Кремонський мир (1441)
| Кремонський мир | |
|---|---|
 Максимальне розширення Міланського герцогства в XV столітті | |
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 20 листопада 1441 |
| Місце | Кремона |
| Умови | Повернення Бергамо і Брешії Венеційській республіці; досягнення політичної стабільності в Італії |
Кремонський мир — мирна угода між Венеційською республікою та Міланським герцогством, укладена 20 листопада 1441 року. Угода поклала край тривалому конфлікту між двома державами за панування в Північній Італії.
Історія[ред. | ред. код]
За посередництва Франческо Сфорца 6 серпня було укладено перемир'я, а переговори почалися наприкінці вересня на полі Кавріана поблизу Кремони, обраному як нейтральний майданчик[1]. Сфорца забезпечив за собою панування над Кремоною та руку Б'янки Марії Вісконті, доньки герцога Міланського Філіппо Марії Вісконті [1] — і, таким чином, оскільки у герцога не було іншого спадкоємця, власні права на успадкування посади герцога Мілану[2].
За умовами договору Венеція змогла зберегти річку Адда як кордон між своїми материковими володіннями та Міланським герцогством[1]. Венеція також отримала від Мілана Ріва-ді-Лаго [1].
Маркіз Мантуї Джанфранческо Гонзага повернув Венеції міста, захоплені ним під час війна, а також остаточно втратив на користь Венеційської республіки Лонато, Валеджіо, Асолу та Песк'єру, а разом з ними і доступ до озера Гарда. Натомість було підтверджено належність володінням Гонзаго Кастель-Гоффредо разом із Кастільоне та Сольферіно[1].
Сторонами також було визнано венеційське володіння Равенною[3]. Мілан також повернув Імолу та Болонью Папській області та відновив незалежність Генуезької Республіки[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Hazlitt, 1900, с. 79.
- ↑ Hazlitt, 1900, с. 89.
- ↑ Hazlitt, 1900, с. 79–80.
Джерела[ред. | ред. код]
- Hazlitt, W. Carew (1900). The Venetian Republic: Its Rise, its Growth, and its Fall, 421–1797. Volume II, 1423–1797. London: Adam and Charles Black.