Краста
| Містечко
Краста
Krastë  Координати 41°25′24″ пн. ш. 20°12′13″ сх. д.H G O
|
Краста (алб. Krasta) — невелике містечко в області Дібер на сході Албанії. Маючи населення 2142 особи є центром і єдиним містечком комуни Мартанеш. Внаслідок реформи місцевого управління 2015 року стало частиною округу Булькіза[2]. Лежить на плато на висоті 1100 м над рівнем моря і, таким чином, є найвисокогірнішим містечком Албанії[3]. Засноване 1970 року як нове шахтарське містечко[en] здебільшого для добування хромової руди на копальні Батра[en].
Краста є одним із найменших міських поселень Албанії та центром колишньої общини Мартанеш в області Дібер. Лежить на плато, на східному схилі гори Калті заввишки 1592 м, яка є частиною гори Малі і Лопас[en]. Розташоване на висоті 1100 м над рівнем моря, що робить його найвисокогірнішим містечком Албанії[3]. Розташоване у відносно ізольованій гористій місцевості за 20 км від найближчого міста Булькізи[4]. Відстань від Тирани по дорозі становить 145 км, хоча лише 40 км по прямій. Очікують, що завершення шосе Арбер[en] скоротить відстань до столиці вдвоє[5].
В муніципалітеті Булькіза, особливо у селах Крайка і Шупенза знайдено ранні археологічні свідчення проживання людей[6], а в селі Гйон, неподалік від Красти, знайдено кам'яну сокиру, яка нині перебуває в експозиції Історичного музею в Буррелі. Це свідчить про заселеність регіону ще від часів кам'яної доби.
25 лютого 1965 року 11 учасників геологічної експедиції Батра зникли під несподіваною лавиною біля струмка Батра (приблизно за 5 км від місця, де пізніше з'явилось містечко Краста), коли намагались врятувати одного зі своїх товаришів. Нову копальню, яка розпочала роботу 1967 року[4][7], названо на їхню честь «11 героїв» (алб. 11 Heronjtë)[8].
Містечко засноване 1970 року в муніципалітеті Мат як місце проживання шахтарів нової копальні Батра[4][8][9]. Ця шахта розпочала роботу 1971 року[10]. Перші жителі поселились у Красті в 1974 році і община поступово виросла до невеликого міського поселення, вигляд якого формувався згідно з попереднім планом. 1979 року Красту офіційно проголосили містечком[9]. 1987 року тут побудовано завод зі збагачення хрому[4]. Після розділення муніципалітету Дібер у 1992 році місцева адміністрація стала підпорядкованою сформованому тоді округу Булькіза[6] разом з усією общиною Мартанеш, і стала його центром.
Перші жителі поселилися в Красті 1974 року. Станом на 2005 рік населення містечка становило 1540 осіб[8]. Станом на 2011 рік було 2142 жителів у складі 477 родин. Це становить 82 % від загального населення общини Мартанеш, у якій проживає 2601 особа у складі 658 родин[4]. Попри невелике підвищення населення містечка, багато жителів регіону емігрували за кордон.
Жителі Красти і навколишніх сільських місцин є передусім послідовниками суфійського ордену Бекташі, але є також і значна католицька община єпархії Решені, заснованої 7 грудня 1996 року, яка включає округи Булькіза, Дібра і Мат[11].
У серпні 1930 року орден Бекташі встановив у Албанії свою штаб-квартиру[12] після заборони в Туреччині восени 1925 року всіх орденів дервішів. Албанська община Бекташі поділялась на 6 районів і текке Краста була штаб-квартирою району Ельбасан[13]. 1967 року комуністична диктатура заборонила релігію і лише через чверть століття, 22 березня 1990 року, знову відбулося святкування Навреза. Ця подія позначила офіційне відродження бекташизму в країні. Навіть Мати Тереза прибула на святкування і відвідала штаб-квартиру ордену Бекташі в Тирані[12].
Щороку 29 червня на південний схід від Красти[14] віряни Бекташі збираються звідусіль, щоб відсвяткувати день Баліма Султана[en] (алб. Ballëm Sulltan)[15] — другої за важливістю особи в ордені Бекташі[16].
Попри багатство природних ресурсів, рівень безробіття є високим. Гірництво є головним сектором економіки містечка, тоді як населення виживає головним чином шляхом римесси[en]. Багато родин проживають у злиднях; 32,4 % родин у общині Мартанеш також отримують державні дотації[4]. У січні 1998 року система водопостачання містечка отримала 600 млн леків від Міністерства будівництва і суспільних відносин на будівництво 40 установок водопостачання[17].
