Перейти до вмісту

Кривичі (Львівський район)

Координати: 49°47′16″ пн. ш. 24°35′28″ сх. д. / 49.78778° пн. ш. 24.59111° сх. д. / 49.78778; 24.59111
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Кривичі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Тер. громада Глинянська міська громада
Код КАТОТТГ UA46060050070082420 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 262
Площа 1,194 км²
Густота населення 237,02 осіб/км²
Поштовий індекс 80735[1]
Телефонний код +380 3265
Географічні дані
Географічні координати 49°47′16″ пн. ш. 24°35′28″ сх. д. / 49.78778° пн. ш. 24.59111° сх. д. / 49.78778; 24.59111
Середня висота
над рівнем моря
235 м
Місцева влада
Адреса ради 80722, Львівська обл., Золочівський р-н, с.Перегноїв
Карта
Кривичі. Карта розташування: Україна
Кривичі
Кривичі
Кривичі. Карта розташування: Львівська область
Кривичі
Кривичі
Мапа
Мапа

CMNS: Кривичі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кривичі́ — село в Україні, у Львівському районі Львівської області (до 2020 — Золочівський район).

В селі зареєстровано 262 особи.

Походження назви

[ред. | ред. код]

Українська мовознавець Алла Коваль у своїй праці «Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України» висловлює теорію, що назва села Кривичі походить від назви племені східних слов'ян — кривичів.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Давня історія

[ред. | ред. код]

Село Кривичі вперше згадується у судовому акті 1453 року[3], де зазначено, що його орендарем в той час був Петро Вірменин, якого в джерелах ототожнюють зі шляхтичем вірменського походження Петром Гамладиновичем зі Стронятина[4]. Оскільки Петро був лише орендарем (tenutarius), то можна припустити, що село початково було королівським і віддавалося окремим шляхтичам в оренду. Кривичі знову згадуються у 1485 році при поділі майна між доньками Добеслава з Жиравиці[5].

Село зустрічається в інвентарі Львівського староства за 1545 рік, належало до Глинян. В документі міститься перелік кметів у селі: Іван Наконечний (Iwan Nakonycznij), Мисик (Myczyk), Іван Мисів (Iwan Myssow), Михалко (Mychalko), Климко (Climko), Станкович (Stankowycz), Динис (Dynyssz), Демко (Demyko), Глепко (Hlepko).[6]

У люстрації 1564-1565 рр. подається, що у Кривичах було 9 кметів на 2,5 ланах, кожен платив по 15 грош з лану, також мав раз в рік давати натуральної данини: 2 корці пшениці, одну колоду вівса, 4 курки та 12 яєць. Кмети названі по іменах: Іван, Андрейко, Кузьма, Яцко, Курило, Іван Михалкович, Івахно Глибкович, Думна Гречиха та Васько тивун (сільський староста)[7].

У 1589 році в селі мешкали 3 кметі, 4 загородники та 3 підсусідки, вперше згадується піп та церква, також була корчма[8].

За даними люстрації 1616 року в Кривичах було 10 господарів, які сиділи на дворищах, а також два підсусідки. Селяни відробляли панщину по два дні в тиждень на фільварку в Глинянах. В селі була церква та млин на рові, раніше також була корчма, але на момент люстрації стояла пусткою[9]. У 1621 році після татарського нападу і спустошення в Кривичах залишилось лише троє підданих[10].

У 1708 році в селі згадується церква святого Архистратига Михаїла та окрема парафія в складі Глинянського намісництва[11].

Влітку 1763 року в Кривичах мешкали 193 греко-католики та 2 римо-католики.[12]

Австрійське та польське панування

[ред. | ред. код]

Село під назвою «Krziwice» зображене на австрійській мапі Фрідріха фон Міґа (1779 — 1783).[13] На пізніших австрійських картах 1861 — 1864 рр.[14] добре видно великий Перегноївський став, який протягнувся на північ від Кривич аж до Перегноєва.

