Кривич Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кривич Андрій Андрійович
Кривич Андрій Андрійович.jpg
Загальна інформація
Народження 24 січня 1999(1999-01-24)
Конотоп, Сумська область, Україна
Смерть 27 березня 2018(2018-03-27) (19 років)
Зайцеве, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Alma Mater Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка
Псевдо Друг «Діллі»
Військова служба
Роки служби 2017—2018
Приналежність Україна Україна
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Кри́вич Андрі́й Андрі́йович (псевдо — Друг «Діллі», нар. 24 січня 1999(19990124) — пом. 27 березня 2018) — український боєць-доброволець тактичної групи «Сапсан» ДУК «Правий Сектор»[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 24 січня 1999 року в Конотопі. Навчався в музичній школі, захоплювався військовою історією, був гітаристом та солістом аматорського гурту, писав музику й тексти до пісень.

Брав участь в організації заходів на фестивалі арт-хутора «Обирок»[2].

У 2016 році закінчив Конотопську спеціалізовану школу I—III ступенів № 9 та вступив до Навчально-наукового інституту педагогіки й психології Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка. Того ж року вступив до організації «Права Молодь», проходив різноманітні вишколи, на останньому зимовому вишколі у Черкасах був молодшим інструктором з тактики бою та партизанського руху. Наприкінці 2017 року приєднався до ДУК «Правий Сектор».

У січні 2018 перевівся на заочну форму навчання та поїхав на фронт. Під час своєї другої ротації був бійцем тактичної групи «Сапсан» ДУК «Правий Сектор».

Загинув 27 березня 2018 р. о 20:40 від поранення в голову кулею снайпера на спостережному посту в зоні бойових дій на Світлодарській дузі в смт Зайцеве Бахмутського району Донецької області[3]. Через загибель «Діллі» в місті Конотоп оголошено 28-30 березня днями жалоби.

Похований з військовими почестями 30 березня 2018 року в м. Конотоп на Вирівському кладовищі[4].

В Андрія залишилися батьки, дві сестри та два брати[5].

Вшанування та увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

  • Андрію Кривичу присвячено розділ 11 «Памʼяті Діллі присвячується», книги Ольги Лавриченко (Оленятко Ла) «Стилет волі».
  • Нагороджений відзнакою ДУК «ПС» «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно), медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно), медаллю «Сильному Духом» (посмертно)[6].
  • 18 травня 2018 року рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради за № 110, Кривичу Андрію Андрійовичу присвоєне звання «Почесного громадянина Конотопа» (посмертно)[7].
  • 31 травня 2018 року, з ініціативи керівництва Конотопської спеціалізованої школи I—III ступенів № 9, на підсумковій лінійці з нагоди Свята останнього дзвоника, відбулось урочисте відкриття стенду пам'яті випускника школи 2016 року  — Андрія Кривича.
  • У липні 2018 року, у приміщенні Торецької міської військово-цивільної адміністрації Донецької області, відкрито куточок пам'яті захисників України, полеглих за її свободу та незалежність, де розміщено світлини й Андрія Кривича.
  • Рішенням Нагородної ради за № 29 від 01.03.2019 р. Андрія Кривича відзначено орденом «Народний Герой України» (посмертно)[8].
  • 14 березня 2019 року, у Сумському державному педагогічному університеті ім. А. С. Макаренка, відкрили меморіальну дошку колишнього студента Андрія Кривича[9].
  • 14 жовтня 2019 року, на День захисника України, на території Собору Різдва Пресвятої Богородиці відбулись урочистості з нагоди відкриття «Пантеону національної пам'яті Конотопа]», де на одній зі стел є фото Андрія Кривича.
  • 31 січня 2020 року, у Конотопі відбулася презентація книги пам'яті про воїнів-конотопців «Конотопська небесна чота (2014—2018)», які загинули на Сході України протягом 2014—2018 років, що містить 16 історій про борців за волю України. Одна з цих історій про Андрія Кривича.
  • 14 березня 2021 року, указом Президента України за № 97/2021 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]