Кривуха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кривуха
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубенський
Рада Привільненська сільська громада
Код КАТОТТГ UA56040270080024252
Основні дані
Засноване 1573
Населення 281 (на 1 січня 2019р.)
Площа 0,678 км²
Густота населення 454,28 осіб/км²
Поштовий індекс 35620
Телефонний код +380 3656
Географічні дані
Географічні координати 50°24′26″ пн. ш. 25°40′59″ сх. д. / 50.40722° пн. ш. 25.68306° сх. д. / 50.40722; 25.68306Координати: 50°24′26″ пн. ш. 25°40′59″ сх. д. / 50.40722° пн. ш. 25.68306° сх. д. / 50.40722; 25.68306
Середня висота
над рівнем моря
212 м
Місцева влада
Адреса ради 35622, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Привільне, вул. Грушевського, 4
Карта
Кривуха. Карта розташування: Україна
Кривуха
Кривуха
Кривуха. Карта розташування: Рівненська область
Кривуха
Кривуха
Мапа

Криву́хасело в Україні, у Привільненській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 281 осіб[1].

Опис[ред. | ред. код]

Маленьке(всього дві вулиці), але мальовниче село Кривуха розташоване на Повчанській височині на березі струмка Знесена (осушений за совєтів, приблизно у 60-х рр ХХ ст, заплаву якого часто затоплює), притоки Ікви, за 5 км від районного центру Дубно.

Межує на півночі з селом Кліщиха, на заході з ур.Ліс Кліщиха , ур.Кавкова Гора (або Циганка) та з селом Малі Сади, на півдні з ур.Стара Кривуха (раніше відоме як П'ятихатки) та з селом Тараканів, на сході з містом обласного значення Дубно.

Через село проходить автошлях Т 0303 Луцьк-Демидівка-Дубно, за 1 км від села проходить траса М 06 Київ -Чоп.

У пресі часто пишуть про події, що стались на дорозі "між селами Кривуха та Кліщиха", як то підтоплення автобуса чи зломлені буревієм дерева, що не зовсім відповідає дійсності, адже ці села сполучає лише ґрунтова дорога. Насправді мова йде про частину села Малі Сади, на околиці якої споруджена зупинка "Кліщиха", саме ж село розташоване в 3 км звідти (по іншу сторону ур.Ліс Кліщиха), що вводить в оману не лише подорожніх, але й місцевих жителів та пресу...

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі до середини 2010-х років працював ФАП, а до початку 1990-х - бібліотека; також є клуб та централізоване водопостачання, з кінця 2017 року відновлене вуличне освітлення.

Єдине село району, у яке курсують міські маршрутки (8 рейсів маршрутних таксі №5 та №9). Також має сполучення з сусідніми колишніми райцентрами - смт. Демидівка та Млинів (проходять автобуси за маршрутами Дубно-Демидівка(3 оборотні рейси), Дубно-Великі Сади(2 рейси) Дубно-Мильча ч/з Повчу(3,5 рейси), Млинів-Яблунівка/Млинів-Підбрусинь(3 рейси).

Великим недоліком було відсутність в селі магазину, він був відчинений лише на початку вересня 2021 року, хоча ще у 2011 році це питання мало бути вирішене районною радою.

Зміна розташування села[ред. | ред. код]

На кінець ХІХ століття хутір Кривуха (не плутати з теперішнім хутором Кривуха, який розташований поблизу Малих Садів, південніше хутора Круча, і чомусь позначається на картах Гугл як село Кривуха) розміщувався південніше теперішнього розташування села в урочищі з назвою Стара Кривуха, після чого став розростатись.

До середини ХХ ст. село розміщувалось західніше та південніше в урочищах Стара Кривуха (на північ від села Олександрівка - "польська" Кривуха) та Кавкова гора (на південний захід від села Кліщиха - фільварок, т.з. "чеська" Кривуха) та складалось з кількох хуторів.

