Краснодарський край

Краснодарський край
рос. Краснодарский край
Прапор Краснодарського краю Герб Краснодарського краю Гімн Краснодарського краю
Країна	Росія
Фед. округ	Південний
Адмін. центр	Краснодар
Глава	Кондратьєв Веніамін Іванович
Дата утворення	13 вересня 1937
Оф. вебсайт	admkrai.krasnodar.ru​(рос.)
Географія
Координати	45°22′ пн. ш. 39°26′ сх. д.
Площа	75 500 км² (41-й)
• внутр. вод	1,4 %
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	5229177 (01.01.2011) (3-й) (2011)
Густота	69,3 осіб/км²
Оф. мови	російська
Економіка
Економ. район	Північно-Кавказький
Коди
ISO 3166-2	RU-KDA
ЗКАТО	03
Суб'єкта РФ	23, 93, 123
Телефонний	(+7)
Карти
Краснодарський край у Вікісховищі

Річка Кубань, Краснодар

Красна Поляна. Сочі.

Краснода́рський край (рос. Краснода́рский край) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Південного федерального округу.

Адміністративний центр — м. Краснодар.

Межує з Ростовською областю, Ставропольським краєм, Карачаєво-Черкесією, Адигеєю, Кримом (через Керченську протоку) і Грузією (Абхазією).

Утворений 13 вересня 1937 року виділенням з Азово-Чорноморського краю.

Губернатор — Кондратьєв Веніамін Іванович.

Географія

Край знаходиться на півдні Росії і омивається водами Азовського і Чорного морів. Із загальної протяжності межі — 1540 кілометрів — 740 кілометрів проходить по морю. Край ділиться річкою Кубань на дві частини: північну — рівнинну (2/3 території) і південну — передгір'я і гори (1/3 території). Ім'я річки часто поширюють на увесь край, називаючи його просто Кубань.

Клімат

Клімат на більшій частині території помірно континентальний, на Чорноморському узбережжі (на південь від Анапи) — субтропічний. Середня температура січня на рівнині — −3…-5 °С, у січні 2006 року в Краснодарі зареєстрована температура −33,7 °С [1] [Архівовано 19 травня 2008 у Wayback Machine.], на Чорноморському узбережжі 0…+6, в Сочі — +5,9. Середня температура липня — +22…+24 °С. Річна кількість опадів — від 400 до 600 мм в рівнинній частині, до 3242 мм і більш — в гірській. Кожну весну край затоплюють паводки.

Природні ресурси

У надрах краю відкрито понад 60 видів корисних копалин. В основному вони залягають в передгірних і гірських районах. Є запаси нафти, природного газу, мергеля, йодо-бромистих вод, мармуру, вапняку, пісковика, гравію, кварцового піску, залізних і апатитових руд, кам'яної солі.

Краснодарський край — старий нафтовидобувний район Росії. Добування нафти почате з 1864 року.

На території краю розташований найбільший в Європі Азово-Кубанський басейн прісних підземних вод, що має значні запаси термальних і мінеральних вод.

Серед багатств Кубані ліс займає важливе місце, оскільки має велике природоохоронне значення і є основним джерелом деревини цінних порід Росії. Загальна площа лісів Краснодарського краю становить понад 1,8 млн га. Дубові і букові масиви, що мають промислове значення, займають, відповідно, 49 і 19 % площі всіх лісів.

Історія

Кубань у Російській імперії

До перевороту 1917 велику частину території сучасного Краснодарського краю займала Кубанська область, утворена в 1860 з Чорноморського козацького війська, західної частини Кавказького лінійного козацького війська. Кубанська область була територією Кубанського козацького війська. У 1900 населення області налічувало близько 2 млн осіб. У 1913 по валовому збору зерна Кубанська область вийшла на 2-е місце в Росії, по виробництву товарного хліба — на 1-е місце. В області активно розвивалася промисловість по переробці сільгосппродукції і хімічна промисловість (створені крупні акціонерні суспільства), йшло залізничне будівництво.

Післяреволюційна Кубань

У 1918 році Кубанська область була зайнята більшовиками і включена в територію Північно-Кавказької Соціалістичної Радянської Республіки. В результаті Другого Кубанського походу перейшла під контроль Добровольчої армії. У 1918–1920 роках існувала небільшовицька Кубанська народна республіка. На початку 1920 року знову зайнята Червоною армією в ході Кубано-Новоросійської операції.

