Красноколядинська сотня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Красноколядинська сотня
Основні дані
Полк: Прилуцький
Утворена: 1649
Ліквідована: 1782
Населення: 90 родин привілейованих станів
Населені пункти
Центр: Красний Колядин
Кількість містечок: 1
Кількість слобід: 2
Кількість сіл: 10
Кількість хуторів: 59
Сотенна влада
Сотники

Красноколядинська сотня — адміністративно-територіальна і військова одиниця Прилуцького полку Гетьманщини. Створена 1649 під офіційним іменем Краснянської.

Географія[ред. | ред. код]

Займала обидва береги річки Ромен та її приток.

Історія[ред. | ред. код]

1649 Красноколядинська сотня рахується в числі 21 сотні Прилуцького полку. Вона одна з найбільших сотень. Посідає стратегічне положення на кордоні із Московією. У 1660-тих роках до її складу вливається сусідня Голінська сотня, розташована на північ від сотенного центру. А у 1670-ті до Красноколядинської сотні влилися території ще двох сотень Прилуцького полку — Кропивненської та Корибутівської.

1751 зі складу сотні знову виділилася Корибутівська сотня (центр у нинішньому с. Карабутове, згодом у с. Голінка).

За рік до анексії Гетьманщини з боку Московії, у складі Красноколядинської сотні перебували 72 населених пункти.

Сотенний центр мав земляний замок та права вільного військового міста. У XVIII ст. містечко мало свою символіку — печатку з гербом, на якому виступало зображення серця, увінчаного хрестом.

Сучасний стан території[ред. | ред. код]

Сучасний поділ України успадкував логіку совєцького та імперського адміністрування, від якого постраждала і колишня Красноколядинська сотня. Її територія послідовно піддавалася дезинтеграції, аж до створення 1939 Сумської області. Відтоді землі сотні входять до складу Талалаївського та Бахмацького району Чернігівської області, а з іншого боку — до Конотопського та Роменського району Сумської області.

Оскільки колись єдиний військовий, соціальний та господарський організм розділений кордонами районного та обласного масштабу, занехаяні старі шляхові комунікації, родинні стосунки, економічна співпраця. Стагнація багатої сотні викликана штучно, з метою помсти за «мазепинську» позимцію: Красний Колядин постачав кадри для полкової та генеральної старшини України, а в період українсько-московської війни 1708-1711 зберігли вірність Україні.

Тим не менше,на території колишньої Красноколядинської сотні досі збереглася більшість козацьких та шляхетських родів, відомих з поч. 18 ст. Зокрема, це Андрієнки, Гирмани, Билди, Клименки, Ковалівські, Носенки тощо.

Сотники[ред. | ред. код]

Давид Деркач 1649
Тимотей Гавриленко 1654
Іоанн Самойлович  1664 Майбутній Гетьман України
Денис Сич 1665
Данило Печений 1672
Павло Згурський 1672
Тимофій Андрієнко 1681 Сотенний рід поширився на с. Голінку
Тимофій Юр'євич 1687 Перший сотник, протегований Гетьманом Іоанном Мазепою
Корній Салогуб 1701-1708 Вірний Гетьману Іоанну Мазепі
Леонтій Лащинський 1710-1717 Колаборант московського режиму
Марко Анґеліовський 1717-1736
Петро Максимович 1738-1761 Змінений Гетьманом Кирилом Розумовським
Іван Миницький 1764-1780

Старшина[ред. | ред. код]

На 1732 рік відомі серед старшини сотні: сотник Марко Ангеліовський, отаман Іван Зуб, хорунжий Іван Білецький, Іван Ангеліовський, писар Іван Дмитріїв.

Духовенство[ред. | ред. код]

Красноколядинська сотня входила до складу Іченського деканату Київського митроролії з центром у місті Ічня.

На 1732 у складі православного духовенства Красноколядинської сотні налічувалося 34 священики:

  • отець Тихон Янович, намісник Красноколядинський Іченської протопопії;
  • Ієрей Петро Василевич, м. Красний Колядин;
  • Ієрей Омелян Григорович (вікарій);
  • Ієрей Артем Іванович (вікарій);
  • Ієрей Василь Іванів, с. Малий Самбір;
  • Ієрей Андрій Григорович, с. Рябухи;
  • Ієрей Іоан Іванович
  • Ієрей Петро Федорович
  • Ієрей Іоан Данилович
  • Ієрей Олександр Данилович
  • Ієрей Федір Григорович, с. Рябухи
  • Ієрей Єфим Савин
  • Ієрей Дмитро Леонтіїв
  • Ієрей Василь Євстафіїв
  • Ієрей Стефан Ієреміїв, с. Голінка
  • Ієрей Стефан Григоріїв, с. Голінка (вікарій)
  • Ієрей Іоан Федорів
  • Ієрей Іоан Янович
  • Ієрей Євфим Васильович
  • Ієрей Андрій Якович
  • Ієрей Іоан Гнатович
  • Ієрей Сергій Іванович
  • Ієрей Прокіп Андріїв
  • Ієрей Іоан Степанів
  • Ієрей Симеон Гнатович
  • Ієрей Афанасій Іванович
  • Ієрей Симеон Семенів
  • Ієрей Трохим Демянів
  • Ієрей Тимофій Лаврінів
  • Ієрей Стефан Григоріїв
  • Ієрей Василь Іванів
  • Ієрей Іоан Федорович
  • Михайло Семенович
  • Іван Мачульський.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедичний довідник «Прилуччина», Ніжин, 2007. Автори-упорядники Д. Шкоропад, О. Савон.