Краєвид Делфта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Краєвид Делфта
нід. Gezicht op Delft
Vermeer-view-of-delft.jpg
Автор Ян Вермер
Час створення 1660—1663
Розміри 96,5 × 115,7 см
Матеріал полотно
Техніка олійні фарби
Місцезнаходження Мауріцгейс (Гаага, Нідерланди)

Краєвид Делфта (нід. Gezicht op Delft) — картина голландського художника Яна Вермера, створена в період між 1660 та 1663 роками. Сюжетом слугувала сцена повсякденного життя голландського міста Делфт XVII століття. Художник змалював вид на південну частину тогочасного міста, а задум композиції полягав у зображенні таких частин, як набережна, вода, місто та небо[1]. Картини з міськими пейзажами у творчості Вермера були великою рідкістю й наразі відомо лише про «Краєвид Делфта» та «Маленьку вулицю». Інколи дослідники говорять про ще одну картину з подібною тематикою, але вона вважається втраченою й вірогідність її існування взагалі викликає сумніви[2].

Під час одного з аукціонів у 1696 році «Краєвид Делфта» вважався найдорожчою картиною з поміж 20 інших робіт Вермера й був придбаний за 200 гульденів. У 1822 році картина була останній раз предметом торгівлі. За ініціативою та сприяння голландського короля Віллема I її придбали представники музею Мауріцгейс за 2900 гульденів. З тих часів й до сьогодні картина зберігається під інвентарним номером 92 в залі номер 15[1].

Картини «Краєвид Делфта» та «Маленька вулиця» принесли Вермеру світову славу видатного пейзажиста. Завдяки вправній техніці поводження зі світлом та тінню, що дозволяли отримати більш реалістичний та живий сюжет, різноманіттю фарб та відтінків, незвичній побудові композиції пейзажі Вермера вважаться — шедеврами[3].

Історія[ред. | ред. код]

Усе своє життя Вермер провів у Делфті й саме тому на переважній більшості його картин зображені домашні інтер'єри з однотипними вікнами, завжди ліворуч від композиції, однаковими підлогами, меблями та декораціями, а також невеликою групою людей, більшість з яких жінки різного віку. «Краєвид Делфта» разом із «Маленькою вулицею» — дві картини з міським пейзажем у творчості Вермера, які збереглися до нашого часу[4]. У 1674 році ця картина разом із «Солдатом та дівчиною, що сміється»[en], «Маленькою вулицею», «Молочницею» та багатьма іншими стали власністю найбільшого покровителя Вермера, заможного колекціонера мистецтва — Пітера ван Руйвена. Після смерті останнього «Краєвид Делфта» перейшов у спадок його дружині Марії де Кнейт (нід. Maria de Knuijt). Після того, як вона померла в 1681 році новою власницею картини стала їх єдина донька — Магдалена ван Руйвен. В 1682 році вона раптово померла й весь родинний спадок, включаючи колекцію картин Вермера, став власністю її чоловіка друкаря та палітурника Якоба Діссіуса (нід. Jacob Dissius). Останній в 1695 році продав картину гарлемському підприємцеві Віллему Філіпу Копсу (нід. Willem Philip Kops). Наступні відомості про «Краєвид Делфта» відносяться до 1805 року, коли новою власницею стала Корнелія Копс де Вольф (нід. Cornelia Kops-de Wolf). Вона володіла картиною до 1820 року, а опісля донька Віллема Філіпса Копса — Анна-Йоганна Тедінг ван Беркгаут-Копс (нід. Anna Johanna Teding van Berkhout-Kops). Остання в 1822 році виставила «Краєвид Делфта» на аукціоні, де картина була придбана за 2900 гульденів. Ця угода відбулася за ініціативою та сприянням короля Нідерландів Віллема I. Того ж року вона стала частиною колекції музею Мауріцгейс в Гаазі, де й сьогодні зберігається під інвентарним номером 92 в залі номер 15[5].

