Кременецький район (1940—2020)
| Кременецький район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| |||||
| Район на карті Тернопільська область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: | Тернопільська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 6123400000 | ||||
| Утворений: | 1940 | ||||
| Населення: | ▼ 46 240 (01.01.2019) | ||||
| Площа: | 918 км² | ||||
| Густота: | 50.37037037037 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-3546 | ||||
| Поштові індекси: | 47000—47079 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | м. Кременець | ||||
| Міські ради: | 1 | ||||
| Сільські ради: | 28 | ||||
| Міста: | 1 | ||||
| Села: | 68 | ||||
| |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Стефанський Володимир Ананійович | ||||
| Голова РДА: | Ясіновський Василь Андрійович[1] | ||||
| Вебсторінка: | Сторінка на сайті ОДА Кременецька райрада | ||||
| Адреса: | 47003, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м. Кременець, вул. Шевченка, 56, 2-23-21 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Кремене́цький райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Тернопільської області України. Площа — 918 км². Районний центр — місто Кременець (до складу району не входив). Утворений у січні 1940. Населення — 47 тис. осіб (2017): з них 96,7 % — українці, 2,6 % — росіяни, 0,3 % — поляки.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
У районі м. Почаїв та 68 сіл.
Географія[ред. | ред. код]
Територія району — в зоні західного лісостепу Волинсько-Подільського плато. Межував на півдні, південному сході зі Збаразьким та Лановецьким, сході — Шумським районами Тернопільської області, заході — Бродівським районом Львівської області, півночі — Дубенським та Радивилівським районами Рівненської області.
| Рівненська область (Радивилівський район) |
Рівненська область (Дубенський район) |
|
| Львівська область (Бродівський район) |
Шумський район | |
| Зборівський район | Збаразький район |
Дороги з твердим покриттям — 166,3 км, ґрунтові — 26 км.
За рельєфом Кременецький район ділиться на північну частину (Мале Полісся) та південну частину (Холодне Полісся), що лежать у межах Волино-Подільської височини. Мале Полісся, або Кременецький кряж займає 15 % площі району й характеризується плоским одноманітним рельєфом, ерозійних процесів не спостерігають. Холодне Полісся охоплює 85 % площі району. Тут — складні форми рельєфу, під дією атмосферних опадів, особливо зливових дощів, талих вод, відбуваються ерозійні процеси — як площинні, так і глибинні.
Корисні копалини: буре вугілля, вапняки, торф, крейда, мергелі, фосфорити, пісок, глина.
Ліси займають понад 12 тис. га: переважно граб, ясен, в'яз, липа, дуб, осика, верба, бук, сосна.
Кременецькі гори (бл. 20 тис. га) — північний карниз Волино-Подільської височини. Уцілілі ділянки плато, що мають вигляд з'єднаних між собою окремих підвищень, утворюють вододіл рік.
Найбільші річки — Іква, Горинь.
Ґрунтовий покрив району складний, утворений із різних генетичних груп. Переважають темно-сірі опідзолені (багатогумусні) ґрунти. На Малому Поліссі переважає малогумусовий чорнозем на карбонатній основі.
Історія[ред. | ред. код]
Археологічні дослідження свідчать, що територія району була заселена у період пізнього палеоліту (приблизно 31 тис. р. тому). Знайдені пам'ятки пізнього палеоліту, залишки поселень бронзової доби і доби раннього заліза, поселень черняхівської культури, городищ часів Київської Русі.
У 12 ст. Кременеччина увійшла до Галицько-Волинського князівства, від 1360-х — до Великого князівства Литовського, від 1569 — до Речі Посполитої. Наприкінці 16 ст. через Кременеччину походом на Білорусь пройшли повстанські загони Северина Наливайка. Антифеодальний рух розгорнувся на території району під час Національно-визвольної війни (1648-57) під проводом Б. Хмельницького.
1734 ряд населених пунктів захопив гайдамацький загін Верлана. Від 1795 Кременецький повіт належав до Волинського намісництва Росії. На початку 1918 повіт окупували війська кайзерів Німеччини, у листопаді 1918 увійшли загони Армії УНР, на поч. 1919 — війська Польщі, в червні того ж року — ЧА, в липні почергово — Польщі та ЧА.
