Краснокаменськ
| місто Краснокаменськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Краснокаменск | |||||
| |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Забайкальський край | ||||
| Муніципальний район | Краснокаменський | ||||
| Поселення | Краснокаменське | ||||
| Код ЗКАТУ: | 76221501000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 76621101001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 55666 осіб (2010[1]) | ||||
| Площа | 73 км² | ||||
| Поштовий індекс | 674670–674684 | ||||
| Телефонний код | +7 30245 | ||||
| Географічні координати: | 50°06′ пн. ш. 118°02′ сх. д. / 50.100° пн. ш. 118.033° сх. д.Координати: 50°06′ пн. ш. 118°02′ сх. д. / 50.100° пн. ш. 118.033° сх. д. | ||||
| Вебсторінка | gpk.krasnokamensk.ru | ||||
| Мапа | |||||
  Краснокаменськ  Краснокаменськ | |||||
|
| |||||
|
| |||||
.png)
.png)
Кра́снока́менськ (рос. Краснокаменск) — місто, центр Краснокаменського району Забайкальського краю, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Краснокаменського міського поселення.
Етимологія[ред. | ред. код]
Виникло як селище при Краснокаменському залізорудному родовищі, відкритому в 1943 році. Назва походить від «Красный Камінь», де камінь вживається у значенні «гора, височина, вершина», а визначення «червоний», ймовірно, вказує на колір, пов'язаний з оксидами заліза. З 1969 року — місто Краснокаменськ [2] .
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване в передгір'ях Аргунського хребта, за 535 км від Чити. Виникло як селище геологів в 1968 році, після того, як у 1963 році в Приаргунському степу геологами Сосновської експедиції було знайдено родовище урану.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат різко континентальний, середня температура липня +21,4 °C, січня −29,9 °C. Літо посушливе, зими малосніжні. Природа — степ, природних водойм немає, тільки штучно створені.
- Середньорічна температура повітря — −2,2 °C
- Відносна вологість повітря — 63,8 %
- Середня швидкість вітру — 3,9 м / с
Населення[ред. | ред. код]
Населення — 55666 осіб (2010; 55920 у 2002[3]).
Внутрішній поділ міста[ред. | ред. код]
Усе місто ділиться на мікрорайони. Будинки позначаються просто номером. Перша цифра вказує номер мікрорайону, у якому знаходиться будинок. Так, наприклад, будинок з номером 410 знаходиться в четвертому мікрорайоні. Є два мікрорайони з літерним позначенням — центральний і східний, де до номерів будинків додаються букви Ц і В відповідно, наприклад в центральному мікрорайоні — будинок 35 «ц». З 2010 року в деяких частинах міста почали вводитися назви вулиць[4]. Виняток становить проспект Будівельників. Це єдина вулиця, що носить назву із часу заснування міста.
Господарство[ред. | ред. код]
Промисловість[ред. | ред. код]
Містоутворююче підприємство — Приаргунське виробниче гірничо-хімічне об'єднання (ПВГХО), що входить до складу концерну Атомредметзолото, є найбільшим в Росії урановидобувним підприємством і одним з найбільших в світі постачальників природного урану. Розробляє Стрільцовське уранове родовище з кінця 1960-их. Крім видобутку урану в місті ведеться видобуток вугілля на розрізі Уртуй. Також тут знаходиться родовище цеоліту.
Розпорядженням Уряду РФ від 29.07.2014 «Про затвердження переліку мономіст», включене до списку мономіст Російської Федерації з найбільш складним соціально-економічним становищем.[5]
Освіта[ред. | ред. код]
У місті є два професійних училища ПУ № 11 і ПЛ № 34, десять шкіл, медичний коледж, філія Московського інженерно-фізичного інституту (КПТ НІЯУ МІФІ) і філія читинського гірничого технікуму, Сибірська регіональна школа бізнесу.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Краснокаменський аеропорт був розформований в 1995 році. До 2018 року мав бути реконструйований, проте станом на 2019 будівля аеропорту так не працює[6], але тричі в тиждень виконуються рейси з Чити авіакомпанією Aeroservis [Архівовано 22 квітня 2020 у Wayback Machine.]. У місті є залізнична станція на гілці від станції Харанор. У місті розташована друга за величиною крайова лікарня. За радянських часів була добре розвинена місцева міська-районна бібліотека, що налічує кілька відділень в місті і по одному майже в кожному населеному пункті району. Є десять загальноосвітніх шкіл. Також є два професійних училища, медичний коледж та філія МІФІ.
Колишнє військове значення[ред. | ред. код]
Раніше в Краснокаменську розташовувалася в/ч 40942 — штаб і деякі підрозділи 18-го укріпленого району в складі 36-ї загальновійськової армії[7].
Екологія[ред. | ред. код]
За версією журналістів[8] в місті йде постійне опромінення через розташоване поблизу уранодобувне підприємство.[9]. За твердженнями Газета. ру Краснокаменськ постійно обдуває вітер, що містить радіоактивний пил. Насправді місто побудоване з урахуванням рози вітрів і вітер зі східного напрямку дме всього лише кілька разів на рік. З урахуванням цього фактора і побудована Краснокаменська ТЕЦ. Шахтний спосіб видобутку урану не здатний забруднювати повітря пилом в значних кількостях. Радіоактивний фон в місті і його околицях хоч і підвищений, але знаходиться в межах допустимої дози радіації.
Джерела[ред. | ред. код]
- Аркуш карти M-50-69 Краснокаменск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1982 р. Видання 1985 р. (рос.)
- Поспелов Е. М. Географические названия России. Топонимический словарь. — М. : Астрель, АСТ, 2008. — 523 с. — 1 500 прим. — ISBN 978-5-17-054966-5.
,%20Монголи%20Китай)/M50-069%20%20%20КРАСНОКАМЕНСК%20%2082-85.jpg){kind=link}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Численность и размещение населения Забайкальского края 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Поспелов, 2008, с. 251.
- ↑ Чисельність населення за національністю в Читинській області — проєкт «Lingvarium» (рос.)
- ↑ Суд обязал Краснокаменск назвать проспекты и улицы. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Распоряжение Правительства РФ от 29.07.2014 N 1398-р «Об утверждении перечня моногородов». Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Урановая столица России – город безымянных улиц. Сибирь.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Расположение руин в/ч 40942. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Газета.Ru - Краснокаменск-на-Уране. www.gazeta.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Газета.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 травня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- На Вікімапії [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
- Офіційний сайт адміністрації муніципального району «Місто Краснокаменск і Краснокаменський район» Забайкальського краю [Архівовано 23 травня 2013 у Wayback Machine.] .
- Адміністрація міського поселення «Місто Краснокаменск» [Архівовано 24 липня 2021 у Wayback Machine.] .
- Сайт офіційних закупівель [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] .
- Фотографії міста Краснокаменська [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] .
- Фотографії міста Краснокаменська в Livejournal.com [Архівовано 5 березня 2010 у Wayback Machine.] .
- Краснокаменський міський портал [Архівовано 12 травня 2020 у Wayback Machine.] .
- «Урановый человек». — стаття про Володимира Зенченко на порталі «Сибірика»
|
Це незавершена стаття з географії Забайкальського краю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||
| ||||||||