Кривонос Сергій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Григорович Кривонос
Сергій Григорович Кривонос
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України
12 березня 2019 — 29 грудня 2020
Президент Петро Порошенко
Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман
Олексій Гончарук
Денис Шмигаль
Попередник Гладковський Олег Володимирович
Перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ
31 грудня 2015 — 12 березня 2019
Президент Петро Порошенко
Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман
Народився 26 липня 1970(1970-07-26) (52 роки)
Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як військовослужбовець
Громадянство Україна Україна
Освіта Київське вище загальновійськове командне училище
Національний університет оборони України
Політична партія Воїни АТО
У шлюбі з Олена Кривонос
Діти Анна Кривонос
Звання Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майор
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Орден «Народний Герой України»

Сергі́й Григо́рович Кривоно́сгенерал-майор Збройних сил України, перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України (2016—2019).

Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019[1]-2020[2]).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 26 липня 1970 року у Кременчуці на Полтавщині у родині робітників. Його двоюрідний дід був учителем композиторів Георгія та Платона Майбород[3].

Після закінчення середньої школи навчався в кременчуцькому ПТУ № 19, працював на місцевому НПЗ[3].

У грудні 1988 року був призваний до війська.

В серпні 1990 року вступив на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища, яке після ліквідації — приєднали до Одеського інституту Сухопутних військ, який і закінчив в червні 1994 року.

Того ж року одружився[3]

Військова служба[ред. | ред. код]

Командир групи спецпризначення, командир 8 ОПСпП, — двічі виводив полк у найкращі частини ЗС України за підсумками року; на керівних посадах в Командуваннях сухопутних та аеромобільних військ[4]. Брав участь у багатьох міжнародних навчаннях.

У 2003—2004 роках Сергій Кривонос двічі злітав в Ірак — «Я та група моїх людей, чотири особи, охороняли там керівництво наших Збройних сил. Після тих поїздок у мені багато що ментально змінилося. Ірак, мабуть, допоміг вибити „совкове“ сприйняття»[5].

У 2009 році, коли з пальним у ЗСУ було сутужно, загін спецпризначенців під час навчань під керівництвом Кривоноса здійснив 500-кілометровий марш та провів тактико-спеціальні навчання на території Чернівецької області вздовж державного кордону. Близько 40 машин пройшли із Хмельницького до Чернівців, Сторожинця і повернулися на базу. Небувала для того часу операція[6].

У 2012 році, очолив штаб Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Російське вторгнення у 2014 році, полковник Кривонос зустрів на посаді начальника штабу — першого заступника командувача ВДВ[5].

В 2014 році особисто командував обороною Краматорського аеродрому, котра позначилася значними втратами нападників.

7 жовтня 2014 року був призначений начальником Управління спеціальних операцій Генерального штабу ЗС України. Полковник Кривонос і його команда, у співробітництві з представниками НАТО, розробили Стратегію побудови українських Сил спеціальних операцій. Але, за даними журналіста Юрія Бутусова, начальник Генштабу Віктор Муженко, через особистий конфлікт, негласно усунув Кривоноса від реалізації програми підготовки ССО.

5 січня 2016 року, наказом Міністра оборони України призначений першим заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗС України.

12 березня 2019 року, Указом Президента України був призначений заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України[7].

9 квітня президент Порошенко призначив Кривоноса головою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю[8][9], а 7 травня 2019 року — став керівником новоствореної міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави[10][11]. Але 29 листопада 2019 року, президент Володимир Зеленський, звільнив Кривоноса з посади керівника групи[12].

У травні 2019 року, секретним Указом Президента України, заступник Секретаря РНБО України Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора[13].

29 грудня 2020 року, президент Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади заступника Секретаря РНБО України[2].

5 червня 2021 року, Сергія Кривоноса було звільнено з військової служби в Збройних Силах України[14].

З початку повномасштабної агресії Росії 24 лютого 2022 року, генерал-майор ЗСУ Сергій Кривонос протягом 39 діб керував обороною важливого стратегічного об'єкту — міжнародного аеропорту «Київ» у Жулянах[15].