Північно-Кавказьку Соціалістичну Радянську Республіку у 1932–1933 уразив Голодомор на Кубані, штучно створений радянською владою з метою зменшення населення, більшість якого становили на той час в регіоні етнічні українці, торжества суцільної колективізації. На думку радянської влади це дозволило розвивати індустріалізацію по планах уряду. Краснодарський край утворений 13 вересня 1937 року, коли Азово-Чорноморський край був роздільний на Ростовську область і Краснодарський край з територією 85 тис. км², включаючи Адигейську автономну область.

У 1991 році Адигейська автономна область вийшла зі складу краю і була перетворена в Республіку Адигея.

У сучасний край входить велика частина території колишньої Кубанської області (за винятком частини територій колишніх Лабінського і Кавказького відділів, що входить нині до складу Ставропольського краю, частини території колишнього Єйського відділу, що входить нині до складу Ростовської області, а також майже всієї території колишнього Баталпашинського відділу, на якій утворена Карачаево-Черкеська Республіка), майже вся територія колишньої Чорноморської губернії (за винятком частини території колишнього Сочинського округу, що входить нині до складу Абхазії) і територія північніше Єї — Куго-Єї, що відносилася до Області Війська Донського.

У прапорі сучасного Краснодарського краю використані кольори прапора Кубанської народної республіки.

Кубань в період розпаду СРСР

Під час параду суверенітетів і розпаду СРСР серед інших козацьких державних утворень на територіях Середньої і Верхньої Кубані в листопаді 1991 року були проголошені як суб'єкти РРФСР відповідно Баталпашинська Козацька Республіка і Верхнє-Кубанська Козацька Республіка. Створення козацьких республік підтримав II Великий Круг Союзу козаків, що пройшов 7-10 листопада 1991 року в Ставрополі. 20 листопада 1991 року на скликаному Союзом козацтв Півдня Росії в Новочеркаську на Великому козацькому кругу Півдня Росії проголошено об'єднання декількох проголошених козацьких республік (Донської, Терської, Армавірської, Верхнє-Кубанської) в Союз Козацьких Республік Півдня Росії із столицею в Новочеркаську і із статусом союзної республіки в новій союзній державі, що передбачалася (ССД). Проте незабаром Радянський Союз припинив існування, а у складі Російської Федерації козацькі республіки так і не були створенні.

Населення

Українці на Кубані по перепису 1926 року:

90-75%    75-50%    50-25%

25-10%    10-5%    5-2%

Населення — 5121,0 тис. осіб (2008, 5125,2 тис. в 2002 році, за кількістю населення регіон посідає 3-тє місце в країні після Москви і Московської області). У краю проживає понад п'ять мільйонів осіб, зокрема близько 53 відсотків — в містах і 47 відсотків — в сільській місцевості. Щільність населення — 67,1 (2008) людини на 1 км². Питома вага міського населення — 52,7 % (2005).

У 1989 національний склад населення краю був наступним:

Народ	Чисельність, 1989, %
Росіяни	86,71 %
Українці	3,94 %
Вірмени	3,72 %
Німці	0,65 %
Греки	0,61 %
Адигейці	0,45 %
Кримські татари	0,37 %
Грузини	0,26 %
Молдовани	0,16 %
Євреї	0,11 %

За переписом 2002:

Народ	Чисельність, 2002, тис. (* [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite])
Росіяни	4436,3 (86,6 %)
Вірмени	274,6 (5,4 %)
Українці	131,8 (2,6 %)
Греки	26,5 (0,5 %)
Білоруси	26,3
Татари	25,6
Грузини	20,5
Німці	18,5
Адигейці	15,8
Турки	13,5
Азербайджанці	11,9
Цигани	10,9
показані народи з чисельністю понад 10 000 осіб

Багато з росіян, особливо на заході і півночі краю, в побуті балакають, тобто вживають в мові багато українізмів; більшість вірмен проживають на півдні краю, особливо в Сочі, а також в Краснодарі; кількість греків, німців і турків у краю знизилася після репресивних переселень 1930-х—1940-х років; адиги (шапсуги, натухайці і ін.), зараз нечисленні, є аборигенними мешканцями краю.

