильської АЕС. Вид збоку
  • Пам'ятний знак воїнам-визволителям — танк Т-34
    Пам'ятний знак воїнам-визволителям — танк Т-34
  • Пам'ятний знак радянським льотчикам — бойовий літак Су-7
    Пам'ятний знак радянським льотчикам — бойовий літак Су-7
  • Пам'ятний знак льотчикам-захисникам — літак Су-7
    Пам'ятний знак льотчикам-захисникам — літак Су-7
  • Могила етнографа-художника Порфирія Мартиновича
    Могила етнографа-художника Порфирія Мартиновича

Персоналії

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://ukrcensus.gov.ua
  2. ↑ Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства, — М., 1887 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2022. Процитовано 23 вересня 2013.
  3. ↑ (ЦДІАК, Ф.224, Оп.1, Спр.555)
  4. ↑ (ЦДІАК, Ф. 1709, Оп. 2, Спр. 383)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 30 вересня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 6)
  7. ↑ https://krasnograd-rada.gov.ua/2023/11/02/25293/
  8. ↑ В історико-краєзнавчому нарисі «Красноградський район». — Красноград, 1992 краєзнавця Дмитра Мариненка, на сторінці 58 розміщено копію Протоколу № 41/90 засідання Президії Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 15.11.1922 року м. Харків, мова оригіналу: «СЛУШАЛИ: О награждении Константиноградского Уисполкома Орденом Трудового Красного знамени. ПОСТАНОВИЛИ: Согласно ходатайства Полтавского губисполкома Константиноградского Уисполкома наградить Орденом Трудового Красного Знамени образцовую и блестящую работу во всех отраслях хозяйства и Советского строительства»
  9. ↑ а б в Персоны — Онлайн газета «Время». Time. Процитовано 9 квітня 2024.
  10. ↑ Подорож до Червонограда — Іван Сенченко, повний текст твору. ukrlib.com.ua. Процитовано 9 квітня 2024.
  11. ↑ Берестин (Красноград). Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. ↑ У Раді підтримали перейменування Сєвєродонецька, Краснограда та ще 50 міст і селищ. Громадське.ua (укр.). 3 квітня 2024. Процитовано 5 квітня 2024.
  13. ↑ Комітет з питань організації державної влади підтримав перейменування низки населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. 4 квітня 2024.
  14. ↑ Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 19 вересня 2024.
  15. ↑ Про перейменування окремих населених пунктів та районів. Верховна Рада України.
  16. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Населення міст і містечок України. pop-stat.mashke.org (англ.). Процитовано 14 серпня 2024.
  17. ↑ Населення України на 1 січня 2011 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  18. ↑ Населення України на 1 січня 2012 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  19. ↑ Населення України на 1 січня 2013 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  20. ↑ Населення України на 1 січня 2014 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  21. ↑ Населення України на 1 січня 2015 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  22. ↑ Населення України на 1 січня 2016 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  23. ↑ Населення України на 1 січня 2017 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  24. ↑ Населення України на 1 січня 2018 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  25. ↑ Населення України на 1 січня 2019 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  26. ↑ Населення України на 1 січня 2020 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  27. ↑ Населення України на 1 січня 2021 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  28. ↑ Населення України на 1 січня 2022 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  29. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  30. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  31. ↑ Through Russia on a mustang. archive.org. Процитовано 24 серпня 2017.
  32. ↑ а б Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). — Наукове видання. — Київ : Темпора, 2007. — 536 с. — ISBN 966-8201-26-4.
  33. ↑ Сайт Герои страны (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2016.
  34. ↑ Історія коледжу [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.], іл. меморіальна дошка: Цю лікарню збудував у 1914 році ... доктор медицини Шиндлер Роберт Федорович 1858-1921 р.р.
  35. ↑ Наталья Коган, Земский лекарь Роберт Шиндлер [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Берестин
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берестин&oldid=47129570