Криголам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Криголам «Поларштерн»

Кригола́м — самохідне спеціалізоване судно, призначене для різних видів криголамних операцій з метою підтримання навігації в замерзаючих басейнах. До криголамних операцій відносяться: проводка суден по льодах, подолання льодових перемичок, прокладка каналу, буксирування, виконання рятувальних робіт.

Історія криголамів[ред.ред. код]

Першим криголамом у світі став російський пароплав «Пілот» [1] — паровий буксир, з переробленою носовою частиною, що дозволила йому ламати лід на своєму шляху. Пізніше з'явилися й інші судна подібного типу. Криголам «Саратов» побудований в 1896 році англійською фірмою Армстронг за замовленням Рязано-Уральської залізниці для забезпечення дії переправи через Волгу у Саратові. Та же фірма побудувала для Росії і СРСР криголами: «Байкал» (1900) і «Ангара» (1903) (для забезпечення роботи залізничної переправи через Байкал), «Єрмак» (1898 рік — експлуатувався Балтійськім флотом до 1964 року), «Святогор» (1917 рік — з 1927 року носить ім'я «Красін», в 1942 році в складі конвою PQ-15 «Красін» пройшов з ісландського порту Рейк'явік в Мурманськ, експлуатувався Північним морським пароплавством і Мурманськім морським пароплавством).

Балтійський завод (Санкт-Петербург) будує з 1921 з 1941 рік 8 криголамів, в тому числі «І. Сталін», «В. Молотов», в період 19561958 завод будує 10 річкових криголамів, з 1974 року завод будує серію атомних криголамів типу Арктика.

Першим у світі криголамом з атомною енергетичною установкою став криголам «Ленін» побудований в 1959 році, в 1974 році були завершені ходові випробування другого атомного криголама — «Арктика».

Конструкція криголамів[ред.ред. код]

Корпус судна зазвичай робиться «бочкоподібним», зі спеціальним крижаним посиленням в районі ватерлінію («льодовий пояс»), «криголамною» формою носової та «М-подібною» формою корми, а енергетична установка — дизельна або атомна паротурбінна з електричною передачею.

Така конструкція корпусу забезпечує його підвищену міцність, здатність протистояти впливу льоду: стійкість до стирання в районі ватерлінію, а також можливим стиснення в льодових полях. Форма носа, дозволяє «з ходу» наповзати на кромку льоду, ламаючи його своєю вагою. «М-подібна» форма корми використовується для забезпечення можливості буксирувати застрягле в льодах інше судно «на вусах», коли ніс буксованого судна розміщується у поглибленні кормової краю (і при цьому буксоване судно може «підштовхувати» криголам). Разом з тим, описана конструкція корпусу, що добре працює під льодом, надає криголаму не найкращі морехідні якості: на хвилі у вільній воді його може досить сильно і різко качати.

Дизель-електрична (або атомна турбоелектрична) установка що застосовується на криголамах сама по собі забезпечує судну високу маневреність (на старих криголамах ставили парові машини з безпосередньою передачею) і можливість варіювати потужність. Тим не менш, сучасні криголами, в тому числі і атомні, будуються з трьома гребними гвинтами. Це також направлено на підвищення маневреності і живучості пропульсивноі устави судна.

Застосування криголамів[ред.ред. код]

National Geographic Explorer. Антарктида.
Прогулянковий дизельний криголам на річці Москва.

Криголами застосовуються для самостійної доставки вантажів у важкодоступні райони Арктики і Антарктики, евакуації і доставки експедицій з / на наукові станції, а також (частіше всього) для прокладки судноплавного шляху іншим суднам, що наступним за Криголам. Криголами внесли значний внесок в освоєння Північного морського шляху.

Найбільшим криголамним флотом володіють Росія, США, Канада, Фінляндія, Швеція.


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]