Крижчене
| село Крижчене | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Запорізька область |
| Район | Бердянський район |
| Громада | Чернігівська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1861 |
| Населення | 68 (на 2015 рік) |
| Площа | 1,28 км² |
| Густота населення | 82,81 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 71213 |
| Телефонний код | +380 6140 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°17′50″ пн. ш. 36°08′53″ сх. д. / 47.29722° пн. ш. 36.14806° сх. д.Координати: 47°17′50″ пн. ш. 36°08′53″ сх. д. / 47.29722° пн. ш. 36.14806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
163 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 71211, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с. Новоказанкувате, вул. Центральна, 2 |
| Карта | |
  Крижчене | |
 Крижчене | |
| Мапа | |
| |
Крижче́не — село в Україні, у Чернігівській селищній громаді Бердянського району Запорізької області. Населення становить 68 осіб (1 січня 2015)[1]. До 2016 орган місцевого самоврядування — Новоказанкуватська сільська рада.
Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року.
Географія[ред. | ред. код]
Село Крижчене лежить за 4 км від правого берега річки Каїнкулак, на відстані 2 км від села Петропавлівка і за 20 км на північний захід від Чернігівки. По селу протікає струмок що пересихає із загатою.
Історія[ред. | ред. код]
Заснування пов'язане із земельною реформою 1921 року. Отримавши землю сюди переселилися новогригорівці. Село й назване за прізвищем одного з першого з них — Крижка. Переселилося 30 сімей, до 1924 року вони збудували хати й початкову школу.
В умовах НЕПу селянам, які мали бажання працювати вдалося організувати господарство й отримати прибутки. У ході колективізація й розкуркулення репресували найкращих господарів: Кислицького, Юхименка, Савченка та Іваненка, син якого внаслідок цього помер від голоду.
Була утворена комуна, яка 1930 року стала сільгоспартіллю «Комунар». У передвоєнні роки завдяки важкій праці селян було укріплено матеріально-технічну базу, з'явився клуб.
З початком німецько-радянської війни більшість чоловіків іде на фронт, а жінки й діти працюють у полі й бригаді. У жовтні 1941 року село окуповують німецькі загарбники. За роки окупації 32 жителі села відправлено на каторгу в Німеччину, де одна жінка померла.
Під час голоду 1946–1947 років помер один житель села.
Після війни село відбудовується, з'явилися ферми, новий клуб, відбудували школу. 1950 року місцевий колгосп об'єднано з колгоспами сіл Зелений Луг і Петровське, а 1959 року цей колгосп увійшов до складу колгоспу ім. Леніна з центром у Новомихайлівці.
Село потрапляє у розряд «неперспективних». 1969 року закривають школу, молодь від'їздить, а село старіє.
У селі працює відділення зв'язку й ФАП. Селяни здають землю в оренду ТОВ «Новополтавське» та СВК «Україна».
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Чернігівської селищної громади.[2]
17 липня 2020 року після ліквідації Чернігівського району село увійшло до Бердянського району[3].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення становило 106 осіб[4].
Мова[ред. | ред. код]
| українська мова | російська | білоруська |
|---|---|---|
| 95.28% | 3.77% | 0.94% |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чернігівська територіальна громада - Запорізька область - Децентралізація влади. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 13 травня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Крижчене [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.] (укр.)
Література[ред. | ред. код]
- Єременко, М. Край шляху Муравського: Нариси з історії Чернігівського району. — Запоріжжя : Лана-друк, 2006. — 436 с.
|
Це незавершена стаття з географії Запорізької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||