Виступає за узаконення приватних військових компаній. В інтерв'ю виданню «Новинарня» зазначив: «ПВК потрібні для цієї держави, бо створюють безпеку суспільства. Україна має величезну кількість населення, яке пройшло війну і повернулося звідти, але не всі можуть адаптуватися до мирного життя. І не хочуть. То давайте надамо їм спроможність продовжувати займатись військовою справою, при цьому отримувати нормальні кошти і не становити небезпеку для держави. Приватні військові компанії, скажімо, у США — це колишні військові, які не знайшли себе в цивільному житті. Це такий громовідвід військових спеціалістів. Розумієте, якщо ці люди будуть не зайняті, не визнані, не оцінені, не оплачені добре — вони почнуть шукати, або їх почнуть шукати і використовувати для дестабілізації ситуації в країні. Тому, вважаю, варто дати їм змогу нормально працювати в ПВК і заробляти чисті, нормальні гроші»[5].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

5 лютого 2019 року, Центральна виборча комісія зареєструвала Кривоноса кандидатом на пост Президента від партії «Воїни АТО»[16]. 6 березня 2019 року він зняв кандидатуру з виборів[17], підтримавши Петра Порошенка на виборах[18].

Я виважено оцінюю кожен свій крок. Тому, поки йде війна і вірогідність відкритої агресії зі сторони нашого головного ворога Російської Федерації є занадто великою, мені прийшлося прийняти зважене та дуже не просте для себе рішення щодо зняття своєї кандидатури з подальшої гонки за пост Президента України. Вважаю сьогодні в тих умовах, яких знаходиться держава, не доцільним зміну Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
— Сергій Кривонос, 6 березня 2019.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Президент призначив полковника Кривоноса заступником секретаря РНБОУ /Сайт Президента України, 12.3.2019/. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 12 березня 2019. 
  2. а б Зеленський звільнив Кривоноса з РНБО /Укрінформ, 29.12.2020/. Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 29 грудня 2020. 
  3. а б в 10 фактів про полковника Кривоноса, найзакритішого кандидата в президенти [Архівовано 16 березня 2019 у Wayback Machine.] // Дмитро Добрий, espreso.tv, 1 березня 2019 13:11
  4. Сергій Кривонос - Рада національної безпеки і оборони України. www.rnbo.gov.ua. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019. 
  5. а б в Генерал Кривонос: За всю війну не загинув жоден мій підлеглий. Муженко сказав: “Значить, не воював” - Новинарня. novynarnia.com (укр.). 5 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. 
  6. Генерал Кривонос: За всю війну не загинув жоден мій підлеглий. Муженко сказав: “Значить, не воював” - Новинарня. novynarnia.com (укр.). 5 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 3 червня 2022. 
  7. Указ Президента України №-68/2019 від 12.3.2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 12 березня 2019. 
  8. Порошенко призначив С.Кривоноса главою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю замість О.Гладковського. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019. 
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №114/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019. 
  10. Порошенко ввів в дію рішення РНБО щодо зміцнення обороноздатності. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019. 
  11. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №201/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 3 листопада 2019. 
  12. Кривоноса звільнили з двох посад. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019. 
  13. Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 11 травня 2019. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 11 травня 2019. 
  14. Ексзаступника секретаря РНБО Кривоноса звільнили з лав ЗСУ. 05.06.2021, 11:51. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021. 
  15. Генерал Кривонос 39 днів керував обороною міжнародного аерпорту “Київ”. novynarnia.com (укр.). 6 квітня 2022. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. 
  16. СЬОГОДНІ КОМІСІЯ ЗАРЕЄСТРУВАЛА ЧОТИРЬОХ КАНДИДАТІВ НА ПОСТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019. 
  17. Мінус ще один кандидат: Сергій Кривонос вирішив знятися з виборів президента. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019. 
  18. Кандидат у президенти відмовився брати участь у виборах і підтримав Порошенка. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019. 
  19. Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  20. Указ Президента України від 27 липня 2018 року № 217/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
  21. Указ президента України №333/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 24 серпня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Декларація[ред. | ред. код]