Перейти до вмісту

Крат Павло Георгійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Крат Павло Георгійович (Юрійович)
ПсевдонімПавло РозвійПоле, О.Проколупій, отець Проколупін, П.Терненко
Народився10 (22) жовтня 1882[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Красна Лука, Гадяцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер25 грудня 1952(1952-12-25)
Торонто, Канада Канада
Діяльністьреволюціонер, священик, поет, прозаїк, перекладач
Сфера роботилітература[2][2], журналістика[2][2], редагування[2][2], видавнича справа[2][2] і переклад[2][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівський університет
Знання мовукраїнська[2][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Крат Павло Георгійович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
S: Роботи у Вікіджерелах

Павло Георгійович (Юрійович)[3] Крат (псевдоніми: Павло РозвійПоле, О.Проколупій, отець Проколупін, П.Терненко; ( 10 (22) жовтня 1882 Редагувати інформацію у Вікіданих, Красна Лука, Полтавська губернія Редагувати інформацію у Вікіданих — 25 грудня 1952(1952-12-25) Редагувати інформацію у Вікіданих, Торонто Редагувати інформацію у Вікіданих) — український громадсько-політичний і церковний діяч (євангельський пастор), революціонер, поет, прозаїк, драматург, журналіст, редактор, перекладач, видавець, педагог, садівник, селекціонер.

Редактор газет «Червоний прапор» (Вінніпег, 1907-1908), «Робочий народ» (Вінніпег, 1914-1916), журналів «Кадило», «Кропило», «Віра і Знаття», співредактор газети «Робітниче слово» (Торонто, 1916-1917)[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

В Україні

[ред. | ред. код]

Народився у селі Красна Лука Гадяцького повіту у родині українського дідича, з давнім козацьким корінням. Один з його предків, Федір Крат був послом І. Мазепи при дворі Карла XII у Стокгольмі і мав почесне звання «значкового товариша». Дід — Архип Крат дослужився до рангу «статського радника» і отримав російське дворянство. Згодом рід Кратів зубожів.

Навчався у Лубенській гімназії, на природничому факультеті Київського університету Св. Володимира (1904-1905).

Діяч Лубенської вільної громади РУП (1901–1904), пізніше – Української спілки РСДРП.

Щоб уникнути переслідувань за революційну діяльність, 1905 року емігрував до Швейцарії. Від серпня того ж року – у Львові. Студіював філософію у Львівському університеті (1906–1907)[3].

Один з лідерів боротьби за створення українського університету у Львові (1906-1907). Зокрема, у січні 1907 року очолив групу студентів, що захопила корпус Львівського університету по вул. Св. Миколая, побудувала барикади та вивісила на даху український прапор. Вдягнувши ректорську мантію, Крат різав портрети попередніх ректорів університету, за що невдовзі був заарештований поліцією[4].

В Канаді

[ред. | ред. код]

Після ув'язнення емігрував до Канади (1907), був співзасновником НТШ (1907) та «Української вільнодумної федерації». Видавав часопис «Червоний прапор», потім гумористичний часопис «Кадило» (пізніше «Кропило»).

Один із керівників української секції Соціалістичної партії Канади[5]. Йому приписують перший переклад "Інтернаціоналу" українською, опублікований у 1909 р.[6]. Різні позиції щодо оцінювання причин і наслідків першої світової війни та співпраці з іншими політичними організаціями призвели до глибокого розколу серед соціалістів[7]. Кардинально змінилися погляди самого Крата еволюціонувавши від соціалістично-антиклерікальних до глибоко релігійних[8].

У 1915–1918 рр. студіював теологію у пресвітеріанській колегії ім. Святого Андрія у Саскатуні (провінція Саскачеван)[9],з а іншими даними в Теологічному коледжі Манітобського університету у Вінніпезі[10]. Засновник і викладач Українського народного університету ім. Михайла Павлика (1918–1919), де викладав студентам українознавство, основоположник Української самостійної євангелістської церкви у Торонто (1919)[3].

1923 — виїхав до Європи як пресвітеріанський місіонер. До 1938 року з перервами мешкав у Західній Україні, де служив Українському Євангельсько-Реформованому руху і був одним з його основоположників, засновував тридцять євангелічних громад на Волині й Галичині. редагував журнал «Віра та знання» (1923—1924).

Під час відпусток він повертався до Канади, привозячи для розмноження волоськи  горіхи, які почали розмножувати в Канаді та США [5]. У 1934- 1936 рр. здійснив дві спеціалізовані експедиції по обстеженню горіхових насаджень насамперед на Покутті, а також на Волині і далі на північ до Балтики, для виявдення видатних генотипів та інтродукції їх до Північної Америки [11] [12] [13]. Запланова на 1939 р. третя експедиція не відбулася через початок другої світової війни. Здобутки Крата в поширенні волоського горіха американські садівники оцінили наданням йому 1950 р. почесного членства в Північноамериканській асоціації горіхівників. Нащадки інтродукованих Кратом горіхів набули популярності і тепер вони відомі як «карпатські», або «Кратові карпатські» волоські горіхи[14].

1938 — оселився на фермі біля Торонто, був співзасновником Української євангельської церкви.