Опис[ред. | ред. код]

Сюжет[ред. | ред. код]

Картина «Краєвид Делфта», як і «Маленька вулиця», передають типовий аспект повсякденного голландського міського життя за часів Вермера. Його сучасники, такі як Пітер де Гох і Ян Стен, також малювали будинки та двори, але їм бракувало майстерності Вермера у передачі світла, а також здатності занурити глядача у сцену сюжету[6]. Специфічні елементи як «Маленької вулиці», так і «Краєвиду Делфта» вказують на те, що художник використовував камеру-обскура для обох робіт. Мистецтвознавці вважають, що він розпочав свою серію міських пейзажів з трьох частин із зображенням об'єкта великим планом («Маленька вулиця»), потім виконав ще один міський пейзаж із кількома будинками (картина втрачена), а вже потім завершив трилогію великим панорамним пейзажем міста («Краєвид Делфта»)[7].

Вид на браму Rotterdamse Poort (Абрагам Радемакер)
Вид на браму Schiedamse Poort (Абрагам Радемакер)
Сучасний вигляд південної частини Делфта з місця ймовірного створення картини

«Краєвид Делфта» без сумніву, найвідоміший міський пейзаж XVII століття в Нідерландах. Вермер зобразив місто з південного сходу, на передньому плані — Колк (нід. Kolk), трикутна гавань з південного краю міста. Зліва на право зображений водний шлях Схі[en], який простягнувся через Делфт в напрямку Роттердама. На протилежному боці Вермер зобразив частину міської стіни, а праворуч — дві брами: Schiedamse Poort і Rotterdamse Poort. Між ними над будівлями височіє вежа католицької Нової церкви. Спокій сюжету підкреслений такими елементами, як гладінь водної поверхні, пришвартовані зі спущеними вітрилами човни тощо. Дослідники відзначають певні архітектурні погрішності, оскільки Вермер зобразив міст між двома воротами прямішим та довшим. Крім того, подальший краєвид Делфта, що позаду мосту між двома воротами, закритий деревами. Це було зроблено навмисно, бо таким чином Вермер прагнув підкреслити горизонтальні лінії композиції — воду, будівлі та небо. Орієнтовано Вермер зобразив ранок одного із днів пізньої весни або початку літа, адже на деревах присутнє листя[8][1].

Попри початкове враження точності, яке справляє картина, Вермер достовірно не передав зображення споруд. На топографічному кресленні Абрагама Радемакера[en], виконаному майже через півстоліття з подібного місця, помітно, що будівлі значно вищі та розташовані компактніше одна до одної ніж у Вермера. Художник, ймовірно, змістив будівлі, щоб отримати гармонічнішу композицію. Підтвердженням цьому може слугувати Rotterdamse Poort, що зображено значно витягнутим. Сьогодні вид з точки зору Вермера виглядає зовсім інакше, хоча форма старої гавані збереглася. Міські вали давно зникли, а двоє воріт були знесені між 1834—1836 роками. Більшість середньовічних будівель поблизу цієї частини річки також були втрачені. Шпиль Нової церкви згорів у 1872 році й був замінений вищим у неоготичному стилі. Вежа Старої церкви збереглася, хоча з часом отримала добре помітний нахил[9].

