Краснокутський район (Харківська область)
| Краснокутський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| |||||
| Район на карті Харківська область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: | Харківська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 6323500000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Населення: | ▼ 28 163 (на 1.02.2016) | ||||
| Площа: | 1040.8 км² | ||||
| Густота: | 27,1 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-5756 | ||||
| Поштові індекси: | 62000—62053 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | Краснокутськ | ||||
| Селищні ради: | 2 | ||||
| Сільські ради: | 11 | ||||
| Смт: | 2 | ||||
| Села: | 48 | ||||
| Селища: | 16 | ||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Нікітенко Микола Павлович | ||||
| Голова РДА: | Раїна Юрій Іванович[1] | ||||
| Вебсторінка: | Краснокутська РДА Краснокутська районна рада | ||||
| Адреса: | 62002, Харківська обл., Краснокутський р-н, смт. Краснокутськ, вул. Карла Маркса, 1 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Красноку́тський райо́н — колишній район у північно-західній частині Харківської області. Створений — 1923 року. Площа — 1040,8 км², водні ресурси — 1085,7 га. Населення — 31,354 тисяч осіб (станом на 1 грудня 2004 року). Адміністративний центр — селище Краснокутськ.
На півночі район межував з Охтирським районом Сумської області, на заході — з Чутівським та Котелевським районами Полтавської області. На півдні — з Коломацьким, на сході — з Богодухівським районом Харківської області.
Ліквідований — у 2020 році. Територія району увійшла до Богодухівського району.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат Краснокутського району помірно континентальний. Зима починається в середині листопада. І тоді переважає хмарна погода, відносна вологість збільшується до 80-90 %. Сніговий покрив зберігається в середньому 100–110 днів. Взимку випадає близько 20-25 відсотків річної кількості опадів, переважно — сніг. Зима з частими відлигами, інколи настільки інтенсивними, що поверхня землі залишається взагалі без снігу. Найхолодніший місяць — січень. Його абсолютний мінімум — 40 °C.
Весна починається в останніх числах березня. У квітні можливе пониження нічної температури до — 10-15 °С. Бувають снігопади. Весна часто затяжна і супроводжується поверненням холоду.
Літо починається всередині травня. Воно тепле, помірне, інколи — жарке, з невеликими опадами. Найтепліший місяць — липень. Максимальна температура +39 °C.
Історія[ред. | ред. код]
У давні часи по території району проходив відомий Муравський шлях, по якому татари переганяли полонених людей на південь, у Кафу.
Центр району — селище Краснокутськ — одне з найстаріших населених пунктів Слобідської України. Перша згадка про тоді ще Красний Кут відноситься до середини XVII століття. Красний Кут означає «мальовничий куток», «прекрасна сторона». Він був заснований, як один з опорних пунктів захисту кордонів Російської імперії від нападів татар.
У 1651 році, після битви під Берестечком, група переселенців з Задніпрянщини й козаки Корсунського полку оселилися під захистом лісів на пагорбах вздовж річки Мерла. Ця дата вважається датою заснування Краснокутська.
Козаки Краснокутської сотні брали участь у походах 1687 і 1689 років проти кримських татар, а в 1695-96 роках — в Азовських походах російського царя Петра І. У 1709 році по річці Мерла проходила бойова лінія шведських і російських військ. Неподалік від Краснокутська (поблизу села Городнє) відбулась битва росіян зі шведами.
Після ліквідації полкового розмежування Слобожанщини Краснокутськ став центром Краснокутського комісарства Ахтирської провінції Слобідсько-Української губернії. У 1773 році в селищі налічувалися 4134 мешканця, в тому числі 3741 військовий обиватель, 170 підданих. Понад 200 осіб належало до привілейованих станів (військові, військові у відставці, колишня козацька старшина та інші)[2].
Після створення у 1780 році Харківського намісництва Краснокутськ був центром повіту. У 1796 році він став позаштатним містом Богодуховського повіту Слобідсько-Української (з 1835 року — Харківської) губернії.
21 вересня 1781 року сенат Російської імперії затвердив герб Краснокутська, на зеленому полі якого зображено ріг достатку з плодами і квітами та Меркуріїв жезл, що символізував торгівлю і процвітання, а на срібному — сім черешень, що означали садівництво, бо основним заняттям жителів Краснокутська було саме садівництво та сільське господарство.
