Кривиця
| село Кривиця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Сарненський район |
| Громада | Дубровицька міська громада |
| Облікова картка | с Кривиця |
| Основні дані | |
| Засноване | 1580[2] |
| Населення | 220 (01.01.2011)[1] |
| Площа | 0,38 км²[2] |
| Густота населення | 660,53[2] осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34151[2] |
| Телефонний код | +380 3658[2] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°33′30″ пн. ш. 26°23′05″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
163[джерело?] м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, буд. 16 |
| Карта | |
  Кривиця | |
 Кривиця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Кри́виця — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області.[2] До 2020 підпорядковувалося Трипутнянській сільській раді.[2] з центром у селі Трипутня.[2] Населення становить 220 осіб (2011).[1]
Назва[ред. | ред. код]
Польською мовою згадується як Krzywica.[3]
Географія[ред. | ред. код]
Площа села — 0,38 км².[2]
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[4] Опадів 608 мм на рік.[4] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[4] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 87 мм.[4] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 59 мм.[4] Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,5 °C.[4] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[4]
| Клімат Кривиці | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,7 | −1,5 | 3,2 | 12,2 | 19,1 | 22,7 | 23,8 | 23,0 | 18,1 | 11,7 | 4,7 | −0,1 | 11,2 |
| Середня температура, °C | −5,7 | −4,7 | −0,4 | 7,3 | 13,6 | 17,3 | 18,5 | 17,5 | 13,1 | 7,7 | 2,2 | −2,6 | 7,0 |
| Середній мінімум, °C | −8,6 | −7,8 | −4 | 2,5 | 8,1 | 11,9 | 13,2 | 12,1 | 8,2 | 3,7 | −0,2 | −5,1 | 2,8 |
| Норма опадів, мм | 36 | 30 | 28 | 41 | 57 | 87 | 81 | 64 | 57 | 45 | 41 | 41 | 608 |
| Джерело: Climate-Data.org (англ.) | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
Вперше згадується в роздільному записі княгині Марії Юріївної Гольшанської від 6 жовтня 1580 року, за яким село разом з Дубровицею та низкою інших володінь княгині переходили у власність її дочки, Варвари Козинської, що була заміжньою за Андрієм Фірлеєм, каштеляном малогоським.[2][5]
Станом на 1859 рік, Кривиця була власницьким селом, тут діяв цегляний завод[6]. До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[7][8]
У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[9] У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3] 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства.[10] У 1936 році входило до однойменної громади, до якої також належали село Залішани та залізнична станція Кривиця.[11]
З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[12] У червні 1943 польські більшовицькі партизани повністю спалили село (близько 80 хат) і вбили 6 мирних мешканців.[13] Загалом встановлено 20 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 6 загинуло, 7 було репресовано.[14]
У 1947 році село Кривиця разом з хутором Цегельня підпорядковувалося Кривицькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[15]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[16] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][18] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,14 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 3,91 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,23 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 141 мбер, з якої: зовнішнього — 15 мбер, загальна від радіонуклідів — 126 мбер (з них Cs — 115 мбер).[19]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[20]
Населення[ред. | ред. код]
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1859[6] | 139 | — |
| 1921[3] | 304 | +118.7% |
| 1989[21] | 311 | +2.3% |
| 1993[19] | 259 | −16.7% |
| 2001[22] | 254 | −1.9% |
| 2011[1] | 220 | −13.4% |
| 2017[23] | 237 | +7.7% |
| Динаміка населення | ||
Станом на 1859 рік, у власницькому селі Кривиця налічувалося 21 двір та 139 жителів (65 чоловіків і 74 жінок), усі православні[6].