У 2020 році в журналі «Sky & Telescope» з'явилася стаття астронома з університету штату Техас Дональда Олсона (англ. Donald Olson), в якій він разом з колегами запропонували нову дату та час створення картини «Краєвид Делфта». Використовуючи застосунок Google Earth і карти XVII—XIX століть вони визначили орієнтири на картині, щоб виміряти відстані та кути тіней від об'єктів і відблиски. Науковці відвідали місто Делфт й особисто визначили положення сонця та пору року, пов'язавши їх зі світлом на дзвіниці вежі Нової церкви. Зображення світла й тіні на восьми гранях вежі, зображеної Вермером, відповідає фотографії, яку зробила команда астрономів коли азимут Сонця був близько 110° 16 жовтня 2019 року. Олсон наполягав, що одне з облич зображених людей на картині здебільшого темне, але воно освітлене проєкцією, яка є дуже незвичайним ефектом освітлення та триває лише кілька хвилин. Таким чином астрономи дійшли висновку, що картина є відображенням виду на північ, а світло йде з південного сходу, а не з заходу, як стверджували більшість дослідників. Своєю чергою це твердження свідчить про те, що на картині зображено вранішнє місто. Використовуючи астрономічне програмне забезпечення для моделювання положення сонця в різні пори року команда дійшла висновку, що лише періоди з 6 по 8 квітня та з 3 по 4 вересня могли створити освітлення, яке зображене на картині. Додатково наголошувалося на тому, що дерева на картині не були б такими зеленими та листяними в квітні. Неправильним вони вважали й тлумачення стрілок баштового годинника. Раніше експерти припускали, що годинник показує лише сьому годину ранку, а його годинна та хвилинна стрілки утворюють пряму лінію на циферблаті. Однак, після консультацій з експертами з архітектури, астрономи з Техасу з'ясували, що на годинниках тієї епохи могло не бути кількох стрілок — натомість вони мали лише одну довгу годинникову стрілку. Дослідження історичних записів міста Делфт виявили інформацію про те, що дзвони на башті Нової церкви були встановленні в період між квітнем і вереснем 1660 року. Оскільки на картині дзвіниця вежі порожня, дослідники припустили, що Вермер створив картину в 1659 році або раніше. Таким чином Олсон вважає остаточною датою та часом створення картини — близько 8 години ранку 3 або 4 вересня 1659 року (або роком раніше)[10][11]. Дослідники дійшли висновку, що Вермер мав бути на верхньому поверсі заїжджого двору на вулиці Zuideinde. Це місце розташоване на південь від центру Делфта. Зараз це галявина, оточена житловими комплексами[12].

Виступив проти висновку американців спеціаліст з голландської культури та мистецтва, дослідник творчості Вермера, Рембрандта та ван Гога — Кес Кальденбах (нід. Kees Kaldenbach). За його переконанням всі аргументи щодо створення «Краєвиду Делфта» у вересні перекреслює той факт, що на картині зображені човни для ловлі оселедця, які починають готувати до сезону риболовства з 1 червня. Колишня кураторка музею Мауріцгейс Леа ван дер Вінде (нід. Lea van der Vinde) після ознайомлення з висновками американських астрономів назвала їх дослідження: «веселим, цікавим і захопливим». Вона наголошувала на тому, що «тиша, вода, все, що відбивається, хмарне небо — повністю захоплює. Але якщо природознавці починають сприймати картину за фотографію, все йде нанівець, бо те, що зробив художник — це лише художня інтерпретація дійсності»[13].

Виконання[ред. | ред. код]

Художня техніка Вермера характеризується повільним темпом нанесення фарб й використанням надзвичайно дорогих пігментів, особливо природного ультрамарину, а також свинцево-олов'яного жовтого, лазуриту, марени та кіноварі. Його стилю притаманне вправне зображення фігур, яскраві кольорові комбінації, майстерна передача світлотіні[4]. При виборі матеріалу для написання картини Вермер надавав перевагу полотну й лише декілька робіт були створені на дубовій дошці. До останніх належать «Дівчина в червоному капелюсі» та «Дівчина з флейтою», проте, атрибуція Вермера в цьому випадку, викликає сумніви серед дослідників. При ретельному вивченні «Краєвиду Делфта» було встановлено, що матеріалом для полотна слугувало волокно льону. Через тогочасний спосіб натягування та підготовки полотна з часом вздовж країв могли виникати деформації, відомі як викривлення. У минулому ретельний огляд за допомогою лупи був необхідний для точного вимірювання та характеристики таких деформацій, але з розвитком цифрових методів її можна легко розпізнати на так званих «картах кутів нитки». З рентгенівських знімків «Краєвиду Делфта» стало відомо, що всі чотири сторони є незмінними, що свідчить про збереження оригінального формату картини. Ретельніше вивчення дало змогу виявити певні особливості створення композиції картини. Порядок малювання складався з того, що спочатку Вермер намалював небо, а потім міські споруди. Завдяки рентгену було виявлено сильний контраст, що говорить про встановлення області світла та темряви ще на ранніх стадіях процесу малювання. Деякі деталі будівель, такі як димар у крайньому лівому куті, були додані значно пізніше. Поєднання фактурного підмальовка[en] з гладким верхнім шаром фарби вважається характерною рисою техніки живопису Вермера. Нижній малюнок на передньому плані композиції вирізняється широкими діагональними мазками, підмальовка, що містить сліди білила, які чітко видно на рентгенівському зображенні та проступають крізь жовтувато-рожеву фарбу. Саме завдяки вивченню рентгенівських знімків стало зрозумілим виняткове розуміння Вермером методу побудови композиції. Композиції більшості його картин були створенні не одночасно, а ретельно будувалися під час процесу малювання, зазнаючи змін із додаванням чи вилученням елементів. Такі зміни в зображенні, які можна розгледіти навіть неозброєним оком називаються — «pentimenti»[en]. Безліч дрібних коригувань розміру або розташування різних елементів характерні для більшості картин Вермера. Наприклад на картині «Краєвид Делфта» Вермер збільшив відображення веж-близнюків Роттердамських воріт у воді, поширивши тінь аж до нижнього краю та додав ще одного чоловіка праворуч від двох жінок на передньому плані, але пізніше замалював його[14][15][16]. У світовому живописі пейзажні картини Вермера вважаються визнаними шедеврами завдяки насиченості відтінків світлом, що буквально робить сюжети картин «Краєвид Делфта» та «Маленька вулиця» реальними, живими[3]. Підтвердженням цьому слугує той факт, що художник домішав піщинки у частину фарби, щоб отримати певну рельєфну текстуру. Детальніше вивчення малюнка показало, що пісок був доданий до вохри, використаної на віконних рамах будівлі ліворуч, за валами, що надає більшої якості відбиття поверхні фарби. «Краєвид Делфта» містить близько 15 фігур, а костюми шести з них на передньому плані вказують на відношення їх власників до вищого соціального прошарку[17].