У пореформений період, особливо наприкінці XIX століття, навколо Краснокутська виникло кілька великих економій капіталістичного типу, провідною культурою в яких були цукрові буряки.
Краснокутський район був створений у серпні 1923 року відповідно до адміністративно-територіального поділу із Краснокутської, Козіївської, Пархомівської, Качалівської і Мурафської волостей. У повоєнні роки до його складу увійшли села Колонтаїв, Любівка, Костянтинівка, Котелевка, Слобідка, Каплунівка, Рябоконеве та інші населені пункти.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
У Другу світову війну майже 9500 мешканців району пішло на фронт. Серед них — старший лейтенант А. Прокопенко, удостоєний 6 урядових нагород; стрілець-автоматник, кавалер ордена Слави II і III ступеня В. Безкоровайний та багато інших. 7400 з них — не повернулися додому.
Краснокутський район першим в області був захоплений німцями. У вересні 1941 року на його території розгорнулися жорстокі бої. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили район і 9 жовтня 1941 року його окупували німці. Воювати з ними продовжили місцеві партизани. Формуванням бойових груп і загонів керував секретар райкому партії О. Корабельщиков і старий партизан С. Соболь[3]. Було розроблено план дій партизанських загонів у Костянтинівці, Мурафі, Краснокутську та Козіївці.
У Краснокутську також діяла підпільна група. Її члени записували і розповсюджували повідомлення Радінформбюро, писали і розклеювали листівки, в яких закликали населення до боротьби[3]. Німці повісили і розстріляли багатьох активістів, підпільників та учасників партизанського руху. Донька Петра Наливайка згадувала:
«Дуже боляче, що батька вистежили і схопили свої, тобто поліцаї. Вони вночі зайшли до хати і накинулись, як звірі, бити батька прикладами, поперелякували нас — малих дітей і маму, а потім батька повели на допит[3]».
Район був в окупації 23 місяці. Від німців його звільнили 10 жовтня 1943 року війська 90-ї гвардійської стрілецької дивізії і 20-го гвардійського корпусу в ході Бєлгородсько-Харківської операції. У визволенні району також брала участь 71-ша стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Никифора Замировського, яку підтримував 680-й протитанковий артилерійський полк. Велику мужність і відвагу проявили бійці 5 батареї цього полку і особливо сержант Олексій Майоров та рядовий Іван Нестеров (обидва героїчно загинули 20 серпня 1943 року в бою під селом Степанівка, посмертно удостоєні звання Героя Радянського Союзу).
Вибори 2014[ред. | ред. код]
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Краснокутського району було створено 30 виборчих дільниць. Явка на виборах склала — 53,32% (проголосували 12 112 із 22 715 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 46,24% (5 601 виборців); Михайло Добкін — 14,56% (1 763 виборців), Юлія Тимошенко — 12,38% (1 500 виборців), Олег Ляшко — 7,85% (951 виборців), Сергій Тігіпко — 4,66% (564 виборців), Анатолій Гриценко — 4,31% (522 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,56%.[4]
Ліквідація району[ред. | ред. код]
19 липня 2020 року Краснокутський район увійшов до складу Богодухівського району згідно Постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року в рамках Адміністративно-територіальної реформи в Україні[5].
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
Район адміністративно-територіально поділявся на 2 селищні ради та 11 сільських рад, які об'єднували 66 населених пунктів (2 смт та 64 сільські населені пункти) та підпорядковувалися Краснокутській районній раді[6].
Місцеві ради:
| Вид ради | Кількість депутатів |
|---|---|
| Районна | |
| Селищні — 2 | |
| Сільські — 11 |
Економіка[ред. | ред. код]
Краснокутський район відносився до районів аграрного типу, спеціалізувався на виробництві сільськогосподарської продукції.
Площа сільськогосподарських угідь (по всіх товаровиробниках, включаючи підсобні господарства) — 75 158 га. Із них:
- рілля — 62 955 га,
- зрошувальні землі — 1 070 га,
- сади — 1 099 га,
- пасовища — 5 515 га,
- сіножаті природні — 4 518 га,
- листяні та хвойні дерева — 18 000 га.
Сільськогосподарських підприємств в районі було 31, а фермерських господарств — 64.
У структурі сільськогосподарського виробництва на рослинництво припадало 89,9 %, на тваринництво — 10,1 %. Основний напрямок виробництва у рослинництві був вирощування зернових і технічних культур.