Після ІІ Світової війни, після переселення з села чехів, Радянська влада переселяла залишки населення в село Замчисько або поближче до автодороги Дубно - Повча та об'єднала їх (Кривуху та Замчисько в одне село), а хутори, що відносились до Кривухи, а саме Круча, Смолярня та залишки нового хутору Кривуха (південніше Кручі) були віднесені до Малосадівської с/р, землі навколо урочища Стара Кривуха - до Тараканівської с/р, а власне село Кривуха, з приєднаним Замчиськом - утворили разом Кривухівську сільську раду (згодом приєднана до Іваннівської с/р).

На жаль на картах Google та Вікімедія вони й досі не тільки відносяться до села, але й позначаються як Кривуха, відповідно багато ресурсів посилається на дану інформацію.

Водойми[ред. | ред. код]

Раніше існував струмок Знесена, ліва притока Ікви, що утворював широку болотисту заплаву та озеро. За радянських часів був осушений, а джерела засипані. На деяких картах озеро ще й досі позначається, хоча існує воно нетривалий час, лише коли після сильних злив долину затоплює (у 2011 році дане "озеро" розмірами 300*200 м існувало з травня по липень, а у 2019 уже утворювалось два таких "озера").

На даний час у селі розташовані два приватні ставки.

Ґрунти[ред. | ред. код]

В заплаві осушеного струмка Знесена (на південній околиці села) ґрунти дернові неглибокі глейові середньосуглинкові.

Історія. З давніх часів до закінчення Польської окупації.[ред. | ред. код]

Територія села була заселена ще з давніх часів. Поблизу села виявлено чотири поселення Х ст.(Кривуха п.1 - Кривуха п.4).

У 1577 році татари атакували греблю біля Знесення, а потім спустошили село разом з іншими в окрузі Дубна, очевидно Кривуха також постраждала, адже гребля знаходилась за кілька кілометрів від села.

Станом на 1892 рік хутір Кривуха відносився до приходу Свято-Миколаївської церкви міста Дубно.

Наприкінці ХІХ ст. поблизу села збудовано знаменитий Тараканівський форт. В його описі вказано, що відстань до хутора Кривуха становить 5 верств, до Північної Кривухи 6, а до Лівої Кривухи 7 верств. За даними цього ж опису, станом на 27 березня 1899 року на хуторі Кривуха було 10 дворів, проживало 43 чоловіка, 36 жінок та 19 дітей, у поселенні Північна Кривуха - 7 дворів, 19 чоловіків, 23 жінки, 13 дітей, а в поселенні Ліва Кривуха - 3 двори, 5 чоловіків, 6 жінок, 3 дітей.

У ХІХ ст. входило до складу Дубенської волості, а у 1921-1939 роках до складу ґміни Дубно як громада Кривуха (у її склад також входили хутори Кривуха, Круча і Смолярня). Село Замчисько, яке тепер є частиною села, утворювало окрему громаду з аналогічною назвою.

Населення станом на 1906 (1911) рік:

  • хутір Кривуха - 10 дворів, 64 жителя.
  • фільварок Кривуха - 1 двір, 34 жителя.

Станом на 1912 рік у селі Кривуха та сусідніх Клещиха, Олександрівка та Загорці проживали німці, а хутір Круча був німецькою колонією. (архівна справа Держ.архіву Житомирської обл.(Ф.109.-Оп.1.-Спр.39).

Поблизу села відбувались бойові дії літа 1920 року, зокрема у ніч з 16 на 17 липня генерал польської армії Крайовський вирішив повернути Головчице та Хорупань. 144-й та 49-й піхотні полки, посилені артилерією, за наказом командира XXXVI ВП залишили Дубно. 144 піхотний полк рушив вздовж осі Дубно - Головчице та 49 п.п. через хутір Кривуха, Малі Гайки. Колона 144 п.п. після нетривалої сутички взяла Головчице, але вона не могла самостійно контролювати Хорупань.[2]

Після Першої світової війни село переходить до Польщі. В селі Кривуха польські військові поселення мали 7 господарств, займали 107 га землі.

