Кратко Бернард Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бернард (Арон-бер Шимон) Михайлович Кратко
Народився 17 січня 1884(1884-01-17)
Варшава, Варшавська губернія, Царство Польське, Російська імперія
Помер 1 серпня 1960(1960-08-01) (76 років)
Київ, Українська РСР, СРСР

Кратко́ Берна́рд (Аро́н-Бер Шимо́н) Миха́йлович (17 січня 1884, Варшава, Варшавська губернія, Царство Польське, Російська імперія — 1 серпня 1960, Київ, Українська РСР, СРСР) — український скульптор єврейського походження, чоловік скульпторки Жозефіни Діндо. Професор Київського художнього інституту (1925–1936).

Біографія[ред.ред. код]

Погруддя на могилі

Народився 17 січня 1884 року у Варшаві. У дитинстві захоплювався малюванням. Працюючи учнем типографії, навчався у вечірній школі мистецтв при музеї в майстерні К. Дуніковського. У 19011906 роках навчався у Варшавському художньому інституті (спочатку живописний факультет, потім скульптурне відділення). По закінченні інституту був премійований поїздкою до Німеччини, Єгипту, Італії. Повернувшись, працював у типографії, де займався графікою на скульптурному заводі. Зацікавившись єврейським народним мистецтвом, у 1910–1911 роках їздив Польщею в пошуках старосвітських ритуальних предметів і традиційного одягу.[1] 1913 року виконав для Варшави декоративну скульптуру-фонтан «Чотири пори року».

В 1916 році переїхав до Петербурга, а в 1918 році — в Україну до Києва, у 1920 році до Харкова (1920–1925), а потім працював у Київському художньому інституті (1925–1935), де викладав скульптуру[2].

7 грудня 1937 заарештовано енкаведистами і за звинуваченням у зв'язках «з ворогом народу Бойчуком засуджений до заслання на невизначений термін»[3] до Середньої Азії. У 1945 році знову повернувся до Києва, у 1948 році переїхав на Донбас.

Після смерті Сталіна переїхав до Києва, де й помер. Похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 1, місце 26), поряд з його дружиною Жозефіною Діндо, теж скульптором; надгробок — бронзове погруддя Бернарда Кратка роботи Жозефіни Діндо з написом: «Скульпторы Жозефина Константиновна Диндо, 1902–1953; Бернард Михайлович Кратко, 1884–1960».

Творчість[ред.ред. код]

У 1920-х роках, беручи участь у здійсненні ленінського плану «Монументальної пропаганди» Кратко створив для Києва в 1920 році погруддя Тараса Шевченка, яке було встановлене на місці пам'ятника Олександру ІІ, біля колишнього Купецького саду (тепер філармонія), погруддя Карла Маркса (1920).

Найкращі твори Кратка: погруддя Григорія Сковороди (1923), «Червоноармієць» (1924); портрети Марії Заньковецької (1928); Павла Волокидіна (1934); композиція «Шахтарі» (1946); пам'ятники Якову Свердлову в Єнакієвому Донецької області (1951), Володимиру Леніну на шахті імені Челюскінців у Донбасі (1953), Михайлу Бойчуку, Володимирк Дранішнікову та багатьох інших.

Бернард Кратко — автор горельєфів та барельєфів для Палацу Культури в Щербинівці (1932–1935); пам'ятника Миколі Щорсу в Житомирі (у співавторстві з Петром Ульяновим та Максом Гельманом); меморіальної дошки з барельєфами страчених декабристів (Київ, вулиця Михайла Грушевського, 14).

Разом із дружиною Жозефіною прикрасив портал будинку селянського санаторію в Одесі.

Деякі твори Бернарда Кратка зберігаються в Національному художньому музеї України.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]