Кривошей Ігор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ігор Васильович Кривошей
Народився 2 червня 1939(1939-06-02)
м. Київ
Помер 20 червня 1995(1995-06-20) (56 років)
м. Харків
Місце проживання м. Харків
Країна СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українець
Діяльність хімік
Alma mater Харківський державний університет імені О. М. Горького
Галузь фізична хімія
Заклад Харківський державний університет
Посада завідувач лабораторією молекулярної динаміки і структури Харківського державного університету в 1975—1995 роках
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Батько Василь Кривошей
Мати Ольга Полякова
У шлюбі з Таміла Мухіна
Діти Тетяна, Олександр

Ігор Васильович Кривошей (нар. 2 червня 1939, Київ — пом. 20 червня 1995, Харків) — український науковець в галузі фізичної хімії, доктор хімічних наук (1975), професор Харківського державного університету, піонер квантової хімії та динамічного хаосу в Україні[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Ігор Кривошей народився в родині педагогів. Його батько Василь Харитонович Кривошей та мати Ольга Михайлівна Полякова, вчителі української мови і літератури, після закінчення Харківського педагогічного інституту були направлені на роботу в Київ. Вони повернулися до Харкова 21 червня 1941 року. Після початку війни батько одразу пішов на фронт, а мати з Ігорем і родичами поїхали в евакуацію в місто Енгельс Саратовської області, звідки повернулися до Харкова в 1944 році[2].

Він почав читати в 5 років, до дев'ятого класу вчився в Харківській загальноосвітній школі № 132, де працювала його мати, а старших класах вже навчався у 131 школі, де працював його батько[3].

Ігор зацікавився хімією у 6 класі. І після закінчення школи в 1956 році спробував вступити до хімічного факультету Харківського політехнічного інституту, але не добрав один бал.[1]

В 1956—1957 роках працював лаборантом в Хіміко-фармацевтичному інституті.[1]

В 1957 році вступив на Хімічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького. Навчаючись в університеті, цікавився не тільки хімією, а й математикою та фізикою. Під час навчання він виніс з військової кафедри університету якийсь секретний конспект у двір і показав його кобилі. На питання викладача про те, що він робить, сказав, що знайомить кобилу з секретними документами, про які кобила нікому не розповість. За це був під загрозою відрахування з університету.[4],[5]

Першим своїм науковим вчителем Ігор називав Миколу Петровича Комаря[6], завідувача кафедри хімічної метрології ХНУ, був його улюбленцем[7]. Пізніше Микола Комарь звертався до нього так «Ігор Васильович, ви ніби тільки що прибули з Прінстона, але трохи запилилися по дорозі»[7]. А другим своїм науковим вчителем Ігор називав академіка Сиркіна Якова Кивовича, фізіко-хіміка, автора першої книги по теорії хімічного зв'язку. В 1963 році захистив дипломну роботу на тему «Підрахунок числа стереоізомерів комплексних сполук».[4]

Робота в Харківському університеті[ред. | ред. код]

Після закінчення навчання в Харківського державному університеті імені О. М. Горького з 1963 року працював асистентом на кафедрі хімічної метрології під керівництвом Миколи Комаря. Саме на кафедрі хімічної метрології зародилася група хіміків-теоретиків на чолі з Ігорем[6]

В 1966 році захистив кандидатську дисертацію «Методи визначення числа ізомерів в стехіометрії комплексних сполук». Цю дисертацію він захистив Інституті загальної і неорганічної хімії АН СРСР. Того ж року він одним з перших в Україні почав читати курс квантової хімії та створив нову спеціалізацію «теоретична хімія» на хімічному факультеті Харківського державного університету. Запрошував читати лекції для хіміків-теоретиків математиків та фізиків, запровадив для них поглиблений курс математики, першими лекторами в якому були Маслов К. В. та Гандель Ю. В. У 1970 році йому було присуджено вчене звання доцента.[8]

В 1975 році захистив докторську дисертацію «Топологічні методи в задачах структурної і квантової хімії». Цю дисертацію він також захистив в Москві, в Інституті загальної і неорганічної хімії АН СРСР.