За даними перепису 1921 року в селі (разом з хуторами Кривуха та Круча) налічувалось 78 будинків, проживало 415 жителів (219 чоловіків та 196 жінок), з них 174 українця, 151 поляк, 43 німця та 47 представників інших національностей, зокрема чехи.

Уже в 30-х роках ХХ ст у селі існувала школа, в якій було 2, а згодом 4 класи та 5 відділів.[3]

Історія. Німецька та Радянська окупація.[ред. | ред. код]

Із захопленням Західної України Радянським Союзом активізувалися різного роду підпільні організації, зокрема українські та польські. Для налагодження співпраці з українськими націоналістичними групами польське підпілля відряджало своїх представників до сусідніх з Дубном та Кременцем сіл. Відомо, що підтримати антирадянське повстання погодилася українська організація з с.Кривуха.[4]

У 1940 році село увійшло до складу новоутвореного Дубенського району Рівненської області, у складі якого залишилось і після проголошення Україною незалежності, лише під час німецької окупації відносилось до району Дубно Дубенського ґебіту.

На пагорбах поблизу села проходила танкова битва під Дубном. Неподалік ур.Стара Кривуха стоїть хрест воїнам, які загинули на тих полях літом 1941 року, а місцеві й досі знаходять скелети поблизу.[5]

З жовтня 1942 по весну 1944 року жителі села Павло та Глікерія Пастух переховували у себе єврейку Геню Малер з дітьми Фаньою та Ефраїмом.[6] Пізно восени 1942-го року Гликерія Пастух дізналася від сусідів, що в занедбаному сараї під лісом ховається єврейка з дітьми, та що деякі селяни постачають їх продуктами. Згодом жінка і сама стала носити їм їжу, а з приходом холодів забрала їх до себе. Геня, так звали єврейку, розповіла Глікерії, що її чоловік, Ехезкель Малер, в минулому торговець лісом, загинув в перші дні німецької окупації, і що вона сама з дітьми: 15-річною Фаней і 12-річним Ефраїмом перебувала в гетто в містечку Дубно майже до самої його ліквідації, 5 жовтня 1942 го року. Після втечі з гетто Геня з дітьми багато днів і ночей провели в лісі, харчуючись тим, що вдавалося отримати або вкрасти у селян, але холодні осінні дощі та перші заморозки змусили їх перебратися в цей порожній сарай. Павло та Глікерія переховували Геню з дітьми в хліві, де в підлозі була вирита яма, прикрита дошками, а Мітя, Катя і Степан - діти господарів носили Малерам їжу. На початку 1944-го року Павло Пастух і його старша дочка Марія були вивезені на примусові роботи до Німеччини, а Глікерія з дітьми продовжували доглядати за своїми таємними мешканцями до приходу Червоної Армії в березні 1944-го року. Незабаром після закінчення війни Геня Малер з дітьми виїхала до Польщі, а потім до Ізраїлю. Вона не зустрічалася більше зі своїми рятівниками, але її син Ефраїм відвідав Дубно в 2008 році і знайшов дітей Пастухів. 1 серпня 2010 року Яд Вашем удостоїв Павла і Глікерію Пастух почесним званням "Праведник народів світу"[7]

На примусові роботи до Німеччини були вивезені Галета Василь Федорович, Галій Петро Костянтинович та інші.

В ніч з 13 на 14 січня 1944 року поляки спалили в селі Замчисько (нині частина с. Кривуха) 2 хати та 4 клуні тих господарів, чиї сини чи родичі були в лавах УПА або мали з ними стосунки.