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі та однойменному сусідньому лісництві разом налічувалося 56 будинків та 304 мешканців, з них: 139 чоловіків та 165 жінок; 261 православний, 28 юдеїв та 15 римо-католиків; 253 українці, 28 євреїв, 22 поляки та 1 особа іншої національності.[3] Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 311 осіб, з яких 154 чоловіки та 157 жінок.[21] На кінець 1993 року в селі мешкало 259 жителів, з них 59 — дітей.[19]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 254 особи.[22] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[24] Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 220 осіб.[1] Густота населення — 660,53 особи/км².[2]
Вікова і статева структура[ред. | ред. код]
Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[25]
| Вік | Чоловіків | Жінок | Разом |
|---|---|---|---|
| 0-17 | 17 | 23 | 40 |
| 18-39 | 36 | 26 | 62 |
| 40-59 | 30 | 31 | 61 |
| 60+ | 20 | 37 | 57 |
| Разом | 103 | 117 | 220 |
Соціально-економічні показники[ред. | ред. код]
| Працездатне населення | Непрацездатне населення | Все населення | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | Жінки | Разом | Чоловіки | Жінки | Разом | 220 | ||||||
| ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | |
| 49 | 22 | 61 | 27 | 110 | 49 | 46 | 20 | 69 | 31 | 115 | 51 | |
| Зайняті | Безробітні | Все населення | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | Жінки | Разом | Чоловіки | Жінки | Разом | 220 | ||||||
| ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | |
| 3 | 3 | 2 | 2 | 5 | 5 | 18 | 21 | 14 | 16 | 32 | 37 | |
| Дорослі | Діти | Пенсіонери | Інваліди Німецько-радянської війни | Учасники бойових дій | Інваліди всіх груп і категорій | Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому | Неповні сім'ї | Діти з неповних сімей | Багатодітні сім'ї | Діти з багатодітних сімей | Діти-інваліди | Діти-сироти | Одинокі багатодітні матері |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 190 | 55 | 92 | - | - | 15 | 7 | - | - | 4 | 12 | - | - | - |
Політика[ред. | ред. код]
Органи влади[ред. | ред. код]
До 2020 місцеві органи влади були представлені Трипутнянською сільською радою.[2]
Вибори[ред. | ред. код]
Село входить до виборчого округу № 155.[29] У селі розташована виборча дільниця № 560292.[29] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 177 осіб.[1]
Культура[ред. | ред. код]
У селі працює Кривицький сільський клуб на 80 місць.[30]
Релігія[ред. | ред. код]
Список конфесійних громад станом на 2023 рік: 13 грудня 2022 року Свято-Троїцька православна громада села була перереєстрована у складі Православної Церкви України[31].
У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Успіння Богородиці села Залішани Ровенського повіту,[32] а у 1840-х та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Залішани Домбровицької волості.[33]
Освіта[ред. | ред. код]
У селі діє Кривицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[34] У 2011 році в ній навчалося 84 учні (із 160 розрахованих) та викладало 20 учителів.[34]
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Наявне відділення поштового зв'язку.[35]
Примітки[ред. | ред. код]
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ рос. Кривица, 22 двори.
- ↑ нім. Kriwitza, 21 двір.
- ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[17]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н с Кривиця // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 59. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. (пол.)
- ↑ а б в г д е ж Kryvytsia climate: Average Temperature, weather by month, Kryvytsia weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.) - ↑ Жизнь князя Андрея Михайловича Курбскаго въ Литвѣ и на Волыни. — Кіевъ : Въ Лито-Типографическомъ Заведеніи І. К. Вальнера, 1849. — Т. 1. — С. 276. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 650. (рос. дореф.)
- ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
- ↑ Ukrainia [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]. The London Geographic Institute. 1919.
- ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
- ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649[недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77-78. (пол.)
- ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Денищук, 2003, с. 270.
- ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 136. — ISBN 978-966-8424-79-3.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
- ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 2 жовтня 2021.
- ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.
- ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55.
- ↑ https://opendatabot.ua/c/22581138
- ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. Архівовано з джерела 18 червня 2018
- ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 429.
- ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71.
Книги[ред. | ред. код]
- Олександр Денищук. Злочини польських шовіністів на Волині. Книга перша. Рівненська область. — Рівне : ППДМ, 2003. — 352 с. — ISBN 966-96174-4-8.
Офіційні дані та нормативно-правові акти[ред. | ред. код]
- Паспорт Дубровицького району (станом на 1 січня 2011 року) (doc). Дубровицька районна рада. Архів оригіналу за 10 лютий 2015. Процитовано 16 жовтня 2019.
Мапи[ред. | ред. код]
- Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
Література[ред. | ред. код]
- Цинкаловський О. Кривиця // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 573.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кривиця
- с. Кривиця // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
| ||||||||
