Кратон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кратон Північної Америки.

Крато́н (рос. кратон, англ. craton; нім. Kraton m) — консолідовані ділянки земної кори, нездатні до перетворення альпінотипною складчастістю.

Розрізняють: підняті і занурені кратони.

Термін кратон введений геологом X. Штіллє (1940) замість запропонованого австрійським геологом Л. Кобеком терміна «кратоген» (1928) і широко застосовується в зарубіжній літературі як синонім українського терміна «Геологічна платформа».

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]