Основні напрямки виробництва у тваринництві:
- вирощування великої рогатої худоби м'ясо — молочного напрямку;
- свинарство;
- птахівництво.
Промислових підприємств в районі було 5 (на самостійному балансі, без підприємств малого бізнесу):
- Дублянський спиртзавод;
- ЗАТ «Краснокутський маслозавод»;
- ТОВ «Козіївське»;
- Водоканалізаційна дільниця;
- ТОВ «Мурафський цукровий завод».
Населення[ред. | ред. код]
Національний склад
населення району
Станом на 2004 рік
| українці | 31 135 |
| росіяни | 1 532 |
| білоруси | 164 |
| вірмени | 118 |
| азербайджанці | 24 |
| поляки | 24 |
| молдовани | 22 |
| німці | 13 |
| татари | 12 |
| туркмени | 9 |
| грузини | 8 |
| мордва | 7 |
| чуваші | 7 |
| узбеки | 6 |
| угорці | 6 |
| євреї | 5 |
| цигани | 4 |
| лезгини | 4 |
| литовці | 4 |
| болгари | 3 |
| казахи | 3 |
| кумики | 3 |
| латиші | 2 |
| абхази | 2 |
| греки | 2 |
| інгуші | 2 |
| осетини | 2 |
| чеченці | 2 |
| естонці | 1 |
| гагаузи | 1 |
| долгани | 1 |
| караїми | 1 |
| марійці | 1 |
| удмурти | 1 |
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[7]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 14 954 | 2954 | 1991 | 4371 | 3692 | 1850 | 96 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 18 161 | 2720 | 1891 | 4314 | 4609 | 4105 | 522 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Населення Краснокутського району станом на 1 грудня 2004 року складало 31,354 тисяч осіб.
У тому числі:
- міського — 9 636 тисяч осіб;
- сільського — 21 718 тисяч осіб.
Чоловіків — 14 605 осіб (або 45,2 % від загальної чисельності). Жінок — 17 706 осіб (або 54,8 % від загальної чисельності).
В районі мешкало 10 375 пенсіонерів (або 33 % наявного населення), з них:
- за віком — 9640 осіб (або 92,9 % від загальної кількості пенсіонерів);
- за інвалідністю — 1312 осіб (включаючи військовослужбовців).
Щільність населення по району була 30,1 осіб на 1 км². Рівень народжуваності (на 1 тис. населення) — 8,9 осіб. Рівень смертності (на 1 тис. населення) — 25 осіб.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
В районі працювало 23 навчальних заклади, в тому числі:
| Навчальний заклад | Кількість |
|---|---|
| Гімназія | |
| ЗОШ | |
| ПТУ | |
| Музичні школи |
А також:
- дошкільні заклади — 8,
- будинки творчості — 2,
- спортивні зали — 14.
Медицина[ред. | ред. код]
В Краснокутському районі було 33 медичні установи, у тому числі:
| Медичні установи | Кількість |
|---|---|
| Лікарні | |
| Амбулаторії сімейного лікаря | |
| ФАП |
Культура[ред. | ред. код]
В Краснокутському районі було 56 закладів культури.
| Заклад культури | Кількість |
|---|---|
| Будинки культури | |
| Бібліотеки | |
| Сільські клуби | |
| Музеї | |
| Школи естетичного виховання |
На території району діяло 5 релігійних громад:
| Релігійна громада | Кількість осередків |
|---|---|
| Українська православна церква | |
| Українська автокефальна православна церква | |
| Євангельські християни — баптисти | |
| Християни віри Євангельської (п'ятидесятники) | |
| Свідки Єгови |
На території району було встановлено 3 пам'ятники Леніну і 40 пам'ятників радянським воїнам, загиблим на фронтах Другої світової війни. В районному центрі — споруджений Меморіал Слави з вічним вогнем та встановлений на постамент літак (у 1981 році) — на 50-ліття першого випуску курсантів колишнього Краснокутського авіаційного технікуму. У 2001 році в центрі Краснокутська було встановлено пам'ятний знак засновнику селища, полковнику козацького Корсунського полку Івану Штепі.