Учасники Другої світової війни:

  • Чернобай Іван Афанасієвич (1906 р.н.), вказаний як уродженець Кривухи та житель Кривухівської с/р, в/ч 330; трест 58; 13 зап ст бригада[8];
  • Галета Василь Федорович (1928 -1988 рр), молодший сержант, нагороджений медалями "За відвагу" та "За перемогу над Німеччиною"[9];
  • Юзяк Дмитро Федорович (1924 - 29.07.1944 рр.) 1015 стр.полк 285 стр.дивізії, загинув та похований в Латвії[10];
  • Гордеюк (Гордіюк) Павло Миколайович (1921 р.н.), рядовий 98 зсп. ВПП та ЗП[11];
  • Лавренюк Олександр Гнатович (1918 - 1944 рр.), рядовий, помилково вважався зниклим безвісти у червні 1941 р.[12];
  • Михальчук Дмитро Олександрович (1911 - 3.03.1945 рр.), рядовий, санітар, вбитий у Східній Пруссії, нагороджений медаллю "За відвагу"[13].
  • Литвиненко Володимир Васильвич (1921 - 12.08.1944 рр.), гв.рядовий 71 гв. сд, 379 зсп 37 зсд ПриВО, вбитий та похований у Латвії[14];
  • Катульський Михайло Іванович (1905 - 16.02.1945рр), також записаний як Котульський, рядовий 314 сд,1076 сп, 1076 сп 314 сд, вбитий у Верхній Сілезії (тоді Німеччина), нагороджений "орденом Слави ІІІ ст."[15];
  • Дудаш Гнат Євдокимович (1917 р.н.), рядовий 34 зсп 29 зсд (379 зсп 37 зсд)[16];
  • Шиманський Петро Олександрович (1924 р.н), рядовий, нагороджений Орденом Слави III ступеня, медаллю «За відвагу» та "За перемогу над Німеччиною"[17] та "орденом Вітчизняної війни ІІ ст."[18];
  • Чернобай (також записаний як Герлобай)[19] Микола Степанович (1924 р.н.), рядовий 91 сп 552 сд, нагороджений медаллю "За бойові заслуги"[20];
  • Чернобай Микола Афанасієвич (1922 - 26.04.1942рр), рядовий 12 вдо, помер в госпіталі від хвороби, похований у Вологодській області в м.Грязовець[21];
  • Войт Афанасій Максимович (1901 р.н.), місце служби - 12 исбр,ГЛР 1993[22];
  • Грицак Євдоким Гаврилович (1910 р.н.), гв.рядовий 22 гв.сп 1, нагороджений медаллю "За відвагу"[23],
  • Солонюк Федір Миколайович (1907 р.н.), рядовий 1015 полк, записаний то як житель Кривухи, то як Кривухівської с/р, був поранений[24]
  • Чернобай Єфим Васильович (1908 р.н.), нагороджений "орденом Вітчизняної війни ІІ ст."[25]
  • Павлюк Йосип Оверкович (1898 р.н.), нагороджений "орденом Вітчизняної війни І ст"[26];
  • Мельник Прокофій Степанович (1899 р.н.), рядовий 152 сп, був поранений[27];
  • Чорнобай Василь Афанасієвич (1925 р.н.), нагороджений "орденом вітчизняної війни"[28].

Загалом гітлерівська окупація села тривала з 25 червня 1941 по 10 березня 1944 року. Після цього розпочалась друга радянська окупація.

У 1945 році у селі був відкритий медичний пункт, завідувачкою якого було призначено Станіславу Хованець.[1] [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.]

Восени 1945 року із Дубенського району виїхало громадян чеської національності в Чехословаччину 838 сімей, які залишили 784 будинки, із Чехословаччини прибуло переселенців-українців 398 сімей, яким передали 316 будинків у Дубнівському районі. На Кривусі було залишено чехами 40 будинків, у 8 з них були заселені 8 сімей українців, переселених з Чехословаччини. Залишені чехами будинки, крім переселенців із Чехословаччини та Польщі, займають 2 клуби, школа та колгосп.

Станом на 1 вересня 1946 року Кривуха є центром Кривухівської сільської ради, до якої також входить хутір Клещиха.[29].

