Кратко Бернард Михайлович
| Кратко Бернард Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 17 (29) січня 1884  Варшава, Російська імперія |
| Помер | 11 серпня 1960 (76 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} УНР.svg){kind=small} Українська РСР СРСР |
| Діяльність | скульптор, педагог |
| Alma mater | Академія образотворчих мистецтв у Варшаві (1906) |
| Вчителі | Ксаверій Дуніковський і Ігнатіус Ташнер |
| Відомі учні | [⇨] |
| Заклад | Всеукраїнський художній інститут |
| Членство | Асоціація революційного мистецтва України |
| У шлюбі з | Діндо Жозефіна Костянтинівна |
Берна́рд (Аро́н-Бер Шимо́н) Миха́йлович Кратко́ (29 січня 1884, Варшава — 1 серпня 1960, Київ) — український радянський скульптор і педагог. Чоловік скульпторки Жозефіни Діндо з 1926 року[1].
Народився 17 [29] січня 1884 року[1] у місті Варшаві (нині Польща) у бідній єврейській сім'ї (був сьомою дитиною з десяти). 1896 року став учнем у літографській майстерні; водночас відвідував вечірню рисувальну школу при Художньо-промисловому музеї. Протягом 1901—1906 років навчався на скульптурному відділенні у Варшавській вищій школі образотворчих мистецтв, був учнем професора Ксаверія Дуніковського. За дипломну роботу, композицію «Той, хто крокує», був нагороджений закордонною поїздкою і упродовж 1906—1908 років подорожував по Німеччині, Італії, Єгипту і Палестині[2].
Після подорожі пів року вивчав монументальну скульптуру у Берліні у професора Ігнатіуса Ташнера[1]. З 1910 року, після повернення до Варшави, виконував замовлення для видавництва та скульптурні портрети; брав участь у виставках. Створив серію ілюстрацій до творів Іцкоха Переца[2]. Потім працював графіком на Варшавському скульптурному заводі. У 1910—1911 роках мандрував Польщею у пошуках зразків єврейського народного мистецтва і старовинного одягу. У цей період створив для Варшави скульптуру-фонтан «Чотири пори року»[1].
В 1916 році переїхав до Петрограда, де працював на фабриці художнього лиття. Тут він зблизився з членами творчого об'єднання «Світ мистецтва», брав участь у виставках «Товариства заохочення мистецтв»[1].
У 1918 році направлений до Києва для роботи інструктором при Народному комісаріаті просвіти. З 1920 по 1925 рік жив у Харкові, де працював у галузі освіти — організував виробничо-навчальну школу, був директором середньої художньої школи, професором скульптури Харківського художнього технікуму. У 1925—1934 роках викладав скульптуру у Київському художньому інституті, а, після реорганізації інституту у Всеукраїнський художній інститут, у 1934—1936 роках обіймав посаду директора. Вступив до Асоціації революційного мистецтва України та зблизився з Михайлом Бойчуком[1].
7 грудня 1937 року заарештований енкавеесниками і за звинуваченням у зв'язках з «ворогом народу» Михайлом Бойчуком засуджений до заслання на невизначений термін до Середньої Азії. У місті Чарджоу Туркменської РСР, де відбував заслання, працював штукатуром на будівництві, організував для робітничої молоді студію рисунка й живопису, налагодив виготовлення малої скульптури для місцевих потреб. У 1945 році знову повернувся до Києва, у 1948 році переїхав на Донбас[3].
1953 року, після смерті Йосипа Сталіна, переїхав до Києва, працював у навчально-виробничих майстернях при Київському художньому інституті[3]. Домігся від влади своєї повної реабілітації, яка була оголошена постановою Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому від 2 квітня 1960 року[1]. Помер у Києві 1 серпня 1960 року. Похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 1, місце 26), поряд з його дружиною. Надгробок — бронзове погруддя Бернарда Кратка роботи Жозефіни Діндо з написом: «Скульпторы Жозефина Константиновна Диндо, 1902—1953; Бернард Михайлович Кратко, 1884—1960».
- Бульдин Кость Петрович;
- Волькензон Олександр Йосипович;
- Гаврилюк Юхим Семенович;
- Гайчук-Раздорська Таїсія Іванівна;
- Гевеке Павло Павлович;
- Гергін Тетяна Григорівна;
- Гріншпун Мойсей Гершкович;
- Давид Марія Олександрівна;
- Дараган Андрій Іванович;
- Діндо Жозефіна Костянтинівна;
- Івковська Людмила Семенівна;
- Ковальов Олександр Олександрович;
- Морозова Ганна Никифорівна;
- Орендовська Лідія Василівна;
- Петрашевич Галина Львівна;
- Пивоваров Григорій Леонтійович;
- Писаренко Анастасія Митрофанівна;
- Ражба Яків Самійлович;
- Федченко Василь Харлампійович;
- Фрідкін Борис Маркович;
- Футерман Арон Якович.