Туризм[ред. | ред. код]
- Краснокутський дендропарк — с. Основинці, Краснокутська дослідна станція садівництва, Краснокутський район
- Наталіївський парк — селище Володимирівка, Краснокутський район
- Спаська церква — селище Володимирівка, Краснокутський район
- Слобожанський національний природний парк - природоохоронна територія
- Пархомівський історико-художній музей — с. Пархомівка, Краснокутський район
- Пам'ятний знак на честь воїнів, загиблих в Полтавській битві — біля с. Городнє
Персоналії району[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Гризодубов Степан Васильович (*13 липня 1884 -†11 грудня 1965) — один з перших російських авіаконструкторів і льотчиків.
- Гунько Андрій Степанович (1927—1986) — український самодіяльний художник.
- Дашкієв Микола Олександрович (*16 травня 1921 — †23 лютого 1976) — український письменник-фантаст, поет і перекладач.
- Каразін Василь Назарович (*30 січня (10 лютого) 1773 — † 4 листопада (16 листопада) 1842) — український вчений, винахідник, громадський діяч — засновник Харківського університету.
- Каразін Іван Назарович (*1780 — † 1836) — акліматизатор і біолог, громадський діяч, засновник Краснокутського дендропарку.
- Катрич Олексій Миколайович (25 жовтня 1917 — †25 листопада 2004) — генерал—полковник авіації[8].
- Ковалевський Максим Максимович (*27 серпня (8 вересня) 1851 — † 23 березня (5 квітня) 1916) — український правник, соціолог, історик, суспільний і політичний діяч.
- Кучугура-Кучеренко Іван Іович (*7 липня 1878 — † 24 листопада 1937; за іншими даними: *1869 — † 1942) — видатний український кобзар, удостоєний в 1925 році звання народного артиста республіки.
- Литвиненко Юрій Юрійович — лейтенант юстиції, учасник російсько-української війни. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
- Малиш Іван Васильович (1923—2004) — український самодіяльний поет, самобутній художник та публіцист.
- Нехода Іван Іванович (*24 травня (6 червня) 1910 — †17 жовтня 1963) — український радянський поет і письменник.
- Сербінова Ельза Яківна — головний лікар Колонтаївської лікарні, очолювачка підпільної групи, яка діяла за часів Другої світової війни у Колонтаєві.
Проживали[ред. | ред. код]
- У XVIII столітті землі поблизу Краснокутська імператриця Катерина II подарувала герою російсько-турецької війни, полковнику у відставці Назару Каразіну.
- Казимир Малевич (* 23 лютого 1878 (за іншими даними — 1879) — † 15 травня 1935) — жив в с. Пархомівка з 1890 по 1894 рік, за часів свого дитинства. Його батько був спеціалістом з обробки цукрових буряків і працював на пархомівській цукроварні. У Пархомівському художньому музеї є кілька робіт російського авангардиста.
- Тимофій Милюха — один із організаторів і найактивніших учасників партизанського руху на Краснокутщині за часів Другої світової війни.
- Віктор Лісовол — український кобзар.
Селища-побратими[ред. | ред. код]
10 липня 2010 року керівництво Краснокутського району і селища Партеніт (Крим) підписали угоду про співпрацю між регіонами[9]. Сторони домовилися про культурні і освітні обміни, працевлаштування жителів Краснокутського району під час туристичного сезону в Криму і спортивні змагання.
Див. також[ред. | ред. код]
- Краснокутськ
- Краснокутський дендропарк
- Краснокутська дослідна станція садівництва
- Краснокутське газоконденсатне родовище
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розпорядження Президента України від 17 квітня 2020 року № 281/2020-рп «Про призначення Ю.Раїни головою Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області»
- ↑ Багалей Д. И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний. — Х., 1890, — Т. 2. — С. 345.
- ↑ а б в Чичибаба Олексій. Народні месники[недоступне посилання з липня 2019] // Неофіційний сайт Краснокутська
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 13 квітня 2016.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Краснокутського району [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Харківська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком... 2001]. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
- ↑ Катрич Алексей Николаевич. Биография. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 6 березня 2012.
- ↑ Краснокутськ став районом-побратимом Партеніта [Архівовано 24 серпня 2010 у Wayback Machine.]// На сайті газети «Главное»: glavnoe.ua
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Краснокутський район (Харківська область) |
- Харківська обласна державна адміністрація. Довідка-презентація Краснокутського району [Архівовано 4 травня 2010 у Wayback Machine.]
- Краснокутський портал
- Історія Краснокутська та Слобожанщини [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Краснокутська фотогалерея [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Віртуальна прогулянка Краснокутським районом [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Історичні карти місцевості [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
| ||||||||