Кривий Ріг-Головний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кривий Ріг-Головний
станція
Станція Кривий Ріг-Головний 04.JPG
Залізничний вокзал Кривий Ріг-Головний
Розташування
Адреса Кривий Ріг, вулиця Залізничників, 1[1][2]
Координати 47°54′44″ пн. ш. 33°27′05″ сх. д. / 47.91228300000000218° пн. ш. 33.451624999999999943° сх. д. / 47.91228300000000218; 33.451624999999999943Координати: 47°54′44″ пн. ш. 33°27′05″ сх. д. / 47.91228300000000218° пн. ш. 33.451624999999999943° сх. д. / 47.91228300000000218; 33.451624999999999943
Структура
Платформ 3
Тип платформ 1 бічна, 2 острівні
Колій 18
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станціяКвиткова каса Довідкове бюроОформлення багажу Камера схову
Супутні Таксі Ресторан Автостоянка Кафе Таксофон
Історія
Відкрито 1884 (133 роки)
Електрифіковано 1959
Колишні назви Довгинцеве
Будівля
Поверхів 2
Інша інформація
Власник Придніпровська залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 467004
Код Експрес-3 2210900
Кривий Ріг-Головний на Вікісховищі

Кривий Ріг-Головний — головна пасажирська (за типом — вантажна позакласна) залізнична станція Криворізької дирекції Придніпровської залізниці.

Розташована у Довгинцівському районі Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Історія[ред.ред. код]

Історичний вигляд станції

Станція відкрита у 1884 році і мала назву Долгінцеве (і нині частина криворіжців називають станцію за старою назвою). Назва походить від села Катеринівка, що мало іншу назву — Долгінцево (від прізвища засновника — генерала Долгінцева, землі йому були виділені (старий термін — дача) за указом імператора Олександра I як учаснику франко-російської війни 1812 року при виході у відставку з Тобольського піхотного полку)[3][4].

Будівля вокзалу була споруджена в 1884 році, двоповерхова, цегляна. 1901 року була заснована залізнична школа при станції, можливо з гуртожитком, для дітей інженерів, майстрів і робітників, що жили на лінійних станціях і роз'їздах.

На 1902 рік основне депо включало 80 паровозів, налічувалось близько 250 чоловік обслуговуючого персоналу. Активно розвивається пристанційне поселення. Будівлю вокзалу збудовано у 1903 році. У 1905 році до приміщення вокзалу було зроблено прибудову з південної сторони. У 1912 році проведено реконструкцію станції.

Після зачищення міста від загонів отамана Григор'єва у приміщенні вокзалу станції Долгінцево (південна прибудова) з 23 травня 1919 року розміщувався штаб Південної групи військ, якою керував герой громадянської війни О. Я. Пархоменко (1885—1921 рр.). В будівлі вокзалу штаб перебував кілька днів, протягом яких основна частина з'єднань Григор'єва була розгромлена в районі Олександрії та Єлисаветграда (теперішній Кропивницький), а рештки відступили на південь. Під керівництвом командуючого був розроблений і втілений в життя план нового наступу. На кінець травня загони Григор'єва були ліквідовані. За рішенням Криворізького міськвиконкому від 27.02.1965 року № 13/390 в 1967 році на фасаді будівлі була встановлена меморіальна дошка з мармуру.

Під час громадянської війни станційне господарство занепадає. Відбудоване у 1920-х роках.

Станція була електрифікована у 19591960 роках разом з електрифікацією всієї лінії Верхівцеве — Довгинцеве — Червоне тодішньої Сталінської залізниці[5].

У 1965 році була перейменована на Кривий Ріг-Сортувальний. У 1979 році дістала сучасну назву. Привокзальний сквер станції закладено у 1980-х рр. ХХ століття у зв'язку з відкриттям залізниці, він являє собою площу. Як сквер сформувався у 1950-х рр. ХХ століття. Його площа — 0,98 га.

Будівля вокзалу[ред.ред. код]

Будівля вокзалу Кривий Ріг-Головний. Вигляд з перону

На основному будинку, з боку перегону, прикріплена меморіальна дошка і бронзова охоронна дошка. Із заходу територія обмежена коліями залізниці, із сходу — привокзальною площею, яка включає в себе регулярний сквер з пішохідними алеями, лавами для відпочинку тощо.

Основне приміщення двоповерхове, кам'яне, з чотирьохсхилим дахом, покритим металочерепицею. Головний фасад з боку скверу має два ризаліти, що виступають за площини стін на 1,5 м. Центральний вхід з 2-х дверей з вікном між ними, розташований між ризалітами. Він і ризаліти мають загострені трикутні фронтони із широкими профільними лобовими карнизами. Вікна 1-го поверху прямокутні, дверні амбразури прямокутні з тичковими арками. У ризалітах по два здвоєних прямокутних вікна з перемичкою у вигляді напівкруглих колонок. Вікна 2-го поверху у ризалітах прямокутні із стрілчастими рівносторонніми арками, на площині стіни — прямокутні з тичковими арками.

Двері і вікна 1-го поверху мають замкові камені у арках і пласкі зубчасті мандрики, покриті білою фарбою. Під вікнами 2-го поверху прямокутні ніші з перебриками. Міжповерховий карниз у вигляді 2-х заокруглених тяг білий, такі ж кутові пілястри. На фасаді, з боку перону, центральний вхід виділений ризалітом 0,7 м товщиною, з трикутним фронтоном, аналогічним попередньому, і пласкими кутовими пілястрами. З півночі і півдня такої ж товщини ризаліти шириною 8 м. Над середньою частиною фронтон із стрілчастою аркою і слуховим вікном. Розміри основної будівлі: довжина 47,8 м, ширина 11,6 м, висота стін 8,7 м, дах 4,5 м. Південна прибудова одноповерхова, кам'яна, тинькована, з елементами модерну. Розміри: довжина 45,2 м, ширина 11,4 м, висота 7,5 м.