В 1975 році за його ініціативою було створено лабораторію молекулярної динаміки і структури при Хімічному факультеті Харківського державного університету імені О. М. Горького, і до кінця життя він був її керівником.[1]

В 1977 році був обраний завідувачем кафедри загальної хімії, яку згодом за його ініціативи було реорганізовано в кафедру теоретичної хімії.[8]

В 1978 році Ігоря Кривошея було відсторонено від викладацької діяльності і на певний час було і відсторонено від керівництва лабораторією молекулярною динамікою і структури, де він тимчасово числився старшим науковим співробітником, а саму лабораторію перевели на фізичний факультет до початку 1990-х років.[4]

Помер 20 червня 1995 року у Харкові.[9]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

До сфер наукового інтересу Ігоря Кривошея належали проблеми топологічних методів структурної і квантової хімії, високотемпературної надпровідності, хімічної динаміки та динамічного хаосу; а також теоретичною фізикою, зокрема теорією графів, стохастичною динамікою та теорією катастроф. Також він умів наочно представляти складні наукові проблеми. На семінарі з динамічного хаосу представив модифікацію періодичної таблиці Менделеева в рублях і копійках для обґрунтування фінансування наукових тем.[10]

У 1975 році Ігор Кривошей створив лабораторію молекулярної динаміки і структури[1] при Хімічному факультеті Харківського державного університету імені О. М. Горького і до кінця життя, з невеликою перервою, очолював її, Вона розташовувалася у відремонтованій старій будівлі у дворі на вулиці Правди (зараз — Вулиця Олеся Гончара (Харків)). Лабораторія була створена за сприяння Бориса Вєркіна[11] для перевірки гіпотези можливості надпровідності в одномірних макромолекулах.[5] Зразки матеріалів, отримані в цій лабораторії, потім використовувалися і досліджувалися у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР[12]

Він першим в Харкові в лабораторії молекулярної динаміки і структури при Хімічному факультеті Харківського державного університету імені О. М. Горького почав синтезувати нові сполуки високотемпературних надпровідників для фізиків-експериментаторів. Також проводив в ній міждисциплінарні наукові семінари по проблемах хаосу. Заохочував наукові відрядження та участь в наукових конференціях співробітників і виділяв на це фінансування навіть, навіть у часи поганого фінансування. Лабораторія стала місцем зустрічі не тільки науковців, а також митців, і літераторів, зокрема Чичибабіна, Мотрича, Губермана, Ландкофа, Григорова, Шороха[13].

Володимир Ландкоф писав: «И он сделал Лабораторию — чудо совокупления человеческих душ, рангов, слоев, прослоек и индивидуальностей»[14].

Підтримував наукові контакти з лабораторією Алана Гігера і Алана Мак-Діарміда (лауреати Нобелівської премії з хімії в 2000 році) в Пенсильванському університеті, де на його прохання в 1976 році був синтезований зразок надпровідника, який Ігор потім передав на дослідження у Фізико-технічний інститут низьких температур та Донецький фізико-технічний інститут[15][16].

В одному з офіційних листів до керівництва Фізико-технічного інституту низьких температур Ігор Кривошей знову згадав про кобилу зі студентських років: «Згідно угоди про співробітництво ФТІНТ зобов'язався забезпечити лабораторію молекулярної динаміки ХДУ транспортними засобами. Однак останнім часом ці зобов'язання не виконуються, що спонукало лабораторію придбати кобилу. Прошу забезпечити згадану кобилу фуражем».[5]

Науковий доробок[ред. | ред. код]

