Кривонос Сергій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Григорович Кривонос
Сергій Григорович Кривонос
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України
12 березня 2019 — 29 грудня 2020
Президент Петро Порошенко
Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман
Олексій Гончарук
Денис Шмигаль
Попередник Гладковський Олег Володимирович
Перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ
31 грудня 2015 — 12 березня 2019
Президент Петро Порошенко
Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман
Народився 26 липня 1970(1970-07-26) (51 рік)
Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як військовослужбовець
Громадянство Україна Україна
Політична партія Воїни АТО
У шлюбі з Олена Кривонос
Діти Анна Кривонос
Звання Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майор
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Орден «Народний Герой України»

Сергі́й Григо́рович Кривоно́с— генерал Збройних сил України, перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України (2016—2019).

Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019[1]-2020[2]).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 26 липня 1970 року у Кременчуці на Полтавщині у родині робітників. Його двоюрідний дід був учителем композиторів Георгія та Платона Майбород[3].

Після закінчення середньої школи навчався в кременчуцькому ПТУ № 19, працював на місцевому НПЗ[3].

У грудні 1988 року був призваний до війська.

В серпні 1990 року вступив на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища, яке після ліквідації — приєднали до Одеського інституту Сухопутних військ, який і закінчив в червні 1994-го.

Того ж року одружився[3]

Військова служба[ред. | ред. код]

Командир групи спецпризначення, командир 8 ОПСпП, — двічі виводив полк у найкращі частини ЗС України за підсумками року; на керівних посадах в Командуваннях сухопутних та аеромобільних військ[4]. Брав участь у багатьох міжнародних навчаннях.

В 2014 році особисто командував обороною Краматорського аеродрому, котра позначилася значними втратами нападників.

7 жовтня 2014 року був призначений начальником Управління спеціальних операцій Генерального штабу ЗС України. Полковник Кривонос і його команда, у співробітництві з представниками НАТО, розробили Стратегію побудови українських Сил спеціальних операцій. Але, за даними журналіста Юрія Бутусова, начальник Генштабу Віктор Муженко, через особистий конфлікт, негласно усунув Кривоноса від реалізації програми підготовки ССО.

5 січня 2016 року, наказом Міністра оборони України призначений першим заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗС України.

12 березня 2019 року, Указом Президента України був призначений заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України[5].

9 квітня президент Порошенко призначив Кривоноса головою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю[6][7], а 7 травня 2019 року — став керівником новоствореної міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави[8][9]. Але 29 листопада 2019 року, президент Володимир Зеленський, звільнив Кривоноса з посади керівника групи[10].

У травні 2019 року, секретним Указом Президента України, заступник Секретаря РНБО України Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора[11].

29 грудня 2020 року, президент Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади заступника Секретаря РНБО України[2].

5 червня 2021 року, Сергія Кривоноса було звільнено з військової служби в Збройних Силах України[12].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

5 лютого 2019 року, Центральна виборча комісія зареєструвала Кривоноса кандидатом на пост Президента від партії «Воїни АТО»)[13]. 6 березня 2019 року він зняв кандидатуру з виборів[14], підтримавши Петра Порошенка на виборах[15].

Я виважено оцінюю кожен свій крок. Тому, поки йде війна і вірогідність відкритої агресії зі сторони нашого головного ворога Російської Федерації є занадто великою, мені прийшлося прийняти зважене та дуже не просте для себе рішення щодо зняття своєї кандидатури з подальшої гонки за пост Президента України. Вважаю сьогодні в тих умовах, яких знаходиться держава, не доцільним зміну Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
— Сергій Кривонос, 6 березня 2019.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Президент призначив полковника Кривоноса заступником секретаря РНБОУ /Сайт Президента України, 12.3.2019/
  2. а б Зеленський звільнив Кривоноса з РНБО /Укрінформ, 29.12.2020/
  3. а б в 10 фактів про полковника Кривоноса, найзакритішого кандидата в президенти // Дмитро Добрий, espreso.tv, 1 березня 2019 13:11
  4. Сергій Кривонос - Рада національної безпеки і оборони України. www.rnbo.gov.ua. Процитовано 2019-11-03. 
  5. Указ Президента України №-68/2019 від 12.3.2019
  6. Порошенко призначив С.Кривоноса главою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю замість О.Гладковського. Інтерфакс-Україна (uk). Процитовано 2019-11-03. 
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №114/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2019-11-03. 
  8. Порошенко ввів в дію рішення РНБО щодо зміцнення обороноздатності. tyzhden.ua (uk). Процитовано 2019-11-03. 
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №201/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2019-11-03. 
  10. Кривоноса звільнили з двох посад. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-30. 
  11. Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2019-05-11. Процитовано 11 травня 2019. 
  12. Ексзаступника секретаря РНБО Кривоноса звільнили з лав ЗСУ. 05.06.2021, 11:51
  13. СЬОГОДНІ КОМІСІЯ ЗАРЕЄСТРУВАЛА ЧОТИРЬОХ КАНДИДАТІВ НА ПОСТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
  14. Мінус ще один кандидат: Сергій Кривонос вирішив знятися з виборів президента. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-03-07. 
  15. Кандидат у президенти відмовився брати участь у виборах і підтримав Порошенка. Українська правда (uk). Процитовано 2019-03-07. 
  16. Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  17. Указ Президента України від 27 липня 2018 року № 217/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. Указ президента України №333/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2020-08-24. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Декларація[ред. | ред. код]