У "відомості про парафії Дубенського району Рівненської області 1944-1977рр." (Св.Іллінський собор м.Дубно) вказано, що до релігійної громади входять віряни с.Кривуха 5 км 200 душ; с.Клещиха 5 км, 300 душ; с.Замчисько 3 км, 250 душ."

Восени 1947 року в селі із 18 господарств був створений колгосп імені Молотова. Уже в наступному році колгосп налічував 42 селянських господарства.[2]

Станом на літо 1949 року працює бібліотека, завідувачка якої, Марія Коновалова, проводить читки та допомагає у випуску "польовки". [3] [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.] У 1950 році газета Червоний прапор у своїй статті пише, що завідувач сільською бібліотекою - В.Глаг.[4] [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.]


За поділом 1972 року село відносилось до Іваннівської сільської ради [30]

За спогадами місцевих жителів, у 1974 році була зачинена початкова школа, після чого учні були переведені в школу сусіднього села Малі Сади, де провчились декілька місяців і після цього були переведені у 3 школу міста Дубно.

На початку 1980-х років, коли у місті Дубні двадцятитисячним тиражем виходила газета «Червона зірка», тодішня влада зобов’язувала колективи всіх установ, організацій, підприємств – працювати на колгоспних ланах, допомагаючи селянам вирощувати врожаї. Журналісти цього часопису також мусили, взявши сапки, стояти раком на бурякових плантаціях у колгоспі імені Котовського, неподалік села Кривуха.[31]

Станом на 1989 рік в селі проживало 309 осіб[32].

Історія. Наш час[ред. | ред. код]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі Кривуха нараховувалось 306 жителів[33] (за іншими даними 308), зокрема 99,35% з них вказали рідною українську мову і 0,65% російську[34].

Під час виборів 2010 року на виборчій дільниці 560191 у селі Кривуха кандидат у Президенти України Тягнибок отримав найбільший відсоток голосів у Рівненській області - 10,34.[35]

У 2012 році відкритий дитячий майданчик.

8 жовтня 2016-го архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон в селі Кривуха звершив чин освячення храму на честь святого апостола і євангеліста Іоана Богослова[36].

Церква відноситься до УПЦ КП та розташована на межі з містом Дубно. У квітні 2021 року змінила свою приналежність та тепер відноситься до Православної церкви України [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Навколо церкви цвинтар. Богослужіння проводять щосуботи та неділі, а також на свята. Парафіянами є мешканці як села, так і міста.

День села святкується, відповідно, 9 жовтня на свято Іоана Богослова.

З проведенням адміністративної реформи гостро постала ця проблема для Кривухи, адже центр сільської ради знаходиться на значній відстані від села.

У 2015 році було прийнято рішення об'єднатись з Дубном, але інші села Іваннівської с/р (Бортниця та Зелене) виступили за об'єднання з Привільненською ОТГ.[37]

Станом на 1 січня 2015 року в селі проживало 287 людей.

Восени 2018 року більшість жителів Іваннівської сільської ради на голосуванні підтримали приєднання до Привільненської громади (635 проти 357 голосів). А от по селу Кривуха результати були кардинально інші і 83% жителів висловились за приєднання до міста Дубно (104 та 21 голос відповідно).

Населення села на 1 січня 2019 року - 281 особа.

Весною 2019 року на кошти жителів села споруджено обеліск односельцям жертвам війн.

30 червня 2019 року відбулися довибори депутатів Привільненської сільської ради, а село увійшло до складу Привільненської ОТГ.[38]