  • И. В. Кривошей. Об определении числа стереоизомеров комплексных соединений. ЖСХ, 4, 757 (1963).
  • И. В. Кривошей. Методы расчета чисел стериоизомеров в стехиометрии комплексных соединений. ЖСХ, 6, 313 (1965); 7, 657 (1966); 8 (1967).
  • И. В. Кривошей. Вычисление фундаментальных групп молекул катенанов и полимеров. ЖСХ, 9, 285 (1968).
  • И. В. Кривошей, Л. А. Слета. Общие свойства многомерных потенциальных поверхностей химических реакций. ЖСХ, 10 (1969); 12 (1971); 13 (1972).
  • И. В. Кривошей. Методы алгебраической топологии в структурной химии. ЖСХ, 14 (1973).
  • Infrared and X-ray photoelectron spegtroscopic investigation of tetrathiofulvalene complexes. IF Golovkina, IV Krivoshei, VA Starodub… — Theoretical and …, 1979 — researchgate.net
  • И. В. Кривошей, В. М. Скоробогатов. Сопряженные неорганические полимеры на основе углерода. Успехи химии, 50, 746 (1981).
  • В. А. Стародуб, И. В. Кривошей. Высокоанизотропные молекулярные твердые тела. Успехи химии, 51, 764 (1982).
  • И. В. Кривошей. Риманова кривизна и стохастизация движения ядер в химической динамике. ЖСХ, 24, 123 (1983).
  • И. В. Кривошей, Г. Б. Литинский, А. В. Лузанов. Неустойчивость и стохастизация при внутримолекулярном перераспределении энергии в химической динамике. Хим. физ., 4, 759 (1985).
  • И. В. Кривошей. Индуцированное деление ядер: динамический хаос и время жизни составного ядра. Ядерная физика, 46, 1017 (1987).
  • В. М. Скоробогатов, И. В. Кривошей. Структура и свойства высокопроводящих комплексов полиацетилена. Успехи химии, 57, 832 (1988).
  • I. V. Krivoshey. Dynamic chaos and instability in barrier processes of chemical dynamics. Soviet Scientific Reviews, Section B: Chemistry Reviews, M. E. Vol'pin Ed., 11, 123—256 (1988).
  • Orientational molecular transitions and high-temperature superconductivity IV Krivoshei — Akademiia Nauk SSSR Doklady, 1988 — adsabs.harvard.edu
  • И. В. Кривошей. Механизмы образования и эстафетная динамика куперовских пар в высокотемпературных сверхпроводниках. ФНТ, 15, 527, (1989).
  • И. В. Кривошей. Критерий неустойчивости в многомерных нелинейных гамильтоновых системах. ТМФ, 82, 268 (1990).
  • State delocalization for copper and oxygen in HTSC doped by isoelectronic oxygen analogues …, M.V. Dobrotvorskaia, I.V. Krivoshei — Fizika Nizkikh Temp. 1990 — adsabs.harvard.edu
  • I. V. Krivoshey and V. M. Skorobogatov. Polyacetylene and Polyarylenes; Synthesis and Conductive Properties. Gordon and Breach Sci. Publ., 1991.
  • Effect of fluorine on the superconducting properties of YBa2Cu3O(7-y) compound V.V. Eremenko, V.I. Makarov, V.V. Zhukov, I.V. Krivoshei… — FNT, 1992 — ui.adsabs.harvard.edu
  • I. V. Krivoshey. Cooper pair formation mechanism for high-temperature superconductors. ФНТ, 20, 407—415 (1994).
  • Кривошей И. В., Дмитриев В. М., Исакина А. П., Корсунская И. Г., Офицеров М. H., Пренцлау Н. И., Прохватилов А. И. Электромагнитные свойства и структура YBa2Cu3-xScxOy керамики при Т > Тc (12-17). ФНТ, 20, 12-17, (1994).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Батько Василь Харитонович Кривошей та мати Ольга Михайлівна Полякова були вчителями української мови і літератури в школах м. Харкова. Його батько дуже любив Україну, українську літературу і мистецтво, дружив з українськими митцями, і Ігор успадкував ці риси.[3]

Молодша сестра Гнатченко Олена Василівна [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.], кандидат фізико-математичних наук.[17]

Ігор Кривошей був двічі одружений. В 1963 році одружився на Д. Лундіній, студентці математичного відділення фізико-математичного факультету Харківського державного університету імені О. М. Горького. У 1964 році в них народилася донька Тетяна.[3]

Другий раз одружився з Мухіною Тамілою Павлівною, студенткою хімічного факультету Харківського державного університету, в них народився син Олександр.[3]

Його син Олександр Кривошей [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.], кандидат технічних наук, завідує лабораторією в Науково-технологічному комплексі «Інститут монокристалів» НАН України[3]

Захоплення та інтереси[ред. | ред. код]

Ігор Кривошей малював, грав на фортепіано та клавесині, любив грати в шахи і в преферанс, любив готувати. Також захоплювався вивченням дзен-буддизму[11].

Він був дисидентом[9], займався розповсюдженням «самвидаву» в машинописному вигляді, зокрема «Доктора Живаго» Бориса Пастернака і книги Юза Алешковського[11].

