Кривеньке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кривеньке
Кривеньке - Центр села - 1.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Кривеньківська сільська рада
Код КОАТУУ 6125585501
Облікова картка Кривеньке 
Основні дані
Засноване 1413
Населення 414 (на 1.01.2018)[1]
Територія 1.049 км²
Густота населення 504.29 осіб/км²
Поштовий індекс 48561
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 49°00′15″ пн. ш. 26°06′35″ сх. д. / 49.00417° пн. ш. 26.10972° сх. д. / 49.00417; 26.10972Координати: 49°00′15″ пн. ш. 26°06′35″ сх. д. / 49.00417° пн. ш. 26.10972° сх. д. / 49.00417; 26.10972
Водойми Кривчик
Відстань до
районного центру
36 км
Найближча залізнична станція Гусятин
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 48522, с. Кривеньке
Карта
Кривеньке. Карта розташування: Україна
Кривеньке
Кривеньке
Кривеньке. Карта розташування: Тернопільська область
Кривеньке
Кривеньке

Кривеньке у Вікісховищі?

Криве́ньке — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковане с. Васильків.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі р. Кривчик (Кривенький, права притока Збруча, басейн Дністра), за 36 км від районного центру і 12 км від найближчої залізничної станції Гадинківці.

Західна частина Кривенького називається Опарщина, це — найстаріша з вулиць, де здалеку виднілися тополі; центр села — Село, східна частина — Заболотівка, На горбі, паралельно центральній вулиці — вулиця Гора, забудована в другій половині XIX ст. Поля на північ від Кривенького мали назви: Перші, Другі, Треті та Четверті гони, а далі Лісовина; на північний захід — Кернички, Горб, Зади, на південь — Пріски, Берестки, Млаки, Палямарова Долина, на схід — Балова Долина. Також на схід від села є каменоломні (Кривчик).

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова про населений пункт згадка запис польського короля на село Криве, Скальського повіту для Анджея з Бабшина, від 17 липня 1413 року.[2]

На подвір'ї Дмитра Миколаєвича в Кривенькому разом із грубим череп'ям виявлено поховання в урнах і монети римських часів II ст. Знахідку передано до Національного історичного музею у Львові. Село має вигляд ланцюгового поселення, розташованого на пагорбі на північ від р. Кривчик (Кривенький).

Були тут і родовища глини, але непридатної до гончарських виробів.

1761 — Кривеньке спалили татари. Після цього нападу вціліли менше сорока хат.

За переказами, в селі перебували війська гетьмана Богдана Хмельницького, які очолював полковник Іван Богун.

У день скасування панщини (1848) кривеньчани посадили чотири ясени, один з них зберігся донині.

У селі в 1900 р. — 1496 жителів, 1910—1443, 1921—1219, 1931—1270 жителів; у 1921 р. — 259, 1931—271 двір.

Від 1920 року Кривеньке — під владою Польщі.

Протягом 1920—1938 роках понад 100 жителів села еміґрували в Канаду, Арґентину, США.

Під час пацифікації 1930 році польська каральна експедиція знищила частково будівлі, майно жителів, 700 книг у бібліотеці; в кооперативі — крам.

У 1930-х роках у Кривенькому діяв осередок ОУН.

13 липня 1939 р. польська влада заарештувала Степана Вороха (нар. 1921).

На поч. 1941 року органи НКВС заарештували і розстріляли в Чортківській тюрмі Омеляна Бережанського, Василя Остапчука, Івана Третяка, Володимира та Зеновія Федьківих. Цього ж року в Чортківській та Уманській (Черкащина) тюрмах закатовані Б. Капій, В. Марак, М. Мотика, О. Остапчук, Б. Шмата та інші місцеві жителі.

1940—1941 роках більшість членів повітової ОУН знищено, проведено масові арешти учасників колишніх громадських організацій.

12 липня 1942 року із села відправлено для участі в бойових діях проти нацистів на Волині Павла Вороха і Степана Мушія.

4 квітня 1944 року під час відступу нацистські окупанти разом із поляками підпалили село (згоріло сто п'ятдесят хат), розстріляли 27 осіб, серед них:


  • Семко Андрусик,
  • Степан Дудка,
  • Петро Кузь,
  • Василь Мандзюк,
  • Яким Марак,
  • Анна Мушій,
  • Степан Попіль,
  • Семко Рогатинський,
  • Іван Савула,
  • Іван Третяк,
  • Дмитро Федорейко,
  • Віра Федорейко,
  • Павло Федорейко,
  • Петро Червоняк,
  • Микола Червоняк,
  • Анна Червоняк

На початку XX ст. вчителем у Кривенькому працював Василь Шмата, який у 1918 році вступив добровольцем до УГА і командував сотнею кулеметників. Після війни працював у кооперації.

Після війни учителем та керівником школи працював Василь Остапчук.

