Краснопущанський монастир
| Краснопущанський монастир отців Василіян | |
|---|---|
 Монастир Різдва Івана Хрестителя в селі Краснопуща | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна |
| Засновник | Атанасій (Желиборський), монахи Варлаам та Феодосій[1][2] |
| Початок будівництва | 1664 |
| Відбудовано | 1786—1797 |
| Належність | УГКЦ |
| Адреса | вул. Богдана Хмельницького, 62, село Краснопуща, Бережанський район, Тернопільська область. |
 Краснопущанський монастир у Вікісховищі | |
Краснопущанський монастир отців Василіян (ЧСВВ) — релігійний заклад, діючий монастир отців Василіян Української греко-католицької церкви в селі Краснопуща (нині Бережанського району, Тернопільської області, Україна).
Історія[ред. | ред. код]
Монастир був заснований 20 грудня 1664 р. за старим стилем, грамотою львівського єпископа Атанасія Желиборського, котра була видана у Рудниках біля Львова. В ній ченцям Варлаамові та Феодосієві доручається заснування монастиря у Красній Пущі – саме такою була первісна назва села.[3] Разом із тим, довгий час була популярною легенда, про участь у заснування монастиря коронного хорунжого Яна Собеського — майбутнього короля Ян ІІІ, який зустрів у лісі монаха Гедеона (Григорія) Буйницького, колишнього козака, учасника походів на Москву та згодом, духівника у війську Богдана Хмельницького. Ймовірно, легенда пов'язана із пожертвуваннями, які Ян Собєський, вже будучи королем, зробив на користь монастиря.[4]. Детальні причини виникнення переказу та компілації в ньому різних подій стали предметом спеціальної статті Василя Щурата "Краснопущенська легенда".[5] У 1700 році монастир, як і вся Львівська єпархія, став унійним.[6]
Спочатку монастир стояв на горі. На теперішнє місце його перенесли у 1730 р. Тоді ж збудували нову церкву Воздвиження Чесного Хреста. Монастирські будівлі перебудовані в 1756 році. Також у XVIII ст. неподалік від обителі, на горі Зосимовій, стояв скитик з церквою Вознесіння Господнього. У XVIII ст. монастир мав осередки у Лісниках (Монастирок; біля Бережан) та в селі Підгороддя (нині — Рогатинський район). Підтримував зв'язки з монастирями в Уневі та Крехові.
У різні часи належав до Поморянського, Нараївського, Зборівського деканатів УГКЦ. Провадив зразкове багатогалузеве господарство, мав близько 200 морґів лісу, поле, сад, велику пасіку, штучний зарибнений ставок, водяний млин. Перед Другою світовою війною все господарство відбудоване.[7]
У 1786—1797 рр. замість дерев'яного монастиря звели мурований. 26 червня 1899 (або 1890[8]) р. через те, що паламар або ігумен не загасив одну свічку, згоріла дерев'яна монастирська церква — врятувати вдалося тільки частину іконостасу (автор Василь Петранович), окремі ікони та образи-портрети короля Я. Собеського та його дружини Марисеньки.
Нову церкву збудували в 1906 році. Для неї Львівський монастир св. Онуфрія подарував іконостас авторства Гната Стобенського з ліквідованого монастиря в селі Деревач. Ікони для цього іконостасу писав український церковний маляр і різьбар Теодосій Січинський (ігумен василіянського монастиря в с. Виспі біля Бібрки).[6]
Від ХІХ ст. Краснопущанський монастир відомий як один із релігійних центрів краю. До 1947 року щорічно 7 липня тут відбувалися відпусти.
1946 року відібраний радянською владою у василіян. Спочатку слугував геріатричним будинком, від 1979 року — психоневрологічний інтернат. Внутрішній простір монастирського храму розділили на 2 поверхи: на першому була їдальня, на другому — клуб для підопічних, у святилищі, замість вівтаря — кухня.
У 1993 році храм та частину монастиря повернули у власність ЧСВВ. 1998 року сесія Бережанської районної ради передала решту будівлі, господарські приміщення у власність ЧСВВ. Бережанський психоневрологічний будинок-інтернат оскаржив у суді це рішення. В грудні 2000 року арбітражний суд Тернопільської області видав постанову, якою скасовано рішення Бережанської районної ради. Таким чином у василіян залишилися у власності храм (ліве крило будівлі), частина монастиря (праве крило).[9] У цих умовах настоятель монастиря о. Степан Романик розпочав реставрацію будівель, погоджуючи всі кроки з архітекторами та пам'яткоохоронними структурами.[10] Зрештою, після численних скарг і звернень щодо необхідності повернення монастиря і його відродження Тернопільська обласна рада рішенням від 8 серпня 2014 року передала будівлі обителі Чину Святого Василія Великого.[11] Урманська сільська рада присвоїла монастирю адресу: вул. Богдана Хмельницького, 62, село Краснопуща, Бережанський район, Тернопільська область.[12]
Опис[ред. | ред. код]
У плані побудови нагадує літеру «П». Складається з храму Різдва Івана Хрестителя та будівлі з келіями. Навколо церкви та монастиря є вертикальна меліорація.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Відвідували[ред. | ред. код]
Бібліотекою монастиря користувалися Богдан, Левко і Сильвестр Лепкі, Іван Франко (влітку 1894 р.[13][14]), Андрій Чайковський.
Ігумени[ред. | ред. код]
- о. Анастасій Дідицький (бл. 1809—1811)
- о. Гликерій Дубицький (1811—1813)
- о. Єремія Ломницький (1900—1901)
- о. Павло Пушкарський[15] (1926—1931)
- о. Пахомій Борис (1931—1934)
- о. Йосиф Галабарда (1934—1937)
Ченці[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Голод Н., Бойко Н (2014) Краснопущенський монастир Різдва Івана Хрестителя. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018.
