АрселорМіттал Кривий Ріг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Криворіжсталь)
Перейти до: навігація, пошук
АрселорМіттал Кривий Ріг
Тип Публічне акціонерне товариство
Доля ПФТС: KSTL
Заснування 1932
Засновник(и) Вища рада народного господарства
Причина закриття ПФТС: KSTL
Штаб-квартира

Кривий Ріг, Україна

вул. Орджонікідзе, 1
Ключові особи Парамжит Калон
Галузь чорна металургія
Продукція чавун, сталь, металопрокат
Виторг 36,74 млрд. ₴ (2014)
Співробітники 29 000 (2014)
Холдингова компанія ArcelorMittal
Сайт arcelormittal.com.ua

«АрселорМіттал Кривий Ріг» або «ArcelorMittal Kryvyi Rih» (Криворізький металургійний завод імені В. І. Леніна, до 2005 р. — «Криворіжсталь», у 20052007 рр. — «Міттал Стіл Кривий Ріг») — гірничо-металургійний комбінат; публічне акціонерне товариство; найбільше підприємство гірничо-металургійного комплексу України (частка на ринку металопродукції — 20%). Експорт здійснюється до Росії, Центральної Азії, держав Перської затоки, також до Африки та Європи [1].

Діяльність ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» охоплює виробничий ланцюг від видобутку залізної руди до виготовлення готової металопродукції. В 2014 р. підприємство виробило 5,6 млн т чавуну, 6,3 млн т сталі і 5,6 млн т прокату.

У 1-му кварталі 2015 р. підприємством сплачено понад 3 млрд. ₴ податків і зборів. З цієї суми більш ніж 2 млрд. ₴ було перераховано до державного і місцевих бюджетів.

Історія[ред.ред. код]

16 червня 1931 року голова ВСНХ СРСР Григорій Орджонікідзе підписує наказ про будівництво Криворізького металургійного заводу. Згідно з наказом завод необхідно було ввести в лад вже до кінця 1932-го року. Будівництво почалося в 1931 році на базі залізняку Криворізького залізорудного басейну (Кривбасу). Начальником будівництва і першим директором заводу був призначений колишній бойовий комісар, досвідчений радянський керівник і особистий друг Орджонікідзе Яків Ілліч Весник.

Будівництво доменної печі, 1960.

Насамперед необхідно було вибрати місце для майбутнього гіганта металургії. Розглядалися 4 варіанти: у районі сучасного Карачуновського водосховища, на Гданцівці (на базі вже існуючого чавуноливарного заводу), поряд із станцією Кривий Ріг (нині Кривий Ріг—Західний) і, нарешті, недалеко від станції Червона. Зупинитися вирішили на останньому варіанті.

Для гігантського будівництва необхідна була величезна кількість людей. Невеликий загін професійних будівельників прибув з Харкова. Всіх інших необхідно було спочатку знайти, а потім навчити. Довгі роки офіційною історією соромливо замовчувався один нюанс: як і всі інші великі будівництва соціалізму, будівництво «Криворіжсталі» не обійшлося без участі спеціального контингенту робітників-ув'язнених, «перекинутих» сюди з будівництва Біломорканалу. Але і цього виявилося замало. За партійною рознарядкою в Кривий Ріг прибували люди з довколишніх сіл. Цікаво, що Весник, ставлячи перед собою завдання побудувати підприємство, що не поступалося найкращим зарубіжним виробництвам, на завершальному етапі від послуг іноземних фахівців вирішив відмовитися. Хоча спочатку тут працювали німці і американці. Наші робочі, у розпорядженні яких були тільки примітивні лопати і грабарки, ще довго згадували акуратні інструменти заморських фахівців, їхні дивовижні термоси, що зберігають гарячий чай.

4 серпня 1934 року була запущена перша доменна піч. Вже через чотири місяці вона дала рекордну кількість чавуну — 337 тонн замість запланованих 220-ти. Першій домні дали ім'я «Комсомолка».

До Другої світової війни було введено 3 доменних печі і бесемерівський цех у складі 2 конвертерів. На початку війни частина устаткування заводу була евакуйована у Нижній Тагіл. Під час німецької окупації міста (15 серпня 1941 — 22 лютого 1944) завод був зруйнований. Після війни відновлений, реконструйований і розширений.

Підприємство нагороджене Орденом Леніна та Орденом Трудового Червоного Прапора.

1967 року стала до ладу на той час найпотужніша доменна піч у світі корисним об'ємом 2700 м³.