Видобуток хрому був одним із найважливіших галузей централізованої економіки НСРА до початку 1990-х років. У 1980-х роках Албанія була одним із провідних світових виробників і експортерів хроміту (другою за експортом позаду ПАР і третьою за виробництвом після колишнього СРСР)[18].
Припускають, що мінеральні ресурси копальні Краста містять рідкісні метали кобальт і платину, видобуток яких на сьогодні недоступний[19]. Після 1999 року албанський уряд видав 4 ліцензії на видобуток хрому в деяких галереях копальні Краста. 2006 року підраховано, що в копальні залишилось не видобуто 2 млн тонн хромової руди, і за цим показником копальня Краста посідає друге місце в Албанії після копальні Булькіза[10].
- ↑ Kodet postare te rrethit Bulqizë: Zyra postare Martanesh. Shqiperia.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 13 квітня 2012.
- ↑ Law nr. 115/2014 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ а б Military topographic map of Albania (1:25 000): K-34-89-C-b (BULQIZA)
- ↑ а б в г д е Petrit Zili (3 квітня 2012). Martaneshi mes historisë, pasurisë dhe varfërisë (Albanian) . Zëri i Popullit. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 квітня 2012.
- ↑ Xhafa, Dionis (November 2011). Rruga e Arbërit, arteria e gjakut të Shqiptarisë! (PDF). Rruga e Arbërit (Albanian) (67): 4. Архів оригіналу (PDF) за 28 лютого 2013. Процитовано 14 квітня 2012.
- ↑ а б Cami, Shpëtim (April 2009). Pasuria me tre emra (PDF). Rruga e Arbërit (Albanian) (36): 8. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2012.
- ↑ Ministry of Economy, Trade and Energy of Albania. Chrome in Albania: Batra mine (PDF). mete.gov.al. с. 41. Архів оригіналу (PDF) за березень 13, 2012. Процитовано 21 квітня 2012.
- ↑ а б в FJALOR ENCIKLOPEDIK SHQIPTAR – Volumi 2 ("Krasta" article) (Albanian) . Tirana: Academy of Sciences of Albania. 2009. с. 1341.
- ↑ а б Buda, Aleks (1985). Fjalori Enciklopedik Shqiptar (Albanian) . Tirana, Albania: Akademia e Shkencave e RPS të Shqipërisë. с. 547 (KRASTA). Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 14 квітня 2012.
- ↑ а б Ministry of Economy, Trade and Energy of Albania. Chrome in Albania (PDF). mete.gov.al. с. 48. Архів оригіналу (PDF) за березень 13, 2012. Процитовано 21 квітня 2012.
- ↑ Marku, Gjergj (18 квітня 2012). Nga Abacia e Oroshit... te Dioqeza Rrëshen!. 77 News (Albanian) (42): 7.
- ↑ а б The World Headquarters of the Bektashi Order – Tirana, Albania. komunitetibektashi.org. Архів оригіналу за серпень 18, 2011. Процитовано 25 квітня 2012.
- ↑ Elsie, Robert (2001). A Dictionary of Albanian Religion, Mythology and Folk Culture. London, United Kingdom: C. Hurst & Co. Publishers. с. 28. ISBN 9781850655701. Процитовано 14 квітня 2012.
- ↑ Pelegrinazh fetar apo manifestim politik në Ballenjë të Martaneshit?. metropol. 27 червня 2008. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 25 квітня 2012.
- ↑ Ylli Xhaferri. Ballenja e Martaneshit midis shenjtërisë, bukurisë, historisë dhe turizmit. Rilindja Demokratike. Архів оригіналу за 6 травня 2011. Процитовано 25 квітня 2012.
- ↑ Elsie, Robert (2001). A Dictionary of Albanian Religion, Mythology and Folk Culture. London, United Kingdom: C. Hurst & Co. Publishers. с. 26. ISBN 9781850655701. Процитовано 14 квітня 2012.
- ↑ Albanian Times (9 січня 1998). Drinking water for 90 more villages and 8 towns in 1998. Hellenic Resources Network. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2012.
- ↑ Walter G. Steblez. The Mineral Industry of Albania. Wordpress.com. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 21 квітня 2012.
- ↑ Zili, Petrit (3 квітня 2012). Martaneshi mes historisë, pasurisë dhe varfërisë. Zëri i Popullit. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2012.
(алб. Në vendburimin Krastë diskutohet se ka dhe minerale të rralla si kobalt, platin etj., por sot për sot të pashfrytëzueshme.)