Крива Лаффера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збільшення податкової ставки спочатку призводить до збільшення бюджетних доходів від податків, але після певного рівня призводить до падіння. T → дохід державного бюджету; t → податкова ставка; t* → податкова ставка, яка максимізує дохід для бюджету; ставки t1 і t3 дають однакові бюджетні надходження.

Крива́ Ла́ффера — крива, яка характеризує залежність бюджетних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.

«Крива» названа іменем американського економіста 80-х років Артура Лаффера.

Модель "крива Лаффера" використовується як концептульна ілюстрація у навчальних курсах з макроекономіки.

За часів президента Рональда Рейгана ця діаграма допомогла суттєво послабити податковий прес у США, і, таким чином, економічними стимулами піднести промислове виробництво.

Історія[ред. | ред. код]

Прибічниками зниження податків і стимулювання інвестування є представники школи економіки пропозиції. Вони вважають, що необхідно відмовитися від системи прогресивного оподаткування (оскільки саме отримувачі високих доходів - лідери у оновленні виробинцтва, інвестори), знизити податки на підприємництво, доходи на заробітну плату і дивіденди. Потрібно стимулювати інвестиційний процес, бажання мати додаткову роботу і додатковий заробіток. При скороченні оподаткування база оподаткування врешті-релт збільшується. Високі податки звужують базу оподаткування і доходи держбюджету, призводять до тінізації економіки.

Конфіскація у платника податків значної частки доходу є межею, за якою зникають стимули до підприємництва, розширення виробництва. Високий рівень оподаткування призводить до тінізації економіки. Зокрема в Україні, де до бюджету конфісковується бл. 40 % ВВП, рівень тіньової економіки, за деякими оцінками, тривалий час складає бл. 50 % ВВП (рівень оподаткування фонду заробітної плати - 41,5 %).

Високий рівень примусової конфіскації доходів в економіці через оподаткування призводить до виникнення "податкової пастки": бажання уряду зібрати більше податків вбиває підприємницьку активність, що призводить до зниження податкових надходжень.

Податковий тягар та рівень життя[ред. | ред. код]

Вважається, що рівень оподаткування - відношення податків та зборів до ВВП. Для платників податків низьким є рівень податкового тягаря бл. 15 % від ВВП. Високі податки означають високий рівень регулювання економіки, наявність роздутого держапарату.

Поняття економічного свободи тісно пов'язано з податковим тягарем. Так, згідно Індексу економічної свободи, який щорічно публікується The Heritage Foundation, країни з високим ступенем економічної свободи (низьким податковим тягарем), мають кращі показники розвитку суспільства.

У світі спостерігається тенденція до збільшення податкового навантаження на економіку в країнах, які домоглися високого рівня економічного розвитку за рахунок саме низького рівня оподаткування. Наприклад, Швеція, яка була країною низьких податків до 1970-х років, забезпечила собі високий рівень розвитку економіки. З 1970-х років уряди Швеції неухильно збільшували оподаткування економіки, що згодом призвело до значного уповільненням темпів економічного зростання країни (див. Скандинавська модель).

Оподаткування в Україні[ред. | ред. код]

Українська податкова система залишається однією з найгірших у світі, про що свідчать високі ставки податків, витратні правила їх адміністрування. Неефективність податкової системи України проявляється у одному з найнижчих рівнів ВВП на душу населення у Європі, зубожінні населення, масової трудової міграції, скорочення населення України.

Одним з варіантів спрощення податкової системи України є заміна податку на прибуток податком на виведений капітал.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]