Перейти до вмісту

Кредісов Анатолій Іванович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кредісов Анатолій Іванович
Народився23 січня 1940(1940-01-23) (86 років)
Київ
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьнауковець Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКредісова Лідія Миколаївна

Кредісов Анатолій Іванович — український педагог і вчений, доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 січня 1940 р. в Києві. Після закінчення школи № 19 з 1957 по 1959 рр. працював слюсарем-монтажником заводу «Ленінська кузня»; упродовж 1959—1962 рр. служив в армії; протягом 1962—1967 рр. — студент Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Науково-педагогічна діяльність Кредісова Анатолія Івановича розпочалася з 1967 р. в цьому самому ВНЗ на економічному факультеті, де він працював асистентом, викладачем, старшим викладачем, доцентом кафедри політичної економії та захистив кандидатську (1970) і докторську (1984) дисертації.

З 1984 по 1992 рр. Кредісов працює заступником директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації при КДУ, професором кафедри політичної економії цього ж інституту. У 1992 р. майже рік він очолює Центр підвищення кваліфікації керівних працівників ВНЗ України. З кінця 1992 р. — завідувач кафедри управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Упродовж 2003—2009 він ректор Міжгалузевого інституту управління Міністерства освіти і науки України. З 2009 року Кредісов працює професором кафедри міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин КНУ.

В різні роки науково-педагогічної діяльності Кредісов читав лекції та проходив наукові стажування в університетах міст Будапешт (Угорщина), Братислава (Словаччина), Тампере (Фінляндія), Краків (Польща), Антверпен (Бельгія), Кіль (Німеччина), Редінг (Велика Британія), Гартворд (США).

Автор спогадів «Справа життя» (К., 2011).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Свою наукову діяльність Кредісов розпочав ще у студентські роки, в результаті якої у 1967 році став лауреатом Всесоюзного конкурсу студентських наукових робіт. У наступні роки досліджував історію економічної теорії та зарубіжну економічну думку. Знання з цих проблем, організаційно-педагогічна діяльність, а, головне, зміни, які відбулися в механізмі господарювання незалежної України та її потреби входження до світового ринку визначили його наступні наукові інтереси, зокрема, менеджмент та міжнародний бізнес.

Професор Кредісов є автором, співавтором та відповідальним редактором понад 150 наукових та навчально-публіцистичних праць.

Під керівництвом Кредісова було підготовлено та захищено понад 30 кандидатських та докторських дисертацій, у тому числі здобувачами з Болгарії, Куби, Йорданії, Китаю, Грузії.

Кредісов у різні роки очолював три міжнародні дослідницькі проекти в рамках фондів «Євроазія» та «Брітіш-Кансл», довгий час був членом редколегії журналу «Економіка України», спеціалізованих рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій, Президент першого в Україні маркетингового клубу в м. Києві, учасник та організатор багатьох наукових конференцій, в тому числі міжнародних.

Основні монографії

[ред. | ред. код]
  • Маркетинг (1994);
  • Менеджмент для керівників (1999);
  • История учений менеджмента (2000);
  • Менеджмент в історичному розвитку як теорія (2009, 2019).

Підручники та навчальні посібники

[ред. | ред. код]
  • Історія економічної думки України (1993);
  • Основи економічної теорії: політекономічний аспект (1994, 2002);
  • Соціальне ринкове господарство (1995);
  • Управління зовнішньоекономічною діяльністю (1996, 1998, 2002);
  • Організація і розвиток фінансового сектора в умовах ринкової економіки (2002);
  • Фінансовий сектор ринкової та транзитивної економіки (2004);
  • Основи патентування та ліцензування (2007);
  • Менеджмент: навчальні матеріали у схемах і формулах (2006, 2008);
  • Міжнародний бізнес (2007, 2009).

Звання і нагороди

[ред. | ред. код]

У 1994 році був обраний академіком Національної академії наук вищої освіти України;

У 1999 році присуджено звання «Заслужений працівник народної освіти України»;

У 2003 році став лауреатом премії ім. М. В. Птухи Національної академії наук України;

Нагороджений «Знаком пошани» Київського міського голови (2006), знаками МОН України «Петро Могила» (2007) та «За наукові досягнення» (2008), орденом «Святих рівноапостольних Кирила та Мефодія» Київського патріархату Української православної церкви (2011);

У 2024 році став лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року» у номінації "Популярна література в галузі економіки"[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лауреати Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року» – 2024 (укр.). Процитовано 25 грудня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]