Кремль (сад)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кремльсад, обгороджений частоколом, обгороджений сад, є семітським відповідником словянському «град, київ, сад». Походить від семітського Кармель (Керем Ель) — буквально: «Божий виноградник»; за словником Ф. Л. Шапіро: 1) квітуча земля; 2) свіжі фрукти; 3) гора Кармель; інший переклад: «густий сад», «опасиста земля, що густо заросла деревами» (рос. тучная почва, густо заросшая деревьями).[1] Слово пиширене в російській мові,а в інших слов'янських мовах — відсутнє. Порівняй: старослов'янське гардъ «місто, сад»;[2] старослов'янське (церковнослов'янське) градъ є прямим відповідником до давньоруського городъ.[3]

Верзилін Микола Михайлович в науково-популярній монографіії «Сади і парки світу» звертав увагу як описував звичайний боярський сад (тобто, кремль) XVI століття Толстой Л.М.:[4]

Проїжджаючи верхи по березі Москви-ріки, можна було поверх частоколу бачити весь сад Морозова.

Квітучі липи осіняли світлий ставок, що доставляв боярину в пісні дні багату поживу. Далі зеленіли яблуні, вишні і сливи. У некошеній траві пролягали вузенькі доріжки. День був жаркий. Над червоними квітами пахучої шипшини кружляли золоті жуки; в липах дзижчали бджоли; в траві тріщали коники; за кущів червоної смородини великі соняшники підіймали широкі голови і, здавалося, ніжилися на полуденному сонці.

Оригінальний текст (рос.)

Проезжая верхом по берегу Москвы-реки, можно было поверх частокола видеть весь сад Морозова.

Цветущие липы осеняли светлый пруд, доставлявший боярину в постные дни обильную пищу. Далее зеленели яблони, вишни и сливы. В некошеной траве пролегали узенькие дорожки. День был жаркий. Над алыми цветами пахучего шиповника кружились золотые жуки; в липах жужжали пчелы; в траве трещали кузнечики; из-за кустов красной смородины большие подсолнечники подымали широкие головы и, казалось, нежились на полуденном солнце.

— Толстой Лев Миколайович, в історичному романі «Князь Серебряный» (1863)
Садиба стояла на піднесеному місці, щоб весняна повінь не заливала її і була обнесена тином з загострених паль. В «обгородженому саді», або городі [дивись етимон слова город], росли яблуні, дулі (груші), «рос. вишенье». Яблука, здебільшого кислі, і дулі походили на дикі, але зустрічалися і наливні, солодкі і такі прозорі, що на світлі видно було насіння.
Оригінальний текст (рос.)

Усадьба стояла на возвышенном месте, чтобы весеннее половолье не заливало ее. Она была обнесена тыном из заостренных кольев. Яблоки, большей частью кислые, и дули походили на дикие, но встречались и наливные, сладкие и такие прозрачные, что на свет видны были семечки.

— Верзилін Микола Михайлович, науково-популярна монографія «По следам Робинзона. Сады и парки мира» (перевидано у 1964)

Іноземці, які приїздили в Московію,[4] дивувались многоті яблунь у лісах і навіть називали її «яблунневим царством».[4]

В старовинних російських садах декоративних рослин не було,[4] а розведення їх вважали смішною забавою.[4]

Та вийди за тин і рви в лісі і на луках які хочеш квіточки.
Оригінальний текст (рос.)

Да выйди за тын и рви в лесу и на лугу какие хочешь цветочки.

— Верзилін Микола Михайлович, науково-популярна монографія «По следам Робинзона. Сады и парки мира» (перевидано у 1964)

В «Толковом словаре живого великорусского языка» Володимира Даля зазначається: кремь — «рос. лучшая часть заповедника», «рос. крепкий и крупный строевой лес в заветном бору».

Первісне значення слів крома, крем, кремінь, крім, кремсати — етимологічно пов'язане з каменем: прасловянське Kremiti — означало крушити, дробити, з яким повязані українські крім, крома, кремсати.[5] З ним же пов'язане слово "кремінь" — твердий, малопластичний і крихкий мінерал (крушиться на окремі частинки, окрайки). Крем — крім, окремий, чеське Krema, словацьке Krem, пов'язане з Крома.[6] Давньоруське "крома" — "окраєць".[6] Кремінь крихкий — крошиться на окремі частини. Деревина ж не підлягає крушінню.

Укріплення з частоколу і інші укріплення на російських територіях зводились з деревини: Тверський Кремль, Коломненський Кремль, Новгородський Кремль, Московський Кремль. Окрім того, відомо, що в Московській, Володимирській, Ярославській, Костромській, Нижньоновгородській і ін. губерніях мало каменю.[7] Таким чином слово кремль поширилось з частини заповідника на «найкращі дерева», «найкращу деревину», «найкращий будівельний ліс».

Фасмер: Кремь «частина засіки, де росте найкращий будівельний ліс», кремлеЕвий "кріпкий, міцний" (про будівельний ліс), кремлеЕвая соснаґ «сосна на узліссі».

«Красні сади» влаштовували і при монастирях монахи, і великі князі, і царі. Монастирі з давніх часів будувались на піднесенні (височинах), а в монастирських садах розводили не лише овочі і плодові дерева, але й лікарські трави і квітучі рослини.[4] Монахи, здійснюючи паломницива в Палестину, привозили із відвіданих на шляху країн рослини.[4]

Наприкінці XV століття великий князь Іван ІІІ влаштував Великокнязівський сад, який згодом став називатися Царським.[4]

Відомі набережні кам'яні «красні сади» — Верхній і Нижній в Московському Кремлі:

  • Верхній сад, шириною 16 метрів і довжиною 124 метри, вміщувався на склепіннях двоярусного кам'яного «Запасного двора», де зберігались хліб і сіль.[4] Кам'яна огорожа з вікнами і різьбленими решітками в них оточувала сад.[4] По обидві сторони підносились два рос. «чердака»-терема, розписані узорами.[4] В саду розміщувались шість оранжерей, в різних місцях саду розташовувались фонтани, а біля саду була вежа з водопідйомною машиною.[4]
  • Нижній сад розташовувався на схилі Кремлівської гори і також на склепіннях погребів.[4] Площа саду була 28 х 48 метрів. Планування саду було виконане в голландському стилі. В саді знаходився ставок, викладений свинцевими дошками; на цьому ставку одиннадцятирічний Петро Перший вчився «мореплавству».[4]

В Кремлівських садах росли фруктові дерева, ягідні кущі, лікарські трави, овочі.[4] Ще в Кремлі знаходились «сади, що на сінях», тобто, верхові, висячі.[4]

В Москві збереглись назви попередніх садових слобід: Малі, Средні і Великі Садовники (рос. Малые, Средние і Большые Садовники), Берснєєвка, Огороднікі.[4]

Див.також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Б. М. Гранде. Введение в сравнительное изучение семитских языков. Москва. РАН. 1998 г., стр. 15.
  2. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том перший (А-Г) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1982. (сторінка: 571)
  3. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том перший (А-Г) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1982. (сторінка: 581)
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т у (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с. (с.:420-431)
  5. Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1983. ISBN 5-12-001263-7 Том третій: Кора-М / Укл.: Р.В.Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9 (сторінка: 83)
  6. а б Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1983. ISBN 5-12-001263-7 Том третій: Кора-М / Укл.: Р.В.Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9 (сторінка: 82)
  7. проф. Д.Крынин. Типы дорог в СРСР в ближайшем будущем // «За рулем» — 1928. — №3 (сторінки: 28-29)

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]