Також він входив до так званої «Харківської Ями»[18], — неформального зібрання молодих інтелектуалів, --в якій він був єдиним хіміком[19]

Дружив з Борисом Чичибабіним. Під час організованої ним наукової конференції проводив його літературі вечори.[17]. Також підтримував дружні контакти із Довлатовим.[11]

Вшанування[ред. | ред. код]

25-28 травня 2009 року в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна була проведена Міжнародна наукова конференція, присвячена його 70-річчю.[20]

Його пам'яті присвячена наукова стаття А. В. Лузанова у «Віснику Харківського університету. Хімія», опублікована у 2017 році.[21]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Близькі друзі називали його «доцент» до кінця життя.[14]. Також друзі згадували про нього, що він був надзвичайно контактною людиною, «невиправною богемою»[11].

Мав надзвичайно розвинуте почуття гумору. Деякі його жарти стали міськими легендами Харкова.[18][11]

Також він часто вживав термін «хронофаг», яким називав людей, які забирають чужий час.[8].

Таміла Мухіна згадує, що «Бывало так, что в одну компанию он собирал и бомжей, и академиков, и милиционеров»[22]

Дружина Бориса Вєркіна в спогадах називала його другом і описувала, як Ігор подарував йому кішку.[23] Пізніше їхня дружба припинилася.[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Коробов. А. И. Живая душа. К 70-летию Игоря Васильевича Кривошея // UNIVERSITAS. — 2009. — № 1, — С.42 (рос.)
  2. ↑ Коробов. А. И. Живая душа… — С.51 (рос.)
  3. ↑ а б в г д Коробов. А. И. Живая душа… — С.52 (рос.)
  4. ↑ а б в Коробов. А. И. Живая душа… — С.43 (рос.)
  5. ↑ а б в В. В. Ерёменко. Веркин Борис Иеремиевич — создатель ФТИНТа (рос.)
  6. ↑ а б Н. П. Комарь и его школа (рос.)
  7. ↑ а б НИКОЛАЙ ПЕТРОВИЧ КОМАРЬ. Вісник Харківського національного університету. 2007. № 770. Хімія. Вип. 15(38)(рос.)
  8. ↑ а б в Коробов. А. И. Живая душа… — С.44 (рос.)
  9. ↑ а б Коробов. А. И. Живая душа… — С.49 (рос.)
  10. ↑ Коробов. А. И. Живая душа… — С.50 (рос.)
  11. ↑ а б в г д е ж И. Дмитренко Рождение института (Очерки становления ФТИНТ АН УССР)(рос.)
  12. ↑ Борис Иеремеевич Веркин. Каким мы его помним. Ред. колл.: В. В. Еременко (отв. ред.), И. В. Свечкарев (зам. отв. ред.), И. М. Дмитриенко и др., К.: Наук. Думка, 2007 — С. 109. (рос.)
  13. ↑ Коробов. А. И. Живая душа… — С.45 (рос.)
  14. ↑ а б Ландкоф Владимир. «Формулы тулумбасов или пьянство на рассвете», сборник рассказов, Издательство «Эдита Гельзен», Германия, 2002 г., 131 с. (рос.)
  15. ↑ IN MEMORIAM Валерий Дмитриевич Орлов (14.08.1941–14.12.2017) Химия гетероциклических соединений 2017, 53(12), 1375—1376 [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ Коробов. А. И. Живая душа… — С.48 (рос.)
  17. ↑ а б Коробов. А. И. Живая душа… — С.54 (рос.)
  18. ↑ а б Коробов. А. И. Живая душа… — С.47 (рос.)
  19. ↑ Яма, Аррдо (рос.)
  20. ↑ Динамика и структура в физике и химии. Международная научная конференция, посвященная 70-летию И. В. Кривошея. Тезисы докладов. — Х.: ХНУ им. В. Н. Каразина, 2009. — 87 с. [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. ↑ Лузанов А. В. ЭЛЕКТРОННО-ТОПОЛОГИЧЕСКИЕ ИНДЕКСЫ ДЛЯ НАНОКЛАСТЕРОВ SiC И ДРУГИХ УГЛЕРОДСОДЕРЖАЩИХ СИСТЕМ // Вісник Харківського національного університету. Серія «Хімія». — 2017. — вип. 28 (51).
  22. ↑ Коробов. А. И. Живая душа… — С.53 (рос.)
  23. ↑ Борис Иеремеевич Веркин. Каким мы его помним… — С. 45.

Джерела[ред. | ред. код]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кривошей_Ігор_Васильович&oldid=38189226