Вплив[ред. | ред. код]

Творчість делфтських художників XVII століття добре представлена архітектурним живописом[en] та міськими пейзажами. Дослідники мистецтва виявили певні особливості на картинах Вермера, які він ймовірно запозичив у своїх колег. Передача архітектурних особливостей та елементів Пітером де Гохом, Герардом Тербохом та Пітером Санредамом знайшла своє відображення у творчості Вермера. Карел Фабріціус та Леонард Брамер безпосередньо мешкали в Делфті й тому, ймовірно, саме їх стиль міг вплинути на Вермера. Картина Фабріціуса «Вид на Делфт із Новою церквою та Врувенрехт» (1652) є найвідомішим видом міста, поруч із двома міськими пейзажами Вермера[7][18]. Художник перейняв певний синтез натуралістичних елементів (стан об'єктів, погоду, рослинність тощо) та голландської версії класичного дизайну, що дозволило надати вже готовим картинам досить продуманого естетичного ефекту[19][20][21].

Гендрік Корнеліс Вром[en] — «Вид на Делфт із заходу» (бл. 1581—1640)

Помітним є розуміння Вермера основ топографії, яка до другої половини XVII століття уособлювала уявлення про два основні типи зображення. Першим з них був вигляд з висоти пташиного польоту, який вимагав від художника значного винахідницького підходу, а другий — панорамний вид. Найдавнішою з них є анонімна гравюра на дереві «Вид на Антверпен» (1515). Її формат надалі слугував за основу для багатьох топографів та художників. У такому вигляді місто зображалося, як архітектурний ансамбль поєднаний із вузькою смугою неба та річкою чи морем (з кораблями або човнами). Роботи виконані на папері, який міг бути згорнуті у сувій, вирізнялися більшою реальністю аніж картини. Через рельєфні особливості Нижніх земель кресляру чи художнику було важко повною мірою осягнути та передати композицію. Коли вони відходили на відстань, необхідну для повного огляду міста, на папері зображення перетворювалося на вузьку стрічку з вежами. Найбільш вдало переніс вигляд міста з паперу на полотно Гендрік Корнеліс Вром, який створив дві картини із краєвидом Делфту. Вермер безсумнівно знав про ці роботи, оскільки вони висіли в міській ратуші. Одна з них зображала вид на Делфт із заходу, а інша — з північного заходу. За масштабом ці полотна лише трохи менші за картини Вермера, але їхні пропорції дуже різні, обидва приблизно вдвічі ширші від їх висоти. Вони демонструють повну протяжність Делфта й в обох випадках місто зводиться до вузької смуги, над якою височіють вежі двох церков[9]. «Вид на Делфт» у виконанні Вермера характеризується відходженням від більшості деталей задля загальної картини. Інші художники зображали цеглини навіть у найвіддаленіших будинках, тому передавали кожну деталь, кожен стик і кожну черепицю окремо. Вермер не надавав цьому уваги й фокусувався на передачі лише мурованої стіни та черепичного даху. Проте, раніше за інших він використав техніку передачі відображення відблиску води, яка досягалася поєднанням білого, вохристого та сірого кольорів. Це особливість дозволила його роботам значно випередити свій час, бо лише більш ніж через два століття Клод Моне та Жорж Сера повністю перейняли цей стилістичний прийом[22].

