Краснянський Михайло Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Краснянський Михайло Юхимович
Krasnyansky Mikhail.jpg
Народився 4 жовтня 1942(1942-10-04) (75 років)
місто Махачкала Дагестан СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСР (1942–1991)
Україна (1991–2007)
Flag of the United States.svg США (з 2007)
Alma mater Донецький політехнічний інститут (нині ДонНТУ)
Галузь наукових інтересів екологічна та техногенна безпека
Вчене звання Член-кореспондент Академії технологічних наук України (2001 р.); Академік Європейської Академії Природних наук (2006 р., Ганновер, Німеччина)
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Відомий завдяки: вчений-еколог, активіст зеленого руху, публіцист

Краснянський Михайло Юхимович (англ. Mikhail Krasnyansky) (Краснянський Михайло Юхимович) — український науковець, хімік-технолог, працював на кафедрі прикладної екології та охорони навколишнього середовища Донецького національного технічного університету, доктор хімічних наук, член-кореспондентАкадемія технологічних наук України (2001 р.), академік Європейська Академія Природних наук (2006 р., Ганновер, Німеччина), експерт в галузі екологічної і техногенної безпеки, публіцист, є автором трьох підручників по екології, близько 150 наукових публікацій російською, українською та англійською мовами, 4-х патентів України і більш двадцяти авторських свідоцтв; представляв Україну на міжнародних конференціях у США, Англії, Німеччини, В'єтнамі та ін країнах.

Директор науково-виробничої приватної фірми «Неохим».

З біографії[ред.ред. код]

Експерт у галузі екологічної та техногенної безпеки, публіцист

Народився 4 жовтня 1942 року в місті Махачкала — в евакуації з м. Сталіно (нині Донецьк).

Батько — Юхим Мойсейович Краснянський, архітектор, очолював 20 років Сталінський (Донецький) Державний інститут проектування міст («Діпроград»), багато років був депутатом Сталінської, а потім Донецької облради; мати — Олена Семенівна (у дівоцтві Елька Симха Одеська).

Закінчив Донецький політехнічний інститут (ДПІ, нині ДонНТУ), химіко-технологічній факультет, потім був залишений там викладачем кафедри загальної хімії.

У 1969 р. (у 26 років) захистив кандидатську дисертацію по теоретичній хімії. Був організатором і капітаном першої команди КВН ДПІ.

У 1971 р. був вигнаний з ДПІ по вказівці відділу науки і навчальних закладів Донецького обкому КПРС, причиною чого був його «антирадянський» гумор. Був прийнятий старшим науковим співробітником в лабораторію хімічних засобів гасiння пожеж та вибухiв ВНДI гірничо-врятувальної справи (Донецьк), яку потім очолив. В процесі наукових досліджень вперше в світі дав повне теоретичне пояснення механізмам інгібірування горiння порошковими аерозолями (Krasnyansky M. Studies of fundamental physical-chemical mechanisms and processes of flame extinguishing by powder aerosols. — «Fire and Materials». — XXXII, 2008, p. 27-47).

У 1992 р. по цих дослідженнях захистив докторську дисертацію. Декілька років очолював приватну науково-виробничу компанію «Неохим», яка спеціалізувалася на утилізації відходів; компанія отримала грант урядового фонду США «Ecolinks».

У 1999 р. повернувся в ДонНТУ і працював там професором кафедри «Прикладна екологія». Є автором трьох популярних навчальних посібників по екології і енергозбереженню, понад 150 наукових публікацій. Вів в Донбасі активну публіцистичну та політичну діяльність, відстоюючи демократичні цінності, борючись з корупцією і забрудненням природного середовища; часто публікувався в місцевому друці Донецька, в київській газеті «День», в газеті «Obzor» (Чикаго, США). Був одним із засновників і керівників Донецької обласної організації Партія Зелених України.

У 2007 р. разом з сім'єю (дружина, син і дочка) емігрував в США, де продовжує наукову і публіцистичну діяльність.

Oсновні публікації[ред.ред. код]

М. Е. Краснянский. Утилизация и рекуперация отходов. Учебное пособие. «Бурун и К.» (Харьков-Киев). 2007 г. (Издание 2-е). 287 стр. (Часть 1 Часть 2 Часть 3)

М. Е. Краснянский. Основы экологической безопасности территорий и акваторий. Учебное пособие. «Бурун и К.» (Харьков-Киев). 2013 г. (Издание 2-е). 267 стр.

М. Е. Краснянский. Энергосбережение. Учебное пособие. «Бурун и К.» (Харьков-Киев). 2014 г. 233 стр.

М. Е. Краснянский. Огнетушащие и взрывоподавляющие порошки. «Донбасс» (Донецк). 1990 г. 110 стр.

Краснянский M.E. Порошковая пожаровзрывозащита. «Донбасс» (Донецк), 1994. — 152 с.

Краснянский М. Е. Проблемы биодеградации и самовозгорания свалок ТБО. -Безопасность жизнедеятельности (Москва). — 2006 г., N. 4, с. 24-29.

Краснянский М. Е. Предотвращение и подавление взрывов метано-пыле-воздушных смесей в шахтах. — Безопасность жизнедеятельности (Москва). — 2006 г., N. 8, с. 9-13.

Краснянский М. Е. Наша опасная квартира. — Безопасность жизнедеятельности (Москва). — 2006 г., N. 10, с. 1-16.

М. Краснянский. XXI век — век альтернативной энергетики, энергосбережения и экологизации. — Энергетика. Промышленность. Регионы. (Москва). — 2006 г., N. 1, с. 46-51.

М. Ю. Краснянський. Концепцiя проекту «Енергоефективний район». — Будівництво України. — 2006 р., N. 4, с. 23-25.

Krasnyansky M. Remote extinguishing of large fires by powder aerosols. — Fire and Materials. — XXX, 2006, p. 371–382.

Krasnyansky M. Prevention and suppression of explosions in gas-air and dust-air mixtures using powder aerosol-inhibitor. — Journal of Loss Prevention in the Process Industries. — XIX, 2006, p. 729–735.

Krasnyansky M. Studies of fundamental physical-chemical mechanisms and processes of flame extinguishing by powder aerosols. — Fire and Materials. — XXXII, 2008, p. 27-47.

Krasnyansky M. Energy for Sustainable Development. — International Review of Chemical Engineering. — Vol. 2, N. 4, 2010, p. 539–549.

Krasnyansky M. Ecological Threats Caused by Improper Disposal and Incineration of Municipal Solid Waste. — International Review of Chemical Engineering. — Vol. 3, N. 1, 2011, p. 36-45.

Михаил Краснянский. Неоконченная биография еврейской семьи (Царская Россия-СССР-Украина-США). «Бурун и К.» (Харьков). 2013 г. 95 стр.; «ЗебраЕ» (Москва), 2014 г. 200 стр.

Михаил Краснянский, Наталья Хаткина. Ребенок — это я! Записки трехлетнего человека. «Донбасс» (Донецк). 1992 г. 46 стр. У співавторстві з Хаткіна Наталія Вікторівна.

Персональний веб-сайт[ред.ред. код]

www.mikrasna.narod.ru; www.krasnynskyy.com

З творчого доробку[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2012 рік [Текст] / Донец. облдержадмін., упр. культури і туризму, Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської ; уклад. І. В. Гайдишева ; ред. Т. С. Литвин ; наук. ред. Н. П. Авдєєнко, Н. В. Петренко ; відп. за вип. Л. О. Новакова, засл. працівник культури України. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2011. — 113 с.

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]