- ↑ Тринько Р. Монастир отців василіан у Краснопущі / Роман Тринько. – Львів, Краснопуща : Б. в., 2009. – 16 с.
- ↑ Мороз В. (2011) Скарби обителі у Красній Пущі. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018.
- ↑ однієї обителі: від Яна Собеського до спецзакладу[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Щурат В. Краснопущинська легенда // Записки ЧСВВ, 1926 р., т.ІІ., вип.1-4, -С.160-165
- ↑ а б Мороз Володимир, Скленар Ігор, Заславський Віктор (2015). Василіянські монастирі України: Галичина і Закарпаття (Ua) . Тернопіль: Підручники і посібники. с. 83—85. ISBN 9789660728745.
- ↑ Павлів Я., Тринько Р. Краснопущанський монастир оо. Василіян (1664—1947)… — С. 220.
- ↑ Czernecki J. Brzeżany: pamiątki i wspomnienia [Архівовано 11 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Lwów, nakładem Towarzystwa nauczycieli szkół wyższych, 1905. — S. 91. (пол.)
- ↑ Лінчевська, С. Політ над в'язницею духу / Софія Ліневська // Вільне життя плюс. — 2013. — № 83 (16 жовт.). — С. 7.
- ↑ Мороз, Володимир (18 березня 2013 р.). На Тернопільщині відроджують 350-літній монастир. РІСУ (Ua) . Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
- ↑ Мороз, Володимир. Монастир у Краснопущі повернули через 68 років - 20 хвилин. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
- ↑ Мороз, Володимир. На Тернопільщині Церкві повернули старовинний монастир. risu.org.ua. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
- ↑ Б. Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. — С. 270.
- ↑ Мороз, Володимир. Скарби обителі у Красній Пущі. risu.org.ua. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
- ↑ Zygmunt Zieliński. Puszkarski Paweł Piotr // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1986. — T. XXIX/…, zeszyt 12…. — S. 457—458. (пол.)
- ↑ Весна Х. Дидик Степан // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 494. — ISBN 966-528-197-6.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вуйцик В. Краснопущанський іконостас Василя Петрановича // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXXVI. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — С. 408—416.
- Лінчевська С. Політ над в'язницею духу / Софія Ліневська // Вільне життя плюс. — 2013. — № 83 (16 жовт.). — С. 7.
- Мороз В. До питання історіографії історії Краснопущанського монастиря: довоєнний період // Бучацький монастир отців василіян. До 300-ліття заснування. — Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] «Чин Святого Василія Великого в контексті історико-релігійних процесів в Україні: до 300-ліття заснування Бучацького василіянського монастиря». — Львів: Місіонер, 2012. — С. 163–171.
- Мороз В., Скленар І., Заславський В.. Василіянські монастирі України. Книга перша : Галичина і Закарпаття / за заг. ред. В. Мороза. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — 192 с.
- Павлів Я., Тринько Р. Краснопущанський монастир оо. Василіян (1664—1947) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 220. — ISBN 966-528-199-2.
- Krasnopuszcze, Krasnopuszcza, wś, pow. brzeżański (do 1880 r. przemyślański) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 638. (пол.) — S. 638. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Боднар Мар'яна. Проща на Бережанщині зібрала тисячі людей [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2012. — 7 липня 2012.
- «В інтернаті не ображають, але хочу додому» — каже Андрій Ракітських [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2009. — 11 грудня.
- Монастир Різдва св. Івана Христителя (Перевірено 27 червня 2016) — посилання не працює.
- Мороз Володимир. Окраса «Красної пущі» [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2009. — 4 грудня.
- Мороз Володимир. Квартиру у Зборові дядько продав, а племінника відправив в інтернат [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2009. — 4 грудня.
- Мороз Володимир. Куди на Тернопіллі зникають мільйони гривень бюджетних грошей [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2009. — 9 грудня.
- Мороз Володимир. У село Краснопуща на Бережанщині повезуть екскурсії з діаспори [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2010. — 26 лютого.
- Мороз Володимир. Будівлі монастиря у Краснопущі планують зробити пам'яткою національного значення [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2010/ — 4 березня.
- Мороз Володимир. У селі Краснопуща в монастирі діє божевільня [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2010. — 11 серпня.
- Мороз Володимир. На ремонт будинку-інтернату на Тернопільщині потрібно 300 тисяч гривень [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2011. — 17 травня.
- Мороз Володимир. Скарби обителі у Красній Пущі [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Релігійно-інформаційна служба України. — 2011. — 1 червня.
- Мороз Володимир. На Тернопільщині відроджують 350-літній монастир [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Релігійно-інформаційна служба України. — 2013. — 18 березня.
- Мороз Володимир. Монастир у Краснопущі повернуть церкві [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2014. — 2 липня.
- Мороз Володимир. На Тернопільщині Церкві повернули старовинний монастир [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Релігійно-інформаційна служба України. — 2014. — 20 серпня.
- Мороз Володимир. Монастир у Краснопущі повернули через 68 років [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2014. — 23 серпня.
- Новак Надія. Інтернат на Тернопіллі 300 тисяч на ремонт не отримає. Люди обурені [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2011. — 4 червня.
- Новак Надія. Інтернат у Краснопущі отримає 200 тисяч [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2011. — 15 липня.
- Психічно хворих уже виселяють із монастиря на Тернопіллі [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2012. — 13 січня.
- Тернопільщина. У Краснопущі досі просять повернути церкві приміщення монастиря [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2012. — 25 липня.
|