Відгуки[ред. | ред. код]

Під час аукціону, який відбувся в 1822 році, картина «Краєвид Делфта» була описана наступним чином[23]:

« Ця найголовніша і найвідоміша картина цього майстра, чиї твори є рідкісними, зображує місто Делфт, на Схі, бачиш ціле місто з його вежами, воротами, мостами…
Оригінальний текст (нід.)
Dit kapitaalste en meest beroemdste Schilderij van dezen meester, wiens stukken zeldzaam voorkomen, vertoont de stad Delft, aan de Schie, men ziet de geheele stad met hare torens poorten, bruggen…
«

Французький письменник, новеліст та поет, романіст, представник модернізму в літературі Марсель Пруст називав Вермера своїм «улюбленим художником», а голландські міста «поетичними та зрозумілими містами Вермера». Після того, як у жовтні 1902 року Пруст відвідав Маурицгейс та побачив картину «Краєвид Делфта», він писав в листі до графині Елізабет Греффуле[en], що картина була тим, що найбільше сподобалося йому в Нідерландах. В 1921 році в листуванні з Жаном-Луї Водуає Пруст згадував наступне: «З тих пір, як я побачив „Краєвид Делфта“ в музеї, я знав, що бачив найкрасивішу картину в світі»[24].

Існує припущення, що саме картина «Краєвид Делфта» вплинула на французького дослідника живопису Теофіла Торе-Бюргера настільки, що він поклав за мету не тільки відродити інтерес до творчості Вермера, а й розшукати його інші картини[25].