Приватизація і реприватизація[ред.ред. код]

Головне управління компанії

За оцінкою директора Міжнародного інституту приватизації, власності та інвестицій О. Рябченка, ринкова ціна підприємства становить 1,3 млрд. $. На початку серпня 2005 р. російські експерти оціночної компанії «2К Аудит — Деловые консультации» назвали максимальну вартість ВАТ «Криворіжсталь» — 2,8-3 млрд $. У червні 2005 р. Ю. Тимошенко оцінила «Криворіжсталь» в 3-5 млрд $. Ще вищу ціну за підприємство називав 2004 року В. Пинзеник — на його думку, «Криворіжсталь» коштувала 5-6 млрд $. Але в 2004 році Фонд держмайна України вирішив, що 4,26 млрд ₴. (близько 800 млн $) — це добра ціна за підприємство.

Заявки на участь у приватизаційному конкурсі 2004 року подали 6 претендентів, деякі з яких пропонували значно вищу ціну. Але умови конкурсу були складені таким чином, що єдиним покупцем зміг стати лише промислово-фінансовий консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС; фактичні засновники — Рінат Ахметов і Віктор Пінчук).

14 червня 2004 р. ІМС було визнано переможцем конкурсу. Консорціум заплатив за 93,02%-ний пакет акцій 4 млрд. 260 млн ₴. (при стартовій ціні 3 млрд. 806 млн ₴.).

Практично відразу продаж «Криворіжсталі» було оскаржено в судах як проведену з порушенням законодавства, на неконкурентних засадах, за заниженою ціною. Але Господарський суд міста Києва 19 серпня 2004 року та Вищий господарський суд України 22 жовтня 2004 року визнали згадану оборудку законною.

Після зміни влади в країні, 7 лютого 2005 р. Генеральна прокуратура України внесла касаційне подання у Верховний Суд України з вимогою скасувати згадані судові рішення, що Верховний Суд і зробив 1 березня 2005 р. 22 квітня 2005 р. Господарський суд м. Києва визнав незаконним продаж 93,02%-ного пакету акцій «Криворіжсталі» і постановив повернути їх Фонду держмайна (16 червня «ІНГ Банк Україна», що зберігає акції «Криворіжсталі», перевів їх з рахунку ІМС на рахунок ФДМ).

Уряд доручив Фонду держмайна терміново підготувати документи, необхідні для повторної приватизації «Криворіжсталі». ІМС запропонував уряду до закінчення судової тяганини укласти мирову угоду у справі приватизації комбінату. Президент В. Ющенко висловився за можливість мирової, але прем'єр Ю. Тимошенко заявила про «безглуздість» її укладення.

18 червня Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про повторний продаж 93,02% пакету акцій «Криворіжсталі». Згідно з затвердженими урядом умовами приватизації, початкова ціна продажу пакету склала близько 10 млрд ₴ (близько $2 млрд). Тобто стартова ціна в порівнянні з 2004 роком зросла майже втричі.

Конкурсні гарантії за участь у конкурсі у розмірі 10% від стартової ціни (1 млрд ₴.) внесли на рахунок ФДМУ лише 3 структури: Mittal Steel Germany GmbH, консорціум «Індустріальна група» та ТОВ «Смарт-груп».

18 жовтня у Верховній Раді було зроблено спробу зірвати продаж «Криворіжсталі». Депутати несподівано проголосували за постанову № 8263-1 "Про збереження у власності держави пакету акцій ВАТ «Криворіжсталь», запропоновану членами фракції «Регіони України» В. Зубановим і Г. Самофаловим, а також ухвалили в 1-му читанні два законопроекти — про введення мораторію на приватизацію пакета акцій, який належить державі в статутному фонді ВАТ «Криворіжсталь», запропонований Л. Кириченко («Регіони України») та І. Шаровим (фракція «Вперед, Україно!»), і про включення «Криворіжсталі» в перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (автор — Л. Кириченко, «Регіони України»). За ці рішення голосували фракції «Регіонів України», комуністів, соціалістів, СДПУ(о) та Народної партії України. Проти — «Наша Україна», УНП, ПРП, НРУ, БЮТ, «Єдина Україна».

Проте 24 жовтня 2005 року приватизаційний конкурс відбувся. Його переможцем визнали компанію Mittal Steel Germany GmbH. Вона виявила готовність виплатити за 93%-й пакет акцій «Криворіжсталі» 24 млрд. 200 млн ₴. (4,8 млрд доларів США), що в 2,4 рази перевищує стартову ціну і в 5,7 рази — суму, отриману за підприємство 2004 року.

Керівники[ред.ред. код]

Екологія[ред.ред. код]

Станом на 22 лютого 2011 АрселорМіттал входив до 10 об'єктів — найбільших забруднювачів природного довкілля у Україні[2].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]