Кривий Ріг-Головний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кривий Ріг-Головний
станція
Станція Кривий Ріг-Головний 04.JPG
Залізничний вокзал Кривий Ріг-Головний
Розташування
Адреса Кривий Ріг, вулиця Залізничників, 1[1][2]
Координати 47°54′44″ пн. ш. 33°27′05″ сх. д. / 47.91228300000000218° пн. ш. 33.451624999999999943° сх. д. / 47.91228300000000218; 33.451624999999999943Координати: 47°54′44″ пн. ш. 33°27′05″ сх. д. / 47.91228300000000218° пн. ш. 33.451624999999999943° сх. д. / 47.91228300000000218; 33.451624999999999943
Структура
Платформ 3
Тип платформ 1 бічна, 2 острівні
Колій 10
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станціяКвиткова каса Довідкове бюроОформлення багажу Камера схову
Супутні Таксі Ресторан Автостоянка Кафе Таксофон
Історія
Відкрито 1884
Електрифіковано 1959
Колишні назви Долгінцево
Будівля
Поверхів 2
Інша інформація
Власник Придніпровська залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 467004 ?
Код Експрес-3 2210900
Кривий Ріг-Головний на Вікісховищі

Кривий Ріг-Головний — головна пасажирська залізнична станція Криворізької дирекції Придніпровської залізниці.

Розташована у Довгинцівському районі Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Історія[ред.ред. код]

Станція відкрита у 1884 році і мала назву Долгінцево (і нині частина криворіжців називають станцію за старою назвою). Назва походить від села Катеринівка, що мало іншу назву — Долгінцево (від прізвища засновника — генерала Долгінцева, землі йому були виділені (старий термін — дача) за указом імператора Олександра I як учаснику франко-російської війни 1812 року при виході у відставку з Тобольського піхотного полку)[3][4].

1901 року була заснована залізнична школа при станції, можливо з гуртожитком, для дітей інженерів, майстрів і робітників, що жили на лінійних станціях і роз'їздах.

На 1902 рік основне депо включало 80 паровозів, налічувалось близько 250 чоловік обслуговуючого персоналу. Активно розвивається пристанційне поселення.

В 1905 році до приміщення вокзалу було зроблено прибудову з південної сторони.

В 1912 році проведено реконструкцію станції. Під час громадянської війни станційне господарство занепадає. Відбудоване в 1920-х роках.

Станція була електрифікована в 1959–1960 роках разом з електрифікацією всієї лінії Верхівцеве — Долгинцево — Червоне тодішньої Сталінської залізниці[5].

У 1965 році була перейменована на Кривий Ріг-Сортувальний.

У 1979 році дістала сучасну назву.

Привокзальний сквер станції закладено у 1980-х рр. ХІХ століття у зв'язку з відкриттям залізниці, він являє собою площу. Як сквер сформувався у 1950-х рр. ХХ століття. Його площа — 0,98 га.

Сучасність[ред.ред. код]

Кривий Ріг-Головний — важлива транспортна артерія Кривбасу. Формує й розформовує вантажні та пасажирські потяги. Є розгалужена систему колій, обладнана надійною системою безпеки руху. Будівля станції вважається пам'яткою архітектури та історії і має історичне значення.

На площі біля залізничного вокзалу встановлений паровоз серії Ем з номером 733-69. Він був сконструйований 1934 року в Луганську на заводі ім. Молотова. В експлуатації з перевезення народно-господарських вантажів знаходився 52 роки.

19411945 роках здійснював перевезення військових вантажів. Списаний 1986 року. Як пам'ятник встановлено в червні 1997[6].

Наприкінці 2014 року було встановлено швидкісне сполучення потягами Інтерсіті+ з Києвом, час у дорозі становив 5 годин. Потяг курсував до серпня 2015 року.

У травні 2015 року відновлено пасажирське сполучення з Одесою у вигляді групи причіпних вагонів Кривий Ріг — Одеса до потяга № 63/64 «Скіфія» Дніпропетровськ — Одеса та подовжено маршрут потяга № 317/318 «Таврія» Запоріжжя — Одеса.

З листопада 2015 року по січень 2016 року призначався регіональний електропотяг підвищеного комфорту № 826/825 сполученням Кривий РігКрасноармійськ.

Пасажирські потяги далекого сполучення місцевого формування, що курсують цілий рік:

На літній період призначаються додаткові пасажирські потяги сполученням:

Поблизу вокзалу Кривий Ріг-Головний знаходяться зупинки міського громадського транспорту:

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Залізничний вокзал Кривий Ріг-Головний, — TuristUA.com (рос.)
  2. Нові назви вулиць Кривого Рогу (з 19 травня 2016). Офіційний список (рос.)
  3. Список населенных мест Российской империи. Екатеринославская губения. Санкт-Петербург, 1868 год
  4. Железнодорожные станции СССР. Справочник. — М.: Транспорт, 1981
  5. История электрификации железных дорог СССР. Архів оригіналу за 2012-07-14. 
  6. О паровозе Эм−733-69

Посилання[ред.ред. код]