Французький письменник, фотограф, член французької академії Максим Дю Камп[en] наступним чином відгукувався про картину «Краєвид Делфта»: «Вона написана з енергією, обґрунтованістю, з рішучою пастозністю[ru] дуже рідкісною для голландських пейзажистів, які охайно відтворювали види своєї країни, маючи природну схильність до надмірної деталізації»[26].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Johannes Vermeer Gezicht op Delft. www.mauritshuis.nl (nl-NL). Архів оригіналу за 1 січня 2023. Процитовано 11 січня 2023. 
  2. Boucher, Brian (23 листопада 2015). Was Site of Vermeer's 'Little Street' Found?. Artnet News (амер.). Архів оригіналу за 28 листопада 2022. Процитовано 2 січня 2023. 
  3. а б Ткач, 2002, с. 75.
  4. а б Laws, Christopher (1 грудня 2015). Johannes Vermeer and the Location of The Little Street. Culturedarm (амер.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 2 січня 2023. 
  5. Johannes Vermeer - View of Delft. rkd.nl (англ.). RKD – Netherlands Institute for Art History. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 11 січня 2023. 
  6. Huerta, 2005, с. 48.
  7. а б Little Street, Jan Vermeer: Interpretation, Analysis. www.visual-arts-cork.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2022. Процитовано 2 січня 2023. 
  8. The Downward Spiral: Little Patch of Yellow Wall. Spike Art Magazine (англ.). 13 травня 2020. Архів оригіналу за 9 грудня 2022. Процитовано 11 січня 2023. 
  9. а б Understanding the View of Delft by Johannes Vermeer. www.essentialvermeer.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 12 січня 2023. 
  10. Magazine, Smithsonian; Fox, Alex. Astronomy Offers Fresh Look at Vermeer's 'View of Delft'. Smithsonian Magazine (англ.). Архів оригіналу за 24 грудня 2022. Процитовано 12 січня 2023. 
  11. SUZETTE HERMSEN. Schaduw vertelt exáct wanneer Vermeer 'Gezicht op Delft' schilderde. www.linda.nl (нід.). Архів оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 13 січня 2023. 
  12. Schaduw onthult wanneer Vermeer zijn Gezicht op Delft maakte. RTL Nieuws (нід.). 15 липня 2020. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 13 січня 2023. 
  13. Schilling, Govert (17 липня 2020). Een sterrenkundige rekende uit wanneer Vermeer het licht zag, maar kan dat wel?. de Volkskrant (nl-NL). Архів оригіналу за 19 серпня 2022. Процитовано 12 січня 2023. 
  14. Petria Noble and Ige Verslype (2023). 2.5 X-rays and Vermeer’s painting technique. RKD – Netherlands Institute for Art History. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 11 січня 2023. 
  15. Rob Erdmann (31 жовтня 2018). Johannes Vermeer The Little Street x-radiography. rkd.nl (англ.). RKD – Netherlands Institute for Art History. Архів оригіналу за 11 січня 2023. Процитовано 10 січня 2023. 
  16. Schneider, 2004, с. 15-16.
  17. GOEDE, JAN DE (12 листопада 1994). WAAROM IS DIT ZO MOOI?. Trouw (nl-NL). Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 13 січня 2023. 
  18. Ильина, Фомина, 2018, с. 176-177.
  19. Understanding The Little Street by Johannes Vermeer. www.essentialvermeer.com. Архів оригіналу за 6 вересня 2011. Процитовано 2 січня 2023. 
  20. Mare, Heidi de (1 січня 2017). 2019 - REVIEW: Frans Grijzenhout on Vermeer. The image as historical source. Contemplation in response to recent research on The Little Street by Vermeer.. Tijdschrift voor Historische Geografie. Архів оригіналу за 11 січня 2023. Процитовано 2 січня 2023. 
  21. Vermeer-Related Works of Art. www.essentialvermeer.com. Архів оригіналу за 31 грудня 2022. Процитовано 2 січня 2023. 
  22. Gezicht op Delft. Vereniging Rembrandt (nl-NL). Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 13 січня 2023. 
  23. Gezicht op Delft. Canon van Nederland (нід.). Nederlands Openluchtmuseum. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 13 січня 2023. 
  24. DBNL. Heribert Korte ‘Het mooiste schilderij van de wereld’ Marcel Proust en het Gezicht op Delft van Johannes Vermeer, Bzzlletin. Jaargang 23. DBNL (нід.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 13 січня 2023. 
  25. Скляренко, Иовлева, Кустовская, Скачко, 2007, с. 84.
  26. Першеева, 2000, с. 111.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ильина Т, Фомина М. История искусства западной Европы. От Античности до наших дней. — М : Юрайт, 2018. — Т. 7. — 330 с. — ISBN 978-5-534-07318-8.
  • Мещерина Е. Г. Западноевропейская жанровая живопись. — М : ОЛМА-ПРЕСС, 2006. — 96 с. — ISBN 5-94849-870-0.
  • Першеева А. Эпоха Вермеера. Загадочный гений Барокко и заря Новейшего времени. — М : АСТ, 2000. — 256 с. — ISBN 978-5-17-118955-6.
  • Скляренко, Иовлева, Кустовская, Скачко. 100 знаменитых художников. XIV—XVIII вв. — Харків : ФОЛИО, 2007. — 510 с. — ISBN 966-03-1868-5.
  • Ткач М. И. Энциклопедия пейзажа. — М : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. — 350 с. — ISBN 5-94849-136-6.
  • Huerta R. D. Vermeer and Plato: Painting the Ideal. — USA : Rosemont Publishing & Printing Corp, 2005. — 148 с. — ISBN 0-8387-5606-9.
  • Kreuger F. H. The Deception. — The Netherlands : Quantes uitgeverij, 2005. — 223 с. — ISBN 90-5959-031-7.
  • Schneider Norbert. Vermeer, 1632-1675: Veiled Emotions. — Germany/Koln : Taschen GmbH, 2004. — 23 с. — ISBN 3-8228-6223-8.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Краєвид Делфта.  — профіль картини на сайті Інституту історії мистецтв Нідерландів (англ.)