Криза середнього віку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Криза середнього віку — термін, яким сучасні науковці визначають психологічний стан невпевненості в житті людини, переважно у віці від 30 до 50 років.[1] Вперше описана Еліотом Жаком в 1965 році.

Визначення[ред. | ред. код]

Криза середнього віку — відносно нове визначення у психології, сучасні науковці мають різні пояснення причин і суті цього явища. Частина психологів пояснює цей стан в основному психологічними причинами, в той час як інші стверджують, що він пов'язаний з гормональними змінами у певному віці життя людини. Інші фахівці, натомість, вважають, що такої кризи не існує зовсім, однак симптоми такого психологічного стану у середини життя людини мають інші причини.[2]

У цей час людина оцінює прожите і вже набагато більш тверезо дивиться у майбутнє. З'являється прагнення спокою, стабільності. Близько 40 — 45 років з'являються ознаки старості: тіло втрачає силу і красу, з'являються зморшки, сиве волосся, хвороби. У цей період деякі шукають порятунку в релігії, інші — в різних філософіях, треті ж, навпаки, стають циніками.

Настає час, під час якого суб'єкт зіштовхується з неможливістю реалізації мотивів, прагнень, цінностей, що завжди супроводжується гострим емоційним станом, який виникає в ситуації зіткнення особистості з перешкодою на шляху задоволення найважливіших життєвих потреб, яка не може бути усуненою відомими їй з минулого досвіду засобами — внутрішнє порушення емоційного балансу, виникаюче під впливом загрози, створюваної зовнішніми обставинами.

Різноманітні зовнішні і внутрішні проблеми корегуються у людини наявністю адаптивних механізмів, які допомагають впоратися з цими труднощами. Але несподіване посилення або взаємообтяження таких впливів зменшує здатність управляти ними і призводить до нестачі звичних захисних засобів.

Людина, що не подолала наслідки кризи, починає деградувати, що може виявлятися у алкоголізмі, наркоманії чи неврозі, психосоматичному захворюванні, іноді стагнації життєвої установки і небажанні змін. На думку окремих дослідників корисним у цій ситуації є навчиться сприймати себе як є, нового, з позитивної точки зору[3].

Симптоми[ред. | ред. код]

Криза середнього віку має як психологічні так і фізіологічні симптоми:

Такий психологічний стан може супроводжуватися також і певними фізіологічними змінами:

  • скутість у м'язах і суглобах
  • нічні поти
  • суха шкіра
  • випадання волосся
  • збільшення ваги
  • довше, ніж звичайно видужання від травм та хвороб

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред. М.-Л. А. Чепи. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. ISBN 978-617-571-040-0.
  2. Malehealth: Mid-life crisis
  3. Г. І. Ломакін Вікові та життєві кризи у колишніх учасників бойових дій та стратегії їх подолання // «‪Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди» N48 2014, 255—266 с.