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • У селі народився український поет Галета Василь Федорович (06.01.1928—14.03.1988)
  • народився та проживав військовослужбовець Галій Віталій Васильович (1963—1983), який загинув в Афганістані та на честь якого названо центральну вулицю села.
  • проживали Пастух Павло (1898-1972) та Пастух Глікерія (1901-1972) з дітьми, які під час ІІ світової війни (від осені 1942 року) переховували євреїв Геню Малер та її дітей. На початку 1944 року Павло Пастух та його старша дочка Марія були вивезені на примусові роботи в Німеччину, а Глікерія з дітьми продовжували переховувати таємних пожильців. 1 серпня 2010 року Павлу і Глікерії Пастух надали звання Праведник народів світу.
  • народився та проживає Галета Богдан Васильович (30.11.1958 - наш час), син українського поета Галети В.Ф, у 1998 - 2002 роках - депутат Дубенської міської ради, у 2000 - 2002 роки - секретар Дубенської міської ради, у 2002 - 2006 роки - депутат Рівненської обласної ради.
  • народився та проживає учасник російсько-української війни (АТО/ООС) Чех Олександр Ростиславович.
  • У 50-х роках ХХст село часто відвідував Жулинський Микола Григорович, який двічі був віце-прем"єр-міністром України та позаштатним радником Президента Ющенка.

Див.також[ред. | ред. код]

Замчисько

Примітки[ред. | ред. код]

  1. паспорт Привільненської ТГ. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021. 
  2. Luchando cerca de Dubno y Chorupan | Wikipedia | manualdatecnologia.com. manualdatecnologia.com. Процитовано 31 січня 2021. 
  3. Дубенський спасо – преображенський - Сторінка 9. biog.in.ua (укр.). Процитовано 9 квітня 2021. 
  4. Т.Самсюнюк. ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛЬСЬКИХ ПІДПІЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У м. ДУБНО (1939-1941 рр.) — Державний архів Рівненської області/State Archives of Rivne region. rv.archives.gov.ua. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 25 листопада 2019. 
  5. Знайдений на Дубенщині скелет належить солдату часів Другої Світової (+фото). ЧаРівне (укр.). Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 25 листопада 2019. 
  6. Пастух Павло — Праведник народів світу. righteous.jew.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021. 
  7. Портрети. Праведники народів світу. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 22 червня 2022. 
  8. Чернобай Иван Афанасевич :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021. 
  9. Галета Василий Федорович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  10. Юзьяк Димитрий Федорович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021. 
  11. Гордеюк Павел Николаевич :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021. 
  12. Лавренюк Александр Игнатьевич :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  13. Михальчук Дмитрий Александрович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  14. Литвиненко Владимир Васильевич :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021. 
  15. Катульский Михаил Иванович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021. 
  16. Дудаш Игнатий Евдокимович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  17. Шиманский Петр Александрович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  18. Шиманский Петр Александрович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  19. Герлобай Николай Степанович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  20. Чернобай Николай Степанович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  21. Чернобай Николай Афанасьевич :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  22. Войт Афанасий Максим. :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021. 
  23. Грицак Евдоким Гаврилович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  24. Солонюк Федор Николаевич :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  25. Чернобай Ефим Васильевич :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  26. Павлюк Иосиф Оверкович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021. 
  27. Мельник Прокофий Степанович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021. 
  28. Чорнобай Василий Афанасьевич :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  29. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ (Ukrajinśka RSR. Administratyvno-terytorial'nyj podil). Українське видавництво політичної літератури. 1947. 
  30. УКРАЇНСЬКА РСР : Адміністративно-територіальний поділ (1973). resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 8 березня 2021. 
  31. Украдене щастя | Вісник. archive.visnyk.lutsk.ua. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019. 
  32. населення на 1989 рік. 
  33. Населення станом на 5.12.2001. 
  34. розподіл за рідною мовою станом на 2001 рік. 
  35. Голосування за Тягнибока на виборах президента 2010. Рівненська область. Карта по дільницях. statistika.in.ua. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 24 листопада 2019. 
  36. Архієпископ Іларіон освятив храм на честь святого апостола і євангелиста Іоана Богослова
  37. Іваннівська сільська рада, що на Дубенщині, може поділитися навпіл - головна - Тижневик «Волинь». volyn.rivne.com. Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 25 листопада 2019. 
  38. Результати виборів депутатів Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області в одномандатних виборчих округах | Привільненська громада, Рівненська область, Дубенський район. pryvilnenska-gromada.gov.ua. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 25 листопада 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]