Помер Крат у різдвяний вечір 1952 р. Похований у м. Торонто[15]

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор драми «Октябрські дні» (про російську революцію 1905 року), збірок «Петербурзька неділя» (1905) і «Робітничі пісні» (1911), поеми «Січинський в неволі» (1908), поетичної збірки «Соціалістичні вірші» (Едмонтон, 1909), поеми «Січинський у неволі» (Едмонтон, 1910; Вінніпег, 1910), оповідання «Візита Червоної Дружини. Образ з революційних розрухів на Полтавщині в літі 1906 року» (1912), збірки оповідань «Коли буде легше і інші оповідання» (Вінніпег, в-во «Червоний прапор», 1912), «За землю і волю» (Вінніпег, 1914), «Посліднє хождєніє пана Бога по землі, або Бог в революції» (Вінніпег, 1915); студії «Віджитки в людській натурі, або Наука як пізнати себе, щоб стати людиною» (Торонто,1920), історичної розвідки «Українська стародавність» (Торонто – Буенос-Айрес, 1958), спогадів «Крізь павутиння змосковщення».

1907 року драма Павла Крата «Октябрські дні» не раз ставилася не театральній сцені у Вінніпегу.

Допомагав Флоренс Рендал Лайвсей у перекладі українських народних пісень для збірки «Songs of Ukraina with Ruthenian Poems» («Пісні України з русинськими віршами», Лондон; Париж; Торонто, 1916), до якої написав передмову (у збірці були опубліковані весільні, козацькі, опришківські, чумацькі й народні пісні, а також вірші Тараса Шевченка, Степана Руданського, Юрія Федьковича і Сидора Воробкевича)[3].

Окремі видання

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

2 грудня 2025 року у місті Лубнах на Полтавщині, згідно Рішення позачергової п'ятдесят дев'ятої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради, іменем Павла Крата названо вулицю, яка до цього носила ім'я царського генерала Бутовського, учасника жорстокого придушення Січневого повстання 1863 року[16][17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-3QMT-4X4C?view=explore&groupId=TH-7742-108787-12145-31
  2. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Чеська національна авторитетна база даних
  3. 1 2 3 4 5 Павло Крат // Електронна бібліотека «Чтиво». Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 2 липня 2017.
  4. ↑ Syllabus Errorum
  5. ↑ Goodell, E. (1984). Walnuts for the Norteast. Arnoldia. 44 (1): 3—19.
  6. ↑ Малик, Я (2007). Громадсько-політична діяльність Павла Крата. Наук. записки. Істор. науки / Нац. ун-т "Острозька академія" (9): 262–274.
  7. ↑ Кравчук, П (1976). Український соціалістичний рух у Канаді (1907–1918). Торонто: Кобзар. с. 167. {{cite book}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка)
  8. ↑ Малик, Я (2007). Громадсько-політична діяльність Павла Крата. Наук. записки. Істор. науки / Нац. ун-т "Острозька академія" (9): 262—274.
  9. ↑ Крат, П (1958.). Mackey J. I. Foreword. Українська стародавність (англ.). Торонто; Буенос Айрес. с. 5—6. {{cite book}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  10. ↑ Крат, П (1958). Крат С., Палієнко О., Козак М. Короткі відомості про перебіг життя П.Крата. Українська стародавність. Торонто; Буенос Айрес. с. 20—29. {{cite book}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка)
  11. ↑ Crath, P. C. (1952). Crath's Carpathian English walnuts in Ontario. Report Proc. 43th Ann. Meeting / North. Nut Growers Ass.: 136—146.
  12. ↑ Devitt, L. K. (1953). Late Rev. Paul C. Crath. Report Proc. 44th Ann. Meeting / North. Nut Growers Ass.: 80—84.
  13. ↑ Goodell, Edward (1984). Walnuts for the Northeast. Arnoldia. 44 (1): 3—19. doi:10.5962/p.250706. ISSN 0004-2633.
  14. ↑ Weateinde van t`, J. C. J (1971). 1971. Dendroflora. 8: 36—41.
  15. ↑ Paul C. Crath (1882 - 1952) | BillionGraves GPS Headstones. BillionGraves (амер.). Процитовано 8 серпня 2026.
  16. ↑ Деколонізація. Україна. Dec 2 at 20:50
  17. ↑ У Лубнах прибрали з простору імʼя російського генерала, який придушував повстання. 02.12.2025

Література

[ред. | ред. код]
  • Гай-Головко О. Крат Павло // Українські письменники в Канаді: Літературно-критичні нариси. — Вінніпег: Волинь, 1980. — С. 137—142.
  • Мацько В. Концепція осяяння людини і світу: теорія платонізму в художніх творах П.Крата, Х.Якимчука, О.Копач // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: літературознавство, мовознавство, фольклористика [відп. ред. Г. Ф. Семенюк].- К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. — Вип. 19. — С. 10-14.
  • Меженський В. М., Меженська Л. О., Якубенко Н. Б. Павло Крат – оригінатор зимостійких волоських горіхів та його вклад у світове горіхівництво // Флористичне і ценотичне різноманіття у відновленні, охороні та збереженні рослинного світу / за загал. ред. С. М. Ніколаєнка. — Київ: Ліра-К, 2018. — C. 180–198, 456–458.
  • Полєк В. Т. Крат Павло Георгійович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 50.
  • Славутич Яр. Українська поезія в Канаді // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 41-42.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крат_Павло_Георгійович&oldid=48531528