Тоді як увесь пострадянський період населення Росії зменшується, Краснодарський край — один з небагатьох регіонів, який значно збільшив населення: на 0,4 млн (майже на 10 %) постійного населення, що враховується переписами, і на один мільйон — фактично наявного населення (з урахуванням незареєстрованих і тимчасових гастарбайтерів). Визначальним чинником зростання властями і фахівцями називається приплив економічних мігрантів зі всього північно-кавказького півдня Росії, України і країн Закавказзя, що нерідко викликає ускладнення серед місцевого населення і викликає заклопотаність федерального центру ([2] [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.], [3] [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.], [4] [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.], [5] [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.]). Благодатний Краснодарський край історично притягав мігруюче і охоче поселитися в Росії закавказьке (особливо вірменське) населення, а останніми роками цей розвинений і інвестиційний привабливий регіон ([6] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]) додатково також є місцем поселення не тільки для мігруючих ради заробітків, але і для забезпечених громадян, що набувають житла, з навколишніх регіонів і переселенців з Крайньої Півночі і інших регіонів ([7] [Архівовано 21 травня 2008 у Wayback Machine.], [8], [9] [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.], [10], [11], [12], [13] [Архівовано 1 травня 2008 у Wayback Machine.], [14] [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.], [15] [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.], [16] [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.], [17]^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, [18]).

Національний склад районів Краснодарського краю за переписом 2002 р.