У Географічному словнику Королівства Польського (1880) міститься така інформація про Кривичі:[15]

Кривичі – село Перемишлянського повіту, належить до греко-католицької парафії Словіти. Лежить на 15 км на північ від Перемишлян, оточене болотами, званими Мазів, які тягнуться аж до Глинян. В ґміні 91 дім та 441 мешканець, ще 4 доми і 23 мешканці на панському дворі Тадеуша Хшонща, який має 83 морги ріллі, 105 лугів, 44 пасовищ. У власності селян 542 морги ріллі, 295 лугів, 47 пасовищ. Грунт урожайний.

29 жовтня 1930 року польська поліція під час планової державної акції «пацифікації» проводила в селі обшук від 4 до 7 години вечора. В кооперативній крамниці товари розкидали по підлозі, вимішуючи в одну купу квасолю, пшеницю, жито, гречку. При цьому був побитий крамар Степан Безручко.[12]

Радянська влада та сучасність

[ред. | ред. код]

Після встановлення у 1939 році на Західній Україні радянської влади, Кривичі віднесли до новоствореного Глинянського району, Львівської області. У 1962 році в результаті реформ село увійшло до Золочівського району.

У період Других визвольних змагань в селі діяло Збройне підпілля ОУН, зокрема боївка СБ Глинянського районного проводу під командуванням Володимира Макаровського-«Чайки». [16]

Після децентралізації в Україні у 2020 році Кривичі були включені до складу Глинянської міської громади Львівського району.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[17]:

Мова Кількість Відсоток
українська 280 98.94%
російська 3 1.06%
Усього 283 100%

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Золочівський район. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
  2. Коваль, Алла (2001). Знайомі незнайомці: походження назв поселень України. Київ: Либідь. с. 115. ISBN 966-06-0183-2.
  3. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. T. 14. Lwów — 1889. — S. 368. — № 2808
  4. Stopka, Krzysztof (2019). Milites et nobiles: Ormianie a stan szlachecki Królestwa Polskiego i Wielkiego Księstwa Litewskiego od XIV do XVI wieku. с. 18—27.
  5. Wierzbowski, Theodorus (1905). Matricularum Regni Poloniae summaria. P. 1, Casimiri IV regis tempora complectens (1447-1492). Varsoviae. с. 92. — № 1796
  6. Inwentarz, Rachunki i Sumariusze starostwa Lwowskiego, Województwo Ruskie, Ziemia Lwowska (AGAD. – ASK. – Dz. LVI. – Sygn. 144. – F. 117–117v)
  7. Жерела до історії України-Руси. Том 3. М. Грушевський – 1900. – с. 372
  8. Rejestry poborowe woj. ruskiego. (AGAD. – ASK. – Dz. I. – Sygn. 19. – K. 807)
  9. Люстрація королівщин Руського, Белзького, Волинського воєводств (ЦДІАК. — ф. 1, оп. 1, спр. 5)
  10. Lustracye Woiewodztwa Ruskiego 1621 (AGAD – ASK. – Oddz. XLVI. – Sygn. 23. – F. 18-18v)
  11. Недатований реєстр духовенства церков і монастирів Львівської єпархії за владицтва Йосифа Шумлянського. І. Скочиляс. – 2000. – с. 544
  12. а б Лаба, Василь; Юськів, Марія (2009). Історія села Прогноїв. Львів. с. 120—121.
  13. Galizien und Lodomerien (1779–1783) - First Military Survey | Arcanum Maps. maps.arcanum.com (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  14. Galicia and Bucovina (1861–1864) - Second military survey of the Habsburg Empire | Arcanum Maps. maps.arcanum.com (англ.). Процитовано 7 червня 2022.
  15. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
  16. Гнида, Петро (2016). Діяльність боївки Служби безпеки Глинянського районного проводу ОУН(б) 1944-1946 рр. під командою Володимира Макаровського-«Чайки». Львів: ПП "Видавництво "Бона". с. 144.
  17. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]