.jpg) Барельєф на теми праці й відпочинку. Будинок спеціалістів на Шулявці (Київ). |
 Меморіальна дошка з барельєфом страчених декабристів. |
Працював у галузях станкової і монументальної скульптури, створював погруддя, портрети, композиції, пам'ятники. Серед робіт:
- погруддя: «Червоноармієць» (1919, Національний художній музей України[4]; 1924), Тараса Шевченка (1919, гіпс, Київ[a]; 1921, гіпс, Харків[6]), Карла Маркса (1920, не збережено), Григорія Сковороди (1923);
- композиції: «Біженці» (1920-ті)[b], «Коваль» (1925), «Шахтарі» (1946);
- портрети: «Василь Седляр» (1920-ті), «Марія Заньковецька» (1928), «Павло Волокидін» (1934, Національний художній музей України[4]), «Михайло Бойчук» (1934), «Петро Столярський» (1936), «Володимир Дранишников»;
- меморіальна дошка з барельєфом страчених декабристів у Києві на вулиці Михайла Грушевського, № 14 (1925)[5];
- серія горельєфів та барельєфів для Палацу Культури у Щербинівці на Донеччині (1932—1935)[1];
- пам'ятники: Якову Свердлову у Єнакієвому (1951), Володимиру Леніну на шахті імені Челюскінців у Сталіно (1953), Жозефіні Діндо (1955), Миколі Щорсу в Житомирі[5] (у співавторстві з Петром Ульяновим та Максом Гельманом).
Разом із дружиною прикрасив портал будинку Селянського санаторію в Одесі[3].
Брав участь у конкурсах на проєкт пам'ятника Тарасові Шевченкові на його могилі в Каневі (1926, 1933)[6].
- ↑ Було встановлене на місці пам'ятника Олександру II, біля колишнього Купецького саду (тепер Національна філармонія України)[5]; знищене денікінцями[4].
- ↑ Перша премія Товариства заохочення мистецтв.
- 1 2 3 4 5 6 7 8 Ігор Резнік. Бернард Михайлович Кратко / Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. 10 серпня 2022.
- 1 2 Кратко Бернард Михайлович / Харківська державна академія дизайну та мистецтв.
- 1 2 3 Енциклопедія сучасної України, 2014.
- 1 2 3 Словник художників України, 1973.
- 1 2 3 Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю, 2008, с. 50.
- 1 2 Шевченківський словник, 1976.
- Кратко Бернард // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1959. — Кн. 2, [т. 3] : Зернове господарство — Кропивницький. — С. 1166. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Кратко Бернард Михайлович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 233.;
- Кратко Бернард Михайлович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 119.;
- Кратко Бернард Михайлович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1976. — Т. 1 : А—Мол. — С. 327. — 416 с.;
- Кратко Бернард Михайлович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — С. 485—486.;
- Кратко Бернард Михайлович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 331 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- Кратко Бернард Михайлович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 333 . — ISBN 5-88500-071-9.;
- Кратко Бернард (Арон-Бер Шимон) Михайлович // Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник / Стеннік Л. Г. — Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник. — Київ : «КММ», 2008. — С. 49—50. — ISBN 96696-254-2-4.;
- Галина Скляренко. Кратко (Арон-бер Шимон) Бернард Михайлови // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 574—575.;
- І. І. Чуліпа. Кратко Бернард Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | BNF: 179199801 · GKG: /g/121zjqr8 · ISNI: 0000000493410729 · J9U: 987011662863005171 · MAK: 9810540097805606 · VIAF: 37151776811018012157 |
- Народились 29 січня
- Народились 1884
- Уродженці Варшави
- Померли 11 серпня
- Померли 1960
- Померли в Києві
- Поховані на Лук'янівському кладовищі
- Випускники Варшавської академії мистецтв
- Викладачі НАОМА
- Члени Асоціації революційного мистецтва України
- Українські скульптори
- Радянські скульптори
- Українські скульптори-монументалісти
- Радянські скульптори-монументалісти
- Педагоги Харкова
- Радянські професори
- Радянські педагоги
- Скульптори Києва
- Репресовані в СРСР
- Заслані до Середньої Азії
- Реабілітовані в СРСР
- Київські євреї