	населення	росіяни	українці	білоруси	адиги	вірмени	грузини	азерб.	турки	татари	греки	німці	цигани
м. Краснодар	646 175	89,8 %	2,1 %	0,4 %	1,0 %	3,3 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	0,3 %	0,1 %	0,1 %
м. Кропоткин	79 185	91,1 %	1,9 %	0,4 %	0,1 %	4,1 %	0,2 %	0,1 %	0,1 %	0,3 %	0,1 %	0,3 %	0,4 %
м. Кримськ	56 623	80,3 %	3,5 %	0,7 %	0,1 %	3,6 %	0,2 %	0,3 %	1,3 %	2,3 %	2,2 %	0,5 %	0,2 %
м. Туапсе	64 238	76,7 %	3,3 %	0,6 %	1,3 %	8,3 %	0,4 %	0,1 %	0,1 %	0,6 %	0,4 %	0,2 %	0,1 %
м. Слов'янськ-на-Кубані	64 136	90,4 %	2,6 %	0,5 %	0,1 %	4,0 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,3 %	0,1 %	0,2 %	0,6 %
Краснодарська міська адміністрація	145 179	89,1 %	2,1 %	0,4 %	0,5 %	4,6 %	0,2 %	0,1 %	0,1 %	0,3 %	0,2 %	0,3 %	0,1 %
Анапська міська адміністрація	62 490	81,8 %	3,6 %	0,8 %	0,1 %	6,0 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,9 %	4,1 %	0,5 %	0,1 %
Армавірська міська адміністрація	211 824	86,0 %	2,0 %	0,5 %	0,5 %	8,6 %	0,2 %	0,1 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	0,3 %
Білоріченська міська адміністрація	60 394	81,6 %	2,2 %	0,4 %	0,4 %	10,9 %	0,4 %	0,4 %	0,6 %	0,4 %	0,7 %	0,2 %	0,4 %
Геленджицька міська адміністрація	84 532	82,6 %	3,9 %	0,9 %	0,1 %	2,5 %	0,4 %	0,1 %	0,1 %	1,2 %	5,8 %	0,4 %	0,1 %
Гарячеключівська міська адміністрація	51 640	85,1 %	3,0 %	0,5 %	0,5 %	6,1 %	0,4 %	0,2 %	0,1 %	0,5 %	0,2 %	0,4 %	0,1 %
Єйська міська адміністрація	95 249	92,0 %	3,4 %	0,7 %	0,1 %	1,2 %	0,2 %	0,3 %	0,1 %	0,3 %	0,3 %	0,3 %	0,1 %
Лабінська міська адміністрація	63 047	91,0 %	2,0 %	0,4 %	0,3 %	3,5 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	0,1 %	0,3 %	0,4 %
Новоросійська міська адміністрація	281 036	85,8 %	3,5 %	0,6 %	0,1 %	4,3 %	0,4 %	0,4 %	0,1 %	1,4 %	0,9 %	0,2 %	0,1 %
Сочинська міська адміністрація	397 103	67,5 %	3,7 %	0,6 %	1,2 %	20,2 %	2,3 %	0,3 %	0,1 %	0,5 %	0,9 %	0,2 %	0,1 %
Тихоріцька міська адміністрація	66 516	94,0 %	2,1 %	0,4 %	0,1 %	1,5 %	0,2 %	0,2 %	0,0 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %	0,3 %
Абінський район	89 794	87,8 %	2,4 %	0,4 %	0,1 %	2,9 %	0,2 %	0,5 %	1,8 %	0,7 %	1,0 %	0,5 %	0,3 %
Анапський район	69 134	77,6 %	3,1 %	0,9 %	0,1 %	11,9 %	0,1 %	0,1 %	0,2 %	1,6 %	0,7 %	1,0 %	0,2 %
Апшеронський район	95 048	78,3 %	2,6 %	0,4 %	0,1 %	11,2 %	1,0 %	0,5 %	1,7 %	0,4 %	0,3 %	0,3 %	0,3 %
Білоглинський район	33 477	94,8 %	1,2 %	0,3 %	0,1 %	1,5 %	0,2 %	0,2 %	0,0 %	0,2 %	0,1 %	0,1 %	0,4 %
Білоріченський район	43 542	76,1 %	1,9 %	0,5 %	0,2 %	5,7 %	0,9 %	1,5 %	6,3 %	0,3 %	0,7 %	0,3 %	0,4 %
Брюховецький район	54 594	93,7 %	2,3 %	0,5 %	0,1 %	1,5 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,2 %	0,2 %	0,2 %	0,2 %
Висілковський район	60 239	93,3 %	2,1 %	0,5 %	0,1 %	1,5 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %	0,5 %	0,2 %	0,1 %
Гулькевицький район	102 632	89,9 %	2,8 %	0,5 %	0,1 %	2,2 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	0,2 %	1,6 %	0,7 %
Дінський район	119 833	89,8 %	2,3 %	0,4 %	0,1 %	3,9 %	0,2 %	0,2 %	0,0 %	0,3 %	0,1 %	0,4 %	0,1 %
Єйський район	43 962	93,8 %	2,8 %	0,5 %	0,1 %	0,9 %	0,1 %	0,2 %	0,0 %	0,3 %	0,1 %	0,4 %	0,1 %
Кавказький район	45 343	88,1 %	1,6 %	0,4 %	0,1 %	7,2 %	0,1 %	0,2 %	0,0 %	0,3 %	0,1 %	0,3 %	0,5 %
Калінінський район	50 161	91,1 %	2,1 %	0,3 %	0,1 %	2,1 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	0,6 %	0,3 %
Канівський район	102 245	92,9 %	2,4 %	0,5 %	0,1 %	1,2 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %	0,2 %	0,2 %	0,3 %
Коренівський район	85 259	90,9 %	2,5 %	0,5 %	0,1 %	2,2 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	0,1 %
Красноармійський район	103 874	92,7 %	2,3 %	0,4 %	0,1 %	2,1 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,3 %	0,1 %	0,3 %	0,3 %
Криловський район	37 657	90,2 %	2,4 %	0,6 %	0,1 %	3,4 %	0,2 %	0,4 %	0,0 %	0,2 %	0,1 %	0,5 %	0,5 %
Кримський район	70 576	76,0 %	2,7 %	0,7 %	0,1 %	2,7 %	0,1 %	1,1 %	6,5 %	2,1 %	2,5 %	0,5 %	0,1 %
Курганінський район	103 999	86,5 %	2,1 %	0,4 %	0,1 %	7,2 %	0,2 %	0,3 %	0,1 %	0,3 %	0,1 %	0,4 %	0,6 %
Кущівський район	70 513	89,5 %	2,6 %	0,4 %	0,1 %	2,3 %	0,3 %	0,4 %	0,6 %	0,8 %	0,1 %	0,4 %	0,2 %
Лабинський район	39 235	90,3 %	2,0 %	0,4 %	0,2 %	3,3 %	0,5 %	0,2 %	0,2 %	0,2 %	0,2 %	0,4 %	0,2 %
Ленінградський район	66 679	92,8 %	2,4 %	0,7 %	0,1 %	1,2 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	0,4 %
Мостовський район	72 660	93,0 %	2,2 %	0,4 %	0,3 %	1,1 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	0,2 %	0,3 %	0,4 %
Новокубанський район	87 478	86,5 %	2,3 %	0,6 %	0,4 %	6,8 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	1,1 %	0,1 %
Новопокровський район	47 893	92,0 %	1,8 %	0,5 %	0,1 %	1,8 %	0,1 %	0,2 %	0,0 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	1,1 %
Отрадненський район	66 734	85,9 %	1,4 %	0,3 %	0,2 %	8,8 %	0,3 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %	0,2 %	0,2 %	0,4 %
Павловський район	68 470	94,4 %	2,4 %	0,7 %	0,1 %	0,9 %	0,1 %	0,1 %	0,0 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	0,1 %
Приморсько-Ахтарський район	60 913	93,1 %	3,1 %	0,5 %	0,1 %	0,7 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	0,2 %	0,3 %	0,1 %
Сіверський район	107 661	91,1 %	2,6 %	0,5 %	0,2 %	2,0 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,4 %	0,6 %	0,4 %	0,3 %
Слов'янський район	66 129	94,0 %	2,3 %	0,5 %	0,1 %	0,8 %	0,1 %	0,1 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,3 %	0,1 %
Старомінський район	41 097	94,7 %	1,8 %	0,4 %	0,1 %	0,9 %	0,2 %	0,1 %	0,0 %	0,2 %	0,1 %	0,1 %	0,4 %
Тбіліський район	48 752	89,4 %	2,1 %	0,8 %	0,1 %	3,2 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %	0,3 %	1,9 %	0,5 %
Темрюцький район	115 462	87,8 %	3,5 %	0,7 %	0,1 %	1,9 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	2,0 %	0,3 %	0,6 %	0,1 %
Тимашівський район	107 189	90,8 %	2,5 %	0,5 %	0,1 %	2,9 %	0,2 %	0,3 %	0,1 %	0,4 %	0,2 %	0,3 %	0,1 %
Тихорецький район	61 232	92,1 %	2,0 %	0,4 %	0,1 %	2,8 %	0,2 %	0,5 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %	0,2 %
Туапсинський район	61 257	65,4 %	3,0 %	0,6 %	5,7 %	21,0 %	0,4 %	0,1 %	0,1 %	0,7 %	0,3 %	0,3 %	0,1 %
Успенський район	40 873	78,3 %	2,2 %	0,5 %	7,9 %	4,9 %	0,2 %	0,3 %	0,1 %	0,3 %	1,6 %	0,6 %	0,9 %
Усть-Лабенський район	115 442	89,6 %	2,0 %	0,4 %	0,2 %	3,6 %	0,3 %	0,3 %	0,1 %	0,2 %	0,1 %	0,9 %	0,6 %
Щербинівський район	38 816	94,9 %	2,1 %	0,3 %	0,1 %	0,7 %	0,1 %	0,1 %	0,0 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %	0,3 %
Краснодарский край	5 125 221	86,6 %	2,6 %	0,5 %	0,5 %	5,4 %	0,4 %	0,2 %	0,3 %	0,5 %	0,5 %	0,4 %	0,2 %