Сучасність[ред.ред. код]

Будівля вокзалу Кривий Ріг-Головний. Вигляд з Вокзальної площі

Кривий Ріг-Головний — важлива транспортна артерія Кривбасу. Формує й розформовує вантажні та пасажирські потяги. Є розгалужена систему колій, обладнана надійною системою безпеки руху. Будівля залізничного вокзалу вважається пам'яткою архітектури та історії і має історичне значення.

На площі біля залізничного вокзалу встановлений паровоз серії Ем з номером 733-69. Він був сконструйований 1934 року в Луганську на заводі ім. Молотова. В експлуатації з перевезення народно-господарських вантажів знаходився 52 роки. У 19411945 роках паровоз здійснював перевезення військових вантажів. Списаний у 1986 році. Як пам'ятник встановлено в червні 1997 року[6].

Наприкінці 2014 року було встановлено швидкісне сполучення потягами Інтерсіті+ з Києвом, час у дорозі становив близько 5 годин. Потяг курсував до серпня 2015 року. З 2016 року відновлено швидкісне сполучення зі столицею України.

У травні 2015 року відновлено пасажирське сполучення з Одесою у вигляді групи причіпних вагонів Кривий Ріг — Одеса до потяга № 63/64 «Скіфія» Дніпро — Одеса та подовжено маршрут потяга № 317/318 «Таврія» Запоріжжя — Одеса.

З листопада 2015 року по січень 2016 року призначався регіональний електропотяг підвищеного комфорту № 826/825 сполученням Кривий Ріг — Покровськ.

Пасажирські потяги далекого сполучення по станції Кривий Ріг-Головний, що курсують цілий рік:

Пасажирські потяги далекого сполучення
№ потяга Маршрут слідування Курсування
71/72
«Запоріжжя»
Запоріжжя — Київ Щоденно
74/73 Кривий Ріг — Москва Щоденно
75/76
«Криворіжжя»
Кривий Ріг — Київ Щоденно
101/102 Херсон — Київ Щоденно
119/120 Запоріжжя — Кривий Ріг — Львів Щоденно
133/134 Івано-Франківськ — Миколаїв Через день
318/317
«Таврія»
Кривий Ріг — Запоріжжя — Одеса Через день
375/376 Херсон — Харків Щоденно
740/739
«Інтерсіті»
Київ — Кривий Ріг Щоденно

З актуальним розкладом руху є можливість ознайомитися на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрзалізниця».

На літній період призначаються додаткові пасажирські потяги:

Сезонні пасажирські поїзди
Маршрут слідування
Кривий Ріг — Бердянськ
Кривий Ріг — Генічеськ
Київ — Миколаїв
Київ — Херсон
Дніпро — Одеса

На вокзалі станції Кривий Ріг-Головний з 21 вересня 2017 року скасували музичний супровід під час відправлення всіх потягів, які слідують в країни СНД і Балтії[7].

Транспортне сполучення[ред.ред. код]

Поблизу вокзалу Кривий Ріг-Головний знаходяться зупинки міського громадського транспорту:

Галерея[ред.ред. код]

Паровоз на Довгинцево 04.JPG Будівля вокзалу Кривий Ріг-Головний 02.jpg Kryvyi Rih-Holovnyi Railway Station2.jpg LAZ trolleybus at the station Krivoy Rog-Chief.jpg
Паровоз Эм-733-69 Будівля вокзалу
Кривий Ріг-Головний
Фасад вокзалу Тролейбус ЛАЗ Е183
на Вокзальній площі

Примітки[ред.ред. код]

  1. Залізничний вокзал Кривий Ріг-Головний, — TuristUA.com (рос.)
  2. Нові назви вулиць Кривого Рогу (з 19 травня 2016). Офіційний список (рос.)
  3. Список населенных мест Российской империи. Екатеринославская губения. Санкт-Петербург, 1868 год
  4. Железнодорожные станции СССР. Справочник. — М.: Транспорт, 1981
  5. История электрификации железных дорог СССР. Архів оригіналу за 2012-07-14. 
  6. О паровозе Эм−733-69
  7. Музичного супроводу потягів з вокзалу Кривого Рогу більше не буде, — Кr24.com.ua, — 2017. — 22 вересня (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Анотований список на пам'ятку № 1698.
  • Варгатюк П. Л. Криворіжжя. Путівник / П. Л. Варгатюк — Дніпропетровськ: Промінь, 1969. — С. 53.
  • Енциклопедія Криворіжжя: у 2-х т. / [упоряд. В. П. Бухтіяров]. — Кривий Ріг: ЯВВА, 2005. — Т. 2. — 2005. — С. 248.
  • Кривий Ріг / [відповідальний редактор М. К. Дабіжа]. — Запоріжжя: ТОВ РА «Тандем — У», 2000. — С. 10.
  • Мельник О. О. Історична енциклопедія Криворіжжя / О. О. Мельник, С. В. Балабанов. — Кривий Ріг: Видавничій дім, 2007. — С.146.
  • Пам'ятники історії і культури Української РСР: каталог-довідник [П. Т. Тронько та ін.]. — К. : Інститут Історії Академії Наук Української РСР: Наукова Думка, 1987. — С. 115.
  • Паспортна документація на пам'ятку № 1698.