1920 відбувся бій між кіннотою Г. Котовського та білополяками під с. Горинка. За Ризьким мирним договором 1921 землі Кременеччини відійшли до Польщі. 1929 тут відбувся страйк сільськогосподарських робітників. У вересні 1939 Кременеччина ввійшла до УРСР. Липень 1941 — березень 1944 — німецько-нацистська окупація. 1943 — діяли партизанські з'єднання Сидора Ковпака та О. Федорова.
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Кременецького району було створено 75 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 72,09 % (проголосували 38 000 із 52 715 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 61,73 % (23 458 виборців); Юлія Тимошенко — 13,48 % (5 124 виборців), Олег Ляшко — 10,42 % (3 958 виборців), Анатолій Гриценко — 6,23 % (2 369 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,31 %.[2]
Епідемія коронавірусу[ред. | ред. код]
23 березня 2020 року захворіла група молдавських туристів, що повернулася з Почаївської лаври, вірус було виявлено у 8 паломників.[3][4][5] Представники лаври заперечили таку інформацію, назвавши «фейком».
3 квітня 2020 року зачинили на ізоляцію Почаївську лікарню, оскільки в 4 медсестер виявили вірус. Двоє медиків залишилися вдома, двоє — у лікарні. Стан їхній задовільний, у них легкі симптоми. Це єдина лікарня в місті, яка мала лікувати хворих на коронавірус. У лікарні було всього 4 місця, де планували лікувати інфікованих, два з них зайняли інфіковані медики. З двох апаратів ШВЛ працює лише один. Допомагати медикам прийшли волонтери, які закупили необхідні речі.[6]
Економіка[ред. | ред. код]
Нині основні галузі виробничо-господарського комплексу:
- машинобудування і металообробна — ВАТ «Кремзвент», ЗАТ «Кременецький завод порошкової металургії»;
- деревообробна — ВАТ «Кременчанка», держлісгосп;
- промисловість будівельних матеріалів — ВАТ «Крейдяний завод»;
- легка промисловість — ВАТ «Фабрика Ватин», ТзОВ «Іква» та ТзОВ «Пластик» (обидва - м. Почаїв);
- харчова — ЗАТ «Кременець-цукор», ЗАТ «Молоко», Кременецький хлібозавод, Кременецький комбінат хлібопродуктів.
Площа сільськогосподарських угідь — 32,8 тис. га, в тому числі ріллі 27,1 тис. га. Виробники сільськогосподарської продукції — 45 господарств різних форм власності.
Спеціалізація:
Основні господарства: СТОВ-«Гарт», «Гомін», «Ранок», СВЗМП «Крижі».
Медицина[ред. | ред. код]
Діє Кременецька центральна районна клінічна лікарня.
Транспорт[ред. | ред. код]
Територією району проходить автошлях E85.
Населення[ред. | ред. код]
- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[7]
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 34 104 | 7171 | 5805 | 9861 | 6955 | 4113 | 199 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 39 075 | 6950 | 5942 | 9548 | 8297 | 7804 | 534 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Освіта, соціальна сфера[ред. | ред. код]
У районі діють: обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка, медичне училище ім. А. Річинського, ліцей, гімназія, 2 ПТУ (всі — Кременець), лісотехнічний коледж (с. Білокриниця), 52 загальноосвітні школи.
Функціонують 12 будинків культури, 37 сільських клубів, 6 музеїв, 58 бібліотек, 2 школи мистецтв.
Є 21 пам'ятка історії та культури, 20 аматор. колективів мають звання «народний».
Від 2001 діє Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник.
Мед. заклади: 4 лікарні, 2 поліклініки, 48 ФАП.
Спортивна база району: 2 стадіони, 26 футбольних полів, 29 спортивних залів, 72 спортивні секції. Санна траса — єдина в Україні, база гірськолижного спорту — друга за значенням після Ворохти (Карпати). На її базі працює ДЮСШ «Колос».