Населені пункти

Населені пункти з кількістю мешканців понад 20 тисяч 2007

Краснодар 932,6 (2020) Ленінградська 38,2 (2003) Сочі 443.6 (2020) Темрюк 36,0 Новоросійськ 275,2 (2019) Гулькевичі 35,0 Армавір 190,0 Новокубанськ 34,4 Єйськ 87,1 Дінська 34,1 (2003) Кропоткін 80,0 Абінськ 33,8 Слов'янськ-на-Кубані 64,0 Приморсько-Ахтарськ 32,2 Тихорєцьк 63,2 Павловська 30,7 (2003) Туапсе 63,5 Старомінська 30,1 (2003) Лабінськ 61,2 Кущевська 29,5 (2003) Кримськ 56,5 Полтавська 28,6 (2003) Тимашевськ 54,1 Гарячий Ключ 40,3(2020) Бєлорєченськ 54,0 Мостовський 25,4 Анапа 88,9 (2020) Тбіліська 24,1 (2003) Геленджик 77,2 (2019) Отрадна 22,7 (2003) Курганінськ 46,7 Сєверська 22,6 (2003) Канівська 44,8 (2003) Ільський 22,7 Усть-Лабінськ 42,3 Новотитарівська 22,3 (2003) Корєновськ 41,3 Брюховецька 22,0 (2003) Апшеронськ 39,6 Хадиженськ 22,2 (2020)

Адміністративний поділ

Адміністративна мапа Краснодарського краю і Адигеї

Території, підпорядковані адміністраціям міст:

• I. Краснодар
• II. Новоросійськ
• III. Геленджик
• IV. Гарячий Ключ
• V. Сочі
• VI. Армавір

