Кривошеєва Єфимія Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кривошеєва Єфимія Петрівна
Krivosheeva Efimia Petrovna.jpg
Народилася 1 червня 1867(1867-06-01)
село Тарасівка Петровського повіту Саратовської губернії
Померла 24 червня 1936(1936-06-24) (69 років)
Саранськ, Середньоволзький край[d], РСФРР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність народна оповідачка
Знання мов ерзянська і російська

Єфимія Петрівна Кривошеєва  (1 червня 1867 — 24 червня 1936) — ерзянська народна оповідачка, одна із засновників класичного ерзянського оповідального мистецтва[1]. Національність — ерзя.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 1 червня 1867 у селі Тарасівка Петровського повіту Саратовської губернії (нині Лопатинський район Пензенська область[2]) у багатодітній селянській родині. Освіти не отримала, працювала за наймом, виконувала будь-яку важку роботу. Жила на хуторі Маяк. 1930 переїхала до Саранська. Добре знала ерзянські та мокшанські обряди, звичаї.

Найкращі пісні і плачі цієї неграмотної, але талановитої та чуйної до поетичного слова оповідачки публікувалися у газетах і журналах, звучали на радіо, включалися у великі поетичні збірки.

1 грудня 1936 у московській газеті «Правда» з'являється спекулятивний твір «Плач про Кірова» (ерз. «Кировдо лайшемась»), який роблять популярним[3].

Тісний творчий союз встановлений між оповідачкою та її сином-поетом, вони читали один одному свої твори, обговорювали їх. Син записував оповіді матері. Всього налічується понад п'ятдесят оповідей Кривошеєвої. Вони опубліковані у збірниках «Голос матері» (ерз. «Авань вайгель», 1950), «Ви послухайте, діти мої» (ерз. «Тынь кунсолодо, тиринь тякам монь», 1968).

Померла 24 червня 1936.

У 1937 році до збірки «Творчість народів СРСР» увійшла оповідь «Заповіт» (ерз. «Завещание»), виходить збірник «Голосіння і пісні» (ерз. «Лайшемат ды морот»).

У 1955 році син Єфимії Петрівни передав до фонду Мордовського республіканського об'єднаного краєзнавчого музею імені І. Д. Вороніна невеликий архів оповідачки, в якому налічується понад 40 предметів, серед яких рукописи з піснями і плачами, документи, фотографії сімейні та з друзями.

Чоловік — Кривошеєв Петро Васильович. Син — Кривошеєв Ілля Петрович (Ілька Мориця), ерзя-мордовський письменник, заслужений вчитель Мордовії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кривошеева Ефимия Петровна. inpenza.ru. Процитовано 11 квітня 2017 року. (рос.)
  2. Народная сказительница. mrkm.ru. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 11 квітня 2017 року. (рос.)
  3. Кривошеева Ефимия Петровна. lib.e-mordovia.ru. Процитовано 11 квітня 2017 року. (рос.)