21 жовтня 1944 року в Кривеньке (тоді належало до Пробіжнянського району і перебувало під впливом Копичинецького проводу ОУН) прибула група енкаведистів для виселення сімей членів ОУН та вояків УПА. Задумане не вдалося здійснити: розташована у селі боївка ОУН напала на ворожу групу, вбила трьох і поранила кілька бійців. В УПА і СКВ загинули 40 осіб із села:


  • Максим Байдак,
  • Андрій Бойчук,
  • Микола Бойчук,
  • Василь Венгерчук,
  • Іван Ворох,
  • Павло Ворохи,
  • Петро Гукалюк,
  • Михайло Дмитрук,
  • Іван Мандзюк,
  • Михайло Марак,
  • Василь Миколайчук,
  • Роман Мелимука,
  • Михайло Мотика,
  • Лідія Остапчук,
  • Степан Остапчуки,
  • Василь Данило,
  • Іван Паламар,
  • Микола Паламар,
  • Степан Храпливий,
  • Мирослав Червоняк,
  • Василь Щур.

У 1947 році емдебісти замордували Ліду Остапчук (нар. 1925). Із Кривенького на Далекий Схід, у Сибір і Казахстан були виселені 22 сім'ї:


  • Йосипа Вороха,
  • Максима Капустяника,
  • Марія Миколаєвич,
  • Павло Миколаєвич,
  • Текля Музик,
  • Іван Мушій,
  • Корнило Паламар,
  • Анна Стойко,
  • Марія Шмат.

Релігія[ред. | ред. код]

У селі є каплиця (2001; мурована).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Споруджено:

  • пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969),
  • Борцям за волю України (1991; реконструйовано 1986—1987),
  • Т. Шевченку (1990);
  • відновлено
    • хрест на честь скасування панщини (1988 р.).

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1785 1900 1910 1921 1931 2014 2018
230 1496 1443 1219 1270 393 414[1]

Соціальна сфера, господарство[ред. | ред. код]

У першій половині XX ст. в селі був панський фільварок поляка Віктора Маковецького (на Опарщині). Після Першої світової війни близько 200 морґів двірського поля розпарцельовано між місцевими селянами. У Кривенькому діяли два водяних млини на р. Кривчик, недалеко фільварку Маковецьких функціонувала ґуральня — власність дідичів, знищена під Першої світової війни. До цієї ж війни була корчма, яку в 1914 році. розвалили солдати цісарської армії.

У центрі Кривенького побудовано (1923) приміщення читальні «Просвіти» з глядацькою залою, бібліотекою; діяв аматорський театральний гурток (режисер — аматор Лука Кузь). У будинку читальні розміщувалася споживча кооперація «Хлібороб».

Упродовж 1920—1930-х років функціонували філії товариств «Рідна школа», «Просвіта», «Союз Українок», «Сокіл», «Луг», «Стріла», Сільський господар та інших. Працювала машинова кооперація, котра закупила для своїх членів сівалку, моторову молотарку, трієр та спіральну машину для очищування насіння зерна.

Навесні 1947 року в селі примусово організовано колгосп (голова правління Василь Мандзюк).

У 1950-ті роках в Кривенькому діяли семирічна школа, ФАП, клуб, бібліотека, музей. Село радіофіковане й електрифіковане. За десять років збудовано понад 200 добротних хат. Функціонували промислова та продовольча крамниці, побутові майстерні. В 1959 році закладено колгоспний сад; у 1967—1968 роках — парк.

Нині працюють школа, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, музей історії села, ААГ «Кривеньківське», ПМП «Олімпія», фермерське господарство «Пшеничний рай».

Мовні особливості[ред. | ред. код]

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Кривенькому:


  • а-са-де (уживають, щоб відігнати свиню)
  • бомкі (смуги трави, яка залишилася нескошеною)
  • віхтоть (устілка (чобота)
  • віядла (частина верстрата; пристрій для намотування ниток)
  • возівня (приміщення для воза)
  • ги-де (уживають, щоб відігнати корів)
  • дзвіржон (вид вулика)
  • дзерно (зерно)
  • дуга (райдуга, веселка)
  • заденка (задня чи передня частина кошика, який накладають на драбини)
  • зюбенька (торба, у якій дорогою дають коням сіно)
  • кіскати (ворати вдруге)
  • конопляниско (місце, де росли коноплі)
  • куць-ко (уживають, щоб підкреслити свиней)
  • левачка (поливальниця)
  • лезо (вістря коси)
  • луска (ряска)
  • метелиця (метелиця, заметіль, хуртовина)
  • острішок (пліт із дашком)
  • перемичка (перенісся)
  • пістригати (підстригати)
  • п’ятнацітки
  • скрут (поворотна подушка передньої частини воза)
  • соголовкі (дорога поперек поля)
  • сокалька (сорт картоплі)
  • тася-де (уживають, щоб відігнати качок)
  • трина (відходи після молотьби)

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

У Кривенькому перебував поет Андрій Малишко.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
  2. Olʹha., Bilet︠s︡ʹka, (2004). Podilli︠a︡ na zlami XIV-XV st. : do vytokiv formuvanni︠a︡ istorychnoï oblasti. Odesa: "Astroprynt". ISBN 9663181559. OCLC 61890929. 
  3. Шмата, П. А обіруч йшла пісня... // Голос народу. — 2012. — № 3 (13 січня). — С. 5. — (Наші земляки).

Посилання[ред. | ред. код]