Кривичі (Львівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кривичі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Глинянська міська громада
Основні дані
Населення 283
Площа 1,194 км²
Густота населення 237,02 осіб/км²
Поштовий індекс 80735[1]
Телефонний код +380 3265
Географічні дані
Географічні координати 49°47′16″ пн. ш. 24°35′28″ сх. д. / 49.78778° пн. ш. 24.59111° сх. д. / 49.78778; 24.59111Координати: 49°47′16″ пн. ш. 24°35′28″ сх. д. / 49.78778° пн. ш. 24.59111° сх. д. / 49.78778; 24.59111
Середня висота
над рівнем моря
235 м
Місцева влада
Адреса ради 80722, Львівська обл., Золочівський р-н, с.Перегноїв
Карта
Кривичі. Карта розташування: Україна
Кривичі
Кривичі
Кривичі. Карта розташування: Львівська область
Кривичі
Кривичі
Мапа
Мапа

CMNS: Кривичі у Вікісховищі

Кривичі́ — село в Україні, у Львівському районі Львівської області (до 2020 — Золочівський район).

Населення становить 283 особи.

Походження назви[ред. | ред. код]

Українська мовознавець Алла Коваль у своїй праці «Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України» висловлює теорію, що назва села Кривичі походить від назви племені східних слов'ян — кривичів.[2]

Історія[ред. | ред. код]

За даними люстрації 1617 року в Кривичах було 10 тяглих селян, які сиділи на дворищах. Був тут млин на рові, раніше також була корчма, але на час люстрації її вже не було.

Влітку 1763 року в Кривичах мешкали 193 греко-католики та 2 римо-католики.[3]

Село під назвою «Krziwice» зображене на австрійській мапі Фрідріха фон Міґа (1779 — 1783).[4] На пізніших австрійських картах 1861 — 1864 рр.[5] добре видно великий Перегноївський став, який протягнувся на північ від Кривич аж до Перегноєва.

У Географічному словнику Королівства Польського (1880) міститься така інформація про Кривичі:[6]

Кривичі – село Перемишлянського повіту, належить до греко-католицької парафії Словіти. Лежить на 15 км на північ від Перемишлян, оточене болотами, званими Мазів, які тягнуться аж до Глинян. В ґміні 91 дім та 441 мешканець, ще 4 доми і 23 мешканці на панському дворі Тадеуша Хшонща, який має 83 морги ріллі, 105 лугів, 44 пасовищ. У власності селян 542 морги ріллі, 295 лугів, 47 пасовищ. Грунт урожайний.

29 жовтня 1930 року польська поліція під час планової державної акції «пацифікації» проводила в селі обшук від 4 до 7 години вечора. В кооперативній крамниці товари розкидали по підлозі, вимішуючи в одну купу квасолю, пшеницю, жито, гречку. При цьому був побитий крамар Степан Безручко.[3]

Після встановлення у 1939 році на Західній Україні радянської влади, Кривичі віднесли до новоствореного Глинянського району, Львівської області. У 1962 році в результаті реформ село увійшло до Золочівського району.

У період Других визвольних змагань в селі діяло Збройне підпілля ОУН, зокрема боївка СБ Глинянського районного проводу під командуванням Володимира Макаровського-«Чайки». [7]

Після децентралізації в Україні у 2020 році Кривичі були включені до складу Глинянської міської громади Львівського району.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Золочівський район. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016. 
  2. Коваль, Алла (2001). Знайомі незнайомці: походження назв поселень України. Київ: Либідь. с. 115. ISBN 966-06-0183-2. 
  3. а б Лаба, Василь; Юськів, Марія (2009). Історія села Прогноїв. Львів. с. 120 – 121. 
  4. Galizien und Lodomerien (1779–1783) - First Military Survey | Arcanum Maps. maps.arcanum.com (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021. 
  5. Galicia and Bucovina (1861–1864) - Second military survey of the Habsburg Empire | Arcanum Maps. maps.arcanum.com (англ.). Процитовано 7 червня 2022. 
  6. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 7 червня 2022. 
  7. Гнида, Петро (2016). Діяльність боївки Служби безпеки Глинянського районного проводу ОУН(б) 1944-1946 рр. під командою Володимира Макаровського-«Чайки». Львів: ПП "Видавництво "Бона". с. 144. 

Посилання[ред. | ред. код]