Райони і їх адміністративні центри:

• Абінський (28) — Абінськ
• Анапський (26) — Анапа
• Апшеронський (31) — Апшеронськ
• Білоглинський (14) — Біла Глина
• Бєлорєченський (30) — Бєлорєченськ
• Брюховецький (10) — станиця Брюховецька
• Виселківський (11) — станиця Виселки
• Гулькевицький (24) — Гулькевичі
• Дінський (20) — станиця Дінська
• Єйський (1) — Єйськ
• Кавказький (23) — станиця Кавказька
• Калінінський (17) — станиця Калінінська
• Канівський (6) — станиця Канівська
• Корєновський (19) — Корєновськ
• Красноармійський (16) — станиця Полтавська
• Криловський (5) — станиця Криловська
• Кримський (27) — Кримськ
• Курганінський (32) — Курганінськ
• Кущевський (4) — станиця Кущевська
• Лабінський (37) — Лабінськ
• Ленінградський (7) — станиця Ленінградська
• Мостовський (36) — Мостовський
• Новокубанський (33) — Новокубанськ
• Новопокровський (13) — станиця Новопокровська
• Отрадненський (38) — станиця Отрадна
• Павловський (8) — станиця Павловська
• Приморсько-Ахтарський (9) — Приморсько-Ахтарськ
• Сєверський (29) — станиця Сєверська
• Слов'янський (15) — Слов'янськ-на-Кубані
• Старомінський (3) — станиця Старомінська
• Тбіліський (22) — станиця Тбіліська
• Темрюцький (25) — Темрюк
• Тимашевський (18) — Тимашевськ
• Тихорєцький (12) — Тихорєцьк
• Туапсинський (35) — Туапсе
• Успенський (34) — Успенське
• Усть-Лабінський (21) — Усть-Лабінськ
• Щербіновський (2) — станиця Старощербинівська

Економіка

Порт Новоросійськ

У галузевій структурі краєвих ВРП виділяються транспорт (16,2 % проти 8,2 % для Росії в цілому) і сільське господарство (16,0 % проти 7,8 %). Питома вага промисловості в порівнянні з середньоросійським показником вдвічі нижче — 16 % (проти 33 % по РФ в цілому і 23 % для Південного федерального округу).

Провідне місце в структурі промисловості належить переробляючим виробництвам. Харчова галузь забезпечує 42,8 % загального обсягу промислової продукції; далі йдуть електроенергетика (13,4 %), паливна галузь (10,5 %), машинобудування і металообробка (9,4 %) і промисловість будівельних матеріалів (7,9 %). На хімічний і лісовий комплекси припадає всього по 3-4 % промислового виробництва. Частка легкої галузі зовсім незначна (1,3 %).

Відмінною рисою промислової інфраструктури Краснодарського краю є високий ступінь концентрації спеціалізованих виробництв в основних промислових центрах — Краснодарі (де зосереджено більш за третину краєвого промислового потенціалу), Армавірі і Новоросійську.

У Краснодарі і його околицях зосереджено 38 % обсягу промислової продукції і 47 % інвестицій в основні засоби виробництва, сконцентровано 16 % населення.

Порти Новоросійськ і Туапсе забезпечують перевалювання 75 % сухих вантажів, що проходять через портове господарство півдня Росії, обслуговують третю частину російського експорту нафти.

Важлива галузь економіки — туризм, зокрема в районах міст Сочі, Геленджика, Анапи. Також останнім часом активно розвивається туристична галузь на узбережжі Азовського моря.

У зв'язку з проведенням у місті Сочі Олімпіади 2014 року очікувалося збільшення інвестицій в інфраструктуру Чорноморського узбережжя Краснодарського краю.

Посилання

• Офіційний сайт адміністрації Краснодарського краю (рос.)
• Космічний моніторинг деформацій рельєфу Краснодарського краю (рос.)
• Краснодарський край в довіднику-каталозі «Вся Росія» (рос.)
• Інформаційний портал Краснодарського краю [Архівовано 30 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• kuban.iNFO Інформаційний портал Краснодарського краю [Архівовано 18 червня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Краснодарський край на Відкритому порталі Півдня Росії (рос.)
• Інформаційно-пошуковий портал Краснодарського краю [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Інформаційний портал Кубані (рос.)
• Соціальний захист населення в Краснодарі і Краснодарському краю: офіційний сайт Департаменту соцзахисту населення Краснодарського краю^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)