Засоби масової інформації[ред. | ред. код]
- Кременецький вісник — колишня громадсько-політична газета Кременеччини. Виходила від 1941 до 1944 року та 13 вересня 1999 до 2009[8] року. Редактор Б. Свіргун (1999—2009).[9][10]
Релігія[ред. | ред. код]
Зареєстровано: 7 конфесій, 60 церков, 88 релігійних громад.
Список усіх дерев'яних храмів[ред. | ред. код]
| Назва населеного пункту | Патрон церкви | РІк побудови церкви |
|---|---|---|
| Башуки | Дзвіниця Михайлівської церкви | XVIII ст. |
| Борщівка | Різдва Пресвятої Богородиці | 1753 |
| Двірець | святого Архістратига Михаїла | 1931 |
| Дунаїв | Великомученика Димитрія | 1879 |
| Комарівка | Вознесіння Господнього | 1789 |
| Крутнів | Пресвятої Богородиці | 1770 |
| Кушлин | Покрови Божої Матері | 1926 |
| Ридомиль | святої Параскеви | 1730 |
| Рудка | Косми | 1847 |
| Старий Олексинець | апостола Андрія Первозванного | 1938 |
| Старий Почаїв | Покрови Божої Матері | 1643 |
| Старий Тараж | Введення в храм Пречистої Діви Марії | 1938 |
| Новий Олексинець | Воздвиження Чесного Хреста | 1846 |
| Устечко | Святого Михаїла | 1862 |
| Хотівка | Успіння Пресвятої Богородиці | 1764 |
| Хотовиця | Кузьми і Дем'яна | XIX століття |
| Кременець | Собор Святого Миколая |
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- письменники Юліуш Словацький, Ю. Вавровий, С. Даушков, М. Кремінярівська, Н. Панчук, І. Потій, М. Куза;
- художники Д. Вонсик, І. Лазарчук, І. Хворостецький, О. та С. Шатківські;
- різьбяр П. Колесник;
- вчений-бібліограф М. Бойко;
- науковці І. Вихованець, В. Вольський, І. Герус-Тарнавецька, О. Качан, О. Неприцький-Грановський;
- громадський діяч С. Данилюк;
- архітектори Б. Бойко, В. Олексюк,
- Свідерський Микола Олексійович — член Української Центральної Ради.
- музичний діяч В. Валігура та ін.
Померли[ред. | ред. код]
- Климишин Іван (Крук) (псевдо: Крук) (1918 — 7 травня 1944, Лопушненський ліс, район с. Лопушне, Кременецький район, (можливо с. Лопушне, Лановецький район), Тернопільська область) — організатор перших збройних відділів УПА, командир куреня.
Перебували[ред. | ред. код]
- письменники Тарас Шевченко, В. Даль, Н. Дурова;
- живописець М. Пимоненко;
- учений М. Пржевальський;
Відвідували[ред. | ред. код]
- письменники М. Бажан, Оноре де Бальзак, Я. Івашкевич, Л. Костенко, М. Костомаров, Р. Лубківський, Д. Павличко, Олена Пчілка, Леся Українка, П. Тичина,
- релігійний діяч Ф. Прокопович та ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розпорядження Президента України від 26 травня 2020 року № 360/2020-рп «Про призначення В.Ясіновського головою Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області»
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2016.
- ↑ У МЗС підтвердили факт зараження іноземців COVID-19 після візиту в Україну. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
- ↑ Почаївська лавра і коронавірус: заражені паломники та реакція УПЦ (МП) [Архівовано 1 квітня 2020 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, 26 березня 2020
- ↑ З'їздили в Почаїв: молдовські паломники «імпортували» коронавірус з України [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.], БіБіСі, 23 березня 2020
- ↑ У ще одній лікарні на Тернопільщині зафіксовано спалах коронавірусу серед медиків [Архівовано 11 квітня 2020 у Wayback Machine.], 0352.ua, 4 квітня 2020
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Тернопільська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 28 червня 2021.
- ↑ Кременецький вісник [Архівовано 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Vkursi Pro.
- ↑ Сеніна, Т. Кременецький вісник // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 241—242. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Енциклопедія сучасної України[недоступне посилання].
Література[ред. | ред. код]
- І. Дем'янова, П. Мельничук, Г. Чернихівський. Кременецький район // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2. — С. 228-230.
| ||||||||
|
